інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Історія проценту у ракурсі світових релігій

М.Осадчий

Перші банки
Уже в часи Хаммурапі шумерські храми займалися банківською діяльністю. Є свідчення про таку діяльність храмів у Стародавньому Єгипті та Індії. Банківськими операціями займався і Дельфійський храм у Греції.
У якості кредитів і депозитів використовувалося зерно, до якого згодом додалися дорогоцінні метали й гроші. Пожертвування, що стікалися до храмів, створювали запаси, придатні для кредиту. Наявність зерносховищ дозволяла храмам залучати депозити. Храми захищалися від злодіїв не тільки стінами, але й святістю місця.
Процент виник як природний наслідок урожаю. Проблема поганих боргів розв’язувалася просто й ефективно – якщо майна неспроможного боржника не вистачало для погашення боргу, він і члени його родини ставали рабами. Поява грошей сприяла розширенню банківської діяльності – з’явилися обмінні операції.
Аграрний кредит вирішував найважливішу проблему ризик-менеджменту в масштабах держави – у випадку неврожаю храми виявлялися «кредиторами останньої руки», що дозволяло вижити жертвам неврожаю.
Хлібороб, що вносив зерно в зерносховище вавилонського банку-храму, одержував глиняну табличку – розписку із зазначенням розміру й дати внеску. За допомогою цієї таблички він міг купувати товари. Розписки втрачали вартість згодом – так оплачувалося зберігання зерна. По суті, це були депозити з негативною ставкою відсотка.
Крім храмів, лихварством займалися й представники влади.

Обмеження розміру процента
Потужна ринкова сила, що концентрувалася у лихварів, особливо в умовах неврожаю, дозволяла їм ставити непомірно високі відсотки. Правителі, щоб уникнути зубожіння населення й соціальних конфліктів, обмежували максимальні ставки. Хаммурапі обмежив ставки на рівні 20% річних на срібло й 33 1/3% річних на зерно. Перевищення встановлених законом ставок вело до втрати кредитором права на стягнення боргу.
Юлій Цезар установив максимальний відсоток на рівні 12%. Пізніше при Юстиніані цей поріг було знижено до 4-8%.
Царі вавилонські й римські імператори економіку не вивчали. Вони не розуміли, що обмежуючи відсоток на конкурентному ринку, шкодять економіці. Втім, потрібно відзначити, що Адам Сміт також дотримувався точки зору про необхідність встановлення процентної межі.

Заборона відсотка
Релігійна заборона процентних операцій – яскравий приклад того, як економічно шкідлива норма може створюватися релігією й сповільнювати розвиток економіки цілих континентів.
Лихварство періодично спричиняло соціальні катаклізми. Боржники неодноразово влаштовували повстання, вимагаючи скасування боргів і процентних платежів. Як приклад можна навести два великі повстання давньоримських плебеїв у 48 і 47 роках до нашої ери. Важкі соціальні наслідки лихварства породили заборону Біблії й Корану на відсоток. Втім, критику відсотка можна знайти, наприклад, в Арістотеля, який називав гроші стерильними, безплідними, на відміну від зерна або худоби, і тому вважав відсоток протиприродним.
Ось що говорять книги Старого Заповіту з цього приводу: «Не віддавай у ріст братові твоєму ні срібла, ні хліба, ні чого-небудь іншого... іноземцеві віддавай у ріст, а братові твоєму не віддавай у ріст...» (Втор. 23:20-21). «Якщо даси гроші в борг кому-небудь із народу Мого, бідному при тобі, то не будь пригноблювачем його, не накладай на нього росту» (Вихід. 22:24); «Якщо брат твій зубожіє й прийде в занепад у тебе, то підтримай його, якщо прибулець він або поселенець, хай живе з тобою. Не бери від нього росту й прибутки... срібла не давай йому твого в ріст, і хліба твого не віддавай для прибутку» (Лев. 25:35-38). Старий Заповіт містить дозвіл кредитувати іноземців (людей) іншої віри: «І будеш позичати багатьом народам, а сам не позичатимеш» (Втор. 28:12). Ісус пішов далі Старого Заповіту: «Позичайте, не очікуючи нічого» (Лук. 6:35).
Коран містить заборону на «ріба» – відсотки по кредитах: «О ви, які увірували! Беріть свої борги назад у тому ж розмірі, але не більше. Не додавайте в них ріст рік за роком, щоб вони не стали удвічі більшими. Бійтеся Аллаха й не віддавайтеся хабарництву, прагнучи подвоїти борг. Не пожирайте майна інших людей несправедливо. Можливо, ви станете щасливими, ухиляючись від лихварства, великого й малого!» (сура «Сімейство Імрана», 130 аят); «Аллах дозволив торгівлю, але заборонив лихварство... Ті, хто цю мерзенність повторюють, – мешканці вогню, вони в ньому вічно перебуватимуть!» (сура «Корова», аят 275).
Точка зору християнства щодо проценту трансформувалася від морального осудження до повної заборони. В 325 році Перший Нікейський собор заборонив кліру займатися процентними угодами: «Оскільки багато хто зарахований до кліру, любостяжанню й хабарництву схильні, забули Божественне писання, що проголошує: срібла свого не давай у лишок; і, даючи в борг, вимагають сотих; судив святий і великий Собор, щоб, Якщо хто, після цього визначення стягує з даного в позику, або інший оборот, що дає цій справі, або половинного росту потребує, або щось інше замислює, заради ганебної користі, такого слід виганяти із кліру, і позбавляти духовного сану».
Ця заборона була підтверджена кількома наступними соборами, що створили основу для рішучої церковної антипроцентної кампанії в середні віки. У VІІІ – XІІ ст. відсоток був під забороною на території Священної Римської Імперії. У 850 році Паризький Синод відлучив від церкви всіх лихварів. Другий і третій Латеранські собори (1139 і 1179 роки) наказали відлучення лихварів від церкви й заборону їх поховання на християнських цвинтарях. Данте помістив лихварів у сьоме коло пекла разом із содомітами. Втім, згодом жорсткість заборони на відсоток супроводжувалася пом'якшенням покарання стосовно порушників цієї заборони.
Одна із причин уповільнення економічного розвитку мусульманського світу у порівнянні із християнським, що виявилося вже в епоху великих географічних відкриттів полягає у тому, що мусульмани після XІІ ст. неухильно виконували заборону на відсотковий кредит.
У Європі ця заборона оминалася. По-перше, лихварством у середні віки дозволялося займатися євреям, що не прийняли християнство. У XІІІ – XV ст. лихварство було основним джерелом існування євреїв Європи. Після повного вигнання з Іспанії у 1492 р. євреїв, які не прийняли хрещення, там почалася фінансова криза. По-друге, використовувалися векселі, які дозволяли обходити заборону на відсотки. Наприклад, вексель виписувався на суму в одній валюті, більшу отриманої векселедавцем в іншій валюті. По-третє, були винятки із заборони. Деякі італійці (наприклад, Медічі, Ломбарді, Перуцці й Барді) отримали право на здійснення процентних операцій. Однак періодично в тих або інших християнських країнах банкіри піддавалися гонінням. Наприклад, король Арагону Мартін вигнав банкірів у 1401 р., англійський король Генріх ІV заборонив їхню діяльність у 1409 р. Хоча мотиви гонінь і були релігійними, їх причини були цілком світськими: володарі позбувалися від настирливих кредиторів. По-четверте, створювалися socіetas – товариства, у які об'єднувалися позичальники й кредитори. По-п’яте, для маскування кредиту використовувався механізм репо. Одна з причин високого лихварського відсотка (100% річних була не рідкістю в середні віки) – високий ризик неповернення через можливість переслідування кредитора за релігійними мотивами.
Мусульмани також знайшли спосіб оминути заборону відсотка – під час розквіту мусульманської економіки в VІІІ – XІІ ст. (так званий ісламський капіталізм, протокапіталізм). Для цього також використовували векселі, прибуток від фінансування міг утворюватися в результаті різних товариств і партнерств.

Орден лихварів
Хрестові походи, що породили величезні міжнародні грошові потоки, сприяли розвитку банківської справи. Одна з перших систем платежів з'явилася завдяки церкві – її створили в часи Хрестових походів тамплієри. Вони використовували регулярний трафік між Європою й Малою Азією для передачі грошей і векселів. Папа подарував тамплієрам право займатися фінансовими операціями. Інші конгрегації вдалися до різних хитрощів, наприклад, давали гроші у зростання євреям.
Тамплієри кредитували під 10%, тоді як євреї – не менше ніж під 40%. Папи звільнили хрестоносців від боргів євреям, борг тамплієрам доводилося повертати.
У 1261 р. у лондонських тамплієрів у заставі опинилася англійська корона. Під час третього хрестового походу Річард Левине Серце заклав тамплієрам захоплений ним біля Візантії острів Кіпр.
У 1307 р. Філіп ІV Красивий, який був винний тамплієрам величезні суми, наказав заарештувати всіх тамплієрів на території Франції – нібито ті відреклися від Ісуса Христа. Більше п'ятдесяти тамплієрів було спалено на багатті.

Ісламські банки
Ісламські банки з'явилися у 1963 р. в Єгипті. Вже у 90-ті роки вони представляли розвинену індустрію, що зосередила у ста банках і фінансових установах більше 80 млрд. дол. депозитів. Ісламські банки, засновані на принципах шаріату, з погляду фінансових потоків мало чим відрізняються від традиційних комерційних банків. Замість зазначення відсотків визначається графік платежів. Істотною відмінністю є відмова від фінансування забороненої Кораном діяльності – наприклад, виробництва алкоголю й продуктів зі свинини, казино.
На відміну від православних і католиків, мусульмани й сьогодні розглядають порушення заборони на відсотки як один з найтяжчих смертних гріхів.

Скасування заборони на відсотки
Кальвін у 1536 р. скасував заборону на відсотки, відкривши тим самим шлях капіталізму у протестантських країнах. Аргумент Кальвіна був простий: «Коли я купую поле за гроші, хіба не гроші породжують гроші?» Імовірно, одна з причин більш швидкого розвитку капіталізму в протестантських країнах (у першу чергу, Голландії й Англії) пов'язана із скасуванням заборони на відсотки.
Заборона католицької церкви на відсотки була відмінена кількома актами 1822 – 1836 рр., якими Святий престол легалізував помірні відсотки.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"