інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Банки розвитку у фінансовій системі Китаю

О. Пожидаєва

Китайська економіка стрімко розвивається. Зробивши правильний вибір на користь реформ, країна активно змінюється, і успіх, якого вона досягла, є наслідком обраного напрямку. Але попри всі свої досягнення Китай залишається країною, у якій багато галузей економіки як і раніше залишаються неконкурентоспроможними. Проте Китай винайшов спосіб надання допомоги тим галузям економіки, що особливо потребують підтримки, – це створення державних банків розвитку.
Результатом епохи, що почалася у 1978 році в Китаї стало реформування всіх сфер економіки, у тому числі й банківського сектора. Сьогодні в Китаї майже сформована нова фінансово-банківська система. Головним принципом, яким керувалися реформатори при прийнятті рішень щодо її перетворення, була відповідність банківської системи соціалістичній ринковій економіці. Банківська справа зіграла важливу роль у посиленні і поліпшенні макро-регулювання і макро-контролю, у стимулюванні економічної реформи; вона сприяла відкритості країни і її розвитку, збереженню соціальної стабільності. Протягом останніх років у сфері банківської справи Китай досяг значних успіхів: поступово зміцнювалася фінансово-банківська організаційна система, щоразу вдосконалювалася фінансова ринкова система, значно підвищився рівень фінансового макро-регулювання, посилився фінансовий контроль, крок за кроком розширювалися зовнішні зв'язки, а також підвищився рівень обслуговування.
Останнім часом банківська система Китаю зазнала низки серйозних змін. На чолі всієї галузі відтепер знаходиться Народний банк Китаю (НБК), що виконує роль Центрального банку. Його функція визначалася, як проведення "під загальним керівництвом Держради КНР" самостійної кредитно-грошової політики з метою стабілізації національної валюти. За ним ідуть три банки, що здійснюють безприбуткове кредитування програм у рамках проведеної державою політики розвитку галузей і регіонів; чотири державні спеціалізовані банки і чотирнадцять комерційних банків. Останні здійснюють діяльність на основі балансу своїх активів і пасивів і несуть ризики з кредитування підприємств. Державні комерційні банки поступово перетворюються в сучасні банківські підприємства. Активно реорганізуються середні і дрібні банки акціонерного типу. Не можна не згадати про сільські кредитні кооперативи, що стали головними фінансовими установами, які надають банківські послуги в сільській місцевості. Діяльність банківських структур доповнює робота фондових і страхових компаній. Таким чином, у Китаї була створена багатофункціональна фінансова організаційна система. Споконвічно в Китаї була заборонена діяльність приватних банків. Усі банки Китаю були державними або банками, створеними на акціонерній основі.
Головною опорою китайського уряду під час здійснення реформ є Народний банк Китаю і три банки розвитку.
НБК був створений 1 грудня 1948 року, на базі злиття банків Хуабей (Huabeі Bank), Бейхай (Beіhaі Bank) і фермерського банку Сібей (Xіbeі Farmer Bank). У вересні 1983 року було прийнято рішення про передання НБК функцій Центрального банку. Офіційно він одержав цей статус 18 березня 1995 року. А 27 грудня 2003 року відповідним указом за НБК було закріплено право вирішального слова в питаннях монетарної політики, контролю над фінансовими структурами і роботи, спрямованої на підтримку фінансової стабільності.
Відповідно до закону КНР про Народний банк Китаю НБК є центральним банком КНР. Його головний офіс знаходиться в Пекіні. До його функцій входять емісія і регулювання обігу женьміньбі, контроль над органами і ринками грошового обігу, видання відповідних наказів; збереження, управління і проведення операцій із золотовалютними резервами країни; він управляє державною скарбницею, проводить статистичні й аналітичні дослідження, є представником держави у сфері міжнародного грошового обігу. НБК здійснює свою діяльність під керівництвом Держради КНР, а тому такі питання, як річний ліміт грошового постачання, ставка відсотка, валютний курс тощо, зважуються не раніше, ніж буде отримано схвалення з його боку. Утім проводяться консультації й з інших питань. Звіти про виконану роботу регулярно надаються для розгляду Постійному Комітету Всекитайського зібрання народних представників (ВЗНП). Слід зазначити, що капітал, який знаходиться в НБК, є власністю держави.
На чолі НБК стоїть директор, який висувається на посаду Головою Держради КНР і затверджується ВЗНП КНР. У структурі НБК виділяють 18 функціональних департаментів. Для більш ефективного здійснення діяльності створено апарат філій НБК, що здійснює діяльність у конкретному підвідомчому районі і виконує обов'язки з проведення операцій. Філіальний апарат також виконує важливу функцію розподілу національної валюти Китаю з емісійного фонду.
НБК встановлює норму резервного фонду, після чого приймає від фінансових організацій відрахування відповідно до затверджених вимог. Він виступає як кредитор комерційних банків, здійснює операції з державними й урядовими облігаціями, з валютою. НБК керує Державним сховищем, а також за отриманим від Фінансового відділу Держради дорученням може проводити розрахунки готівкою по державних боргах. Як головний банк Китаю, НБК може виконувати посередницькі операції між різними фінансовими організаціями, контролювати систему взаєморозрахунків. При всій повноті здійснюваних функцій тільки після відповідної постанови Держради КНР НБК може кредитувати заздалегідь обговорені нефінансові організації. В інших випадках кредитування нефінансових структур, приватних осіб і організацій, різних рівнів урядових органів і місцевих урядів заборонено.
Іншою важливою функцією НБК є контроль і регулювання діяльності фінансових організацій. Він приймає рішення про створення фінансової структури і про припинення її діяльності. За законом він може здійснювати ревізію банківських вкладів, наданих позичок, "поганих" боргів тощо. За вимогою НБК фінансові організації повинні надавати звіт про виконану роботу. Статистичний аналіз, проведений НБК, є основою для оцінки національними і міжнародними експертами фінансової ситуації в країні. Діяльність щодо удосконалення системи управління і нагляду за державними політичними банками також є прямим обов'язком НБК.
Наступною ланкою у банківській галузі Китаю є банки розвитку. Усього їх три: Державний банк розвитку (Chіna Development Bank), Експортно-імпортний банк Китаю (the Export-Іmport bank of Chіna) і Банк сільськогосподарського розвитку Китаю (the Agrіculture Development Bank of Chіna).
Державний банк розвитку (ДБР) був заснований у березні 1994 року. Сьогодні він має 32 відділення і 4 представницькі офіси по всій країні. Розуміючи зміни, що відбуваються в економіці країни, і її потреби на поточному етапі розвитку соціалізму, використовуючи науковий підхід у вирішенні проблем розвитку і проблем, пов'язаних з досягненням макроекономічних цілей, ДБР використовує акумульовані ним ресурси для розвитку інфраструктури країни, її основних галузей промисловості, технологій; підтримує різні сектори економіки, координує розвиток сільських районів і міст, стимулює планомірний розвиток національної економіки, допомагає уряду виконувати поставлені перед державою завдання.
На чолі банку стоїть директор. Йому підкоряються заступники з їхніми помічниками і розгалуженою мережею департаментів.
Останнім часом ДБР залучив позичок на суму понад 1.6 трлн юанів для більш ніж 4000 тисяч проектів у сфері інфраструктури і промисловості. Він є "містком" між прийнятими урядом рішеннями і їх втіленням у житті країни. Зараз ДБР зосередив увагу на таких аспектах економічного розвитку, як енергетика і транспорт. З його останніх об'єктів фінансування можна виділити Олімпійські ігри в 2008 році і Shanghaі World Expo. 82 % наданих у 2005 році позичок було спрямовано на розвиток швидкісних автомагістралей, телекомунікації, залізниць, енергетики, нафтової промисловості тощо. Разом з тим ДБР активно бере участь у плануванні і будівництві міст у східній частині Китаю, таких як: Пекін, Тяньцзінь, Хебей і міст у дельті ріки Янцзи.
Можна сказати, що ДБР подолав чимало перешкод на шляху до нинішнього процвітання. Надалі він як і раніше керуватиметься науковим підходом при використанні своїх ринкових функцій для здійснення поставлених перед ним фінансових цілей.
Наступним банком розвитку є Експортно-імпортний банк Китаю (Ексімбанк). Він був заснований 26 квітня 1994 року. Як і усі банки розвитку він підкоряється Держраді КНР. Його головний офіс знаходиться в Пекіні. Діяльність банку пов'язана з обслуговуванням кредитів для експорту комплектного великогабаритного устаткування або електроніки. Він є основним банком, що обслуговує кредити іноземних урядів, і єдиним банком, що надає пільгові кредити за кордон. Ексімбанк займається кредитуванням іноземних урядів, змішаним кредитуванням, експортними кредитами, а також позичками китайського уряду іноземним урядам, переоформленням змішаних кредитів тощо.
Метою створення банку сільськогосподарського розвитку Китаю (БСГРК) були допомога сільському господарству, кредитування проектів, спрямованих на поліпшення інфраструктури села, впровадження провідних технологій. 19 квітня 1994 року було проголошено створення БСГРК. Банк відразу ж акумулював кошти на суму 259,2 млрд юанів, переведені на його рахунки Сільськогосподарським банком і Комерційно-промисловим банком Китаю. У березні 1995 року було створено мережі філій у сільських районах. Розширення мережі філій продовжилося після прийняття закону про реформування сільської фінансової системи. БСГРК є державним банком, а тому його діяльність пов'язана з наданням неприбуткових кредитів і здійсненням проектів, розроблених урядом країни. Безпосереднім завданням банку є підтримка розвитку сільського господарства і сільських районів. Одразу ж після створення БСГРК установив зв'язки з різними міжнародними організаціями і фінансовими інститутами. Так, наприклад, керівництво банку брало участь у щорічних з'їздах Всесвітнього банку, МВФ і Азіатського банку розвитку, так само як і в інших міжнародних заходах. Організаційна структура банку має чотири рівні: центральний офіс, філії першого і другого рівня, суб-філії. Філії і суб-філії діють відповідно до отриманого від центрального офісу мандату, а діяльність банку здійснюється з відповідного дозволу Банківської регулюючої комісії Китаю. За офіційними даними на кінець 2005 року в банку було 30 філій у провінціях, 329 філій другого рівня, 1606 суб-філій на рівні села і 3 ділові офіси. У цілому в БСГРК і його філіях працює близько 59000 осіб. Тривалий час банк спирався на позики НБК, але, починаючи з 2005 року, він істотно розширив свої ресурси через ринок капіталів, хоча при цьому банк дотепер не виявляв себе на міжнародному фінансовому ринку. Згідно із статистичними даними, отримані від БСГРК позички вкладаються переважно в зерно, бавовну, харчову рослинну олію.
Які ж висновки можна зробити з усього вищесказаного? Насамперед, слід зазначити, що діяльність китайської банківської структури контролюється з боку Держради КНР і Банківською регулюючою комісією Китаю. У ході своєї роботи ЦБ і державні банки розвитку керуються інтересами держави. Їхня діяльність, спеціалізована для кожного банку окремо, спрямована на стабілізацію і поліпшення роботи основних галузей економіки. Основним елементом діяльності НБК як Центрального банку КНР є кредитування банків розвитку, а особливістю останніх є надання безвідсоткових кредитів. Незважаючи на співробітництво банків розвитку з найбільшими міжнародними фінансовими організаціями самі банки або дуже слабко або зовсім не залучені в роботу на міжнародному фінансовому ринку, що пояснюється концентрацією діяльності в рамках власної держави. На думку багатьох аналітиків така система застаріла. Вважається, що кредитування малоприбуткових об'єктів не відповідає вимогам ринкової економіки. Але, очевидно, у Китаї з цього приводу своя думка, а тому вплив банків розвитку невпинно зростає.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"