інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Інфраструктурне забезпечення обігу цінних паперів на ринку колективних інвестицій у Російській Федерації

К.Печенкіна

Під час прийняття рішення про придбання іноземних фінансових інструментів, у тому числі при розрахунку потенційного доходу від інвестування, важлива роль відводиться інфраструктурній складовій угоді, оскільки витрати на неї можуть бути суттєвими та, відповідно, негативно вплинути на очікувану дохідність.

Облік іноземних цінних паперів, куплених учасниками ринку колективних інвестицій
Зберігання пенсійних резервів та коштів пенсійних накопичень, розміщених (інвестованих) у цінні папери, здійснюється спеціалізованим депозитарієм згідно Федерального Закону «Про недержавні пенсійні фонди» № 75-ФЗ.
Майно, що складає активи ПІФів, має зберігатися у спеціалізованому депозитарії, якщо для окремих видів майна нормативно-правовими актами Російської Федерації не передбачено інше (Федеральний Закон «Про інвестиційні фонди» № 156-ФЗ).
Оскільки для іноземних фінансових інструментів не передбачені особливі умови, їх зберігання також повинен забезпечити спеціалізований депозитарій.
До складу активів учасників ринку колективних інвестицій можуть входити наступні іноземні фінансові інструменти:
- кваліфіковані в якості цінних паперів та допущені до публічного обігу/розміщення на території РФ;
- кваліфіковані в якості цінних паперів і не допущені до публічного обігу/розміщенню на території РФ;
- не кваліфіковані в якості цінних паперів.
При цьому законодавчі вимоги до інфраструктурної складової, а саме «місць зберігання» цінних паперів, існують тільки для іноземних фінансових інструментів, кваліфікованих у якості цінних паперів і допущених до публічного обігу/розміщення на території РФ.
Перелік іноземних організацій, що здійснюють облік прав на цінні папери, в яких російські депозитарії мають право відкривати рахунок особи, яка діє в інтересах інших осіб для забезпечення обліку прав на цінні папери іноземних емітентів, і які допущені до публічного розміщення та/або обігу в РФ, визначається Наказом ФСФР від 9 лютого 2010 р. № 10-6/пз-н.
У випадку, якщо до складу активів ПІФу купується цінний папір, не допущений до публічного розміщення/обігу в РФ, та/або іноземний фінансовий інструмент, не кваліфікований у якості цінних паперів, то місцем «зберігання або обліку» можуть бути не перераховані у вказаному переліку іноземні фінансові організації.
Одним з найбільших інфраструктурних інститутів ринку колективних інвестицій є спеціалізований депозитарій «Інфінітум».

Інфраструктурна схема угод
Відкриття рахунку спеціалізованим депозитарієм безпосередньо в іноземних фінансових організаціях не завжди можливе, тому що спеціалізовані депозитарії не відповідають вимогам, що пропонуються своїм контрагентам багатьма іноземними фінансовими установами, у тому числі по власному капіталу, прозорості, тривалості діяльності.
Крім того, за існуючих обсягів операцій з іноземними цінними паперами, які здійснюються учасниками ринку колективних інвестицій, економічно ефективніше вести облік іноземних цінних паперів, використовуючи у якості посередників російських кастодіанів, які вже мають рахунки в закордонних фінансових організаціях.
Вартість обслуговування в іноземних фінансових організаціях, як правило, містить у собі обов'язкову фіксовану частину, яка не залежить від обсягу та кількості операцій.
У російській практиці витрати депозитаріїв на облік цінних паперів інвестора у вищих депозитаріях, «місцях зберігання», у тому числі фіксовані платежі за відкриття та обслуговування рахунків номінального власника, витрати на забезпечення процедури документообігу перекладаються на депонентів. Відповідно, чим менше депонентів, які мають іноземні цінні папери, які враховуються в іноземній фінансовій організації, тим більша частка витрат припадає на кожного з них.
При цьому не виключається можливість відкриття рахунків безпосередньо спеціалізованого депозитарія в іноземних облікових системах. На практиці зустрічалися випадки, коли жоден з російських кастодіанів не мав кореспондентських відносин з необхідною для обліку іноземних цінних паперів фінансовою структурою. Ми самостійно відкривали рахунки в облікових інститутах Білорусі, Австрії, Німеччини, Голландії. Але це ексклюзивні депозитарні послуги, а не масове явище.
У кожному разі, кінцеве право вибору інфраструктурних партнерів для угоди залишається за інвестором, адже всі витрати на інфраструктуру несе він. Коло можливого вибору контрагентів для інвесторів – учасників ринку колективних інвестицій визначається з урахуванням вимог та можливостей спеціалізованого депозитарія.
Розглянемо, на що слід звернути увагу інвестору, вибираючи інфраструктурні організації.

Кастодіан, який здійснює облік та зберігання цінних паперів
Кастодіаном може бути як банківський депозитарій (далі – банк-кастодіан), так і небанківський.
При виборі кастодіана необхідно з’ясувати:
- чи є він прямим кореспондентом іноземної облікової системи, у якій враховуються цінні папери, а якщо ні, то чи включена в його тарифи вартість послуг контрагентів по ланцюжку до іноземної облікової системи;
- чи є у банка-кастодіана вимоги до обов’язкового відкриття валютного рахунку номінального власника і які тарифи на його обслуговування, у тому числі розмір комісії за здійснення валютного контролю. На практиці низька вартість послуг банку-кастодіана як депозитарію може компенсуватися обов’язковою наявністю валютного рахунку та високою вартістю його обслуговування.

Банки, які перераховують грошові кошти при отриманні доходів та інших надходжень за цінними паперами
При розрахунку вартості інфраструктурних витрат слід звернути увагу на кількість російських банків, що приймають участь у перерахуванні коштів від іноземного емітента до банку депонента.
Кожен з банків стягує визначену плату за валютний контроль і за здійснення платежів. Чим довший ланцюжок російських банків від банківського рахунку кастодіана, що має прямі кореспондентські відносини з іноземною обліковою системою, до рахунку кінцевого власника паперів, тим більшу кількість разів кошти, спрямовані емітентами для здійснення виплат по цінних паперах, пройдуть валютний контроль.
Тарифна політика банків з валютного контролю диференційована. Вартість даної операції може визначатися:
- у відсотках від суми коштів, щодо яких проводиться валютний контроль. Тариф може мати і не мати обов’язкового мінімального значення;
- у вигляді фіксованої суми плюс відсоток від обсягу коштів, щодо яких здійснюється контроль.
При цьому вартість послуг банку може як обмежуватися максимальною сумою, так і не обмежуватися.
Потрібно відзначити, що валютний контроль звичайно тарифікується як при зарахуванні коштів на розрахунковий рахунок, так і при їхньому списанні з розрахункового рахунку.
Припустимо, що розмір комісії банку становить 0,05% від суми платежу. Для здійснення платежу від спеціалізованого депозитарію до депонента валютний контроль проводиться двічі: при зарахуванні коштів від кастодіана на валютний рахунок спеціалізованого депозитарію та при їхньому списанні на адресу депонента. При цьому депонент, одержавши гроші, також повинен пройти валютний контроль. Іншими словами, рух валютного платежу від кастодіана до депонента може обійтися в 0,15% від суми платежу, а зазначена цифра при поверненні інвестицій із доходністю 10% – це 1,65% від доходу.
Ще один важливий момент – джерело, з якого банки стягують комісію за здійснення валютного контролю. У практиці вже зустрічалися випадки, коли тарифною політикою одного з банків, який бере участь у ланцюжку і по якому рухаються грошові кошти, було передбачено стягнення комісії за валютний контроль і здійснення платежів за рахунок коштів, направлених емітентами.
У підсумку депонент – учасник ринку колективних інвестицій одержує менше коштів, ніж показано в його обліку, утворюється дебіторська заборгованість емітента з виплати паперів. При цьому знайти документи, що дозволяють уникнути дебіторської заборгованості емітента шляхом віднесення утриманих коштів на витрати, не просто, тому що потрібно знати, на якому етапі була утримана комісія та хто повинен надати відповідні папери. З’ясування відбувається по ланцюжку, через власників банківських рахунків, які беруть участь у розрахунках від нижчого до вищого. Чим довший ланцюжок, тим більше часу та ресурсів витрачається на отримання необхідних документів.
При виборі банків реально заощадити на витратах, реалізувавши одну з наступних схем:
- валютні рахунки інвестора, спеціалізованого депозитарію, кастодіана, який має прямі кореспондентські відносини з іноземною обліковою системою, відкриті в одному банку. Це дозволяє не тільки зберегти кошти, але й суттєво прискорити отримання грошей інвестором;
- валютний рахунок інвестора знаходиться в тому ж банку, що й рахунок спеціалізованого депозитарію. Як правило, тарифи банків для здійснення внутрішніх операцій суттєво нижчі, ніж для міжбанківських, і, можливо, вдасться уникнути подвійної тарифікації валютного контролю;
- валютні рахунки інвестора та кастодіана відкриті в одному банку, якщо там передбачені виплати безпосередньо на рахунок інвестора за дорученням спеціалізованого депозитарію, в обхід банківських рахунків спеціалізованого депозитарію.

Висновки
Зрозуміло, на вибір інфраструктури угоди впливає не тільки оцінка витрат на її здійснення, але й інші фактори, у тому числі внутрішня корпоративна етика інвестора, ризик-менеджмент спеціалізованого депозитарію тощо.
Ми вважаємо важливим брати участь в опрацюванні інфраструктурної складової угод, оскільки маємо досвід взаємодії з кастодіанами, знаємо їхні тарифи, вимоги та особливості. У нас також є свої нормативи та умови. Наприклад, ми з позицій ризик-менеджменту готові відкривати валютні рахунки для одержання коштів, які направляються емітентами, далеко не у всіх банках.
Але, як показує практика, при спільному визначенні інфраструктурної складової угоди спеціалізованим депозитарієм та інвестором завжди вдається знайти рішення, яке задовольняє обидві сторони.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"