Фінансова система та фінансовий ринок України поступово зростає та зміцнюється. Сьогодні на ринку фінансових послуг працює 164 банки і близько 9 тисяч небанківських фінансових установ. Основним оцінним показником їхньої діяльності є прибуток, що свідчить про фінансову стабільність установи. І чим більший прибуток, тим більш значущою є роль фінансових установ як платників податків.

Якщо порівняти зростання надходжень податку на прибуток до державного бюджету, які склали за 2003 рік близько 13 млрд. 46,9 млн.грн., за 2004 рік -16 млрд. 25,3 млн. гривень, за 2005 рік - 23 млрд. 272 млн. гривень, то надходження цього податку по банківських установах протягом 2003-2004 років становили, відповідно - 388,5 млн. та 460,5 млн., а 2005 р. - 889,9 млн. гривень. Тобто питома вага надходжень податку на прибуток по банківських установах у 2003-2004 роках становила 3,0%, у 2005 р. - 3,8%. Треба відзначити, що платежі від банківської системи зросли в поточному році вдвічі порівняно з минулим роком і склали 615 млн.грн., в тому числі 315 млн.грн. податку на прибуток.

Страховими установами сплачено в поточному році 134 млн.грн., в тому числі 74 млн.грн. податку на прибуток, що на 23 відсотка більше в порівнянні з минулим роком.

Слід зазначити, що банківські установи є універсальними фінансовими установами, які поряд з суто банківськими операціями надають посередницькі послуги на фондовому ринку, факторингові, трастові та довірчі операції. Більшість посередницьких операцій, що надаються банківськими установами не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Чинне законодавство передбачає оподаткування прибутку за ставкою 25 відсотків, доходи від страхової діяльності (суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержані (нараховані) за договорами страхування і перестрахування (крім довгострокового страхування життя та пенсійного страхування), зменшені на суми страхових платежів, нарахованих за договорами перестрахування з резидентами, оподатковуються за ставкою 3%. Всі інші доходи, не пов'язані зі страховою діяльністю, оподатковуються на загальних підставках за ставкою 25%. Кредитні спілки, маючи статус неприбуткових організацій не звільняються від оподаткування при здійсненні окремих операцій...>>>

Одним з пріоритетних завдань фондового ринку і на сьогодні залишається збільшення обсягів залучення грошових ресурсів, які спрямовуються в реальний сектор економіки України. Зокрема це стосується:

1)       залучення через фондовий ринок інвестицій в реальний сектор економіки в обсягах, які б забезпечували його потреби (на рівні розширеного відтворення); хоча на даному етапі економічного розвитку держави, скоріш за все треба вирішувати не суто інвестиційні питання, які пов’язані з наступними грошовими виплатами, а більшу увагу приділяти інноваційним проектам, що сприяли б  підвищенню ринкової капіталізації за умов зниження рівня ризиків та волатильності ринків;

2)       сприяння зростанню питомої ваги корпоративних цінних паперів, розвиток ринків нових фінансових інструментів, зокрема інноваційного ринку деривативів;

3)       підвищення ролі внутрішніх інвесторів - громадян та інституційних інвесторів (пенсійних і інвестиційних фондів, страхових компаній тощо);

4)       створення нормальних умов для реалізації національних інвестиційних можливостей і сприяння залученню зовнішніх інвестицій;

Зазначені питання здебільшого можуть бути вирішені шляхом вдосконалення, з дотримання європейських норм та найкращої світової практики, законодавчої та нормативної бази щодо засад державного регулювання  ринку цінних паперів, підвищення ролі регульованих ринків фінансових інструментів. Основним досягненням в цьому аспекті був, безумовно, прийнятий в цьому році ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок».

Це раз проаналізуємо деякі цифри, які характеризують загальний стан фондового ринку у період січня-квітня 2006 року усвідомлюючи  при цьому, що тенденції, які можна прогнозувати на підставі статистичних даних, відтворюють певні паритети між законодавчим забезпеченням та реаліями, що склались в економіці в цілому та на фондовому ринку зокрема.

Протягом січня-квітня 2006 року загальний обсяг випуску акцій, зареєстрованих центральним апаратом Комісії, становив 15,95 млрд. грн. (без вирахування скасованих випусків)..>>>

В Україні відчувається реальний інтерес суспільства до спільного інвестування. Передусім, слід звернути увагу на високу зацікавленість самого бізнесу у використанні інститутів та недержавних пенсійних фондів в якості інструмента досягнення своїх цілей, будь-то схемні проекти чи бажання заробити на публічному ринку спільних інвестицій.

Завдяки цьому високі темпи створення КУА, ІСІ, НПФ майже не знижуються, незважаючи на пасивність населення, проблеми наповнення інститутів надійними активами, незадовільний стан з регуляцією фондового ринку, низьку корпоративну культуру тощо.

Вже сьогодні кількість інвестиційних і пенсійних фондів та компані з управління активами можна порівняти з їхньою чисельністю в країнах з більш розвинутою економікою, де значно раніше почалися процеси спільного інвестування. Причому, за прогнозом  УАІБ висока динаміка зростання нових КУА, ІСІ, НПФ збережеться ще як мінімум декілька років. Проте, якщо взяти лише кількісний бік, не звертаючи уваги на ефективність діяльності та розвиток агентської мережі, створені ІСІ в кількісному плані могли б забезпечити потреби, як української економіки, що розвивається, так і наших домогосподарств. І це підтверджує не тільки загальна динаміка розвитку ІСІ, але й її деталізація в розрізі окремих видів і типів фондів (див. рис.1).

Порівнюючи ситуацію в Україні і Росії, де інститути спільного інвестування мають історію вдвічі більшу за українську, слід зазначити, що в Росії за останні 10 років створено 444 фонди, а в Україні за неповні 3 роки - 328. Водночас валовий внутрішній продукт Росії перевищує ВВП України майже в 10 разів. Тобто за кількістю інститутів спільного інвестування в розрахунку на одиницю ВВП ми вже обігнали Росію.

З іншого боку активи, накопичені в ІСІ та НПФ, хоча й зростають досить високими темпами, однак на це треба дивитися без зайвого оптимізму, з огляду на практично нульову базу з якої пішло це зростання, а також порівнюючи частку активів ІСІ та НПФ в обсязі усього фінансового ринку.

Активи ІСІ нині складають близько 2,5% цього ринку, а в НПФ вони взагалі на рівні 0,02%..>>>

.

Загальний огляд

Протягом 2005 року та у першому кварталі 2006 року в системі недержавного пенсійного забезпечення спостерігалася тенденція збільшення обсягів активів та числа учасників недержавних пенсійних фондів, а також кількості установ, які надають послуги в цій сфері.

Усього Держфінпослуг зареєструвала 54 недержавні пенсійні фонди (НПФ), з них 42 – відкритих, 8 корпоративних та 4 професійних, та про 37 адміністраторів пенсійних фондів. Крім того, у Держреєстр під грифом "інші фінансові установи" також внесені 2 недержавні пенсійні фонди, що були створені до набрання чинності Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення” (далі – Закон) та перебувають у стадії реорганізації.

Протягом минулого року до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 33 недержавні пенсійні фонди та про 7 адміністраторів,  видано 18 ліцензій на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів. У вигляді плати за ліцензії до Держбюджету надійшло 540 тис. грн.

Загальний розподіл пенсійних фондів по регіонах України залишається відносно сталим. Найбільша кількість пенсійних фондів розміщена в Києві – 34 фонди, або 63% від загальної кількості, решта – в регіонах: Дніпропетровська область – 7, м. Харків – 3, Донецька обл. – 2, м. Львів – 3, м. Сімферополь – 1, м.Суми – 1, м. Івано-Франківськ – 1, м.Черкаси – 1, м. Херсон – 1.

70% усіх адміністраторів НПФ (26) також розташовані в Києві. По регіонах решта адміністраторів розподіляється так: Дніпропетровська область – 2, м.Львів – 3, м. Харків – 3, м. Донецьк – 1, м. Суми – 1, м. Івано-Франківськ – 1...>>>

Можливості та передумови застосування обов'язкового страхування в Україні

Можна констатувати, що, на жаль, за останні роки не здійснювався серйозний аналіз потреби, результатів застосування та перспектив розвитку обов’язкового страхування в Україні. Тільки за результатами такого аналізу можна буде робити висновки щодо доцільності або недоцільності застосування тих чи інших видів такого страхування.

Для проведення такого аналізу спробуємо розбити всі передбачені законом види обов’язкового страхування на групи у відповідності із прийнятими в страховій теорії принципами застосування цієї форми страхування..>>>

 

Серед усіх валют світу левову частку (приблизно 80%) складають долари США, яких у світовому обігу знаходиться понад 480 мільярдів. Однак походження, та й зовнішній вигляд "валюти валют" багато в чому дотепер залишаються загадкою.

Одна з найперших і найпоширеніших  повсякденних назв паперового долара – бак, у множині – бакси. Як і для символу $, існує декілька версій походження цього терміна.

Англійське слово "buck" (бак) означає "самець" (найчастіше оленя чи козла). Оленячі шкіри, чи "buckskіn", користувалися величезним попитом як в індіанців, так і в колоністів і були важливим предметом обміну і торгівлі. Більшість мисливців і торговців називали ці шкіри просто баксами, вони служили при обміні одиницею вартості товару, тобто  відігравали роль грошей. На зворотньому боці 10-доларової купюри першого загальнофедерального випуску 1861 року була зображена велика римська цифра 10 – "X". Через неї десятку прозвали "sawbuck" (тобто  "козли для пиляння дров"), чи коротко - бак. Звідси і множина – бакси.

До Громадянської війни 1861-65 років американські банкноти були переважно чорного (сірого) кольору, лише трохи кольорові по краях. І з появою фотографії їх стало легко підробляти фотоспособом. Саме тому у всіх перших банкнот Сполучених Штатів 1861 року випуску зворотній бік був зеленим. (Існує думка, що Amerіcan Bank Note Co., якій було доручено друкування грошей, підрахувавши необхідну кількість фарби, зупинилася саме на зеленій, тому що тільки її запаси на складі виявилися достатніми.)

Солдати жителів півночі, які першими одержали нові гроші, називали їх "greenbucks" ("грінбекс" – "зелені спинки"). До речі, гроші жителів півдня через свій колір називалися "bluebu-cks" і "graybucks" ("сині спинки" і "сірі спинки").

...>>>

Механізм фінансової підтримки кредитно-ощадних кооперативів

За державні кошти Фонд захисту кредитно-ощадних кооперативів в Угорщині (далі – OTIVA) купував паї в кредитно-ощадних кооперативах, що оформлялося договорами про надання фінансової підтримки. Умовами договорів могли бути такі аспекти:

- об’єднання певних кооперативів (приєднання чи злиття);

- зміна посадових осіб у керівництві кооперативу;

- 8-відсоткове наповнення власного капіталу кооперативу;

- фінансова криза кооперативу має вирішуватися без висвітлення в засобах масової інформації;

- конкретні заходи з фінансового оздоровлення кооперативу.

Тому вся співпраця OTIVA з кооперативами базується на добровільному прийнятті умов фінансового оздоровлення самим кредитно-ощадним кооперативом. При цьому OTIVA отримує один голос в кооперативі та виконувала контрольні функції за виконанням умов договору і заходів фінансового оздоровлення кооперативу.

Таким чином OTIVA на підставі рішення Загальних зборів, діючи в межах своїх повноважень, регламентованих Статутом, надає передбачену Статутом необхідну фінансову підтримку кредитно-ощадному кооперативу, який виявився у кризовій ситуації.

В договорі OTIVA та кредитно-ощадний кооператив фіксують конкретні умови, на підставі яких вони мають намір співпрацювати в інтересах відновлення нормальної господарської діяльності кооперативу. Фактично йдеться про співпрацю сторін, а не про звичайне надання фінансової підтримки у вигляді позики.

Хоча основним елементом співпраці є, звичайно, фінансова підтримка. Так, OTIVA зобов’язується на умовах договору надати в розпорядження кредитно-ощадного кооперативу капітал у вигляді державних облігацій в інтересах забезпечення підйому показників платоспроможності кооперативу до 8 %..>>>

 

Пропозиції учасників Четвертого фінансового форуму "Фінансовий ринок, інновації та державне регулювання 2006"

Розглянувши сучасний стан вітчизняного фінансового ринку та практику його державного регулювання учасники Четвертого фінансового форуму зазначають наступне.

Фінансовий ринок України перебуває в активній фазі свого формування. Суттєву динаміку зростання виявляють страховий бізнес, інститути спільного інвестування, кредитні спілки та недержавні пенсійні фонди. Разом з тим наявні можливості  фінансового ринку використовуються незадовільно. Значною мірою це зумовлено тим, що система державного регулювання, нагляду та правозастосування на фінансовому ринку, що склалася на сьогоднішній день в Україні, відстає від сучасних тенденцій і  вимог його розвитку, недостатньо враховує міжнародний досвід та наявний потенціал вітчизняного бізнесу і є одним з головних чинників, що стримує подальшу розбудову фінансової системи країни.

Основною метою регуляторних заходів, спрямованих на розвиток  фінансового ринку України, має бути перетворення його на  потужний механізм мобілізації тимчасово вільних грошових коштів громадян і підприємств та  їх трансформації в інвестиційні ресурси. Необхідними передумовами цього є наявність виваженої та всебічно обґрунтованої національної стратегії розвитку фінансового ринку, відповідної законодавчої бази, ефективної практики державного регулювання, достатньої кількості фінансових установ, що користуються довірою населення та бізнесу, широкого спектру фінансових інструментів, сучасних технології та інноваційних підходів до їх використання.

Більшість із зазначених складових в Україні на сьогодні знаходиться у зародковому стані, що стримує  активізацію інвестиційних процесів. Все це призводить до того, що ні держава, ні бізнес не розглядають національний фінансовий ринок як серйозне джерело залучення інвестиційних ресурсів, а переважна частина підприємницьких структур та населення взагалі не мають до нього доступу.

Для усунення цих та інших проблем пропонується вжити низку заходів, найважливішими з яких є наступні.

Удосконалення системи регулювання та нагляду на фінансовому ринку відповідно до вимог загальновизнаної світової практики, що зокрема, передбачає: розробку і реалізацію  Концептуальних засад та Стратегії розвитку фінансового ринку за участю його операторів, інтегрований підхід до державного регулювання усіх його сегментів, забезпечення регуляторних органів необхідними повноваженнями та ресурсами, публічність та прозорість їх діяльності, організацію громадського контролю та механізмів відповідальності, ефективну взаємодію державного регулювання та саморегулювання на фінансовому ринку.

Система державного регулювання та  нагляду, має відповідати Базельським принципам і бути здатною:

- підтримувати стабільність ринку за рахунок впровадження ефективного нагляду за адекватністю капіталу, пруденційного нагляду та нагляду, що базується на комплексній оцінці ризиків та управління ними;

- забезпечувати захист прав інвесторів та споживачів фінансових послуг, використовуючи розкриття інформації учасниками фінансового ринку на основі загальноприйнятих принципів, міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і аудиту, та недопущення зловживань зі сторони фінансових посередників та професійних учасників ринку;

- підтримувати достатній рівень конкуренції, ефективний контроль за фінансовими холдингами і конгломератами,  запобігати використанню фінансових установ у тіньових та незаконних схемах;

- забезпечувати виконання не тільки суто контролюючих функцій, але і заходів щодо розвитку фінансових ринків, вдосконалення конкретних механізмів залучення громадян та юридичних осіб до користування послугами цих ринків

Забезпечення конкурентноспроможності національних фінансових інститутів, що вимагає:

- проведення відповідальної грошової та фіскальної політики, що орієнтуються на обмеження обсягів державного боргу та зниження рівня інфляції, запровадивши, зокрема, перехід до нового монетарного режиму, що передбачає таргетування інфляції при плаваючому валютному курсі.

- у контексті інтеграційних процесів забезпечити економічну незалежність фінансової системи України шляхом  законодавчого вирішення питання поетапного допуску іноземних фінансових інституцій в Україну за умов створення рівних конкурентних умов для вітчизняних та іноземних  інституцій;

- підвищення капіталізації банківської системи, ліквідності, капіталізації та прозорості  ринку цінних паперів;

- посилення  ролі організаторів торгівлі фінансовими інструментами на фондовому ринку України, подолання домінування неорганізованого ринку над організованим;

- розвитку страхових, іпотечних та лізингових компаній, інститутів довірчої власності та управління;

- удосконалення  інфраструктури пенсійної системи, інвестиційного бізнесу та фондового ринку, створення єдиного біржового торговельно-інформаційного простору;

- скасування заборон та існуючих обмежень на рух капіталу (зокрема, щодо репатріації інвестицій та доходів від інвестиційних операцій, інвестування коштів резидентів закордоном та  інвестування нерезидентів в Україні),  зняття тотального контролю за операціями з фінансування нерухомості та у сфері довгострокового кредитування;

- створення  сприятливих умов для реалізації прав інвесторів на придбання цінних паперів на міжнародних фондових ринках;

- внесення змін до податкового законодавства, спрямованих на  відмову від оподаткування інфляційної складової у вартості власного капіталу та курсової різниці інвестицій, внесених у валюті;

- відміна спеціального режиму оподаткування для страхових компаній та скасування податку на дивіденди фізичних осіб і нерезидентів (як подвійного податку на інвестиційні доходи);

- подальший розвиток саморегулювання на фінансовому ринку.

У сфері управління ризиками професійних учасників фінансового ринку доцільним є впровадження системи пруденційного нагляду, яка дозволить перейти від практики нагляду за діяльністю окремих професійних учасників до консолідованого нагляду за ринком у цілому і вирішити завдання, пов`язані із забезпеченням загальної стабільності ринку та здійсненням контролю за наявністю на ньому конкурентного середовища. 

Центральне місце у системі моніторингу і оцінки ризиків має зайняти сукупність показників і нормативів, що характеризують як ризики окремих учасників ринку, так і агреговані ризики фінансового ринку в цілому.

Розвиток страхового бізнесу має передбачати комплексне вирішення низки питань, як то:

- забезпечення стабільності розвитку страхового ринку;

- підвищення капіталізації страхових компаній та конкурентоспроможності національного страхового ринку;

- запобігання використанню страхової системи для  тінізації доходів, ухилення від оподаткування та виведення капіталів за кордон;

- розвиток нових видів страхування та удосконалення діючих страхових продуктів з метою суттєвого збільшення сфери користування цими продуктами населенням України;

- запровадження уже випробуваних в цивілізованому світі видів страхування, зокрема відповідальності власників автотранспортних засобів, відповідальності роботодавців, медичного, екологічного страхування, страхування інвестиційних ризиків, тощо;

- розширення форм і методів співпраці між страховиками, зокрема співстрахування, товариств взаємного страхування, спеціалізованих страхових пулів;

- формування адекватної системи фахової підготовки і сертифікації фахівців зі страхування;

- підвищення рівня страхової культури населення та запровадження ефективних організаційно-правових механізмів захисту інтересів споживачів страхових послуг.

Створення правових основ формування та функціонування нових інструментів фінансового ринку, що передбачає:

- сприяння більш активному розвитку ринку державних та муніципальних цінних паперів, для  розширення можливостей  інституціальних інвесторів, зокрема, страхових компаній та недержавних пенсійних фондів  щодо розміщення резервів, формування інвестиційних портфелів та диверсифікації ризиків;

- появі на ринку фінансових інструментів, забезпечених реальним ліквідним майном – насамперед іпотечних цінних паперів, пов’язаних з нерухомістю та земельними ділянками;

- розвиток ринку похідних фінансових інструментів.

Для стимулювання розвитку ринку похідних фінансових інструментів на законодавчому рівні мають бути врегульовані питання щодо однозначного визначення цих інструментів та базових активів; прав і обов`язків сторін по угодах з похідними фінансовими інструментами; створення механізмів захисту інтересів учасників ринку; визначення вимог до учасників ринку похідних, управління ризиками операцій з похідними, обліку цих інструментів та інше. З цією метою необхідно прискорити прийняття Закону України «Про строкові фінансові інструменти».

Удосконалення законодавчої бази захисту прав інвесторів і зниження інвестиційного ризику на фінансовому ринку, що передбачає:

- найскоріше прийняття  Законів України  “Про акціонерні товариства”;

- удосконалення корпоративного законодавства і впровадження загальновизнаних принципів корпоративного управління;

- стимулювання емісійної діяльності акціонерних товариств, виведення їх акцій на організований фондовий ринок, у тому числі міжнародний, з метою встановлення реальної вартості компаній,  їх цінних паперів та залучення інвестиційних ресурсів;

- підвищення ефективності системи вимог щодо розкриття інформації;

- вирішення проблеми використання інсайдерської інформації та інсайдерської торгівлі;

- врегулювання питань захисту прав акціонерів в процесах злиття і поглинання і при реорганізації компаній;

- розвиток компенсаційних механізмів на фінансовому ринку;

- розбудову та впровадження  ефективно діючої системи рейтингування суб’єктів економічної діяльності та фінансових інструментів.

Національна система рейтингування має бути цілісною (передбачати  застосування не тільки кредитних але й інших  рейтингів, зокрема – рейтингів фінансової стійкості та корпоративного управління), базуватися на відповідній правовій базі та формуватися за активною участю споживачів рейтингових послуг з максимальним урахуванням світової практики, міжнародних принципів рейтингової діяльності та особливостей сучасного етапу розвитку вітчизняного фінансового ринку.

У сфері обов’язковго рейтингування емітентів та цінних паперів має діяти достатня кількість  уповноважених рейтингових агентств, насамперед національних. Бар’єри входження на ринок рейтингових послуг на етапі його становлення повинні бути максимально низькими, а критерії, яким мають відповідати уповноважені рейтингові структури, визначатися базовим законом, а  не відомчими актами.

Удосконалення системи  розкриття  інформації  та  забезпечення прозорості  діяльності фінансових установ і державних  регуляторів.

Підвищення ефективності системи розкриття інформації має відбуватися в наступних напрямках:

- подальше удосконалення законодавства, яке встановлює правове поле розкриття інформації;

- поліпшення механізмів контролю і нагляду за виконанням вимог з розкриття інформації, встановлення відповідальності за порушення таких вимог;

- використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності збору, обробки, аналізу і публічного розкриття інформації.

Забезпечення прозорості діяльності фінансових посередників та інших професійних учасників ринку фінансових послуг має передбачати, зокрема, регулярне оприлюднення фінансовими установами інформації про себе  та про результати діяльності. Інформація про фінансову установу повинна розкривати структуру власності, склад  менеджменту, афілійовані компанії та оприлюднюватися не менше одного разу на рік. Результати діяльності крім фінансової звітності, мають містити інформацію про основні ризики та управління ними та інформацію про значні події і транзакції. Ця інформаціє має оприлюднюватися щоквартально.

Потребує також суттєвого удосконалення система розкриття інформації про діяльність регуляторів фінансового ринку, шляхом радикальної зміни формату, структури і графіку оприлюднення інформації. Насамперед,  необхідно регулярно, своєчасно і детально публікувати інформацію щодо:

- стратегічних напрямків політики, змісту регуляторних актів та новацій у сфері державного регулювання для формування очікувань учасників ринку;

- статистичних даних про стан ринку та його учасників, аналізу ринкових  тенденцій та  перспектив розвитку окремих секторів ринку фінансових послуг, а також кроків, спрямованих на забезпечення стабільного функціонування фінансового ринку.

У сфері корпоративного управління необхідно законодавчо врегулювати наступні питання:

- захист прав міноритарних акціонерів шляхом запровадження кумулятивного голосування та гарантованого викупу акціонерним товариством акцій у акціонерів у випадку їх незгоди з політикою товариства;

- підвищення прозорості діяльності товариств, зокрема  шляхом розкриття структури власності;

- удосконалення порядку проведення загальних зборів акціонерів, зокрема, зниження кворуму при їх проведенні;

- підвищення відповідальності наглядової ради товариства та розподіл повноважень між наглядовою радою та виконавчим органом товариства відповідно до норм Європейського Союзу;

- запровадити систему спеціалізованих судів для вирішення суперечок в акціонерних товариствах.