інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Фінансові інструменти та особливості ісламського бізнесу*

У. Едвардес

Аналіз ісламських фінансових інструментів засвідчує шість основних рис бізнесу в мусульманських країнах:
(а) тут немає поняття нарахування відсотків;
(б) всі інструменти пов'язані з торгівлею і задовольняють безпосередню потребу у фінансуванні;
(в) у своєму найпростішому вигляді вони пов'язані з частковою передачею власності;
(г) вони спрямовані на уникання експлуатації та лихварства:
(д) кошти інвестуються згідно з етичними нормами;
(є) існують окремі інструменти для роздрібних та гуртових клієнтів.

Мудараба
За принципом "без страху то й без прибутку" ніхто не повинен отримувати надбавок до основної суми, якщо він не бере участі у ризику всієї операції. Власник капіталу (рабулмал) може інвестувати кошти через підприємця (мударіб), звідки й походить назва інструменту. Прибутки діляться у пропорціях, відповідно до попередньої угоди, але збитки, якщо такі трапляються, повністю лягають на плечі рабулмал. Вся структура має назву мудараба і нагадує фінансовий проект без права компенсації. Загалом, мудараба позначає пасивне "спляче" партнерство. Згідно законів шаріату, прибутки можуть бути поділені між обома учасниками мудараба у будь-якій пропорції, яка повинна була обумовлюватися на етапі підписання контракту, а від втрат страждатиме тільки фінансист. Мудараба ідентична до операції Шірка.

Шірка
Шірка — це партнерський договір між двома або більшою кількістю сіб. Існують два види цього інструменту: шіркааль-мілк (безконтрактна) та шіркауль-укуд (контрактна). У випадку контрактної шірки підприємець, який виходить за межі дії контракту, несе відповідальність за втрати.

Мушарака
Так називають фінансування через безвідсоткові цінні папери. Це слово нагадує англійське "share" (акція). У випадку мушарака два фінансові партнери акціонують свій капітал у спільне підприємство для отримання певного прибутку. Всі прибутки і збитки діляться між обома партнерами відповідно до заздалегідь обумовленої пропорції, яка може відображати, але не обов'язково відображає, частку їхньої участі у капіталовкладенні. Фіксованих правил щодо цього немає, проте поділ повинен вважатися сторонами справедливим. Знову ж, фінальна частка участі в прибутку повинна враховувати не лише фінансову пропорцію інвестиції, але й такі вкладення у спільну справу як досвід та експертна допомога.
Мудараба та мушарака — це дві ідеальні форми ісламського банківського бізнесу, хоча застосування їх зараз не надто поширене. Клієнти, довіряючи свої кошти ісламському банку, діють на правах рабулмал. Банк стосовно своїх клієнтів виступає як мударіб і діє згідно з принципами мудараба та мушарака, або згідно з іншими дозволеними принципами, шукаючи можливостей для капіталовкладень. Тепер уже банк перетворюється на рабулмал у відношенні до користувачів його позик. У такому випадку банк, зрозуміло ж, є головною ланкою. Він може також проводити позабалансні операції, як вільний агент третьої сторони, або ж мати частку в інвестиційних пакетах за контрактами типу мушарака.

Роздрібні ісламські банківські продукти
Для роздрібного клієнта ісламські банки пропонують поточні, ощадні та інвестиційні рахунки.
Поточний рахунок — це просто безпечне зберігання грошей клієнта (альвадіах), ці кошти можуть бути використані на обслуговування поточних кредитних ліній банку. Зовні ці рахунки дуже нагадують звичні нам депозити у західних банках. Проте вкладникам не виплачують відсотків. Рахунки негайного доступу дозволяють клієнтам одразу забрати свої кошти або ж дозволити банку використовувати їх для надання кредитів. Чекові книжки розповсюджені поруч з іншими способами дистанційної оплати — банковими драфтами, обмінними та подорожніми чеками. Впровадження кредитних карток навряд чи відбудеться, проте існування дебетних карток, здається, жодних проблем не викликатиме. Більшість банків не стягують за користування рахунками комісійні, хоча в деяких передбачена загальна оплата, що йде на утримання адміністрації. Втім, такі витрати досить часто покриваються за рахунок перехресного фінансування паралельних прибуткових бізнесів тієї ж групи з єдиною метою популяризації безвідсоткових рахунків серед ісламського населення та залучення серйозних клієнтів з мусульманського середовища.
Структури альвадіах так само використовуються для організації ощадних рахунків зі значно вищими показниками рентабельності. В цьому випадку банки можуть виплачувати клієнтам частку з власного прибутку. Такі дивіденди трактуються як прості виплати банку, вони необов'язкові і їхній обсяг заздалегідь не обумовлюється. Клієнтам цього типу не надається стільки послуг, скільки власникам поточних рахунків, проте вони мають ощадні книжки і можуть зняти свої кошти негайно або в доволі короткий термін. Комісійні можуть як нараховуватися, так і не нараховуватися. Збитки на клієнтів, фактично, не перекладаються, а компенсуються з резервів банку.
Інвестиційні рахунки використовують формат мудараба. Депозити вносяться на певний обумовлений термін і кошти з них не можуть бути зняті аж до його завершення. Обсяг частки в прибутках залежить від конкретної угоди і може надавати вкладнику як частку від прибутків самого банку, так і частку прибутку кінцевого споживача його коштів. На практиці роздрібні інвестори беруть участь лише в прибутках банку, але не у його збитках. Чим менший ризик — тим меншою буде передана інвесторові частка прибутку. Незважаючи на фіксовані терміни інвестиційних депозитів, кошти з них можна інколи зняти навіть до кінцевої дати. Втім, це одразу ж спричинить стягнення величезних штрафів, подібних до тих, які ми сплатили б за зняття коштів з рахунку з фіксованим відсотком у банку чи із заставного рахунку будівельного товариства. Проте, не зовсім зрозуміло, як ці штрафи узгоджуються з ісламською етикою.
Всі перераховані трансакції є простими варіаціями принципу мудараба. Islamic Bank of Bangladesh пропонує депозитні рахунки з участю в прибутках/збитках, депозити зі спеціальним повідомленням та строкові депозити на тих самих умовах. Bank Islam Malaysia відкриває інвестиційні рахунки для гуртових та роздрібних клієнтів, теж ґрунтуючи їх на принципі пайової участі. Іншою змінною категорією є частотність виплат прибутків. У Малайзії банки виплачують їх щомісяця, а в Єгипті — щоквартально. У Бангладеш та Пакистані більшість банків сплачують прибутки своїм клієнтам раз на півроку.
Найбільшою загрозою в цій ситуації є короткочасність та ліквідність ісламських депозитів. Натрапити на довготривале фінансування під заставу дуже важко. Найдовшими є депозитні терміни в банках Малайзії, проте навіть там їх термін не перевищує двох років.

Мурабаха (морабаха)
Переважна більшість ісламських фінансових трансакцій передбачає не отримання частки прибутку, а зростання вартості основної суми із наперед заданою рентабельністю. Принципами мудараба та мушарака користуються, головним чином, для виконання зобов'язань банків перед роздрібними клієнтами. З іншого боку, організація прибуткового обороту активів є справою куди більш ризикованою. Найпоширенішим з-поміж фінансових інструментів, які застосовуються з цією метою, є структура з вкладеною функцією зростання вартості, відома під назвою мурабаха. Ії звучання дещо нагадує англійський термін "repo", що позначає на Заході угоду продажу-викупу.
Згідно з угодою мурабаха банк купує своєму клієнту, і від його імені, певний актив. Передаючи актив клієнту, банк нараховує до його ціни надбавку, яку клієнт сплачує з обумовленим відстроченням, "Надбавлена вартість" перепродуваного активу нагадує західні маніпуляції щодо "внесення відсотка в ціну активу" з метою уникнення оподаткування. Ісламські банки піддають себе безпрецедентному ризику протягом терміну перебування в них активу, замовленого для когось іншого. Банк перебуває між замовником та постачальником, але в разі виникнення труднощів опиниться "крайнім". У строгій формі мурабаха банки надають замовникам певну гарантію якості замовленого для них товару. Залежно від виду активу, він передається клієнту на умовах негайної або відстроченої оплати. Як бачимо, послуги, які надають ісламські банки, суттєво відрізняються від простого, звичного нам, позичання грошей.
Між іншим, багато ісламських фінансових організацій для розрахунку надбавок для фірм з невеликими обсягами прибутку використовують ставку LIBOR Чи відповідає це мусульманським принципам? Більшість учасників ринку, схоже, вважають, що так. Відповідно, LIBOR є найпоширенішим критерієм оцінки майбутніх трансакцій.

Баймуаджал
Також виправданим з точки зору ісламських фінансистів, є призначення вищих комісійних за відстрочення платежів. Адже такі операції трактуються як торгівля, а не надання позики. Фінансування купівлі певного майна з відстроченим платежем називається баймуаджал.
У цьому випадку банк купує нерухоме майно або інший товар для клієнта і передає їх останньому безпосередньо або через свої філії. Клієнт зобов'язується оплатити таку купівлю за ціною вищою, ніж ціна цього активу на ринку, отримуючи, натомість, відстрочення платежу, який може вноситися поступово або однією сумою по завершенні контракту. Фінансова організація, таким чином, отримує наперед визначений фіксований прибуток, ніяк при цьому не ризикуючи. Така практика не поширена при фінансуванні виробництва, а тому дехто зневажливо оцінює її як "фінансову інженерію". Якщо точно дотримуватись ісламських принципів, надбавок за відстрочення платежів бути не повинно.

Іджара
Ісламська форма лізингу називається іджара. Банки купують станки чи інше обладнання і віддають їх у користування замовникам, які зобов'язуються поступово викупити їх у свою власність. Як і в західних лізингових контрактах, для клієнта завжди можливо викупити замовлення одразу. Якщо ж його вартість сплачується поступово, то, окрім виплати повної ціни замовлення, клієнт вноситиме ще й певну ренту за прокат. А за умовами іджара ва іктіна користувач спочатку сплачує лише ренту, а в кінці орендного періоду — передає банку всю вартість замовлення одразу.

Байзалам
Якщо ж виробнику потрібно профінансувати випуск певного товару, він шукає можливості укласти угоду байзалам. Згідно з угодою такого типу, банк викуповує цей товар зі знижкою ще до того, як він почне продаватися або ще до його виготовлення. Власне, це нагадує акцептаційне (вексельне) фінансування, практиковане на Заході.
Байзалам передбачає виплату авансу за вироби, які будуть надані пізніше. Якщо ж вироби на час виплати вже існують, то продаж їх дозволяється лише обумовленими партіями і у зазначений термін. Це вже нагадує ф'ючерсну торгівлю з грою на різниці товарних цін. Головною умовою тут залишається внесення авансу, а, окрім того, сторони не мають можливості розірвати даний контракт. Це можливо лише у випадку неналежної якості товару. Як правило, байзалам використовують для фінансування сільськогосподарського виробництва, що надає фермерам можливість закупити посівний матеріал і розрахуватися часткою урожаю, який потім буде реалізовано за ринковими цінами.

«Сертифікати продажу»
Купуючи товари в кредит, споживачі можуть виписати так звані "сертифікати продажу", своєрідні акредитиви, які потім можуть бути перепродані продавцем товару певному банку з обумовленою знижкою. Дана структура доволі нагадує функціонування байзалам.

Призи та преміальні
Іран та Пакистан зробили спробу остаточно ісламізувати свої банківські системи. Іран оголосив про перехід на ісламську банківську систему в 1983 році, запровадивши з цією метою трирічний перехідний період. У цій країні банки приймають поточні та ощадні депозити, не нараховуючи на них жодних відсотків. Втім, банкам дозволено час від часу призначати призи та премії вкладникам, що дуже нагадує принцип дії британських безвідсоткових преміальних бондів. Звісно ж, такі операції не розцінюються іранськими банками як "азартні ігри".
Цікаво відзначити, що у 1999 році британський банк Alliance & Leicester започаткував подібну практику. Кожен, хто відкривав тут рахунок упродовж червня-липня 1999 року, ставав учасником лотереї з шансами подвоїти обсяг свого депозиту. Проте потрібно остерігатися механічних запозичень, які можуть суперечити законам власної держави. Деякі операції знаходяться в монопольному віданні держави, а на інші потрібно отримати ліцензійний дозвіл.

Рахунки без комісійних
У Південно-Африканській Республіці є значна частка мусульманського населення, яке обслуговується двома невеликими ісламськими банками. Найбільш поширеною послугою є поточний рахунок без комісійних, який, уклавши відповідний договір, можна отримати і у звичайному банку. Ісламські банки нічого не беруть з клієнтів за свої послуги, але й не виплачують відсотків. Звичайні банки, звісно ж, нараховують відсотки.

«Подарунки»
Подарунки вкладникам надаються винятково з доброї волі ісламського банку і залежно від величини депозиту клієнта. Такі подарунки можуть бути грошовими і негрошовими, а їхній обсяг пропорційний рентабельності банку.
Серед інших ісламських фінансових інструментів — товарні депозитні та інвестиційні сертифікати, а також пайові прибуткові облігації.

Безвідсотковість
Фінансові структури, які лише зовні намагаються виглядати ісламськими, всіляко намагаються обійти цей принцип. Часто виплату відсотків перетворюють на зростання вартості самого активу, шукаючи виправдання таким маніпуляціям у Корані. Проте останнім часом правила контролю за приховуванням відсоткових нарахувань стали більш суворими, як свого часу, це сталося з нормами відсоткового оподаткування.

Пов’язаність з торгівлею
Не варто критикувати механізми перетворення відсоткових нарахувань на зростання вартості капіталу — такі операції повинні засвідчити зв'язок банківської справи з торгівлею і наблизити її до приписів ісламу. Певні види західних цінних паперів також пов'язані з торгівлею. На багатьох молодих ринках зустрічається вимога прив'язки всіх закордонних фінансових та обмінних операцій до торгових угод.

Пов’язаність з частковою передачею власності
Вже зазначалося, що "правовірний ісламський банківський бізнес" передбачає пайову участь у прибутках та витратах, набуття частки власності партнера згідно з принципами мудараба та мушарака. Власник наданої позики чи інвестор не можуть розраховувати на нарахування їм визначеного наперед відсотка. Рентабельність інвестиції залишається непевною. Виглядає непогано — це саме той тип "венчурного" бізнесу, якого так багато клієнтів вимагають від своїх нерішучих на ризик західних банків.
Пригадуються британські "позики 233-го параграфу", що набули чинності у 1979 році. Назва пояснюється їх зв'язком із 233-ім параграфом британського податкового кодексу, де, зокрема, сказано, що борговий платіж, який не є фіксованим, а залежить від обсягів поточних прибутків фірми, вважається не "відсотковим платежем", а "дивідендом". Трактування дивідендів та відсотків у Великій Британії залишається відмінним до сьогодні. Британські банки завжди більше давали гроші в позику, ніж інвестували в операції з цінними паперами. Тому виокремлення дивідендного прибутку надавало можливість заощадити на виплаті дивідендів власним акціонерам. Подібно до цього, існували компанії-боржники, що не приносили прибутку в Британії, проте були вельми прибутковими за кордоном. Конвертувавши свої відсоткові зобов'язання перед британськими банками у дивідендні, вони отримали змогу компенсувати їх дивідендними надходженнями від своїх закордонних філій. Тоді банк розробив ідею специфічних "привілейованих акцій", випускаючи які, компанія отримувала фінансування, а свій борг сплачувала за звичайною ринковою відсотковою ставкою плюс невеликим відсотком з власного прибутку. Решта належить історії. Треба було покласти проект до шухляди, аж поки британська податкова інспекція не змінила деякі пункти своїх правил. Чи міг такий інструмент бути адаптований в ісламську фінансову систему? Що ж, можливо й так.
Тобто існують численні способи перетворити визначений наперед "відсотковий платіж" у визначене наперед зростання обсягу капіталу. Можна додати у цю схему й трохи непевності. Втім, залишається ще вимога уникати експлуатації. А що як скористатися для цього принципом пайової участі в прибутках? Скажімо так: бідний боржник отримає 5 % зі свого прибутку, а багатий банк-монополіст забере решту 95 %. Чи можна таку схему визнати правомірно ісламською? Можливо, адже ставок справедливого поділу прибутків, наразі, не існує.

Етичні інвестиції
Ісламські інвестори повинні уникати небажаних секторів капіталовкладення. Саме в цьому аспекті банківські правила в мусульманських країнах нагадують політику західних "фондів етичних інвестицій". Скажімо, британська компанія Ethical Financial виступає порадником етичного інвестування для приватних клієнтів. У своїй брошурі 1997 року компанія пише про два напрямки своєї селекційної політики.
(1) Ми шукаємо компанії, які позитивно впливають на довколишнє середовище. Інвестиції адресуються організаціям, які займаються:
- захистом довкілля;
- контролем над забрудненнями;
- збереженням природних ресурсів та вторинною переробкою відходів;
- наданням послуг безпеки та охорони;
- медичним обслуговуванням та охороною здоров'я;
- гуманним, зорієнтованим на людину, управлінням;
- забезпеченням прав найманих працівників;
- охороною людської гідності та прав людини.
(2) Не надаються інвестиції компаніям, які займаються:
- виробництвом звичайного та ядерного озброєння;
- виробництвом алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- розробкою технологій, які загрожують довколишньому середовищу;
- проведенням ембріональних досліджень;
- виробництвом порнографії;
- проведенням азартних ігор;
- експлуатацією тварин та проведенням експериментів над ними;
- а також компаніям, що провадять негуманну кадрову політику; і тим, які працюють на репресивні режими.
Між цими установками європейського етичного фінансування та ісламськими принципами провадження бізнесу існують численні збіги. Журнал Moneywise у червні 1998 року вийшов з додатком під назвою "Довідник з етичного та зеленого фінансування". У довіднику було вміщено дані 39-ти фондів (про 25 з них було сказано детально), які фінансують лише етичні проекти, вказувалося, що сумарний обсяг їхніх капіталів сьогодні сягає 2 млрд фунтів стерлінгів.

Інструменти для роздрібних та гуртових клієнтів
Ісламські інвестиції для роздрібних та гуртових клієнтів мають певні відмінності. На Заході роздрібні ісламські інструменти пропонують лише клієнтам зі значним забезпеченням чистими активами. Так, скажімо, Роберт Флемінг пропонує мінімальний розмір інвестицій у Oasis Fund близько 50 тис. доларів. А от банки Євросоюзу ісламським клієнтам нічого подібного запропонувати не можуть. Тим часом, у Великій Британії проживає 1,2 млн мусульман, а у Франції й Німеччині їх ще більше (відповідно, 3 та 2,9 млн осіб). Компанія AL-Bait ("Міжнародний інвестор"), у співдружності з Picted & Cie, пропонує ісламські інструменти крупним інвесторам. Arab Bank надає інвестиційні рахунки, проте, знову ж, за умови мінімальної інвестиції у 10 тис. доларів. Щоправда, в Hallal Mutal Investment Fund обсяг мінімального внеску становить лише 250 британських фунтів, проте далеко не кожна сім'я зацікавлена у такому форматі інвестицій. З-поміж більших власне європейських банків якусь подобу ісламських рахунків пропонує лише Barclays Private Bank, і знову — лише для крупних клієнтів.
Підрозділ ісламського інвестування при United Bank of Kuwait у Лондоні пропонує застави на принципах халал. Незважаючи на все це, західні та мусульманські фінансові ринки, фактично, залишаються розділеними.

Ісламські деривативи
Між всіма дослідниками давно погоджено, що словосполука "ісламські деривативи" містить нерозв'язну суперечність. На перший погляд, умови проведення деривативних операцій та закони шаріату є настільки протилежними речами, що всі деривативи мали б визнаватись харам. Це фінансовий інструмент, що походить від іншого фінансового інструменту або їх комбінації. Дето скаже, що деривативи "поза всіляким сумнівом" вміщують відсоткову ставку або інструменти, що її використовують, а тому в мусульманському світі є "нечистими" і повинні бути заборонені. Але ж деривативи передбачають нарахування й сплату відсотків лише у випадках, коли одна зі сторін чи й обидві сторони хочуть певний дериватив хеджувати.
Можна довести, що мурабаха може містити відсотковий компонент, якщо сторони намагатимуться дорівняти рентабельність своєї операції до операції, де такий відсоток нараховуватиметься.
В Малайзії застосовується подвійна фінансова система. Ісламський банківський бізнес сусідить зі звичайним, в якому відсотки нараховуються. Проте повністю ісламським є лише один банк, а інші 26 здійснюють за ісламськими правилами лише окремі фінансові операції. Банки, що перебувають одночасно у двох системах, не відокремлюють свої ісламські підрозділи від решти відділів, а тому неминуче мають певні накладки дії деривативних інструментів у обох системах. Саме тому більшість досліджень щодо прийнятності деривативних інструментів у ісламському банківському бізнесі було проведено в Малайзії. Деякі пошуки велися також у Бахрейні.
Візьмуся твердити, що байзалам, який передбачає попередню оплату товару, є справжнім ісламським деривативом і може бути прирівняний до форвардного контракту. Фактично, він зводиться до угоди про наміри. Іслам забороняє вживання алкоголю, проте останній застосовується в медицині для дезінфекції, а також в автомобільній галузі як компонент антифризу. А ф'ючерсні контракти на купівлю пшениці можна використовувати як засіб для азартної гри. З іншого боку, перший-ліпший фермер чи видобувач нафти може скористатися зерновими чи нафтовими ф'ючерсами для згладжування коливань цін на ринку. А от срібло та золото завжди вважалися грошовими еквівалентами, і тому сама торгівля ними вважається харам. Опціони, як відомо, є страховими інструментами. Ісламські правила дозволяють існування лише страхового інструменту такафул, що є угодою-зобов'язанням про майбутню поставку певного виду товару. Можна також визнати правомірними в ісламській системі ще й форварди та опціони на укладання визнаних шаріатом, інструментів.
Здається, що тестом на правомірність того чи іншого деривативу є присутність або відсутність в його базовому інструменті торгової трансакції. Без сумніву, поступово виникатимуть такі ісламські деривативи, що матимуть вигляд недеривативних контрактів. Це дуже нагадує ранні етапи існування деривативів у західному світі. Тоді були проблеми з оподаткуванням форвардних відсоткових угод — і ми мусили розробити синтетичну форвардну угоду, аби їх уникнути. Щось подібне можна створити і в царині ісламського банківського бізнесу.
Банківським функціонерам, податківцям та аудиторам довелося звикати до розвитку деривативів не один десяток років, так само довго доведеться чекати, доки ісламські деривативні інструменти набудуть чинності, їх розвиток, схоже, повторюватиме траєкторію змін на західних фінансових ринках в кінці 70-х. Тому винахідники ісламських деривативів, скоріш за все, будуть уважними істориками, а не космічними інженерами.

Висновки
Хоча ісламські банкіри намагаються за допомогою мурабаха, іджара та байзалам уникнути зайвого ризику, незаперечним є зв'язок всіх цих інструментів з давньою торговельною традицією. Таким чином, клієнти-мусульмани ще більше, ніж ми на Заході, узалежнюють себе від банків і мають можливість отримати фінансування лише на невелике коло проектів. Ще важче скористатися інструментами мушарака та мудараба. Фірми та приватні клієнти не можуть взяти позику аби заплатити борг іншому банку. Дрібне кредитування покупців споживчих товарів, овердрафти, кредитування на змінних умовах в мусульманських країнах не існують. Незважаючи на все це, ісламські банки є більш ризиковими, ніж західні фінансові інституції, хоча ризик перших стосується, передусім, коливань ринкової ціни активу та стану фінансової галузі загалом. Не рятує навіть менеджмент ризику та різноманітні ґарантійні зобов'язання. Найважливішим у ісламській банківській справі залишається вміння оцінювати майбутній потенціал змін вартості тих чи інших активів.
Фінансово-інвестиційна діяльність у мусульманських країнах потребує наявності значно більших обсягів резервного капіталу, більшої різноманітності активів для уникнення збитків, ширшого діапазону дебіторських зобов'язань для кращої ліквідності.
За допомогою інструменту мудараба можна в кілька разів збільшити інвестований капітал, тим часом, найбільш суворі послідовники законів шаріату пропонують запровадити обов'язкове правило резервування суми, еквівалентної 100 % суми інвестиції.
Такий вид "ісламського" бізнесу на Заході не новий. Ця інвестиційна стратегія потребує жорсткого управління активами та зобов'язаннями. Серед західних фінансових інструментів можна знайти відповідники майже всім ісламським інструментам. Існують ісламські версії повторного фінансування, лізингу, трасту, купівлі через посередника, інвестування в цінні папери та інші активи, венчурного та некомпенсованого фінансування.
Аналізувати ісламську банківську систему варто, щоб краще зрозуміти сам принцип функціонування фінансових інструментів. Головним принципом банківської справи в мусульманських країнах є спрямованість на економічний розвиток, а не на отримання "надлишкових" прибутків. А звідси випливає принцип рівності між кредитором та підприємцем — обидва повинні докладати зусиль для спільного розвитку, хоча б у теорії, якщо не на практиці, скорочуючи різницю між багатим та бідним. Це дещо нагадує проголошувану "рівність" акціонерів у західних компаніях.

* Продовження публікації матеріалів, присвячених мусульманському фінансовому світу, розпочатої у бюлетені «Фінансовий ринок України» №3(41), 2007 р.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"