інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Лихварство та обмеження відсоткових ставок у ретроспективі

Мартін Армстронг, професор Принстонського економічного інституту зазначає, що найдавнішою професією є проституція, проте все вказує на те, що ще довшу історію має професія лихваря. Однак контроль за розміром відсоткової ставки має таку саму давню історію, як і лихварство. Ще у XXIV сторіччі до н. е. Ману, законодавець давньої Індії, зафіксував відсоткову ставку на позначці у 24 %. Закони Хаммурапі, короля Вавилону, який правив у XIX сторіччі до н. е., також визначали верхню межу позикового відсотка. Так зернові позики передбачали нарахування до 33,5 % річних. Для позик срібла законом було встановлено ставку в 20 %, хоча подекуди, траплялося, нараховували до 25 %. Ці закони діяли упродовж майже 12 сторіч, хоча, як і щодо будь-якого закону, їх постійно намагалися обійти і звести їхню дію нанівець. Існували також положення, метою яких було дотримання справедливості. Скажімо, власник позики не міг відібрати її у фермера до збору останнім урожаю. Якщо ж з причин поганої погоди урожай гинув, фермер звільнявся від виплати відсотків терміном на один рік. А в роки гострої нестачі дерева в якості застави, окрім будинку, можна було запропонувати також його двері. У VI сторіччі до н.е. давні греки прийняли закони Солона, які передбачали різке зниження верхньої межі відсоткових ставок. Храм у Дельфах можна вважати своєрідним "Сіті" або "Уолл стріт" давньогрецького світу, оскільки він постійно надавав позики під відсотки. Кредитне регулювання було також одним з основних розділів римського права. У V сторіччі до н. е. максимальна відсоткова ставка в Римській імперії становила 8,33 %. Запровадити жорсткий контроль за позиковими відсотками намагався Юлій Цезар, що, можливо, стало однією з причин замаху на нього. Адже багато тодішніх сенаторів, водночас, надавали значні позики в борг під відсотки (джерело: A Brief History of World Credit and Interest rates, 3000 BC to the Present, by Martin A. Armstrong, Copyrigt Princeton Economic Institute, 1987).
Що ж до дня сьогоднішнього, то закони, які обмежують максимальні обсяги відсоткових ставок, існують далеко не у всіх країнах. У Великій Британії антилихварські закони були відмінені ще у 1854 році. А от у Південно-Африканській Республіці та США такі закони все ще існують. Лихварством вважається факт нарахування відсотка, вищого за ставки, які переважають у даному географічному регіоні. Проте показники відсоткових ставок у різних штатах різні, й існує, принаймні, один штат — Вірджинія, — в якому обмежень взагалі немає. Сьогодні більшість місцевих урядів штатів мають повноваження обмежувати відсоткові ставки, визначені федеральним урядом. Ставки, вищі від дозволених, перетворюються американською банківською системою у штрафи та страхові премії. З іншого боку, федеральні відсоткові ставки є доволі високими.
У деяких штатах немає обмежень щодо нарахування відсотків на позики корпоративним клієнтам. Обмеження, як правило, стосуються нарахування відсотків для приватних осіб. Ставка набуває статусу лихварської залежно від показників ставок на ринку. Скажімо, у Північній Дакоті у вересні 1998 року лихварською вважалася ставка у 10,556 %.
Нещодавно ввела надзвичайно суворі обмеження щодо нарахування відсотків на позики приватним клієнтам Каліфорнія. Втім, ці обмеження стосуються лише банків, які підпорядковані владі штату, а на федеральні банки санкції не поширюються. Конституція Каліфорнії обмежує показник відсоткової ставки на приватні сімейні та дрібногосподарчі позики на рівні 10 % річних (сумарної річної відсоткової ставки). Інші види позик у Каліфорнії надаються за ставкою, що не більш як на 5 % перевищує ставку по міжбанківських авансах Банку федерального резерву в Сан-Франциско (Federal Reserve Bank of San-Francisco) станом на 25-те число місяця, що передує даті надання позики. Антилихварські закони не поширюються на брокерів, які працюють з нерухомістю, якщо об'єкт нерухомого майна використовується як застава. Все залежить від того, чи він або вона діють в ролі брокерів нерухомості. Обмеження також не поширюються на більшість позикових організацій, як от банки, кредитні спілки, фінансові компанії, ломбарди та ін. Державні обмеження можуть бути застосовані лише до деяких з їхніх позик, проте лише за умови нарахування ними ставок, значно вищих за вказані лихварські показники.
Строкові контракти, скажімо договори продажу на виплати, не вважаються позиками, а тому закони, що обмежують лихварство, на них не поширюються. Не існує також обмежень обсягів фінансових доплат при покупці товарів особистого, сімейного та домашнього користування. Максимальна ставка, нарахована при виплаті автомобіля, сягає майже 22 %. Окрім цього, банки не схильні узгоджувати з нормами законодавства відсоткові ставки, які нараховуються по кредитних картках третіх сторін, таких як "Visa", "МаsterCard", “Аmerican Express".
На позики, які надаються не на придбання товарів особистого, сімейного та домашнього користування, можуть бути нараховані будь-які відсоткові ставки, і їхній обсяг обмежуватиметься лише за згодою обох партнерів. Тепер компанії та товариства з обмеженою відповідальністю не можуть захищатися від цивільних позовів, називаючи лихварство причиною своїх невдач. Верхня межа відсоткових ставок для них зросла з 30 % до 50 %, що урівнює цих суб'єктів бізнесу з великими корпораціями.
Проблеми з антилихварським законодавством існують у Південно-Африканській Республіці. Якщо інвестиція виглядає надто ризикованою, а відсоткова ставка лімітована, тамтешні банки просто відмовляються надавати позику. В той спосіб, найбідніші верстви населення втрачають шанси отримати кредитне фінансування — за такою турботою про рентабельність інвестицій їх можуть отримати лише ті, хто додаткових грошей не надто й потребує. Без спеціального сприяння держави, скажімо, у формі надання цільових кредитів чи денонсації податків кредитним організаціям, а також належної підтримки громадської думки, певні ризиковані сектори підприємництва або ж окремі приватні особи, платоспроможність яких банки, з певних причин, вважають не надійною, потрібного їм фінансування просто не отримають.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"