інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Американський досвід благочинного інвестування

У минулому благодійність і меценатство були привілеєм лише дуже багатих людей. Демократизація суспільства, розвиток фінансових технологій і технічний прогрес дозволили брати участь у цьому процесі широкому колу осіб, одночасно вимагаючи ускладнення відповідного законодавства. У розвинутих країнах підтримка благодійності з боку держави виразилася у формуванні сприятливого податкового режиму для приватних осіб, корпорацій та організацій, що здійснюють пожертвування. У той же час, прийняття податкових пільг створило можливості для ухиляння від сплати податків і зловживань під прикриттям філантропічних програм.
Розширення системи благодійності супроводжувалося розвитком теоретичних концепцій і формуванням принципів управління благодійними організаціями, правил стратегічного планування благодійних програм та методів оцінки їхньої реалізації. Паралельно була сформована система посередників-консультантів, які забезпечують due dіlіgence, і розроблений механізм цілеспрямованого розподілу грантів і контролю над коштами.
Не торкаючись моральних і концептуальних проблем (оскільки вони є темою окремого великого дослідження), подивимося, як на практиці працює система благодійності в США, і який її зв'язок з державою та економікою. Спочатку звернемо увагу на цифри.
З 1998 р. обсяг пожертвувань на благодійність у США перевищує 2% ВВП. У 2001 р. в США нараховувалося 61800 благодійних фондів із сукупними активами в розмірі $476,8 млрд. Переважна більшість фондів є невеликими за розмірами, тоді як приблизно третина сукупних активів зосереджена в 0,1% фондів. Основним джерелом формування активів благодійних фондів були і залишаються пожертвування приватних осіб, організацій і корпорацій. Іншою складовою, у значній мірі залежною від економічної кон'юнктури і ситуації на фінансових ринках, є доходи від комерційної діяльності і прибуток на інвестований капітал.

Діаграма 1. Розподіл пожертвувань за категоріями донорів у 2003 р. ($млрд., %)

Джерело: Giving USA Foundation

Внески приватних осіб складають 74,5% від загального обсягу пожертвувань,
З дев'яти категорій благодійних організацій за класифікацією Gіvіng USA найбільша сума пожертвувань припадає на релігійні організації - приблизно $86,4 млрд., чи 35,9% від загального показника. Для релігійних організацій благодійні пожертвування є основним і практично єдиним джерелом фінансування. Ряд інших благодійних організацій формують приблизно п'яту частину своїх активів за рахунок пожертвувань.
У США благодійні програми можуть здійснюватися від імені приватних осіб, організацій і корпорацій. Розповсюдженою формою реалізації приватної благодійності є спеціалізовані фонди, чи так звані Donor Advіsed Fund, тобто фонди, що інформують донора про розподіл коштів на доброчинність. Ці фонди дозволяють переказувати на благодійні цілі відносно невеликі суми: для відкриття благодійного рахунка (Charіtable Gіft Account), як правило, достатньо $10000 (у деяких фондах вимоги до мінімальної величини першого внеску можуть досягати $25000). У рік відкриття рахунка донор одержує знижку по прибутковому податку на суму внесених коштів. Якщо внесок здійснений не готівкою, а цінними паперами, надається знижка по податку на приріст капіталу.

Діаграма 2. Розподіл пожертвувань за категоріями благоотримувачів у 2003 р. ($млрд., %)

Джерело: Giving USA Foundation

Кошти можуть знаходитися на рахунку доти, доки донор не віддасть наказ списати певну суму на користь благодійних чи державних організацій (напр., коледжів чи університетів), що задовольняють визначені вимоги. Як правило, списання здійснюються в розмірах, кратних $250. Кошти, що знаходяться на рахунку, інвестуються, отже, їхня номінальна сума з часом може зростати (у випадку успішного інвестування) чи зменшуватися (при невдалому інвестуванні), а приріст капіталу не обкладається податком. Після відкриття рахунка донор втрачає контроль над інвестиціями чи може контролювати їх опосередковано. Звичайний вплив донора на прийняття інвестиційних рішень обмежено рекомендаціями у відношенні класів активів чи рівня ризику взаємних фондів. Вилучити кошти з благодійних фондів неможливо.
Аналогічно до інших фінансових послуг, за відкриття і ведення благодійних рахунків стягуються комісійні. Більшість фондів стягують комісійні за управління активами в розмірі від 0,50% до 2% від суми вкладень і за адміністративну роботу в розмірі від 0,50% до 1%, і в середньому сумарні витрати донора складають близько 2%. Комісійні вищі, ніж при безпосередньому переказі коштів з банківського рахунка, однак істотно нижчі, ніж при створенні власного благодійного фонду.
Перший Donor Advіsed Fund був створений Fіdelіty у 1992 р. У даний час у США подібні фонди пропонують практично всі провідні інвестиційні компанії, у тому числі Vanguard, Charles Schwab (SCH) і T. Rowe Prіce TROW, а також банки і некомерційні організації. Останні (напр., університети) звичайно вказують як обов'язкову умову перерахування певного відсотка від пожертвувань на користь цієї організації чи, принаймні, на благодійні програми, що підтримуються цією організацією. На даний момент активи фондів обчислюються декількома мільярдами доларів і мають тенденцію до зростання. Фонди називаються "такими, що інформують донора", оскільки технічно і законодавчо рішення про напрямок коштів на доброчинність приймається управляючими фондами, однак на практиці вони звичайно виконують побажання донора, якщо це не суперечить закону.
Розглянемо для прикладу Schwab Fund for Charіtable Gіvіng. Мінімальна сума для відкриття рахунка складає $10000. Кошти можуть бути інвестовані в 5 взаємних фондів, що дотримуються різних інвестиційних стратегій і пропонують різний рівень ризику і прибутковості. Власники великих рахунків, кошти на яких перевищують $500000, мають можливість рекомендувати незалежного інвестиційного консультанта для управління активами й інвестувати ці активи в різні цінні папери, включаючи акції, облігації і взаємні фонди. Крім благодійних рахунків, клієнти Schwab Fund for Charіtable Gіvіng мають можливість укласти будь-яку суму в The Phіlanthropy Fund чи безпосередньо шляхом списання з благодійного рахунка. Кошти цього фонду розподіляються відповідно до цілей, зазначених у проспекті (частина з них іде на спонсорство освітніх програм), причому донори не можуть чинити ніякого впливу на політику фонду.
Благодійні рахунки в Donor Advіsed Fund нерідко відкривають особи, які опинилися в групі платників податків, що оподатковується за максимальною податковою ставкою, наприклад, у результаті одержання непередбачених доходів. Відкриття благодійного рахунка дозволяє одержати податкову знижку на суму пожертвування. Однак, не зважаючи на певні податкові переваги, важливою умовою відкриття рахунків є моральна готовність донора до благодійності.
На думку експертів, у даний час у США стають усе більш популярними заповіти нерухомості в благодійних цілях. Подібні пожертвування дозволяють істотно знизити суму податку на нерухомість, що сплачується спадкоємцями при одержанні іншого заповіданого майна, чи взагалі його уникнути. Величина податкової знижки розраховується з урахуванням ринкової вартості майна, незалежно від того, за якою ціною воно було придбано. Так, заповівши благодійній організації будинок, що коштував $25000, а тепер подорожчав до $100000, донор одержує податкову знижку в розмірі $100000. Що стосується фінансової сторони, то в ряді випадків більш вигідно жертвувати нерухомість, в інших випадках - продавати. Як правило, у розрахунок беруться податки на нерухомість, витрати на утримання, податки на спадщину, податки на приріст капіталу, а також комісійні, стягнуті брокерами при операціях з нерухомістю.
Нерідко пожертвування нерухомості здійснюються на користь університетів, наукових організацій чи культурних центрів. Заповіт нерухомості може здійснюватися таким чином, щоб донор зберігав можливість проживати в пожертвуваному будинку до своєї смерті. Проте і в цьому випадку донор одержує податкову знижку, а в окремих ситуаціях може придбати довічний аннуїтет. У ряді випадків великі пожертвування нерухомості одержують ім'я донора. Так, наприклад, пожертвувані штату вдовою дипломата Джеферсона Патерсона (Jefferson Patterson) фамільні землі в Меріленді використовуються як парк і археологічний дослідницький центр і відомі як Jefferson Patterson Park & Museum.
Складовою частиною системи благодійності в США є суспільні і корпоративні організації. Корпоративна Америка бере активну участь у доброчинності, здійснюючи пожертвування як у грошовій формі, так і у формі виробленої продукції: від ліків і продуктів харчування до комп'ютерного устаткування і програмного забезпечення. Переваги від участі в доброчинності для корпорацій полягають в одержанні податкових знижок і підтримці іміджу.
Характерною рисою корпоративної благодійності є своєчасна відповідна реакція на події, що відбуваються в політиці та суспільстві. У якості одного з найбільш яскравих прикладів за останні роки можна привести організацію благодійної допомоги потерпілим від терактів 11 вересня 2001 р. і виділення коштів на відновлення інфраструктури Нью-Йорка. Значний обсяг коштів надійшов у період, коли населення і місто гостро потребували фінансової підтримки і знаходилися в очікуванні державної допомоги, на надання якої потрібен певний час. Благодійна підтримка з боку корпоративних і громадських організацій надходила як у вигляді готівки, так і у формі товарів і послуг. Важливим напрямком доброчинності стала організація через Американський Червоний Хрест психологічної допомоги родичам жертв і потерпілим. Вагомість цього виду доброчинності була усвідомлена після трагедії в Оклахома-Сіті, коли стало очевидно, що психологічна травма може турбувати людину протягом декількох місяців і навіть років, але не кожен потерпілий здатний звернутися за професійною допомогою. У цілому, у перші місяці після трагедії громадські організації виділили $323 млн., а корпорації - $714 млн. на подолання наслідків терактів.
Однією з тенденцій, що спостерігаються в останні роки в сфері корпоративної благодійності, є певне зменшення ролі корпоративних фондів і підвищення обсягів прямих корпоративних пожертвувань. За даними Foundatіon Center, за останні роки число корпоративних фондів дещо змінилося, тоді як загальне число всіх благодійних фондів істотно виросло (приблизно на 28% за п'ять років).
У деякій мірі на формування цієї тенденції могло вплинути прагнення корпорацій проводити більш гнучку політику в галузі благодійності. Вважається, що прямі корпоративні пожертвування відповідають цьому завданню більшою мірою, ніж корпоративні фонди, оскільки для здійснення діяльності останніх потрібно створення окремих органів управління і ведення складної фінансової звітності. Однак ця думка зазнає критики на тій підставі, що адміністративні витрати і бухгалтерські проблеми не зупинили росту інших категорій благодійних фондів. Ще одне пояснення даної тенденції пов'язано з припущенням про те, що корпоративні пожертвування, які здійснюються прямо, більш ефективні, тому що характеризуються точною спрямованістю коштів. Згідно AAFRC Trust for Phіlanthropy, загальна вартість корпоративних благодійних програм останнім часом у середньому перевищує $12 млрд. на рік, при цьому близько третини пожертвувань здійснюється в натуральній формі прямо, тоді як через корпоративні фонди проходить близько 40% грошових грантів.
Цікаву концепцію розвитку корпоративної благодійності висуває Марко Беніофф (Marc Benіoff), голова і головний виконавчий директор софтверної компанії Salesforce.com. Підтримуючи формування нової моделі благодійності, він пропонує відмовитися від терміну "корпоративна філантропія" і замінити його поняттям "інтегрованої корпорації". Концепція Беніоффа ґрунтується на тому, що корпоративна доброчинність не може довго існувати як незалежний компонент корпоративного сектора, відповідно, вона повинна стати складовою частиною бізнесу і створюватися одночасно з установою компанії. Беніофф пропонує зобов'язати фірми венчурного фінансування відраховувати один відсоток акцій, що інвестуються у створення нових компаній, у благодійні організації. У міру росту компанії вартість акцій і, отже, благодійних внесків, буде збільшуватися. Підтвердженням конструктивності теорії Беніоффа є благодійний фонд Salesforce.com Foundatіon, сформований одночасно з установою компанії Salesforce.com. Результатом діяльності цього фонду стало створення 17 науково-технічних центрів у Сан-Франциско і 20 центрів за кордоном.
Найбільшою складовою частиною системи благодійності в США є приватні фонди. Як правило, фонди створюються керівниками найбільших компаній чи главами найбагатших родин Америки, а керуються професійними менеджерами. Фонди повинні мати раду директорів, чи піклувальну раду, членами якої звичайно стають засновники фонду. Як приклад можна привести фонд Білла і Мелінди Гейтс (Bіll and Melіnda Foundatіon), що був створений у 2000 р. засновником і керівником компанії Mіcrosoft MSFT. Фонд був сформований за рахунок акцій, що належать Гейтсу, на суму $23 млрд. Протягом 2001 р. фонд продав значну частину акцій за дуже вигідною ціною, і під кінець року в його активах не залишилося ні одного папера Mіcrosoft. Дві третини активів фонду були розміщені в державних і корпоративних облігаціях, а також у деяких короткострокових боргових зобов'язаннях. Фонд проводить операції на валютному ринку, бере участь в операціях з опціонами і ф’ючерсами і здійснює короткі продажі цінних паперів. На сьогоднішній день фонд входить у десятку найбільших американських благодійних фондів.
Ще одним цікавим прикладом приватного благодійного фонду є Robіn Hood Fund, заснований у 1988 р. великим торговцем бавовною Полем Тюдором Джонсом (Paul Tudor Jones) з метою боротьби з бідністю в Нью-Йорку. У 2002 р. Robіn Hood профінансував різного роду благодійні програми - від створення нічліжок до проведення освітніх кампаній - на суму $42 млн.
Кошти фонду формуються за рахунок внесків найбагатших людей Америки, більшість з яких входять у рейтинг Forbes 400. Як зазначив директор Robіn Hood Fund Стенлі Друкенміллер, для організаторів фонду благодійність є способом "духовного задоволення".
Підтримка благодійності з боку держави виражається в забезпеченні сприятливого податкового режиму. Американські корпорації мають право віднімати з прибутку відрахування на благодійність на суму до 10% прибутку. У тому випадку, якщо ці відрахування враховуються не цілком через процентні обмеження, вони можуть бути перенесені на кожний з наступних п'яти звітних періодів. До речі, на практиці частка відрахувань на доброчинність складає в середньому близько 1% від корпоративних доходів. Для приватних осіб відрахування на доброчинність дозволяють знизити оподатковуваний дохід на суму пожертвування, але не більше 50%, а в окремих випадках - не більше 30% від величини цього доходу.
Необхідно зважати на те, що статус організації як неоподатковуваної податками не означає автоматичного одержання податкових знижок платниками податків, що здійснили виплати на користь цієї організації. Відповідно до Кодексу внутрішніх доходів, цей статус мають близько 20 категорій організацій, однак податкові знижки донорам забезпечують вкладення лише в деякі з цих категорій. Список подібних організацій публікується щорічно.
Значну роль у діяльності благодійних фондів відіграє суспільна думка. Відповідно до опитування, проведеного асоціацією Іndependent Sector, 64% американців довіряє співробітникам благодійних організацій і вважає, що кошти витрачаються чесно й етично грамотно, а це, у свою чергу, дозволяє таким організаціям ефективно виконувати свою місію. Схожі дані представляє Center on Phіlanthropy, за оцінками якого благодійним фондам довіряє 63% американців. За даними аналітика Білла О'рейлі (Bіll O'Reіlly), частка американців, що довіряють благодійним організаціям, складає 55%, а тих, хто цим організаціям не вірить, - 20%.
Саме з певною часткою недовіри пов'язана тенденція до збільшення частки прямих пожертвувань у порівнянні з внесками в благодійні організації. Усе більше число донорів прагнуть контролювати витрачання пожертвуваних ними коштів. Це, у свою чергу, підвищує роль консультантів і посередницьких організацій, що відслідковують діяльність благодійних фондів. Певні сумніви щодо ефективності розподілу коштів благодійних фондів обумовлюють підвищену увагу до них з боку правоохоронних органів. Законодавці, зі свого боку, пропонують поширити основні положення закону Сарбанеса-Окслі про боротьбу з корпоративним шахрайством на благодійні організації.
Серед можливих зловживань, з якими стикаються благодійні організації, - створення приватного благодійного фонду з метою одержання податкових знижок і наступне присвоювання значної частини коштів фонду у формі компенсацій керуючим, в особі яких нерідко виступають самі засновники або члени їхніх родин. Як відзначив Вільям Джозефсон (Wіllіam Josephson), помічник генерального прокурора штату Нью-Йорк, донори приватних благодійних фондів іноді не розмежовують власні кошти і кошти фонду. Фінансові схеми за участю благодійних фондів, які створюються з метою мінімізації оподатковування, можуть бути легальними, але формувати негативне відношення до філантропії в цілому.
ІRS перешкоджає тому, щоб діяльність у благодійних фондах найбільш багатих попечителів чи членів їхніх родин оплачувалася. У той же час, податковий кодекс надає неабияку можливість у вигляді положення, що дозволяє оплачувати послуги попечителів за умови, що вони є "обґрунтованими і необхідними", а оплата не є "надмірною". Однак що саме вважати "обґрунтованим і необхідним", а що "надмірним" – справа юристів, і кожний з них може трактувати ці поняття по-своєму. Згідно дослідження, проведеного організацією The Councіl on Foundatіons, що поєднує близько 2000 найбільших благодійних фондів із сукупними активами в розмірі $300 млрд., близько 75% фондів не виплачують компенсацій попечителям прямо. Однак, як відзначають критики, у даному дослідженні не враховуються можливості інших виплат, наприклад, оплата відпусток чи купівля страхових полісів для попечителів.
Федеральні органи можуть накладати на благодійні організації штрафні санкції, однак вдаються до них украй рідко через обмежені можливості детальної перевірки фінансової звітності.
У вересні 2003 р. був прийнятий закон про благодійні пожертвування (Charіtable Gіvіng Act 2003), що підвищив штраф за розподіл коштів на користь попечителів і зробив більш жорсткими вимоги до формування адміністративних витрат. Проте, невизначеності, пов'язані з трактуванням "адміністративних витрат", збереглися.
У ході слухань, що відбулися в Конгресі США в червні 2004 р., було відзначено, що цілий ряд організацій, звільнених від сплати податків, зловживають своїм статусом в інтересах інсайдерів на шкоду своїй місії. Занадто багато благодійних фондів стають жертвою шарлатанів, зацікавлених в одержанні легких грошей. Як зазначають представники Служби внутрішніх доходів, якщо залишити все як є, постраждають не тільки благодійні організації, що втрачають довіру і підтримку з боку американців, але також буде скомпрометована американська податкова система.
Підводячи підсумки, підкреслимо, що на сьогоднішній день система благодійності в США має досить великі ресурсні можливості для вирішення проблем, пов'язаних з розвитком та удосконаленням суспільства й особистості. У той же час, проблема ефективного розподілу ресурсів зберігає свою актуальність як для філантропічних, так і для державних структур. Американський досвід свідчить про те, що в міру розвитку системи благодійних фондів і організацій ускладнюється механізм взаємодії цих інститутів з державною владою. Зацікавленість останньої в підтримці філантропічних організацій, діяльність яких сприяє інтелектуальному і матеріальному розвитку суспільства і, отже, повною мірою відповідає завданням держави, виражається, насамперед, у створенні сприятливого податкового режиму. Розглядаючи питання про благодійну підтримку соціальних, культурних, освітніх, медичних чи інших програм, приватні особи, корпорації чи громадські організації виходять з фінансових можливостей і, керуючись філантропічними ідеями, оцінюють фінансові наслідки. У тих випадках, коли фінансова складова починає домінувати, з'являється можливість для зловживань, з якими держава, у свою чергу, намагається боротися шляхом посилення контролю й удосконалення законодавства.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"