інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Новації банківського регулювання та нагляду у сфері кредитування*

Н.Іваненко
директор Департаменту банківського регулювання та нагляду НБУ

Цей матеріал присвячено нормативному акту, який набув досить широкого розголосу серед банківської спільноти і вступив у дію з червня 2007 року. Йдеться про Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 р.
Треба одразу наголосити, що підготувавши правила, НБУ діяв виключно в межах норм чинного законодавства, зокрема, Закону «Про захист прав споживачів». Цей закон вступив у дію в січні 2006 року і банки повинні були вже починаючи з того часу відповідним чином виконувати викладені в ньому вимоги. НБУ повідомив про це у своєму листі банки і наголосив на тому, що їм необхідно переглянути свої умови кредитування. Треба сказати, що з набранням чинності цього закону, договір споживчого кредитування як правочин, надав споживачеві особливі засоби правового захисту, що не притаманні іншим правочинам. Так, наприклад, споживачеві надається право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення договору без зазначення відповідних причин. Є ще право не сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки та інші платежі, вартісні елементи кредиту, що не вказані в його договорі.
Також було надано споживачеві й інші права. Звісно, що такі законодавчі зміни неминуче повинні були призвести до того, що банки мали переглядати як форми своїх кредитних договорів, так і умови кредитування. Але враховуючи, що норми закону про захист прав споживачів не визначали механізми їх реалізації, НБУ як регулятор банківської діяльності, підготував правила, якими визначив єдиний підхід для всіх банків України і єдиний підхід щодо порядку виконання норм цього закону щодо того, як надавати споживачу повну і достовірну інформацію про вартість кредиту.
Треба сказати, що нагальна потреба у запровадженні НБУ цих правил була зумовлена швидкими темпами зростання обсягів кредитування фізичних осіб і крім цього, на жаль, ще і великою кількістю скарг, що надходили до НБУ від споживачів, пов’язаних з тим, що вони під час укладання кредитного договору не мали повної інформації про те, скільки ж зобов’язань на них накладається, скільки вони повинні заплатити в кінцевому варіанті за той чи інший кредит. Часто позичальники, отримавши інформацію про низькі відсоткові ставки за споживчими кредитами усвідомлювали реальну вартість кредиту тільки тоді, коли повинні були заплатити по всіх своїх зобов’язаннях.
Загалом обсяг кредитів, наданих споживачам, за останні 5 років значно зріс. Якщо п’ять років тому кредити фізичним особам складали 4%, то на кінець 2007 року досягли майже 32% у загальному обсязі кредитування в кредитних портфелях банків. Але, на жаль, разом із зростанням обсягів кредитів фізичним особам зростає і сума проблемних кредитів. В окремих випадках це пов’язано, насамперед, з тим, що споживач не отримав своєчасно повну і достовірну інформацію про сукупний розмір всіх своїх зобов’язань щодо цього кредиту. Ось чому НБУ встановив вимоги щодо інформування споживачів під час укладання кредитного договору про усі його фінансові зобов’язання, у тому числі і на користь третіх осіб.
Слід зазначити, що зобов’язання щодо визначення платежів, які повинен здійснити споживач і зобов’язання перед третіми особами безпосередньо витікає з норм закону про захист прав споживачів. Там сказано, що загальна вартість кредиту – це сукупна вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, тобто написано, що це перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням і погашенням. Зокрема таких, як адміністративні витрати на страхування, юридичне оформлення тощо. Тобто це і є зобов’язання перед третіми особами.
НБУ провів аналіз фінансових зобов’язань позичальників за діючими на сьогодні договорами споживчого кредитування і виявилось, що ці зобов’язання на користь третіх осіб мають істотну частку і суттєвий вплив на загальний обсяг витрат, які зобов’язаний сплатити споживач. Так питома вага платежів споживачів на користь третіх осіб, до яких відносяться і платежі під час страхування предмету застави, життя, працездатності споживача, а також такі, як пенсійний збір під час купівлі/продажу іноземної валюти для погашення кредиту тощо, коливається від 3% за іпотечними кредитами, до 51% скажімо, за автокредитування. Тобто, уявіть собі, що споживач не отримає інформацію більш ніж про 50% вартості того, що він повинен заплатити за кредитом. Це призводить до значного подорожчання кредитів. Саме тому НБУ включив у діючі норми законодавства вимогу про те, щоб споживач мав повну інформацію про свої зобов’язання, інакше він не зможе оцінити свою платоспроможність, а отже, у банку виникає ризик неповернення кредиту.
На жаль, обсяг неповернених кредитів, наданих банками фізичним особам, зростає. Оскільки банки працюють передусім з коштами вкладників і кредиторів, ризик неповернення кредитів споживачам призводить до того, що у банку виникає ризик невиконання своїх зобов’язань перед вкладниками і кредиторами. Якщо обсяг неповернених кредитів значний, то це ризик втрати репутаціїї і довіри до того чи іншого банку, і, в крайньому випадку – можливість його ліквідації у зв’язку з тим, що він неспроможний виконати свої зобов’язання перед кредиторами.
Національний банк України, як регулятор, прийняв відповідний нормативний акт і сподівається на розуміння з боку банківської спільноти. НБУ здійснює відповідні заходи, щоб норми цих правил обов’язково виконувалися. Такі правила притаманні не тільки Україні, вони запроваджені в Казахстані та Росії. Але Росія хоче такі норми закріпити ще й у законі «Про банки і банківську діяльність» і досить жорстко регламентує і наглядає за виконанням своїх рекомендацій щодо цього. В Росії, як і в Україні передбачено обов’язок банків інформувати про всі платежі, які повинен здійснювати споживач при погашенні кредиту, в тому числі і на користь третіх осіб. Є ще відповідна Директива ЄС, що присвячена безпосередньо споживчому кредитуванню, у якій також наголошується на тому, що банки повинні повідомляти про відсоткові ставки і про вартість подорожчання кредиту кожного споживача.
Що стосується питання консолідованого нагляду, НБУ має певні регуляції з цього приводу, інформацію, консолідовану звітність про структуру тих груп, до яких входять банки, страхові компанії та ін. НБУ має також нормативи, які розраховуються на консолідованій основі.
Під егідою Держфінпослуг, за наказом Кабінету Міністрів України, було створено робочу групу, до якої входять представники всіх регуляторів фінансових послуг, які повинні розробити зміни до законодавства, що регулюють процеси консолідованого нагляду. Нам ще багато треба зробити щодо врегулювання цих питань на законодавчому рівні, і це потребуватиме внесення змін не тільки до закону «Про банки і банківську діяльність», а й до закону «Про фінансові послуги». У нас вже було засідання такої групи з цього приводу і надалі продовжується робота в цьому напрямку. Крім того, ми співпрацюємо з регуляторами, що відображено у проектах відповідних угод. У нас є угоди про співробітництво з ДКЦПФР і є рамкові угоди з Держфінпослуг, але треба рухатися далі, тому що саме той же консолідований нагляд вимагає розширення інформації, яка повідомляється, сфери нагляду і зв’язків з регуляторами. Вже опрацьовані перші варіанти угод з регуляторами на ринку фінансових послуг, які найближчим часом планується підписати. Це питання дійсно актуальне і НБУ готовий співпрацювати. Тим більше, що і в рамках ЄС йому приділяється значна увага і вийшли нові Директиви ЄС, де ці питання досконало висвітлені. Ми вивчаємо ці матеріали і будемо працювати разом з цими регуляторами над їх запровадженням у життя.

* Матеріали виступу на засіданні Круглого столу «Взаємодія банків і страхових компаній на ринках іпотечного та споживчого кредитування», що відбувся 19 грудня 2007 року.

© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"