інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Історія розвитку єдиного ринку фінансових послуг ЄС*

Інтеграція ринків фінансових послуг ЄС здійснювалася відповідно до Плану заходів з реформування ринків фінансових послуг на період 1999 – 2005 років (ПЗРРФП), який був затверджений Європейською Комісією у травні 1999 року. Цей план мав три стратегічні мети: (I) створення єдиного ринку ЄС для оптового продажу фінансових послуг (мета І); (II) створення відкритих і безпечних ринків роздрібного продажу фінансових послуг (мета ІІ); та (III) запровадження сучасних пруденційних правил і нагляду (мета ІІІ). ПЗРРФП містив 42 заходи, спрямованих на досягнення цих цілей. В рамках мети І програмні заходи охоплювали мобілізацію капіталу на загальноєвропейській основі, створення єдиної законодавчої бази для інтеграції ринків цінних паперів і похідних фінансових інструментів, узгодження фінансових звітів для компаній, акції яких зареєстровані на фондовій біржі, обмеження системних ризиків у розрахунках по операціях із цінними паперами, створення безпечних і прозорих умов для реструктуризації транскордонних компаній та створення єдиного ринку інвестиційних фондів. В рамках ПЗРРФП європейське законодавство розроблялося чотирма етапами, відомими як «процес Ламфалусі» (див. вставку).

Процес Ламфалусі
1. Процес Ламфалусі спирається на чотириетапний нормативний підхід, який був рекомендований Комітетом мудреців у справах регулювання європейських ринків цінних паперів. Цей комітет був утворений резолюцією стокгольмської Європейської ради від 23 березня 2001 року. Пізніше, на додаток до законодавства про ринки цінних паперів, мандат цього комітету був поширений на банківську діяльність, страхування, професійні пенсійні фонди та ІСІОЦП. Комітет очолюється бароном Олександром Ламфалусі (див. EC, 2004b, pp. 3 – 16).
2. На етапі 1 після активних консультацій Європейська комісія приймає пропозиції щодо директиви/ положення і надсилає їх до Ради і Європейського парламенту для розгляду та затвердження. Цей нормативний акт базується на рамкових принципах і визначає впроваджувальні повноваження Комісії.
3. На етапі 2, отримавши тимчасовий мандат після досягнення остаточної згоди на етапі 1, Комісія звертається до Комітету органів нагляду європейських країн за ринками цінних паперів (КОНЄКРЦП), Комітету органів нагляду європейських країн за банківською діяльністю (КОНЄКБД) і Комітету органів нагляду європейських країн за страховою діяльністю і діяльністю професійних пенсійних фондів (КОНЄКСППФ) із проханням надати рекомендації щодо технічних аспектів нормативних актів. КОНЄКРЦП, КОНЄКБД і КОНЄКСППФ у консультації із учасниками ринку, кінцевими користувачами і споживачами готують такі рекомендації та подають їх Комісії. Комісія розглядає рекомендації і, після опублікування робочого документа, який містить перші міркування щодо змісту проекту нормативного акту, робить КОНЄКРЦП, КОНЄКБД і КОНЄКСППФ пропозицію, яку ці комітети приймають голосуванням протягом 3 місяців. Після цього Комісія ухвалює цей нормативний акт.
4. На етапі 3 КОНЄКРЦП, КОНЄКБД і КОНЄКСППФ для забезпечення послідовного застосування нормативного акту спільно готують рекомендації щодо тлумачення його положень відповідно до керівних принципів і загальних стандартів (у сферах, не охоплених європейським законодавством), обговорюють їх і порівнюють нормативну практику.
5 На етапі 4 Комісія перевіряє, як держави – члени виконують вимоги законодавства ЄС. Комісія може подати до суду позов проти держави – члена, яка порушує законодавство співтовариства.

Станом на початок червня 2004 року, на європейському рівні було впроваджено 93 % всіх заходів, передбачених ПЗРРФП. У цілому ПЗРРФП на європейському рівні був виконаний наприкінці 2005 року. Станом на 20 червня 2008 року, держави – члени загалом врахували у своєму внутрішньому законодавстві директиви ПЗРРФП, за винятком (I) директиви про діяльність кредитних інституцій (Іспанія); (II) директиви про достатність капіталу інвестиційних фірм і кредитних інституцій (Іспанія і Угорщина); (III) директиви про прозорість (Чеська Республіка, Угорщина, Нідерланди та Польща); і (IV) директиви про ринки фінансових інструментів (ДРФІ) (Чеська Республіка та Польща). На зазначену дату третю директиву про відмивання грошей у внутрішньому законодавстві не врахувала жодна держава – член (див. технічний додаток ІІ).
На хвилі ПЗРРФП Європа досягла значного прогресу у справі створення єдиного ринку оптового продажу фінансових послуг. Ринки міжбанківського кредитування, державних облігацій, інвестиційної діяльності банків і похідних фінансових інструментів майже повністю інтегровані. Дедалі більш помітна кореляція дохідності угод на ринку акцій свідчить про зростання диверсифікації портфелів усіх інвесторів. Проте інфраструктура ринку цінних паперів залишається розпорошеною, а висока вартість транскордонних транзакцій стримує подальшу інтеграцію, особливо у випадку фондових ринків (див. EC, 2004b, pp. 8 – 10).
Інтеграція фондових ринків просувається задовільними темпами. У європейській зоні із 2000 року дохідність акцій суттєво скоротилася, і за період 2004 – 2006 років середній індекс дохідності зменшився до 3 – 1,5 %. Ринок державних облігацій інтегрується краще. До 2006 року у державах – членах ЄС – 15 рівень дохідності державних облігацій був приблизно однаковим, в той час як у всій зоні ЄС – 25 він відзначався значно більшим розмаїттям. Проте на хвилі міжнародної кредитної кризи 2007 року у ЄС – 15 рівень дохідності державних облігацій почав знову різнитися внаслідок тенденції до ліквідності. Ринок корпоративних облігацій демонструє помітні ознаки зростаючої інтеграції, оскільки варіювання кумулятивних спредів дохідності залежно від країни практично дорівнює нулю. Грошовий ринок європейської зони зазнав повної інтеграції після запровадження євро .
Що стосується акціонерного капіталу, то інвестори ЄС все ще демонструють схильність до своїх національних акцій, хоча із роками ця тенденція суттєво послабла. В той же час питома вага акціонерного інвестування в інші країни ЄС дещо зросла - із 52 % в 2001 році до 55 % в 2005 році, що свідчить про те, що в ЄС послаблення схильності до національних акцій супроводжується посиленням регіональної тенденції .
У секторі страхування транскордонна інтеграція відбувалася переважно за рахунок транскордонного злиття та придбання контрольних пакетів акцій і утворення загальноєвропейських об’єднань. У 2005 році 20 найбільших страхових об’єднань Європи зібрали 523 мільярди євро, що складало більше 50 % загального обсягу преміального доходу Європи. Ці об’єднання здійснюють свої операції переважно у Європі, де у 2005 році вони отримали 72 % їхнього доходу від премій.
Хоча ринки цінних паперів дедалі більше стають європейськими, пост-торгова інфраструктура залишається суттєво розпорошеною по країнах. Бар’єри на шляху інтеграції пост-торгових структур і складність ринкових структур, які виникли для подолання цих бар’єрів, призводять до підвищення вартості операцій та ризиків для транскордонних інвесторів. Дослідження пост-торгових витрат у Європі свідчать про те, що при здійсненні транскордонної операції із акціями інвестори сплачують у середньому у 2,5 – 4 рази більше, ніж у випадку проведення такої операції у своїй країні.
Крім ПЗРРФП, Європейська комісія випустила «Білу книгу», яка містить виклад її політики у секторі фінансових послуг на 2005 – 2010 роки і передбачає чотири головних завдання: (I) подальша консолідація інтегрованого, відкритого, конкурентоспроможного та економічно ефективного фінансового ринку ЄС; (II) усунення існуючих економічно важливих бар’єрів для уможливлення вільного надання фінансових послуг і обігу капіталу в ЄС при найменших витратах; (III) введення в дію, застосування і постійний аналіз діючого законодавства та суворе застосування до майбутніх ініціатив якнайкращих нормативних актів; і (IV) посилення співробітництва у галузі нагляду та наближення до вимог ЄС, а також тісні стосунки із іншими глобальними ринками фінансових послуг. «Біла книга» ще раз підтвердила необхідність використання процесу Ламфалусі для розробки та впровадження нормативних актів ЄС, які регулюють фінансові послуги.
Що стосується порядку денного законодавчої реформи, то «Біла книга» містить такі головні пріоритети: (I) законодавче забезпечення інтеграції ринку роздрібного продажу банківських послуг, (II) введення у дію нормативних актів, які реформують систему регулювання діяльності страхового сектору та нагляду за нею (Директива ІІ щодо кредитоспроможності), (III) запровадження законодавства, яке зміцнить пруденційну оцінку угод з придбання компаній та збільшення часток акціонерного капіталу у фінансовому секторі та (IV) введення у дію рамкового законодавства, яке регулюватиме транскордонний кліринг і взаєморозрахунки. Крім того, зараз вивчається можливість усунення невиправданих бар’єрів для транскордонної консолідації, посилення юридичної визначеності цифрових грошей та підтримки програм страховий гарантій. До кола майбутніх ініціатив належать заходи із забезпечення послідовного виконання у державах – членах закону про ІСІОЦП та заходи із відкриття доступу до розпорошеного ринку роздрібного продажу фінансових послуг.
Що стосується зміцнення наглядової бази, то «Біла книга» містить такі головні пріоритети: (I) уточнення та оптимізація обов’язків країни походження та приймаючої країни; (II) вивчення питання про делегування завдань і обов’язків між наглядовими органами; (III) уникнення дублювання вимог щодо звітності та надання інформації між наглядовими органами; та (IV) зміцнення співробітництва між наглядовими органами.

* Матеріали Світового банку
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"