інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Європейський досвід реструктуризації та відновлення платоспроможності проблемних банків

О. Еркес

Досвід Європейського Союзу щодо підтримки банків та відновлення їхнього фінансового стану за участю держави представляє інтерес для України не тільки в плані перспективи інтеграції до Європейського Співтовариства, але й з позицій вибору найбільш прийнятних альтернатив для повернення довіри до банків і забезпечення стійкості фінансового сектору в цілому. На сьогодні в Україні чітко не регламентовані нормативними актами вимоги до змісту та якості планів реструктуризації банків, також відсутній механізм стимулювання акціонерів банків до швидкого викупу участі держави в капіталі і не визначені строки відновлення здатності банку до самостійного нормального функціонування без допомоги держави. Також викликає занепокоєння те, що не проводився фундаментальний аналіз зовнішніх та внутрішніх причин перетворення українських банків на проблемні та його не було оприлюднено.

Комісія Європейського Союзу (далі – Комісія) у червні 2009 р. видала положення з метою розкриття підходу Комісії до оцінки банківських планів реструктуризації відповідно до правил державної допомоги. Банки, які отримують "рятувальну допомогу", повинні надати пропозиції щодо реструктуризації, щоб показати, яким чином вони мають намір повернутися до довгострокової життєздатності.
Державна підтримка банкам стала невід’ємним елементом економічного життя, а разом з ним Європейська комісія пропонує застосувати певні норми щодо державної допомоги. Минулого року низка допоміжних пакетів були затверджені в якості "рятівної" допомоги, за умови, що фінансова допомога повинна бути погашена або буде повернута згідно плану реструктуризації, яку слід надати протягом шести місяців. Зазначені принципи будуть залишатися в силі до кінця 2010 року. Деякі такі плани були представлені, або повинні бути представлені влітку цього року.
Можливі форми реструктуризації.
Метою реструктуризації є відновлення довгострокової життєздатності банку. Кожен постраждалий від кризи банк (і відповідний регулятор держави-члена ЄС) повинен буде показати у своєму запиті на погодження реструктуризації, що вона є досить глибокою, щоб дозволити банку покрити всі свої витрати і забезпечити відповідну рентабельність власного капіталу, не вдаючись до державного фінансування. Банк повинен також бути в змозі конкурувати на ринку залучення капіталу. Комісія буде вимагати стрес-тестування, щоб гарантувати, що дана пропозиція є надійною в рамках різних економічних сценаріїв.
Комісія розраховує, що процес реструктуризації та відновлення життєздатності банків може зайняти до 5 років. Це забезпечує значно більшу гнучкість банків у їх плануванні, і може гарантувати певне природне відновлення, як тільки ринкові умови покращаться. Однак комісія не буде спиратися на відновлення ринку і чекатиме від банків досягнення цієї мети перш за все за рахунок структурних змін, таких, як закриття або продаж бізнес-підрозділів або філій, зміна бізнес-моделі або управління балансом. Зокрема, банки повинні будуть мати справу з порушеннями активів і вийти із бізнесів, які, ймовірно, залишаться збитковими в середньостроковій перспективі.
Низку обмежень буде застосовано до банків шляхом проведення програми реструктуризації. Зокрема, щодо суми фінансової допомоги: кожен банк повинен надати план частини власних витрат на реорганізацію, а не покладатися повністю на державне фінансування. Проте Комісія не вказує мінімального рівня цього вкладу. У минулому великі корпорації повинні були фінансувати принаймні 50% витрат на реструктуризацію (тобто порівну з державними витратами), але Комісія заявила, що вона може дозволити більш низький рівень для банків у нинішніх умовах.
У ході реформи, банки можуть виплачувати дивіденди та обслуговувати субординований борг з прибутку, отриманого від комерційної діяльності. Будь-яка запропонована виплата дивідендів, купонів у результаті звільнення резервів, зниження акцій або аналогічних змін у регулятивний капітал буде ретельно вивчатися, але не обов'язково виключається: Комісія може схвалити такі виплати з тим, щоб дозволити банкам залучати новий капітал, зокрема, за допомогою гібридних інструментів капіталу та запозичень у вигляді інструментів більш високого рівня по відношенню до субординованого боргу. Банки не можуть викуповувати свої акції (хоча немає ніяких конкретних обмежень на викуп субординованих боргових зобов'язань).
Отримання державної допомоги забезпечує конкурентну перевагу, і тому давній принцип органів полягає в тому, що одержувач допомоги реструктуризації повинен "компенсувати" її, прийнявши обмеження на свою діяльність, наприклад, шляхом продажу активів, закриття чи погодження на обмеження зростання. Зв'язок між допомогою і такими компенсаційними заходами не буде чітко сформульований, тому важко передбачити ймовірний вихід в будь-якому випадку. У настановах, принципах вказується, що банки, які отримують менше допомоги по відношенню до їх розміру, які беруть на себе велику частку витрат реструктуризації самі і які не є важливими гравцями на своїх ринках, можуть уникнути таких заходів обмеження. На відміну від цього, Комісія буде зацікавлена у запровадженні компенсаційних заходів, якщо можуть бути використані для відкриття національних ринків з високими вхідними бар'єрами (наприклад, шляхом продажу бізнесу новому часнику ринку) або збільшення транскордонних операцій (наприклад, встановивши кредитування об'єктів у державах, де немає надання допомоги). Коли продаж активів потрібний, то банки повинні будуть чекати тривалого періоду для здійснення продажів – до 5 років, де є справжні підстави вважати, що покупця буде складно знайти раніше.
Для того щоб запобігти використанню банками державної підтримки для досягнення конкурентної переваги, їм може бути заборонено використовувати державну допомогу в придбанні конкуруючих компаній, пропонуючи умови, що без сторонньої допомоги конкуренти не можуть зрівнятися та/або використання їх підтримує статус на ринку.
В Настановах ЄС наводяться вимоги до структури плану відновлення життєздатності проблемної установи. Комісія вважає за необхідне вказати лише приблизний перелік питань, які слід розкрити. Вся інформація у запитів поділяється на опис як самої установи, так і ринкового середовища, в якому вона працює. У першій частині пропонується розкрити відомості про фінансову установу (включаючи опис структури компанії), дати характеристику ринку та частки установи на ринку: основні продуктові ринки (роздрібний, оптовий ринки, ринок капіталу тощо); розрахована питома вага установи на ринку (національний та загальноєвропейський ринки). Також слід проаналізувати причини, чому установа потрапила у складну ситуацію (внутрішні чинники), дати характеристику втручання держави та оцінку державної допомоги: отримані в минулому банківською установою та її дочірніми структурами кошти за рятувальними програмами або на реструктуризацію; форма та розмір державної підтримки або наданих фінансових пільг у зв’язку з підтримкою; оцінка державної підтримки на відповідність національним правилам надання допомоги і кількісні параметри цієї допомоги.
Окремий розділ присвячений заходам на відновлення життєздатності фінансової установи, включаючи:
1) обґрунтування різних припущень щодо ринку (визначальна ситуація та очікувані тенденції і новації на основних продуктових ринках), характеристика сценарію розвитку подій за умови, якщо допомога не буде проведена (необхідна корекція початкового варіанту бізнес-плану);
2) показники адекватності капіталу в минулому, поточні та майбутні (капіталу 1 та 2 рівнів);
3) запропонована майбутня стратегія щодо даної фінансової установи та обґрунтування відновлення її життєздатності (початковий стан та загальний механізм, конкретні механізми для напрямків бізнесу даної фінансової установи, пристосування до змін у регулятивному середовищі, пов’язані з поліпшенням управління ризиками, підвищення буферу капіталу тощо, підтвердження повного розкриття інформації про знецінені активи, зміна в структурі власності);
4) опис різних запланованих заходів на відновлення життєздатності, вартість таких заходів та їхній вплив на фінансовий результат і баланс установи (заходи на рівні всієї групи, заходи за напрямками бізнесу, вплив кожного заходу на прибутковість та баланс);
5) опис впливу різних заходів на обмеження негативного впливу на конкуренцію з урахуванням вартості заходів та впливу на прибутки і баланс (на рівні групи, за сферами бізнесу та окремо вплив кожного заходу на прибуток і баланс установи);
6) порівняння альтернативних варіантів та стисла порівняльна оцінка економічного і соціального ефекту на рівні національному, рівні ЄС (вимагається, якщо без допомоги банк може не виконувати пруденційні вимоги, при цьому альтернативні варіанти включають планомірне закриття, розділення або поглинання іншим банком і очікувані результати, а також загальний економічний ефект);
7) строки реалізації заходів та кінцевий термін впровадження плану реструктуризації;
8) план повернення державної допомоги (базові припущення щодо планування виходу держави з акціонерів установи, опис матеріальних стимулів для виходу держави, дата запланованого виходу або погашення;
9) фінансовий результат і баланс установи за останні три і наступні п’ять років, включаючи ключові фінансові показники, та аналіз чутливості на основі базового, оптимістичного та найгіршого сценаріїв (включаючи ключові фінансові коефіцієнти, такі як прибуток на капітал, прибутковість капіталу з урахуванням ризиків тощо).
План має розкривати порядок спільного прийняття витрат на відновлення стабільної роботи банку, а саме внесок фінансової установи та інших акціонерів, вказуючи балансову та економічну вартість пакетів акцій. Ця частина має містити також обмеження витрат на реструктуризацію розміром того, що є необхідне для відновлення життєздатності, обмеження суми допомоги, в тому числі встановлення ліміту на виплату дивідендів і процентів за субординованим боргом. Слід визначити суттєвий власний внесок банку (акціонерів) або його кредиторів за субординованим боргом.
Окремо в плані дається опис заходів на обмеження шкоди для конкуренції. В цій частині слід обґрунтувати сферу заходів з урахуванням розміру та наслідків державної допомоги, пропозиції структурних змін, включаючи строки виходу з інвестицій в активи або у дочірні структури, філіальну мережу, зобов’язання уникати масових маркетингових заходів з акцентом на отриманій державній допомозі як конкурентної переваги.
У зв’язку з цим доречно навести в якості прикладу план реструктуризації ірландського комерційного банку Bank of Ireland, схвалений у липні 2010 року. Цей банк входить до першої четвірки комерційних банків країни.
У березні 2010 року фінансовий регулятор Ірландії завершив проведення пруденційної оцінки капіталу банку і оцінив потрібний рівень капіталу, виходячи із очікуваної бази та потенційних збитків за кредитами в умовах стресу на період три роки (2010-2012 рр.), включаючи інші фінансові інновації. В результаті було визначено регулятором, що Bank of Ireland необхідно збільшити акціонерний капітал на 2,2 млрд. євро до 31 грудня 2010 року, щоб підтримати цільове значення адекватності капіталу 1 рівня за базовим сценарієм на рівні 8%, включаючи 7% для капіталу 1 рівня, і рівня адекватності основного капіталу 4% для стресового сценарію. У червні 2010 року банк збільшив акціонерний капітал на 2,94 млрд. євро і перевищив необхідний рівень.
У липні проводилося стрес-тестування в рамках загального для провідних банків ЄС огляду (спільно Комітетом європейських органів банківського нагляду та Європейським центральним банком, під контролем з боку центрального банку і фінансового регулятора Ірландії). Банк успішно пройшов стрес-тест: за сценарієм, що включав додатковий шок для облігацій суверенів, адекватність капіталу 1 рівня банку буде 7,1% на 31 грудня 2011 р., що на 1,1% або 933 млн. євро вище мінімального рівня 6% для адекватності капіталу, встановленого для даного стрес-тесту.
15 липня 2010 року Комісія ЄС схвалила програму державних інвестицій в капітал банку на суму 3,5 млрд. євро (крім того, ірландський уряд планує вкласти 8,3 млрд. євро в банк Anglo Irish Bank, що був націоналізований у 2009 року, а також допомогти капіталізації ще одному банку Allied Irish Bank). Уряд Ірландії буде мати частку в капіталі банку не вище 36%, залишаючись його міноритарним акціонером. План відновлення життєздатності банку передбачає на період від дати прийняття до грудня 2014 р., зокрема:
- скорочення приблизно 750 робочих місць у головному офісі та в мережі на 5% штату, шляхом добровільного звільнення (на кінець грудня 2009 року в банку було 16,64 тис. працівників, усього приблизно 2,2 тис. осіб залишили банк, починаючи з березня 2008 року, скорочення штату було проведено шляхом закриття вакансій, що з’являлися після звільнення працівників);
- вихід з інвесторів у кількох фінансових компаніях, включаючи страхування, пенсійні схеми, управління активами та будівельне товариство (за оцінками самого банку, буде проданий бізнес з обсягом кредитного портфелю 7 млрд. євро та 4 млрд. депозитів, а взагалі ці бізнеси приносили банку 90 млн. операційного прибутку;
- банк очікує, що обсяг проблемних кредитів досягне 34 млрд. євро;
- банк зобов’язується не виплачувати купони або застосовувати добровільні опціони “колл” на цінні папери гібридного капіталу на період з лютого 2010 по січень 2011 років;
- банк зобов’язується не виплачувати дивіденди на простій акції до дати, яка наступає раніше – 30 вересня 2012 року або дати викупу у держави привілейованих акцій емісії 2009 року;
- банк зобов’язується не проводити будь-які суттєві поглинання.
Даний план має направляти до Комісії ЄС регулятор фінансового ринку.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"