інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Управління золотовалютними резервами в зарубіжних країнах

Д. Аксьонов

Золотовалютні резерви – це іноземна валюта, яка знаходиться у розпорядженні центрального банку, номіновані в іноземній валюті активи і запаси золота. До їх складу включають стабілізаційні фонди, призначенням яких є згладжування коливань доходів і витрат у роки несприятливої кон’юнктури. Збільшення золотовалютних резервів позитивно впливає на інвестиційну привабливість: знижує ризик дефолту по зовнішніх запозиченнях у випадку несприятливих змін світової кон'юнктури, а також зменшує ймовірність різких коливань курсу національної валюти. У той же час зростання золотовалютного запасу країни вище оптимального рівня можна розглядати швидше як недолік національної економіки, ніж як позитивне явище. Необхідний розмір золотовалютних резервів країни прийнято розраховувати виходячи з обсягу виплат по зовнішніх боргах та обсягу імпорту товарів і послуг. Фахівці вважають, що достатньо мати такий обсяг золотовалютних резервів, який покриває річний обсяг виплат по зовнішніх боргах (виплати за суверенним, корпоративним боргом) плюс обсяг 3-місячного імпорту товарів і послуг. Згідно іншим, більш консервативним оцінкам, достатній обсяг золотовалютних резервів відповідає обсягу грошової бази, 8-місячному обсягу імпорту товарів і послуг, обсягу річних виплат за суверенним боргом плюс загальний обсяг боргів нефінансових корпорацій. Розглянемо досвід зарубіжних країн щодо управління золотовалютними резервами.

Китай
За рік золотовалютні резерви Китаю підвищилися на 33%, досягши до кінця вересня 2008 р. нового рекордного розміру - більше 1,9 трлн. дол. В даний час Китай має найбільші у світі резерви. Великий обсяг золотовалютних резервів дозволяє Китаю і Росії захищати валюту від зовнішніх маніпуляцій і впливів іншого характеру. Без використання подібного механізму курс валюти стає некерованим, залежним від світової політичної та економічної кон'юнктури, що може негативно позначитися на стані економіки будь-якої держави.
Основним призначенням золотовалютних резервів є скорочення волатильності національної грошової одиниці, пов'язаної з активністю спекулянтів і нерівномірністю зовнішньоекономічної діяльності господарюючих суб'єктів. Іншими словами, золотовалютні резерви - це інструмент впливу Центрального банку на динаміку руху вартості своєї валюти, пов’язану з впливом зовнішніх економічних факторів. Країни, що прагнуть збільшити золотовалютний резерв, ставлять за мету створення своєрідного могутнього "щита". Крім того, золотовалютні резерви можуть бути дуже ефективно використані у зовнішній політиці країн, що мають їх у значному обсязі.

Норвегія
Норвезький державний нафтовий фонд виконує дві функції: стабілізаційну та ощадну. Уряд створив даний Фонд у 1990 р., коли зіштовхнувся з двома проблемами: старінням населення і зниженням обсягів видобутку нафти. Гроші у Фонд надходять за умови профіциту бюджету. Він визначається рівнем цін на нафту. Чіткої формули, за якою провадяться відрахування, не існує – кожного разу їх обсяг затверджується Парламентом. Він же приймає рішення про використання коштів. Керує поточними активами Фонду Центральний банк, а напрямки інвестування визначає Міністерство фінансів. Завдяки тому, що Уряд Норвегії в 1990 р. проводив жорстку фіскальну політику, а в країні спостерігався економічний підйом, максимальне річне відрахування коштів з бюджету склало 6% ВВП.

Чилі
Мідний стабілізаційний фонд був створений у 1985 р. для стабілізації курсу валюти і доходів бюджету. Механізм його формування наступний: Уряд Чилі щорічно визначає довгострокову ціну на мідь і розраховує обсяг коштів, що перераховуються у Фонд за визначеною формулою в залежності від перевищення фактичної ціни за експортними контрактами над базовою довгостроковою вартістю. Особливість полягає у тому, що ці правила застосовуються до державної мідної компанії і, по суті, є для неї додатковим податком. Кошти Фонду прирівнюються до золотовалютних резервів і управляються Центральним банком. Уряд може їх використовувати у випадку, якщо ціна міді є нижчою за базову вартість. Кошти Фонду направляються на виплату зовнішнього боргу і субсидування цін на бензин.

Венесуела
Фонд макроекономічної стабілізації був створений у 1998 р., коли світові ціни на нафту впали до 8-9 дол. за барель, з метою стабілізації доходів бюджету Центрального уряду, урядів регіонів і державної нафтової компанії. Формується Фонд у такий спосіб: виходячи із середньої ціни на нафту за останні 5 років розраховуються базові доходи бюджетів урядів і компанії, і всі надходження понад базову величину направляються у Фонд. Його коштами керує Центральний банк та інвестує їх в іноземні фінансові активи. Рішення про витрачання коштів Фонду приймає Парламент. Фонди майбутніх поколінь (Аляски, Кувейту, частково до цього типу відноситься Фонд Норвегії) формуються за тим самим принципом, що і стабілізаційні фонди, але розраховані на використання після того, як родовища природних ресурсів будуть вичерпані.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"