Компанія з управління активами може і повинна управляти активами страхової компанії, але у страховиків є перевага: їхня діяльність повинна бути актуарно забезпечена. Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, зокрема, треба зосередитись на вимогах до актуарного забезпечення процесу. З іншого боку, КУА повинна узгодити методику розміщення активів страхових компаній.

Слід зазначити, що питання співпраці регуляторів дуже актуальне в нашій країні. Зараз Національний депозитарій України виконує державну програму розвитку національної депозитарної системи. Відповідно до цієї програми депозитарій має утворити центральну розрахункову клірингову палату. Проте він стикається з дуже цікавим процесом. Насамперед, треба мати ліцензію на здійснення депозитарної діяльності. Нещодавно депозитарій отримав її. Надалі потрібно отримати ліцензію на розрахунково-клірингову діяльність. Йдеться про так званий «паперовий» кліринг, тобто кліринг по рахунках у цінних паперах.

Без сумніву потрібні організаційно-оформлені ринки. До речі, вони зараз в Європі називаються регульованими. Виходячи з Директив ЄС, краще використовувати цей термін. Тим більше, що терміну «організаційно-оформлені ринки» немає в новому Законі «Про цінні папери та фондовий ринок». Але, звичайно, вони повинні бути. Організаційно-оформлені ринки функціонують тільки у взаємодії з системою виконання угод, тобто обліково-розрахунковою системою. Тут йдеться не тільки про грошове урегулювання угод (settlement),  але й про платежі (payment).

Платежі – це царина банківських установ. Але для того, щоб утворити клірингову палату, слід докласти чимало зусиль. Адже це небанківська установа, що акумулює в собі грошові кошти. Грошові кошти учасників торгівельного процесу знаходяться в розрахунковому банку. Тут нічого не змінюється.

Національний депозитарій України отримав ліцензію на розрахунково-клірингову діяльність від ДКЦПФР. Далі необхідно набути статусу фінансової установи. Свого часу закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» став компромісом між трьома регуляторами. Регуляторів може бути багато. Відомо, що в Канаді 13 Комісій з цінних паперів (по одній в кожному штаті). Механічне об’єднання двох регуляторів нічого не дасть окрім хаосу на даному етапі. Регуляторне поле – одне. Але ми розділили це поле. У нас є державний реєстр фінансових установ Держфінпослуг. Також, згідно із Законом «Про страхування» в Держфінпослуг є реєстр страхових організацій. ДКЦПФР має свій реєстр професійних учасників. Національний депозитарій України також потрапляє до реєстру ДКЦПФР, оскільки він є ліцензованим професійним учасником ринку.

         Взагалі учасники ринку цінних паперів – це нефінансові установи. Виникає питання – чому треба миритися з цим абсурдом вже стільки років, відколи прийнято базовий Закон про фінансові послуги і вважати учасників ринку цінних паперів нефінансовими установами. Хіба торговець цінними паперами це нефінансова установа? Або компанія з управління активами, що управляє мільярдами активів?...>>>

Установчий документ недержавного пенсійного фонду

Єдиним установчим документом пенсійного фонду є статут. Такий висновок випливає з ч. 1 ст. 9 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, у відповідності до якої пенсійний фонд діє на підставі статуту, який повинен відповідати вимогам цього Закону. Наведена норма узгоджується з ч. 2 ст. 87 ЦК України, згідно з якою установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Якщо пенсійний фонд є корпоративним або професійним, то Закон встановлює додаткові вимоги до статуту такого фонду: статут повинен бути погоджений з представниками трудового колективу засновників фонду – юридичних осіб.

Вимоги до змісту статуту викладені у ч. 1 ст. 88 ЦК України і в ч. 3 ст. 9 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”. Статут пенсійного фонду повинен містити: повне і скорочене (за наявності) найменування, вид фонду (відкритий, корпоративний чи професійний), місцезнаходження (юридичну адресу) ради фонду; відомості про засновників фонду із зазначенням їх місцезнаходження (юридичної адреси); порядок внесення змін до пенсійних схем та їх скасування;  порядок затвердження і внесення змін до інвестиційної декларації фонду; порядок укладення пенсійних контрактів; права та обов’язки фонду і порядок їх реалізації, права та обов’язки засновників, роботодавців-платників, вкладників і учасників пенсійного фонду; порядок формування порядку денного, скликання, проведення зборів засновників (в тому числі щодо проведення зборів шляхом опитування) та їх компетенцію; повноваження ради пенсійного фонду, порядок її утворення та функціонування, скликання її засідань, кваліфікаційні вимоги до її членів; умови набуття статусу учасника фонду; умови сплати внесків до пенсійного фонду; порядок використання пенсійних активів фонду; види дозволених витрат, пов’язаних з діяльністю пенсійного фонду; порядок організації персоніфікованого обліку учасників НПФ та звітності, а також порядок отримання учасниками фонду виписок про стан їх індивідуальних пенсійних рахунків; порядок ліквідації та реорганізації пенсійного фонду; умови, за яких можуть бути проведені вибір і заміна адміністратора, компанії з управління активами, зберігача та порядок такої заміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав учасників фонду; порядок оприлюднення інформації про діяльність пенсійного фонду; порядок внесення змін до статуту пенсійного фонду; порядок виходу засновників пенсійного фонду; інші положення, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦК України, більшість положень якої продубльовано Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, статут будь-якого товариства повинен містити також порядок вступу до товариства. Таким чином, статут пенсійного фонду повинен ще передбачати порядок вступу до нього нових засновників.

Але зазначеним не вичерпуються вимоги до статуту пенсійного фонду, тому що окремі норми, що стосуються змісту статуту НПФ, містяться в інших статтях Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”. Зокрема, у статуті будь-якого фонду має бути зазначено: кількість представників, яких кожен із засновників пенсійного фонду та роботодавців-платників корпоративного пенсійного фонду має право делегувати до ради фонду, але якщо ця кількість не визначена статутом, вона може бути визначена рішенням зборів засновників (ч. 3  ст. 13 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”); порядок доведення до відома всіх учасників фонду рішень зборів засновників з питань порядку денного (ч. 5 ст. 16 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”)...>>>

    Упродовж останніх років у фінансовому секторі України відбувалися глибокі позитивні зміни. Після кількох років значного зростання обсягів кредитування та зростаючої участі іноземних банків, зараз фінансовий сектор має можливості більш ефективно обслуговувати потреби економіки та населення, надаючи ширший спектр фінансових послуг, а також відіграючи більш важливу роль, особливо в регіоні СНД.

Проте, щоб реалізувати зазначений потенціал фінансових ринків, необхідно, щоб над ними здійснювався продуманий контроль із застосуванням головних фінансових регуляторів. Якщо розвиток законодавчої бази не йтиме в одному темпі із зростанням потенціалу фінансового сектора, то з часом можуть з'явитися нові ризики. Як свідчить світовий досвід, проблеми у фінансовому секторі можуть спричинити значну дезорганізацію та навіть економічний спад. Таким чином, беручи до уваги можливості подальшого розвитку фінансового сектора, а також ризики, ми закликаємо Уряд до посилення стандартів регулювання в секторі.

У 2005 році Уряд включив до своїх планів низку рекомендацій Комісії „Блакитної стрічки" з розвитку фінансового сектора. Проте зміни законодавчої бази проводилися непослідовно, внаслідок цього деякі сегменти регуляторної бази залишилися вразливими. Крім того, недостатній прогрес у прийнятті законодавства стосовно спрямування та вдосконалення корпоративного управління для корпоративного сектора також додало проблем у фінансовому секторі. Окрім того, більш системний підхід до вивчення ризиків, пов'язаних з фінансовим сектором, підкреслює необхідність того, щоб фінансові інститути мали більш прозору структуру власності. Цей підхід також вимагає суворого регулювання та контролю кредитування пов'язаних із фінансовими структурами позичальників, а саме - позики клієнтам, які пов'язані з позичальником спільною власністю, та сумісним володінням власністю банками та іншими фінансовими інститутами, особливо страховими компаніями.

Новий Уряд має нині можливість швидко ліквідувати ці недоліки в законодавстві та створити стабільну нормативну базу, яка б стимулювала подальший розвиток фінансового сектора і зменшувала ризики. Якщо Уряд це зробить, то за період до наступних виборів фінансовий сектор стане більш надійним та ефективним. Цей сектор також матиме можливість впевнено виступати на міжнародних ринках капіталу та виходити на багато ринків країн СНД, як це вже зробили банки Казахстану. Зважаючи на параметри України, такі заходи стають все більш потрібними...>>>

 

    Індусу з простроченою туристичною візою, який миє посуд в одній із забігайлівок Бостона, треба відправити 2-3 тис. дол. своїм родичам у Мумбай. Але ні в банк, ні в Western Unіon він не звернеться. Він піде в один з індійських магазинів, хазяїн якого одночасно є й оператором хавали, хаваладаром, віддасть йому гроші, а вже наступного дня  до його родичів прийде посланник місцевого хаваладара і вручить переклад в індійських рупіях.

Все відбувається дуже швидко. Хаваладар з Бостона зв'язується з колегою в Мумбаї по телефону чи за допомогою електронної пошти і повідомляє, яку суму і кому треба передати.  Борг, що виник, буде пізніше покритий постачанням товару або проданий іншому хаваладару, у якого є інтерес в Мумбаї. Переказ коштів у рупії буде проведений за курсом "чорного" ринку, що, як правило, вигідніший ніж офіційний. А отже, невелику винагороду не більше 5%, яку мумбайський хаваладар залишить собі, - одержувачі грошей навіть не помітять. І для відправника, і для одержувача послуга виглядатиме як безкоштовна.

                         Від простого - до складного
         Насправді угоди дуже часто набувають більш складного характеру. Наприклад, хаваладар у Ліверпулі незадовго до Нового року одержав у цілому 75 тис. фунтів стерлінгів від пакистанців, які мешкають тут,  для того, щоб відправити їх у район міста Лахор. Паралельно їх треба обміняти на пакистанські рупії, але хаваладар у Лахорі такої суми (приблизно 10 млн. рупій) не має...>>>

 

     Флагман американської банківської системи був створений італійцем для італійців-емігрантів. І називався тоді Bank of Іtaly.

Засновник "американського банку для італійців" - Амадео Джанніні народився у 1870 р. у південно-каліфорнійському місті Хосе. Батьки його намагалися освоїти готельний бізнес, але потім зайнялися більш перспективним фермерством. Сім’я Джанніні жила в достатку, однак усе різко змінилося після трагічної загибелі батька -  Амадео не доплатив своєму сезонному робітнику якийсь жалюгідний долар, і кривдник застрелив його.

Залишившись у 22 роки вдовою, Вірджинія Джанніні незабаром знайшла собі нового супутника життя, з яким відкрила фірму, що займається торгівлею сільгосппродуктами. Незабаром у них з'явився третій партнер - ним став 18-річний Амадео. Уся його освіта обмежилась початковою школою і курсами бухгалтерів, але, у всякому разі, гроші він навчився рахувати професійно...>>>

Шахрайство при фінансуванні торгівельних операцій