інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Стратегія розвитку фінансового ринку Російської Федерації на період до 2020 року

І. Вступ
Дана Стратегія визначає пріоритетні напрямки діяльності державних органів у сфері регулювання фінансового ринку на період до 2020 року. При цьому в Стратегії не висвітлюються питання розвитку банківського й страхового секторів, а також питання їхнього регулювання, контролю й нагляду.
Метою цієї Стратегії є забезпечення прискореного економічного розвитку країни за допомогою якісного підвищення конкурентоздатності російського фінансового ринку й формування на його основі самостійного фінансового центра, здатного зосередити пропозицію широкого набору фінансових інструментів, попит на фінансові інструменти з боку внутрішніх і зовнішніх інвесторів і тим самим створити умови для формування цін на такі фінансові інструменти й відповідні їм активи в Російській Федерації. <...>

ІІІ. Мета, завдання й результати розвитку фінансового ринку на період до 2020 року
Метою даної Стратегії є формування конкурентоздатного самостійного фінансового центра.
До 2020 року необхідно вирішити наступні завдання розвитку фінансового ринку:
- підвищення ємності й прозорості фінансового ринку;
- забезпечення ефективності ринкової інфраструктури;
- формування сприятливого податкового клімату для його учасників;
- удосконалювання правового регулювання на фінансовому ринку.
У рамках вирішення завдання щодо підвищення ємності й прозорості російського фінансового ринку буде потрібно:
впровадження механізмів, що забезпечують участь численних роздрібних інвесторів на фінансовому ринку й захист їхніх інвестицій; розширення спектра похідних фінансових інструментів і зміцнення нормативної правової бази строкового ринку;
створення можливості для сек’юритизації широкого кола активів;
підвищення рівня інформованості громадян про можливості інвестування заощаджень на фінансовому ринку. <...>

ІV. Підвищення ємності й прозорості фінансового ринку
Впровадження механізмів, що забезпечують широку участь роздрібних інвесторів на фінансовому ринку й захист їхніх інвестицій
Участь населення на фінансовому ринку є однією з ознак не тільки підвищення рівня життя в країні, але й показником певної зрілості фінансового ринку, що забезпечує трансформацію індивідуальних заощаджень у необхідні економіці інвестиції. Державне регулювання в цій галузі повинне бути спрямоване на посилення захисту прав і законних інтересів роздрібних інвесторів і створення умов для зниження ризиків індивідуальних інвестицій.
Важливим засобом стимулювання участі населення на фінансовому ринку є визначення чітких правових рамок для створення компенсаційних механізмів для громадян, що інвестують свої кошти на фінансовому ринку. Одним із джерел виплат громадянам передбачається компенсаційний фонд, що буде формуватися за рахунок внесків професійних учасників ринку цінних паперів, що надають послуги громадянам, і у випадку недостатності коштів такого фонду необхідно розглянути можливість використання державних коштів на відповідні цілі. Передбачається на законодавчому рівні визначити коло осіб, які будуть вправі одержувати виплати з компенсаційного фонду, підстави таких виплат і контроль за інвестуванням коштів цього фонду. Виплата компенсацій буде здійснюватися в обмежених випадках, пов'язаних головним чином із втратою фінансовою компанією здатності виконувати свої зобов'язання перед третіми особами, а також у випадку здійснення карних правопорушень співробітниками фінансової компанії. У випадку виплати компенсації права вимог, задоволення по яких одержав громадянин, будуть переходити до особи, що здійснює управління фондом. Повноваження такої організації при процедурі банкрутства повинні також передбачатися законом.
На додаток до обов'язкової компенсаційної системи необхідно створити умови для розвитку добровільних компенсаційних систем, у тому числі шляхом створення страхових фондів саморегулівних організацій учасників фінансового ринку.
Вимагає перегляду існуюча система регулювання реклами на фінансовому ринку. Необхідно встановити більш жорсткі вимоги до поширення реклами роздрібних фінансових послуг.
У зв'язку з випадками створення фінансових пірамід й інших форм зловживань на фінансовому ринку передбачається розгляд питання про наділення федерального органа виконавчої влади в сфері фінансових ринків додатковими повноваженнями з контролю та нагляду за рекламою на фінансовому ринку. Доцільно в засобах масової інформації публікувати відомості про несумлінну діяльність на фінансовому ринку.
Необхідно розробити ефективне нормативне регулювання порядку пропозиції фінансових послуг роздрібним клієнтам, зокрема визначити рамки надання роздрібним інвесторам послуг з підвищеним ризиком, у тому числі при укладенні угод без їхнього покриття активами клієнта (маргінальних і строкових угод), а також детально регламентувати правила обробки й виконання клієнтських доручень і звітності.
Крім цього, з метою захисту прав і законних інтересів роздрібних інвесторів вимагають урегулювання питання, пов'язані з установленням цивільно-правової й адміністративної відповідальності осіб, що надають роздрібні послуги на фінансових ринках.
З урахуванням накопиченої правоохоронними органами правозастосовної практики необхідно створити разом із саморегулівними організаціями ефективні правові й організаційні бар'єри, що перешкоджають безліцензійній діяльності по залученню коштів населення.
Необхідно визначити умови й правові рамки для формування інституту інвестиційних консультантів (інвестиційних радників), які допоможуть інвесторам обрати найбільш доцільну для них інвестиційну стратегію. Створення інституту інвестиційного консультанта є одним із кращих способів просування фінансових послуг населенню, оскільки підвищує якість інвестиційних послуг і дає реальну можливість для здійснення такої діяльності невеликими регіональними компаніями, які в більшості випадків користуються довірою населення, що проживає в цьому регіоні. Наявність широкої мережі незалежних інвестиційних консультантів може істотно знизити витрати на підтримку мережі філій або мережі агентів фінансових інститутів і, як наслідок, витрати кінцевих інвесторів - громадян, пов'язаних з операціями на фондовому ринку.
Треба на нормативно-правовому рівні вирішити питання про обов'язкову участь у саморегулівних організаціях учасників фінансового ринку, що надають послуги роздрібним інвесторам.
Розширення спектра похідних фінансових інструментів і розвиток строкового ринку
Ринок похідних фінансових інструментів дозволяє знижувати ризики при здійсненні угод з базовими активами, а також створює додаткову можливість справедливого ціноутворення на базові активи. Найважливішим недоліком діючої системи регулювання похідних фінансових інструментів і строкового ринку залишається недосконалість податкового законодавства Російської Федерації. Шляхи вирішення податкових проблем на строковому ринку повинні бути визначені в основних напрямках податкової політики на 2010 рік і на плановий період 2011 й 2012 років.
З метою вдосконалювання правового регулювання строкового ринку потрібно завершити роботу над проектом федерального закону, спрямованого на введення механізму ліквідаційного неттинга.
Для підвищення ефективності правового регулювання обігу на фінансовому ринку похідних фінансових інструментів необхідно:
забезпечити облік прав на фінансові інструменти, що не є цінними паперами, і обіг цих інструментів за правилами обліку й обігу цінних паперів;
розподілити ризики, пов'язані з діяльністю посередників на ринку фінансових інструментів;
забезпечити захист прав власників фінансових інструментів.
З огляду на те, що ринок похідних фінансових інструментів динамічно розвивається й види цих інструментів постійно обновляються, варто визнати недоцільним установлення на законодавчому рівні вичерпного переліку похідних фінансових інструментів та їхніх визначень. У той же час необхідно закріпити за федеральним органом виконавчої влади у сфері фінансових ринків право затверджувати перелік похідних фінансових інструментів і вимоги до базових активів похідних фінансових інструментів, установлювати вимоги до публічної пропозиції похідних фінансових інструментів, а також наділити біржі й саморегулівні організації правом кваліфікувати похідні фінансові інструменти. Крім цього, варто передбачити процедуру класифікації таких інструментів з погляду можливості їхнього обігу серед некваліфікованих інвесторів, а також порядок розкриття інформації про фінансові інструменти.
Для своєчасного виявлення випадків маніпулювання й здійснення інсайдерських угод на строковому ринку необхідно встановити вимоги обов'язкового моніторингу біржами нестандартних строкових угод.
Формування умов ринкового ціноутворення на найважливіші для економіки товари, зокрема енергоносії, зерно, метали, будівельні матеріали, неможливо без організованого строкового ринку таких товарів. Для того щоб товаровиробники й споживачі зазначених товарів ширше використали механізми строкового ринку, буде потрібно на законодавчому рівні визнати, що ціни біржових строкових контрактів на постачання товару є ринковими. Це важливо для цілей розрахунку податків з урахуванням реальної цінової політики на фінансовому ринку. Разом з біржами варто проводити постійну роботу з роз'яснення економічним агентам можливостей строкового ринку для зниження ризиків зміни цін товаровиробників і споживачів, сприяючи тим самим формуванню цивілізованого товарного біржового ринку.
Створення широких можливостей для сек’юритизації фінансових активів
В умовах загострення кризових процесів на світових фінансових ринках, з огляду на важливість збереження ліквідності російської фінансової й банківської системи на рівні, здатному забезпечити попит підприємств, що збільшується в умовах економічного росту, на фінансові ресурси, зберігає актуальність розробка основ правового регулювання у сфері сек’юритизації фінансових активів.
На законодавчому рівні передбачається встановити ряд норм, які можуть бути використані не тільки в процесі сек’юритизації активів, але й у процесі здійснення інших операцій на фінансовому ринку. Зокрема, необхідно передбачити такі механізми підвищення кредитної якості, як станові й номінальні банківські рахунки, впровадити інститут загальних зборів власників облігацій, а також розширити можливості використання субординації цінних паперів, що випускаються, не тільки для облігацій з іпотечним покриттям, але й відносно інших видів облігацій.
Для забезпечення залучення інвестиційних ресурсів у довгострокові проекти з розвитку транспортної, енергетичної, житлово-комунальної й соціальної інфраструктури, реалізовані у форматі державно-приватного партнерства, пропонується передбачити заходи, спрямовані на стимулювання інвестування в інфраструктурні облігації. Виконання зобов'язань по таких облігаціях може забезпечуватися активами, створюваними в рамках проекту, а також постійними платежами за користування інфраструктурними об'єктами. У законодавство Російської Федерації буде потрібно внести зміни, що забезпечують захист прав власників інфраструктурних облігацій, а також можливість інвестування в такі облігації коштів кредитних організацій, пенсійних накопичень, у тому числі тих, що акумулюються Пенсійним фондом Російської Федерації, пенсійних резервів недержавних пенсійних фондів й активів пайових інвестиційних фондів. Зазначена міра дозволить залучити інвестиції для фінансування інфраструктурних проектів й одночасно розширити перелік об'єктів для інвестування коштів пенсійних нагромаджень і розміщення коштів пенсійних резервів недержавних пенсійних фондів.
Підвищення рівня інформованості громадян про можливості інвестування коштів на фінансовому ринку
При значному приросту вартості активів фінансових інститутів галузі колективного інвестування спостерігається скорочення приросту числа громадян, що здійснюють інвестиційну діяльність у цій галузі, стосовно попереднього періоду. Число індивідуальних інвесторів, що прямо працюють на фінансовому ринку, не перевищує 1 млн. осіб. При цьому в Росії досить висока норма заощаджень, що визначає місткість ринку роздрібних фінансових послуг. За деякими оцінками, число індивідуальних інвесторів, які готові інвестувати свої кошти в цінні папери й інші фінансові інструменти, може досягати до 70 відсотків економічно активного населення.
Недостатній ступінь залучення населення у фінансову сферу частково пояснюється низьким рівнем інформованості й довіри до фінансових інструментів. Це приводить до того, що заощадження громадян здійснюються переважно у вигляді вкладень в іноземну валюту або на короткострокові депозити банків.
У цей час інформація про питання розвитку фінансових ринків і можливостей їхнього використання для підвищення добробуту громадян не має системного характеру й призначена більшою мірою для фахівців, що працюють на цих ринках, ніж для звичайних громадян. Населення недостатньо інформоване про створені законодавчі основи інвестування на фінансовому ринку й правову захищеність вкладень, що є лімітуючим чинником розвитку фінансових ринків в умовах негативного досвіду, пов'язаного з діяльністю фінансових пірамід.
Для підвищення поінформованості громадян про можливості й ризики інвестування на фінансовому ринку передбачається реалізація наступних заходів:
визначення цільової аудиторії з метою проведення заходів, спрямованих на залучення населення на фінансовий ринок, а також розробка методичних рекомендацій із проведення заходів для кожної із цільових груп;
проведення аналізу з метою виявлення причин відсутності довіри широких верств населення до інструментів фінансових ринків;
підготовка й реалізація заходів, спрямованих на широке інформування громадян про їхні права й можливості на фінансових ринках для інвестування особистих заощаджень.
Основним результатом реалізації зазначених пропозицій повинні стати зміна інвестиційної поведінки населення й залучення заощаджень громадян на фінансовий ринок, а також ефективна реалізація пенсійної реформи.

V. Розвиток і підвищення ефективності інфраструктури фінансового ринку
Розвиток організованого фінансового ринку й консолідація біржової інфраструктури
Сучасні фінансові ринки характеризуються, по-перше, розширенням зони організованого ринку за рахунок виникнення позабіржових організаторів торгівлі й, по-друге, посиленням міжнародної конкуренції бірж, у відповідь на яке відбувається концентрація ліквідності на найбільших біржах, трансгранична консолідація бірж і консолідація національних бірж усередині окремо взятої країни.
Для того щоб відповідати загальносвітовим тенденціям у розвитку біржової торгівлі в середньостроковій перспективі необхідно забезпечити:
умови для можливості консолідації біржового ринку й концентрації на ньому ліквідності, а також якісне підвищення стандартів біржової торгівлі, включаючи розкриття інформації й протидію неринковим практикам;
високий рівень захисту інтересів інвесторів на позабіржовому організованому ринку за рахунок залучення його в зону ефективного регулювання.
Характерною рисою російського фінансового ринку є наявність істотних обсягів позабіржових угод, у тому числі за рахунок росту обсягу угод, що укладаються між клієнтами одного брокера. У зв'язку із цим актуальним завданням є регулювання не тільки біржових інститутів, але й організованого ринку в цілому незалежно від того, у якій формі він існує. При цьому під організованим ринком варто розуміти загальне торговельне середовище, у якому існують різні за своєю формою й рівнем інституціоналізації системи укладення угод з фінансовими інструментами відповідно до вироблених учасників таких систем або встановлених державою правил. Регулювання такого середовища в частині розкриття інформації про укладені угоди, забезпечення захисту інтересів учасників, прозорості здійснюваних операцій і запобігання несумлінних угод з фінансовими інструментами повинне бути уніфіковане. Крім того, буде потрібно встановити єдині базові вимоги до технічного забезпечення як бірж, так й інших позабіржових торговельних систем. При цьому федеральний орган виконавчої влади у сфері фінансових ринків повинен мати право визначати основні вимоги до електронних форматів діяльності й стандартів електронного документообігу на організованому ринку.
Це дозволить підвищити рівень захисту прав і законних інтересів інвесторів, буде сприяти розширенню кола фінансових інструментів, що перебувають в обігу на організованому ринку, а також визнанню ринковими цін на велику кількість фінансових інструментів.
У той же час необхідно зберегти значення бірж як основного центра зосередження ліквідності, здатного конкурувати у світовому масштабі не тільки з іноземними біржами, але й служити фундаментом конкурентоздатності всього російського організованого ринку. Для цього пропонується, з одного боку, ставити до діяльності бірж більш високі вимоги в порівнянні з іншими торговельними системами, а з іншого – закріпити за біржами ряд преференцій.
Так, відносно бірж варто встановити більш високі вимоги з допуску фінансових інструментів до торгів і забезпечення виконання угод, зроблених на біржових торгах, а також вимоги пруденційного нагляду. При цьому необхідно закріпити винятково за біржами здійснення лістингу фінансових інструментів і допуск цінних паперів до торгів без здійснення державної реєстрації випуску (додаткового випуску) цінних паперів і звіту про підсумки випуску (додаткового випуску) цінних паперів у передбачених законами випадках. Слід розширити повноваження бірж щодо розкриття інформації про цінні папери й про їх емітентів, контролю за рівнем та якістю корпоративного управління в акціонерних товариствах, цінні папери яких допущені на біржу, і допуску цінних паперів до обігу.
Розширенню підлягають також повноваження бірж з контролю за маніпулюванням цінами й угодами на основі інсайдерської інформації.
Кліринг, розрахунки й облікова система можуть бути об'єднані навколо біржі, що є ядром організованого ринку. Однією із прийнятних моделей консолідації біржової інфраструктури може стати вертикально-інтегрована модель холдингу із широким представництвом у його капіталі банків, небанківських інститутів й, можливо, держави й іноземних інститутів. У рамках такого холдингу можливе об'єднання локальних торговельних майданчиків, у тому числі таких, що спеціалізуються по видах інструментів й активів, що торгуються, розрахункових депозитаріїв, клірингових організацій, а також уніфікація з урахуванням установлених державою однакових вимог електронних стандартів обміну даними, укладення угод і розрахунків. Запропонована модель здатна сконцентрувати й направити на подальше підвищення конкурентоздатності російського фінансового ринку необхідні управлінські, технологічні й фінансові ресурси.
Удосконалювання клірингових процедур і розрахунків
Однією з основних причин недостатньої капіталізації фінансового ринку є недосконалість клірингових процедур й існуючих механізмів розрахунків між учасниками фінансового ринку, що створює високі ризики в процесі клірингу й розрахунків по угодах з фінансовими активами. Необхідно створити умови для підвищення надійності системи клірингу й розрахунків на фінансовому й товарному ринках, а також впровадження міжнародних стандартів функціонування цієї системи.
Із цією метою пріоритетним завданням є створення правових умов ефективного функціонування інституту центрального контрагента й правових умов підвищення ефективності клірингу.
Створення правових умов ефективного функціонування інституту центрального контрагента включає:
формування правового механізму виникнення, зміни й припинення зобов'язань центрального контрагента;
усунення податкових проблем, що виникають у центрального контрагента, а також закріплення в податковому законодавстві Російської Федерації статусу центрального контрагента як технічної сторони, що не має економічного інтересу по відповідних угодах;
створення механізмів для завершення центральним контрагентом розрахунків по угодах у випадку порушення зобов'язань перед ним, зокрема використання гарантійних фондів, придбання або продаж цінних паперів на фінансовому ринку й (або) інших механізмів.
Створення правових умов підвищення ефективності клірингу включає:
забезпечення завершення розрахунків по зобов'язаннях, що виникло в результаті клірингу (виключення можливості накладення арешту й звернення стягнення на цінні папери й кошти, призначені для виконання зобов'язань за результатами клірингу, виконання зобов'язань, визначених за результатами клірингу до моменту відкриття конкурсного виробництва відносно учасника клірингу й ін.);
встановлення правових підстав зміни й припинення зобов'язань у зв'язку із проведенням неттинга, у тому числі у випадку здійснення процедури неттинга без участі центрального контрагента, а також порядку виконання зобов'язань, що виникли в результаті проведення неттинга;
закріплення правового статусу клірингового рахунку;
легітимація створення й використання кліринговою організацією гарантійних фондів й іншого забезпечення виконання зобов'язань, визначених за результатами клірингу;
розробка й впровадження діючих механізмів мінімізації ризиків у процесі діяльності клірингової організації (установлення вимог, дотримання яких обов'язково при здійсненні клірингової діяльності, ліцензування клірингової діяльності федеральним органом виконавчої влади у сфері фінансових ринків не залежно від того, чи здійснюється кліринг по угодах, укладених на фінансовому або товарному ринках);
створення правових механізмів надання цінних паперів і грошей для завершення розрахунків (позика, угоди РЕПО), у тому числі надання можливості депозитаріям здійснювати зазначені операції із цінними паперами, облік прав на які здійснює депозитарій.
Розвиток облікових інститутів
Основним завданням розвитку облікових інститутів є зниження ризиків, пов'язаних із здійсненням обліку прав на цінні папери, і скорочення строків проведення операцій по рахунках депо (особових рахунках).
Необхідно прийняти міри, спрямовані на збільшення стійкості й надійності облікових інститутів. Зокрема, поряд із збільшенням вимог до їхніх власних коштів варто розширити практику страхування ризиків професійної відповідальності, запровадити додаткові якісні вимоги до реєстраторської діяльності, включаючи застосування електронного документообігу для взаємодії із власниками й номінальними власниками цінних паперів, при скороченні до необхідного мінімуму кількісних вимог.
Потрібно ужити заходів, пов'язаних з підвищенням прозорості діяльності реєстраторів і депозитаріїв, виключенням їхньої участі в корпоративних конфліктах, особливо на користь своїх акціонерів, а також забезпеченням стимулювання їхнього переходу на електронний документообіг між собою, із клієнтами й федеральним органом виконавчої влади у сфері фінансових ринків шляхом корегування ліцензійних вимог та умов.
Подальший розвиток фінансового ринку неможливий без завершення створення на організованому фінансовому ринку централізованої системи зберігання й (або) обліку прав на цінні папери, центром якої є розрахункові депозитарії, що виконують функції, аналогічні функціям центральних депозитаріїв.
Насамперед, необхідно вдосконалити взаємодію між розрахунковими депозитаріями. Зазначені депозитарії зобов'язані мати кореспондентські відносини один з одним. Це дасть можливість інвесторам, що здійснюють торгівлю на різних торгівельних майданчиках, оперативно переводити цінні папери з одного депозитарію в інший, не використовуючи послуги реєстраторів, що дозволить зосередити розрахунки по торговельних операціях у рамках розрахункових депозитаріїв і знизити витрати інвесторів. Розрахункові депозитарії повинні стати надійними провідниками інформації про корпоративні дії, а також забезпечувати реалізацію інвесторами їхніх прав.
Слід урегулювати питання відповідальності реєстраторів і депозитаріїв при несанкціонованому списанні цінних паперів з рахунку власника, відповідальності за порушення прав осіб, зареєстрованих у системі ведення реєстру власників цінних паперів, а також порядок взаємодії реєстратора з номінальними власниками й номінальними власниками між собою.
Необхідно створити правові умови, що стосуються надання депозитаріям права розпоряджатися цінними паперами, облік прав на які вони здійснюють у порядку й у випадках, установлених законом і депозитарним договором, за умови згоди депонентів.
Крім того, варто передбачити щоденне звірення цінних паперів, права на які враховуються депозитарієм на рахунках депо, із цінними паперами, врахованими на рахунках номінального власника, відкритих депозитарію в реєстрах власників цінних паперів (в інших депозитаріях). При цьому варто визначити шляхи вирішення ситуацій, при яких виникає невідповідність між кількістю цінних паперів, права на які враховує депозитарій, і кількістю цінних паперів, що перебувають на рахунках номінального власника, відкритих цьому депозитарію, виходячи з того, що ризик недостатності цінних паперів розподіляється між всіма депонентами.
З метою скорочення витрат, пов'язаних з доступом іноземних інвесторів на російський організований фінансовий ринок, необхідно встановити випадки й умови відкриття іноземним особам рахунків, на яких можуть ураховуватися цінні папери в інтересах інших осіб, а також установити спеціальний режим таких рахунків. При цьому слід створити механізми, що забезпечують дотримання особами, яким відкриті такі рахунки, вимог законодавства Російської Федерації й ліквідацію наслідків порушення таких вимог.

VІ. Удосконалювання правового регулювання фінансового ринку
Взаємодія із саморегулівними організаціями
З кількісним ростом і якісним ускладненням фінансового ринку виникає об'єктивна потреба в розвитку функцій саморегулювання, для чого необхідне підвищення ефективності взаємодії саморегулівних організацій і державних органів. Норми й правила, що розробляються саморегулівними організаціями, потрібні для доповнення й деталізації норм державного регулювання, причому варто стимулювати саморегулівні організації до встановлення більш жорстких вимог до діяльності учасників фінансового ринку.
Необхідно розробити комплекс заходів, спрямованих на зміцнення ролі професійного співтовариства в здійсненні контролю на ринку цінних паперів і зниженні інвестиційних ризиків.
Крім того, варто розширити можливості саморегулівних організацій при зборі й аналізі звітності учасників фінансового ринку й покласти на них функції щодо її аналізу, узагальнення й розкриття.
Уніфікація принципів і стандартів діяльності учасників фінансового ринку
Фінансовий ринок стає одним із пріоритетних секторів економіки, ефективність управління яким може впливати на загальну ефективність державної економічної політики. Крім того, в умовах формування й розвитку багатогалузевих фінансових холдингів виникає специфічне завдання їхнього комплексного регулювання. У цих умовах актуальними є завдання щодо забезпечення уніфікації вимог і стандартів діяльності на фінансовому ринку, а також консолідації відповідних державних функцій.
З метою реалізації цих завдань необхідно:
уніфікувати вимоги до довірчого управління цінними паперами, а також порядку здійснення державної реєстрації випусків цінних паперів;
уніфікувати підходи до регулювання ризиків на фінансовому ринку відповідно до основних принципів ефективного банківського нагляду, визначених Базельським комітетом з банківського нагляду;
об'єднати регулювання близьких за родом діяльності фінансових інститутів.
Необхідно вирішити питання про перехід від принципів галузевого (функціонального) регулювання фінансового ринку до принципів державного регулювання ризиків, що виникають на фінансовому ринку (ризиків фінансової стійкості, несумлінної діяльності й порушення прав інвесторів й учасників ринку).
Розвиток системи пруденційного нагляду
Система пруденційного нагляду дозволить оперативно виявляти й припиняти порушення на ринку цінних паперів. Варто передбачити кілька рівнів такого нагляду, включаючи здійснення самими учасниками фінансового ринку внутрішнього контролю за дотриманням установлених вимог законодавства Російської Федерації, контроль саморегулівних організацій, а також контроль із боку державних органів.
На законодавчому рівні варто забезпечити незалежність служб внутрішнього контролю професійних учасників ринку цінних паперів, а також запровадити вимоги до управління фінансовими ризиками, що виникають у фінансових посередників. Зокрема, необхідно закріпити обов'язок учасників фінансового ринку визначати особу, відповідальну за організацію управління зазначеними ризиками або створювати самостійний структурний підрозділ з управління ризиками. При цьому для фахівців з управління ризиками усередині організації встановлюються відповідні кваліфікаційні вимоги.
Також у наглядових цілях буде потрібно:
передбачити можливість впровадження в організаціях – професійних учасниках ринку цінних паперів тимчасової адміністрації;
вжити заходів щодо гармонізації методів і правил нагляду за професійними учасниками ринку цінних паперів з вимогами банківського нагляду;
запровадити єдині для всіх професійних учасників ринку цінних паперів та управляючих компаній пайових інвестиційних фондів вимоги до розрахунку власних коштів, що відповідають міжнародним стандартам, при одночасній модернізації правил ведення бухгалтерського обліку у фінансових організаціях та їхній уніфікації;
переглянути вимоги до мінімального розміру власних коштів з метою їхнього наближення до міжнародних стандартів;
розвивати вимоги до достатності капіталу, а також його адекватності фінансовим ризикам організації;
впровадити провідні методики оцінки ризиків, використовуючи прийняті у світі моделі, включаючи рейтингові оцінки, а також застосування цифрових показників, що відображають операційний ризик;
створити умови для якнайшвидшого переходу на надання всіма учасниками фінансового ринку звітності в електронному вигляді, установити вимоги до програмного забезпечення, використовуваного учасниками фінансового ринку. Цей захід дозволить істотно знизити витрати, збільшити ефективність функціонування ринкових інститутів, обміну інформацією й здійснення операцій на ринку цінних паперів.
При розвитку наглядових вимог буде застосовуватися принцип пропорційності здійснення пруденційного нагляду, що полягає в необхідності застосування наглядових вимог до учасників ринку виходячи з їхнього розміру, сфери діяльності, характеру проведених операцій і ризиків, властивих цим операціям. Також при впровадженні системи пруденційного нагляду, орієнтованого на оцінку ризиків, повинна бути передбачена можливість індивідуального підходу до оцінки ризиків окремих учасників фінансового ринку або їхніх активів.
З метою гармонізації методів здійснення пруденційного нагляду на фінансовому ринку, особливо при ліквідації його учасників, варто завершити роботу з удосконалювання законодавства Російської Федерації про банкрутство фінансових організацій з урахуванням норм про банкрутство кредитних організацій.
Зниження адміністративних бар'єрів і спрощення процедур державної реєстрації випусків цінних паперів
З метою зниження адміністративних бар'єрів і спрощення процедур державної реєстрації випусків цінних паперів необхідно:
внести уточнення в регулювання процедури емісії біржових облігацій, а також розширити коло осіб, що мають право випускати біржові облігації;
відмовитися від проведення технічних емісій цінних паперів, які спрямовані на зміну номінальної вартості й (або) обсягу прав по раніше розміщених цінних паперах. Процедуру емісії цінних паперів у цих випадках варто замінити процедурою внесення відповідних змін у зареєстроване раніше у встановленому порядку рішення про випуск цінних паперів;
спростити процедуру емісії додаткових випусків цінних паперів, якщо цінні папери емітента того ж виду вже включені в котирувальний список, передбачивши можливість допуску таких цінних паперів до торгів на фондовій біржі без здійснення державної реєстрації їхнього випуску (додаткового випуску);
скоротити обсяг інформації, що знаходиться в проспекті цінних паперів, за умови, що емітенти, відносно цінних паперів яких раніше вже була здійснена реєстрація їхнього проспекту, розкривають інформацію щокварталу;
визначити процедури пропозиції цінних паперів міжнародним і вітчизняним інвесторам професійними учасниками ринку цінних паперів, що надають послуги з розміщення й (або) організації обігу цінних паперів, а також установити відповідальність цих осіб і здійснити механізми контролю за пропозицією цінних паперів у Російській Федерації й за її межами, у тому числі за участю саморегулівних організацій.
Крім того, з метою підвищення конкурентоздатності російського фінансового ринку, забезпечення участі в розміщенні цінних паперів глобальних інвесторів варто передбачити умови розміщення цінних паперів, аналогічні тим, які діють на розвинутих іноземних фінансових ринках. Зокрема, потрібне встановлення можливості розміщення цінних паперів на умовах неповної оплати, якщо зобов'язання по їхній повній оплаті приймає на себе професійний учасник ринку цінних паперів, а також можливості обігу розміщених цінних паперів до державної реєстрації звіту (подання повідомлення) про підсумки їхнього випуску.
Необхідно вирішити існуючі проблеми правової регламентації процедури державної реєстрації випусків цінних паперів у ході реорганізації юридичних осіб. <…> У цьому зв'язку на законодавчому рівні варто передбачити спеціальний порядок передачі зобов'язань по облігаціях або інших емісійних цінних паперах компанії, що реорганізується до її правонаступника.
Необхідно створити умови для зниження витрат виходу на організований фінансовий ринок нових швидко зростаючих емітентів, у тому числі венчурних, інноваційних, наукомістких й інвестиційних компаній. Як правило, інвестування коштів у такі компанії являє собою особливий ризик для населення й інших груп консервативних інвесторів. Разом з тим цінні папери таких емітентів можуть бути привабливі для окремих груп кваліфікованих інвесторів. Отже, варто звільнити зазначених емітентів від реєстрації проспекту цінних паперів, якщо їхні цінні папери пропонуються кваліфікованим інвесторам.
Актуальним є створення організованого фінансового ринку для кваліфікованих інвесторів. Для цього буде потрібно зняти існуючі обмеження для допуску цінних паперів, пропонованих кваліфікованим інвесторам, до обігу на торгах фондової біржі тільки серед кваліфікованих інвесторів.
Запропоновані заходи дозволять емітентам високоризикованих цінних паперів, з одного боку, одержати необхідні інвестиції, а з іншого, – досвід і ринкову оцінку своїх цінних паперів для їх наступного публічного обігу серед необмеженого кола осіб.
Необхідно забезпечити уніфікацію вимог до емісій цінних паперів різних фінансових організацій, а також поширити наявні відносно кредитних організацій обмеження стосовно складу майна, внесеного в оплату статутного капіталу при його формуванні, на такі фінансові організації, як професійні учасники ринку цінних паперів, інвестиційні фонди й недержавні пенсійні фонди.
Крім того, у перспективі варто визначити єдиний федеральний орган виконавчої влади, уповноважений здійснювати державну реєстрацію випусків цінних паперів.
Забезпечення ефективної системи розкриття інформації на ринку цінних паперів
Система розкриття інформації включає правила й процедури, що встановлюються державою і здійснюються на добровільній основі учасниками фінансового ринку, а також відповідними інститутами й організаціями.
Для підвищення ефективності системи розкриття інформації на ринку цінних паперів необхідно:
створити систему публічного розкриття інформації організаціями, що надають роздрібні послуги на фінансових ринках;
продовжити роботу з використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності збору, обробки, аналізу й публічного розкриття інформації емітентами й іншими учасниками фінансового ринку, а також для забезпечення доступу всіх зацікавлених осіб до баз даних, які містять інформацію, що розкривається;
забезпечити правову основу діяльності рейтингових агентств, а також передбачити більш широкі можливості використання рейтингів при здійсненні регулювання діяльності фінансових посередників та управляючих компаній;
установити вимоги до розкриття інформації про особи, що є реальними власниками (кінцевими бенефіціарами) російських компаній, тим більше що досвід здійснених російськими емітентами первісних публічних пропозицій показує готовність багатьох емітентів розкривати інформацію про зазначених осіб з метою забезпечення попиту на емітовані фінансові інструменти й зниження вартості залучення капіталу;
забезпечити виконання вимог до розкриття інформації про реальних власників (кінцевих бенефіціарів), передбачених для кредитних організацій, професійними учасниками ринку цінних паперів, що управляють компаніями й спеціалізованими депозитаріями, діяльність яких пов'язана з наданням фінансових послуг широкому колу осіб;
доповнити процедури розкриття інформації про облігації з іпотечним покриттям вимогою до розкриття інформації про активи, за рахунок яких забезпечується виконання зобов'язань по відповідних облігаціях, поширивши надалі аналогічні вимоги на інші види облігацій, що емітуються в процесі сек’юритизації;
установити вимоги до розкриття інформації про іноземні цінні папери, що враховують специфіку таких цінних паперів.
Розвиток й удосконалювання корпоративного управління
Для розвитку й удосконалювання корпоративного управління необхідно:
розробити ефективні механізми залучення до відповідальності членів органів управління господарчих товариств, установити критерії їх несумлінної та нерозумної поведінки;
вирішити питання про відповідальність представників держави в раді директорів (наглядовій раді) господарчих товариств, а також передбачити страхування відповідальності членів органів управління господарчих товариств;
уточнити процесуальний статус акціонера, що пред'являє позов в інтересах товариства;
установити вимоги до корпоративного управління професійних учасників ринку цінних паперів, що управляють із інвестиційних фондів і недержавних пенсійних фондів шляхом формулювання відповідних рекомендацій та їхнього закріплення в нормативних правових актах;
удосконалити порядок придбання великих пакетів акцій відкритих акціонерних товариств шляхом установлення попереднього державного контролю за публічною пропозицією цінних паперів відкритих акціонерних товариств, усунення невідповідності між акціонерним, антимонопольним і банківським законодавством Російської Федерації й уточнення випадків, у яких виникає обов'язок направити публічну пропозицію про придбання цінних паперів;
установити вимогу до однакової номінальної вартості акцій всіх категорій (типів) з метою запобігання зловживань правами акціонерів й одержання кількості голосів, нерозмірної частці акціонера в статутному капіталі;
обновити й уточнити редакцію кодексу корпоративної поведінки, схваленої на засіданні Уряду Російської Федерації 28 листопада 2001 р.
Попередження й припинення несумлінної діяльності на фінансовому ринку
Важливим завданням є формування ефективної нормативної правової бази стосовно запобігання маніпулюванню цінами й здійснення угод на основі інсайдерської інформації, а також створення загальноприйнятих норм поведінки учасників фінансового ринку й працівників регуляторних органів.
З цією метою розроблений проект федерального закону, спрямований на протидію неправомірному використанню інсайдерської інформації й маніпулюванню ринком, що:
впроваджує поняття інсайдерської інформації;
забезпечує уповноваженим особам федерального органа виконавчої влади в сфері фінансових ринків доступ до інформації з банківських рахунків професійних учасників ринку цінних паперів та управляючих компаній;
уточнює вимоги до внутрішнього контролю учасників фінансового ринку й регламентних норм роботи співробітників регуляторних органів, що зводять до мінімуму можливість зазначених порушень;
наділяє федеральний орган виконавчої влади у сфері фінансових ринків повноваженнями по взаємодії із правоохоронними органами при виявленні й розслідуванні фактів несумлінної діяльності на фінансовому ринку.
Крім того, необхідно підготувати законопроект, що встановлює адміністративну й кримінальну відповідальність конкретних осіб за несумлінні операції на ринку цінних паперів на основі інсайдерської інформації й маніпулювання цінами.
Потрібна розробка кодексу поведінки учасників фінансового ринку щодо попередження й недопущення маніпулювання цінами й здійснення угод на основі інсайдерської інформації на організованому фінансовому ринку, положення якого будуть мати рекомендаційний характер. Контроль за застосуванням зазначеного кодексу варто покласти на федеральний орган виконавчої влади у сфері фінансових ринків разом із саморегулівними організаціями учасників фінансового ринку й біржами.
Для стимулювання учасників фінансового ринку виявляти і вчасно усувати порушення законодавства Російської Федерації у своїй діяльності пропонується внести зміни в Кодекс Російської Федерації про адміністративні правопорушення, що стосуються встановлення норми про зниження штрафів відносно учасників фінансового ринку, коли ними самостійно виявляються порушення законодавства Російської Федерації в сфері їхньої діяльності, інформується федеральний орган виконавчої влади в сфері фінансових ринків і добровільно надається інформація про вжиті заходи щодо усунення виявленого порушення.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"