інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Нові аспекти правового регулювання ринку цінних паперів в Україні

В. Посполітак,
доцент Міжнародного Інституту Менеджменту,
Група супроводження Координаційної Ради з питань
політики фінансового сектора при КМ України, к.ю.н.

У 2004 році в українському законодавстві з’явилося багато нововведень. Набули чинності п’ять нових кодексів (у тому числі Цивільний та Господарський кодекси України), а також близько 40 нових законів. Те, що відбулося 1 січня 2004 року, можна вважати справжньою революцією законодавства, враховуючи не тільки кількість нормативно-правових актів, але й кількість нововведень , які запроваджено у правову систему України. Не обійшла реформа і ринку цінних паперів. Новий Цивільний кодекс, Господарський кодекс, Закони України "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", "Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" значно вплинули на ринок. Виникла потреба узагальнити всі норми і розібратися в ситуації.
До нового Цивільного кодексу України (ЦК) на відміну від Цивільного кодексу Української РСР 1963 року входить нова глава про цінні папери, як об'єкти цивільних прав (гл. 14 "Цінні папери").
За основу глави 14 взято главу 9 "Загальні положення про цінні папери" підрозділу 4 розділу 1 "Загальні положення" Модельного Цивільного кодексу для країн СНД. Це рекомендаційний законодавчий акт, що прийнято на п’ятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав - учасниць СНД 29 жовтня 1994 року. Однак українська версія глави про цінні папери не є точною копією модельного ЦК, - це значно поліпшений варіант.
У відповідності до загальних принципів побудови ЦК ця глава містить норми, що регулюють лише загальні для всіх цінних паперів питання. Особливості правового регулювання цінних паперів, як об’єктів цивільних прав, визначаються, крім норм глави 14 ЦК такими статтями ЦК:
- ч. 2 ст. 48 "Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою";
- ч. 2 ст. 115 "Майно господарського товариства";
- п. 4 ч. 1 ст. 116 "Права учасників господарського товариства";
- ст. 158 "Обмеження щодо випуску цінних паперів та щодо виплати дивідендів";
- ч. 4 ст. 344 "Набувальна давність";
- ч. 1 ст. 389 "Витребування грошей та цінних паперів";
- ч. 1 ст. 537 "Виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса";
- ч. 1 ст. 576 "Предмет застави";
- ч. 4 ст. 656 "Предмет договору купівлі-продажу";
- ч. 1 ст. 718 "Предмет договору дарування";
- ч. 1 ст. 729 "Пожертва";
- ч. 1 та 2 ст. 969 "Зберігання цінностей у банку";
- ч. 2 ст. 975 "Зберігання речей у готелі";
- ч. 1 ст. 1030 "Предмет договору управління майном";
- ст. 1045 "Особливості управління цінними паперами".
Очевидно, до спеціальних актів законодавства буде віднесено і Господарський кодекс України (далі - ГК), який набрав чинності з 1 січня
2004 року. Тому спробуємо поєднати непоєднуване і розглянути можливість застосування учасниками ринку цінних паперів обох цих кодексів.
Особливості правового регулювання ринку цінних паперів в ГК України прописано у главі 17 - "Цінні папери у господарській діяльності" та параграфі 3 - "Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа" глави 35 "Особливості правового регулювання фінансової діяльності", а також у наступних статтях ГК:
- ч. 3 ст. 41 "Антимонопольно-конкурентне законодавство";
- ч. 3 ст. 58 "Державна реєстрація суб'єкта господарювання";
- ч.ч. 1, 2 та 6 ст. 66 "Майно підприємства";
- ч. 2 ст. 83 "Державна реєстрація господарського товариства";
- ч. 1 ст. 86 "Вклади учасників та засновників господарського товариства";
- ч. 5 ст. 107 "Господарська діяльність виробничого кооперативу";
- ч.ч. 1, 2 , 4 та 7 ст. 139 "Майно у сфері господарювання";
- ч. 1 ст. 140 "Джерела формування майна суб'єктів господарювання";
- ст. 143 "Цінні папери у складі майна суб'єктів господарювання";
- ч. 3 ст. 197 "Місце виконання господарського зобов'язання";
- ст. 201 "Загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов'язань";
- ч. 1 ст. 392 "Форми здійснення іноземних інвестицій".
Особливості розміщення (видачі) та обігу цінних паперів в Україні регулюються також спеціальними актами законодавства України: Законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про обіг векселів в Україні", "Про господарські товариства", "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" тощо.
Поняття "цінний папір".
Визначення цінного паперу наведено у ч. 1 ст. 194 ЦК та у абз. 2 ч. 1 ст. 163 ГК. По суті, ці два визначення є тотожними.
Таблиця 1     
Ч. 1 ст. 194 ЦК Абз.2 ч. 1 ст. 163 ГК
Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Тобто, у ч. 1 ст. 194 ЦК та абз.2 ч. 1 ст. 163 ГК міститься легальне визначення цінного паперу. Отже, для будь-якого цінного паперу характерні такі ознаки:
а) цінним папером є документ;
б) документ має бути встановленої форми;
в) документ має містити відповідні реквізити;
г) документ має посвідчувати грошове або інше майнове право, що визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (розмістила) або видала, і власником;
д) документ передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску (видачі);
е) документ вказує на можливість передачі відповідних прав іншим особам.
Визначення цінного паперу повинно міститися виключно у ЦК, оскільки цінні папери - понятт широке (набагато ширше, ніж господарські відносини). У ГК повинні міститися лише норми, які визначають господарсько-правові особливості цінних паперів, наприклад, професійну діяльність на ринку цінних паперів, питання державного регулювання ринку, процес емісії цінних паперів тощо.
В основу ст. 194 ЦК покладено ч. 1 ст. 180 Модельного ЦК для країн СНД. Однак у ЦК України відійшли від однієї з ознак цінного паперу, яка вважалася головною протягом століття - необхідності надання цінного паперу для реалізації або передачі прав за цінним папером. Таке вдалося здійснити перед третім читанням ЦК у Верховній Раді України.
На перший погляд здається легковажним недотримання традиції, що склалася під впливом робіт Н.О.Нерсесова та М.М.Агаркова. Однак дослідження ринку цінних паперів показує, що ця ознака не зникла. Сутність її - це підтвердження перед особою, що видала (розмістила) цінний папір, повноважень особи, якій належить цінний папір. Ця ознака залишається незмінною для цінних паперів на пред’явника та ордерними, що стосується іменних цінних паперів (незалежно від форми їх випуску), то ця ознака трансформувалася. Віднині емітенту цінних паперів необхідно надавати достовірну інформацію про власників цінних паперів від прямих учасників Національної депозитарної системи через дві системи обліку: систему реєстру власників іменних цінних паперів та систему депозитарного обліку.
Поняття "цінний папір" згідно з законодавством України (та країн СНД) є надзвичайно широким. Тому в ст.194 ЦК використовується два поняття, які визначають порядок появи цінних паперів - їх "розміщення" та "видання", які у вказаній статті позначені словами "випустила (видала)". Слово "випустила" стосується емісійних цінних паперів, тобто цінних паперів, що розміщуються "випусками" - сукупностями цінних паперів одного емітента певного виду та однієї номінальної вартості, що надають їх власникам однаковий обсяг прав і можливість мати однакові умови розміщення на фондовому ринку.
Поняття "випуску" та порядок оформлення на нього глобального сертифікату, який передається на зберігання до депозитарію, визначається ст.ст. 1 і 4 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні". Слово "видання" у коментованій статті стосується цінних паперів, які не охоплює поняття "випуск". Фактично йдеться про ордерні цінні папери (наприклад, векселі чи заставні).
На жаль, ні автори ЦК, ні автори ГК так і не розібралися у понятті "випуск цінних паперів", не зважаючи на те, що послідовна зміна його змісту послідовно відбувається з січня 1998 року шляхом внесення змін у підзаконні нормативно-правові акти (де це можливо). Суть таких змін полягає у тому, що емісійні цінні папери в процесі емісії підлягають розміщенню, результатом якого стає випуск цінних паперів (як сукупність), що надають їх власникам однаковий обсяг прав. Прийняття нового ЦК та ГК фактично спотворює співвідношення понять "емісія", "розміщення", "випуск".
Однією з ознак цінного паперу, яку вперше однозначно закріплено законодавством України (однак повністю відповідає теорії права) є та, що цінний папір, як документ, передбачає можливість передачі прав, які закріплено цим документом, іншим особам. І тому, не належать до цінних паперів ті документи, які до моменту набрання чинності ЦК вважалися цінними паперами, однак не передбачали можливості передачі прав за цінним папером іншим особам. Йдеться не про скасування існуючих інструментів ринку, які залишаються законними об’єктами цивільних прав, якщо відповідають вимогам ст.ст. 177 "Види об'єктів цивільних прав" та 178 "Оборотоздатність об'єктів цивільних прав" ЦК, або стають документами, що підтверджують існування певних юридичних фактів. Однак ці документи втрачають статус цінного паперу. Насамперед, йдеться про іменні ощадні сертифікати та приватизаційні папери, права за якими не передаються.
Законодавець у ст. 177 "Види об'єктів цивільних прав" ЦК визначає цінні папери через поняття "річ". Таку позицію закріплено в ч. 2 ст. 115 "Майно господарського товариства", ст. 975 "Зберігання речей у готелі" ЦК. Річ - це предмет матеріального світу, стосовно якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 "Поняття речі" ЦК). Однак вступаючи у цивільні правовідносини, слід мати на увазі, що у відносинах щодо цінних паперів проявляється дуалізм речових (права, що складають зміст права власності на цінні папери - володіння, користування та розпорядження) та зобов’язальних прав (вимоги до особи, яка розмістила або видала цінний папір) про виконання зобов’язань, що виникають із умов розміщення (видачі) цінних паперів.
Поєднання речових та зобов’язальних прав гармонізовано у визначенні цінного паперу, яке надається у ст. 194 ЦК. Цінним папером є документ. Саме документ є тим об’єктом цивільного права, на яке розповсюджуються речові права (зокрема, право власності). Зобов’язальні права охоплюються грошовим або іншим майновим правом. Для позначення передачі речових прав законодавець використовує конструкцію "право на цінний папір" (див. ч. 2 ст. 194 ЦК, ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні"). Для позначення зобов’язальних прав, які окреслені умовами розміщення (видачі) цінних паперів та(або) законодавством, використовується конструкція "права за цінним папером". Тому учасникам цивільних правовідносин та органам державної влади необхідно чітко визначати правову сутність тих правовідносин, які є предметом їхнього регулювання, або які лежать в основі суперечки. Якщо йдеться про розміщення або передачу цінного паперу, то ключовими є речові права (див. статті книги третьої ЦК), якщо йдеться про реалізацію прав за цінним папером (право на управління товариством, отримання доходу, інформації, грошової суми тощо), то ключовими є зобов’язальні правовідносини (див. статті книги п’ятої ЦК).
Внаслідок передачі цінного паперу, всі відповідні права переходять до нового власника. Це означає:
а) тісний і нерозривний зв'язок між самим цінним папером (правом власності на цінний папір) та прав за цінним папером;
б) неможливість часткової передачі прав за цінним папером. У разі відчуження акцій продавець не може передати покупцю, а покупець прийняти від нього лише частину належних продавцю прав за цінним папером.
Ч.2 ст. 194 ЦК поєднує момент передачі права власності на цінний папір та прав за цінним папером. Оскільки до особи, яка набула права власності на цінний папір, переходять усі права за цінним папером, в Україні створюється ситуація, яка забезпечує реалізацію прав за цінним папером власнику цінного паперу і в той же час не допускає реалізації прав за цінним папером третьою особою (не власником). Тому з моменту набрання чинності ЦК норми ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", які встановлюють розбіжність в моменті передачі права власності на цінний папір та прав за цінним папером при "документарній" формі випуску іменних цінних паперів застосовуються в частині, що не суперечить ЦК.
Класифікація цінних паперів.
Класифікацію цінних паперів здійснено у ст. 195 ЦК, яка є новою у порівнянні з Модельним ЦК для країн СНД. Вона з’явилася перед другим читанням ЦК у Верховній Раді України, хоча вперше була запропонована автором цієї статті ще у 1997 році (див. В.Посполитак. Проблемы правового регулирования общих положений о ценных бумагах в Гражданском кодексе Украины // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1997, № 5, стр. 34-40). У ст. 195 ЦК поділяються цінні папери на групи, види (без конкретизації) та форми.
Групи цінних паперів.
В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: пайові цінні папери, боргові цінні папери, похідні цінні папери, товаророзпорядчі цінні папери та інші групи цінних паперів. ГК також містить таку норму, згідно з якою «в Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери» (ч.2 ст. 163 ГК). І хоча у ГК ця класифікація не пов’язується з поняттям "групи цінних паперів", ст. 195 ЦК та ст. 163 ГК у цьому питанні не можна вважати такими, що суперечать одна одній.
Пайові цінні папери засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента. Згідно з наведеним визначенням, до пайових цінних паперів нині відносяться акція та інвестиційний сертифікат.
Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові одержати частину прибутку у вигляді дивіденду, а також брати участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Правовий статус акцій визначається Законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про господарські товариства", акцій корпоративного інвестиційного фонду - Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", акцій банків - Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Інвестиційний сертифікат - цінний папір, що розміщується компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді. Правовий статус інвестиційного сертифіката визначається у Законі України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)".
Автори ГК спробували шокувати учасників ринку цінних паперів, вказавши у, ч.4. ст.164, що суб'єкти господарювання, винятковою діяльністю яких є така, що пов'язана з випуском та обігом цінних паперів, мають право випускати інвестиційні сертифікати. У чому сенс інвестиційного сертифікату, якщо його можуть розміщувати не тільки компанії з управління активами, а й будь-який торговець цінними паперами, сказати важко.
Боргові цінні папери засвідчують відносини позики і зобов'язують емітента сплатити у визначений строк гроші (грошові кошти) відповідно до зобов'язання. Згідно з наведеним визначенням, до боргових цінних паперів належать облігації, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, заставні та іпотечні сертифікати.
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення власником коштів (грошових коштів) і підтверджує зобов'язання повернути йому номінальну вартість цього цінного паперу в зазначений строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Згідно з Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" розміщуються облігації таких видів:
а) облігації внутрішніх позик (гл. 3);
б) облігації місцевих позик (гл. 3);
в) облігації підприємств (гл. 3);
г) облігації зовнішніх державних позик України (гл. 3-1).
Слід пам'ятати, що ЦК запроваджено нову систему організаційно-правових форм юридичних осіб (див. ст. 83 "Організаційно-правові форми юридичних осіб" ЦК). Підприємство розглядається не як суб'єкт права, а як цілісний майновий комплекс - нерухомість (див. ст.191 "Підприємство як єдиний майновий комплекс" ЦК). Тому поняття "облігації підприємств" підлягає негайному коригуванню у Законі України "Про цінні папери і фондову біржу". До внесення змін підприємницькі товариства, ще можуть розмістити облігації які до набрання чинності ЦК охоплювалися поняттям "підприємство" згідно зі ст.2 Закону України "Про підприємства в Україні".
У Законі України "Про іпотеку" (ст.31) задекларовано можливість існування іпотечних облігацій. Однак, на сьогодні правовий статус цих цінних паперів не визначено.
Казначейські зобов'язання України - це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошей (грошових коштів) до бюджету і надають право одержувати доход (гл.4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу").
Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошей (грошових коштів), яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту і процентів за ним (гл.5 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"). Права власника ощадного сертифікату та обов'язки банку регулюються також ст. 1065 "Ощадний (депозитний) сертифікат" ЦК. Згідно з частиною 3 ст. 18 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Оскільки ця особливість іменного ощадного сертифіката суперечить одній з основних ознак цінного паперу (див. ст. 194 "Поняття цінного паперу" ЦК), з дня набрання чинності ЦК такий сертифікат втрачає статус цінного паперу.
Заставна - це борговий цінний папір, що засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання основних зобов'язань, за умов, що воно підлягає виконанню у грошовій формі, а у разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення щодо іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її видання передбачене іпотечним договором. Форма і зміст заставної, спосіб її передачі, умови реалізації прав та виконання обов'язків за заставною визначаються нормами ст. 20-22 Закону України "Про іпотеку".
Іпотечний сертифікат - особливий вид цінного паперу, що забезпечений іпотечними активами або іпотеками. Вимоги до іпотечних сертифікатів, етапи та умови їхньої емісії, умови обігу іпотечних сертифікатів, визначаються нормами розділу ІІІ Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
Сертифікат фонду операцій з нерухомістю (сертифікат ФОН) - цінний папір, що засвідчує право власника цього сертифіката на отримання частки чистих активів ФОН у грошовій формі після закінчення терміну дії, на який було створено відповідний ФОН, та надає право вимагати дотримання обмежень прав довірчої власності управителем. Вимоги до сертифікатів ФОН, етапи та умови їх емісії, умови обігу сертифікатів ФОН визначаються нормами розділу ІV Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".
Похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом встановленого договором терміну цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів. З дня набрання чинності ЦК втрачає чинність визначення похідних цінних паперів, надане у ст.1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". Серед похідних цінних паперів (теоретично) можна назвати варанти та конвертовані облігації. Однак законами України цим документам ще не надано статусу цінного паперу.
Часто до похідних цінних паперів помилково відносять стандартизовані строкові договори: ф’ючерсні, форвардні контракти, свопи тощо (див. Правила випуску та обігу фондових деривативів, затверджені рішенням ДКЦПФР №13 від 24 червня 1997 року).
По-перше, групу похідних складають цінні папери, до яких, згідно зі ст.195 ЦК, можна віднести поняття "механізм випуску та обігу". Названі вище стандартизовані строкові договори не розміщуються, не випускаються і не видаються, а укладаються, оскільки вони є договорами. Ці договори також не підлягають обігу, оскільки: а) зобов’язання за ними припиняються внаслідок виконання, збігу боржника та кредитора в одній особі чи зарахуванням; б) відбувається заміна сторони у зобов’язанні (уступка права вимоги або переказування боргу). Також поняття "обіг договору" немає юридичного сенсу.
По-друге, для правильного надання конкретному документу статусу цінного паперу необхідно враховувати вимоги Директиви Ради ЄЕС № 93/22 "Щодо інвестиційних послуг у сфері цінних паперів" від 10 травня 1993 року, згідно з секцією «В» інструменти фінансових послуг якої поділяються на:
1) цінні папери, що підлягають вільному обігу; сертифікати інститутів спільного інвестування;
2) інструменти грошового ринку;
3) фінансові ф’ючерсні контракти, в тому числі відповідні засоби платежу;
4) форвардні процентні договори;
5) процентні, валютні та фондові свопи;
6) опціони на придбання або продаж будь-яких інструментів у межах цієї секції, включаючи відповідні засоби платежу (зокрема валютні та процентні опціони).
Слід зазначити, що відповідно до ст.51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами Україна зобов’язується вжити заходів, щоб законодавство нашої країни поступово було узгоджено з законодавством Співтовариства. Тому, можна очікувати, що після набрання чинності ЦК інші фінансові інструменти, що відмінні від цінних паперів, будуть урегульовані окремим законодавством. Державне регулювання ринків цих фінансових інструментів має здійснюватися згідно з розподілом повноважень органів державної влади за ст. 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Товаророзпорядчі цінні папери надають їхньому власнику право розпоряджатися майном, що зазначено у цих документах. Нині в Україні статус товаророзпорядчих цінних паперів надано складським свідоцтвам та коносаментам (ст.16 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"). Враховуючи відсутність податку на додану вартість за операціями з цінними паперами, товаророзпорядчі цінні папери можуть зацікавити учасників ринку.
Законом можуть визначатися й інші групи цінних паперів (ч.1 ст.195 ЦК, ч.2 ст.163 ГК). Так, до окремої групи розрахункових цінних паперів можна віднести вексель, оскільки він засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після закінчення терміну певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексель має подвійну правову природу (засіб розрахунків та цінний папір). З наданням чеку статусу цінного паперу, його також буде віднесено до групи розрахункових цінних паперів. Окрему групу складають і приватизаційні цінні папери, які хоч і не застосовуються сьогодні, однак віднесені законом до видів цінних паперів і можуть існувати у майбутньому.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"