Проблеми розгортання нестабільності у валютно-фінансовій системі України мають досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов’язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ, з іншого – нестабільність у валютній сфері характеризується проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни. Основні тенденції розвитку останнього десятиліття,  навіть разом з невдачами у перебігу економічних реформ, у цілому підтвердили обраний теоретичний підхід до ринкових перетворень: східноєвропейські й прибалтійські країни, де реалізовано найважливіші пункти стандартної програми міжнародних фінансових організацій, змогли порівняно швидко подолати трансформаційну кризу. Водночас менш сумлінні й послідовні у здійсненні запропонованої програми країни СНД, зокрема Росія та Україна, ще й досі продовжують боротися за оздоровлення економіки.

Сучасний стан валютно-фінансової системи України характеризується дією так званих позаекономічних чинників, які справляють відчутний вплив на її розвиток....>>>

Біржова торгівля є універсальним механізмом ринкової організації, масштабом використання якого можна вимірювати стан розвитку економіки країни. Основні правові норми і принципи, на яких ґрунтується біржова торгівля, не зазнали суттєвих змін протягом усього періоду новітньої історії людства. Змінювалися і продовжують змінюватися лише форми її провадження, пов’язані з глобальною економічною інтеграцією, фінансовим інжинірингом, невпинним прогресом інформаційних технологій та засобів ділової комунікації.

Практика країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою свідчить про те, що фондові біржі зберегли і утримують роль центральних інститутів національних ринків капіталу. За результатами біржових торгів обраховуються показники динаміки курсових цін, індексів активності, ринкової капіталізації та ринкової вартості підприємств. Зазначені показники характеризують стан ділової активності в окремих галузях та економіці країни в цілому, виступають надійними орієнтирами для інвесторів та визначають направленість інвестиційних потоків. На регульованих ринках, представлених „традиційними” фондовими біржами, концентрується торгівля найбільш ліквідними цінними паперами....>>>

Прагнення України до вступу в ЄС зобов’язує привести український фінансовий ринок у відповідність принципам, що існують в об'єднаній Європі. Організація і функціонування фінансових ринків на рівні країн має низку розбіжностей, викликаних історичними і культурними традиціями. До того ж іноземні "експерти" і "консультанти", які наводнили Україну, визнаючи важливі недоліки функціонування фінансового ринку своїх країн, активно рекомендують використовувати моделі цих же країн аж до інституцій і конкретної інфраструктури. Прикладом цього є жалюгідний фондовий ринок України, створений за такими рекомендаціями. Разом з тим фінансовий бізнес давно сформулював основні принципи свого функціонування. Наприклад, принцип формування і підтримки довіри інвестора до ринку вже не залежить від країни. До них відносяться принципи визначення й оцінки фінансових інструментів. На жаль, в Україні немає ні державного органу, що мав би стратегію побудови фінансового ринку України, ні сил, здатних зрозуміти свій інтерес у створенні цивілізованого фінансового ринку і визначенні технології, а також здатних пролобіювати для цього відповідну законодавчу базу. Внаслідок цього фінансовий ринок України, у тому числі й стосовно створення фінансових інструментів, не міг обійтися без використання технології, відомої як створення "національного велосипеда". Можливо національним велосипедом і можна було б користуватися (адже в деяких культурах замість грошей використовують черепашки), але одні проблеми призводять до інших, наприклад проблем оподатковування. А це дуже серйозно і для бізнесу, і для держави.

Звертаючись до теорії інвестування, слід звернути увагу на розподіл інвестицій на дві якісно відмінні групи: "реальні" і "фінансові". Реальні інвестиції – це вкладення грошей у матеріальні об'єкти (земля, нерухомість, устаткування, технології тощо). Фінансові інвестиції – вкладення грошей у контракт. Контракт, у свою чергу, має на увазі наявність (чи вибір) фінансовим менеджером того фінансового активу, що є предметом контракту...>>>

Безгрішшя, дорожнеча ремонту транспортних засобів і принцип "не май сто карбованців, а май сто друзів" стали благодатним ґрунтом для розквіту страхового шахрайства в галузі страхування автотранспорту.

Сьогодні можна впевнено сказати, що такого масштабу шахрайства і таких хитромудрих схем страхового обману не було в жодній країні світу.

Серед причин процвітання й успіху будь-яких, навіть найпримітивніших способів обману, варто назвати:

·     відсутність повної і коректної інформації в інформаційних базах ДІБДР;

·     прагнення співробітників ДІБДР "заробляти" на дорогах;

·     протиправна діяльність працівників оцінних організацій щодо завищення сум збитку від ДТП, оцінка "наосліп" без реального огляду;

·     слабка підготовка співробітників відділів врегулювання збитків з виявлення ознак страхового шахрайства і багато інших причин.

Саме тому обман страхових компаній став "національним видом спорту", у якому беруть участь усі, хто має автомобіль.

Так, нещодавно в Уфі затримали групу страхових шахраїв, до складу якої входило понад 30 осіб. Зазначені особи протягом двох років коїли шахрайські дії у відношенні 8 страхових компаній за договорами ОСАЦВ і залишалися непоміченими. Це свідчить, насамперед, про слабку діагностику страхового шахрайства на етапі врегулювання збитків.

Зовсім новою, нахабною і великомасштабною схемою обману є "конвеєр розбитих автомобілів". Суть способу полягає в тому, що особи, які займаються перепродажем автомобілів або просто бажаючі придбати автомобіль, купують його в іншому регіоні. При цьому, здобувається розбитий автомобіль: від ушкодженого, до розбитого "під списання". Після цього шахраї переганяють автомобіль (в тому числі у вантажівках, на зчіпці) до свого міста, знаходять знайомого співробітника ДІБДР і сполучають ушкоджений автомобіль з іншим транспортним засобом, водій якого застрахований за ОСАЦВ. У залежності від рівня ушкоджень в якості "автомобіля-біти" використовуються легкові чи вантажні авто..>>>

Закони України:

•Цивільний кодекс України (глава 70);

•Закон України „Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”;

•Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”;

•Закон України „Про банки та банківську діяльність”;

•Закон України „Про страхування”.

 

Нормативно-правові акти Держфінпослуг  щодо регулювання діяльності управителів

Напрями нагляду за фінансовими компаніями – управителями:

- внесення інформації про юридичну особу до Державного реєстру фінансових установ;

- надання ліцензій на провадження діяльності із залучення коштів фізичних осіб - установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю;

- надання дозволу на право прийняття на себе комерційних ризиків при створенні фонду фінансування будівництва виду Б та/або дозволу на право здійснення емісії сертифікатів фонду операцій з нерухомістю

- прийом та аналіз щомісячної звітності управителів щодо показників фінансування ФФБ та/або ФОН;

- прийом та аналіз щоквартальної та річної звітності управителів щодо показників наданих фінансових послуг та фінансового стану;

-          інспектування діяльності управителів шляхом здійснення виїзних та безвиїзних перевірок.

  Особливі вимоги встановлені нормативно-правовими актами Держфінпослуг до фінансового стану фінансових компаній - управителів

-Власний капітал управителя ≥ 3 млн.грн.

- Управитель має отримати ліцензію Держфінпослуг на можливість залучення коштів фізичних осіб

- Управитель ФФБ має надати Держфінпослуг:

• правила ФФБ та/або ФОН;

• довідку про відкриття поточного рахунку для здійснення обліку грошей

•довідку від банку про відкриття управителем поточного рахунку в довільній формі для здійснення обліку грошей;

- Управитель ФФБ має постійно підтримувати оперативний резерв, створений для розрахунку з установників управління майном у розмірі не менше 10% від суми залучених в управління коштів;

- Управитель ФФБ у разі якщо обсяг залучених в управління коштів перевищує більш ніж у 5 разів розмір власного капіталу зобов’язаний укласти договір гарантії з непов’язаним гарантом;

- Управитель зобов’язаний постійно підтримувати :

• коефіцієнт платоспроможності ≥ 0,1,

•  коефіцієнт абсолютної ліквідності ≥ ніж 0,1..>>>

У міжнародній практиці до складу короткострокових активів входять готівка, короткострокові інвестиції, дебіторська заборгованість терміном погашення менше одного року, матеріальні запаси.

Готівка являє собою кошти в касі, чеки, грошові перекази, внески на поточних банківських рахунках компанії. Крім цього, як готівка на рахунку "Каса" можуть враховуватися кошти  на поточному рахунку в банку, що є компенсаційним залишком і не можуть бути використані на розсуд компанії. Вони призначені для забезпечення виконання умов договору з банком про надання кредиту.

Для обліку готівки може використовуватися один рахунок "Каса", а може бути відкрито декілька рахунків: обліку готівки в касі в національній валюті, іноземній валюті, залишків коштів  у банках у національній та іноземній валютах, окремий рахунок "Кошти, що не можуть бути використані" тощо. Усі вони є рахунками активів. За дебетом відображається збільшення, а за кредитом – зменшення коштів, що належать компанії:

Дебет рахунка "Залишки коштів  у банках в національній валюті".

Кредит рахунка "Дебіторська заборгованість по реалізованих товарах".

Для одержання доходів по вільних коштах  у касі компанії можуть вкладати їх у термінові депозити (депозитні сертифікати), державні цінні папери (казначейські векселі), ринкові цінні папери.

Депозитний сертифікат – це позичка тимчасового надлишку коштів компанії, надана банку на умовах платності (виплати відсотків) і оформлена спеціальним свідоцтвом. Ці короткострокові інвестиції використовують не тільки для одержання доходу, але й для розрахунків за поточними зобов'язаннями компанії...>>>

У процесі здійснення фінансового аналізу холдингової компанії перед аналітиками постає завдання – дати оцінку оптимальності  формування фінансових ресурсів. Для цього варто провести  аналіз всіх їх можливих джерел, виявити всі переваги та недоліки та визначити найоптимальнішу їх структуру для материнської компанії та для кожного дочірнього підприємства з урахуванням цілей, специфіки роботи всього об’єднання та його макро- і мікросередовища.

Аналітичні дослідження мають проводитись у розрізі кожного джерела фінансових ресурсів. Такий аналіз включає вертикальну і горизонтальну схему оцінки, діагностики і пошуку, що дозволяє розрахувати фінансові коефіцієнти, показники питомої ваги для визначення та оцінки співвідношень складових капіталу з агрегованим показником, відносну динаміку величин з ціллю дослідження капіталу за його обсягом, складовими та структурою та визначення тенденцій зміни його у часі.

Аналіз формування фінансових ресурсів здійснюється на базі фінансової  звітної інформації, користувачами якої можуть бути:

• користувачі, зовнішні стосовно конкретної холдингової компанії;

• управлінський персонал холдингу;

• бухгалтерія компанії.

Річний фінансовий звіт є своєрідною візитною карткою корпорації, по ньому складають перше, іноді вирішальне, уявлення про неї. Він є формальним підтвердженням фінансової стабільності компанії. Великі холдингові компанії у публічну річну звітність включають кілька наборів звітних форм. Найчастіше в такому звіті можна знайти два набори форм — звітність групи і звітність материнсь­кої компанії; іноді зустрічається третій набір — звітність групи, підготовлена відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.>>>

Складні аналітичні обґрунтування, що дозволяють сформувати оригінальний інвестиційний портфель, не всім приватним інвесторам під силу. Автор пропонує звернути увагу на можливості більш простого інвестування – індексного.

В ідеалі кожен інвестор хотів би купувати на мінімумі, а продавати на максимумі. Саме цей ідеал і змушує більшість трейдерів та інвесторів щорічно розсіювати свій капітал на біржі, адже постійно передбачати рух ринку не тільки складно, але й неможливо. Мільйони людей своїми рішеннями, вчинками і діями змушують ринок рухатися в тому чи іншому напрямку. Неможливо усвідомити всю природу подій навколо ринку, тим більше ми не в змозі зрозуміти, яким чином ці події вплинуть на ринок завтра. Ми можемо прогнозувати ситуацію, можемо брати за основу рекомендації аналітиків, навіть глянути на рекомендації професіоналів, але ніщо не дозволить нам передбачити майбутнє.

Інша справа "танцювати" разом з ринком, повторюючи кожен його рух. Умовно ринкові "танці" можна розділити на два найбільш розповсюджені напрямки – "скальпування тренда" та "індексне інвестування".

Скальпи

Перший напрямок використовують активні трейдери, основна його ідея – брати від 50 до 80% прибутку поточного тренда. Приблизно 10-25% прибутку втрачається в момент входу на ринок, що здійснюється тільки після того, як трейдер переконався, що на ринку утворився висхідний тренд. Ще стільки ж втрачається в момент виходу, тому що доводиться залишати ринок уже після того, як він змінив свій напрямок. Проте з'являється можливість уберегти свої вкладення від затяжних корекцій....>>>

В багатьох країнах основний спосіб виходу компаній на фондові ринки – публічне розміщення акцій. Однак в ІPO існує альтернатива – зворотні злиття. Використовуючи їх, фірма також може одержати публічний статус і пройти лістинг на біржі, але з меншими витратами коштів і часу.

Одним з винахідників методу зворотного злиття вважається американський магнат Арманд Хаммер. У 50-х роках він інвестував кошти в публічну "фірму-оболонку", а пізніше "влив" у неї свою нафтову компанію і в результаті створив нову організацію – Occіdental Petroleum Company. Зворотні злиття процвітали в 1980-і роки і досягли свого піку в 1996 році, коли їх було зафіксовано більше тисячі. Останнім часом  цей метод знову здобуває популярність на західних фондових біржах. Для порівняння зазначимо, що протягом 2004 року в США відбулося 251 ІPO і 89 зворотних злиттів, а за першу половину 2005 року – відповідно 83 і 55.

Цікавий також і той факт, що сама Нью-Йоркська фондова біржа вирішила одержати статус публічної компанії за допомогою зворотного злиття. Отже, у чому полягає суть цього методу.

У порівнянні з ІPO

Необхідно відзначити, що аналітично ІPO являє собою поєднання трьох окремих операцій. Компанія:

·   одержує публічний статус і проходить лістинг на біржі;

·   проводить первинний розподіл акцій серед інвесторів;

·   проводить вторинний розподіл акцій через торги на біржі.

Таке поєднання робить ІPO дуже дорогим і складним заходом.

Однак існують механізми, що дозволяють роздільно провести ці три складні компоненти ІPO. Так, за допомогою зворотного злиття з "публічною ("грошовою") оболонкою" компанія може придбати публічний статус (перший елемент поєднання). "Грошова оболонка" – це публічна компанія, чиї акції котируються на біржі, але яка не має ніякого бізнесу, що приносить доходи. Наприклад, фірма, що не має ніякої діяльності або займається тільки номінальною діяльністю і активи якої складаються лише з готівки або її еквівалентів. Або, наприклад, публічна компанія з мінімальною бізнес-активністю. Допустимо, у пік своєї діяльності компанія одержала публічний статус. Потім розвиток бізнесу зупинився, стан фірми погіршилося, вона не приносить майже ніяких доходів. Проте власники продовжують з тих чи інших причин підтримувати її діяльність, у тому числі вони можуть планувати використовувати її як "оболонку"...>>>