інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Рейтингові агентства у світовій фінансовій архітектурі

М.Подлевськіх, І.Подлевськіх

Останнім часом широко в контексті обговорення причин світової фінансово-економічної кризи згадується діяльність міжнародних рейтингових агентств. Найбільш відомими з них є Standard&Poor’s, Moody’s Investors Service та Fitch Ratings.

Рейтингові шкали трьох вказаних агентств включають декілька ступенів (табл.1). Кожний рейтинговий рівень має ще три підрівні – підкласи, котрі маркують додатковими цифрами 1,2,3 (агентство Moody’s), або спеціальними знаками «+» та «-» (S&P та Fitch). Часто все, що знаходиться за межами ВВВ, називають «сміттєвим» (junk) рівнем, або, дотримуючись політкоректності, спекулятивним класом.

Місце країни чи компанії у вказаних рейтингах та категорія, яка їм присвоюється залежать від багатьох факторів. Так, рейтингове агентство S&P виділяє серед них наступні:
- політичні ризики (включаючи стабільність політичних інститутів, ступінь опори на населення, політичну спадковість в управлінні, прозорість економічної політики, суспільна безпека, геополітичні ризики);
- структуру економіки (рівень розвитку та диверсифікованості, монополізм, протекціонізм та інші неринкові фактори, ступінь ринкової орієнтованості, економічна нерівність, конкурентоспроможність і рентабельність економіки, ефективність фінансового та державного секторів, гнучкість ринку робочої сили);
- перспективи економічного зростання (розмір і структура нагромаджень та інвестицій, ступінь та модель економічного зростання);
- фінансову гнучкість(борговий тягар розширеного уряду, гнучкість грошово-кредитної політики);
- показники зовнішньої ліквідності, включаючи розміри ЗВР, величину зовнішнього боргу.
На початок травня положення країн у рейтинговій шкалі агентства S&P виглядає, як вказано у таблиці 2.

Всі три «міжнародні» рейтингові агентства є американськими компаніями. Жодного європейського або азіатського рейтингового агентства, що виходить за рамки своєї країни, не існує. Крім того, це не просто незалежні приватні компанії. Вони знаходяться у самому ядрі фінансової системи і тісно взаємозалежні з Уолл-Стріт і Казначейством США.
За підсумками кризових подій 2008-2009 рр. рейтингові агентства втратили свій і так невисокий авторитет, для відновлення якого буде потрібен час. Про це зараз багато говориться. Проте в умовах ринкового спаду, коли у гравців занадто мало гарних орієнтирів, зовсім скидати з рахунків думку рейтингових агентств ніяк не можна. І перш ніж приєднатися до хору критиків, зауважимо, що рейтинги «великої трійки» агентств активно використовуються при прийнятті інвестиційних рішень державними та інвестиційними фондами, страховими компаніями та банками, малими та великими інвесторами.
Поряд з усіма недоліками рейтинги сильно корелюють із важливими параметрами країн і компаній. На рис. 3 представлені середні значення ВВП на душу населення по всіх країнах, що мають суверенний рейтинг агентства S&P (ВВП розрахований за паритетом купівельної спроможності). Видно, що чим більше ВВП на душу населення, тим краще рейтинг – залежність досить переконлива. Історично дані вказують також гарну кореляцію між рівнем рейтингу та імовірністю дефолтів. Тим самим можна констатувати, що основні значущі параметри, що впливають на кредитоспроможність країн, рейтинги все-таки враховують, і це має суттєве значення для різних інвесторів.

Разом із тим, система виставляння рейтингів агентствами не розголошується, і це дає їм певну свободу маневру, яку вони вміло використовують.
Загостримо увагу на тому, що присвоєння рейтингів має декілька неприємних особливостей та недоліків. По-перше, агентства доволі неповороткі та з помітним запізненням реагують на поточну ситуацію.
З іншого боку, їх оцінки та рейтинги реально не є незалежними, але більшою мірою орієнтовані на ринок. У цьому, зокрема, обвинувачує агентства член управляючого ради ЄЦБ Лоренцо Біні Смагі. За його словами, надмірна «орієнтація» агентств на ринок сприяє його проциклічності. А в ідеалі хотілося б мати динамічну (майже онлайнову) оцінку ризиків, вільну від думки ринку.
Крім принципового запізнювання з виставлянням рейтингів агентства мають давно помічену схильність до систематичного викривлення оцінки ризиків. Іноді це можна назвати недоглядом. Так, на початку травня агентство Bloomberg повідомило, що найбільший пенсійний фонд США Calіfornіa Publіc Employees Retіrement System (Calpers) отримав постанову окружного суду Сан-Франциско про те, що міжнародні рейтингові компанії Moody’s, S&P та Fitch зобов'язані стати перед судом і відповісти на обвинувачення з боку Calpers. Каліфорнійський пенсійний фонд Calpers викривав рейтингові агентства в присудженні невиправдано високих рейтингів ненадійним фінансовим організаціям. У 2006 році Calpers вклав більше 1 млрд. дол. у цінні папери трьох компаній, основні активи яких складалися з високоризикових активів, прив’язаних до іпотечних кредитів. У результаті компанії збанкрутували, a Calpers втратив свої вкладення. Подібних позовів до рейтингових агентств досить багато, але там, на перший погляд, хоча б не вбачається злого наміру.
Гірше, коли від дій рейтингових агентств можуть одержувати вигоду або конкретні особи, або країна (США), де прописані ці агентства. Відразу варто звернути увагу, що іноді виникають підозри у свідомому викривленні агентствами рейтингів з метою, наприклад, придбання акцій компаній за низькими цінами, гри на біржах обізнаних структур або з інших причин.
Так, прокуратура штату Нью-Йорк оголосила намір установити ступінь причетності аналітиків рейтингових агентств, що проводили оцінку сек’юритизованих іпотечних активів, до «обману» потенційних інвесторів. Регуляторів, зокрема, насторожує те, чому Moody’s, Fіtch і Standard&Poor’s виставляли найвищі кредитні оцінки похідним інструментам, які були складені з неліквідних облігацій.
Особливу роль у маніпулюванні ринками відіграє момент оголошення рішень про зміну рейтингів. Так, в історії з Грецією створилося стійке враження, що зниження оцінки було використано як один зі способів дестабілізації становища в Європі. Якось «випадково» історія з боргами європейських країн набрала широкого розголосу, а потім була підкріплена «атакою» рейтингових агентств саме в той час, коли на порядку денному Казначейства США постало питання розміщення величезних обсягів облігацій. «Хтось може навіть засумніватися, чи немає у рейтингових агентств у деяких випадках інтересу підштовхувати ринки в тому ж напрямку, у якому вони вже рухають ся, сприяючи проциклічності та викривленню», – зауважив пан Смагі.
За його словами, рейтингові агентства втратили довіру, тому що їхні оцінки іноді є упередженими, і для Європейсього центрального банку було б помилковим продовжувати на них орієнтуватися. У результаті зараз в Європі активно заговорили про формування власних рейтингових агентств.
Зрозумілим стає й те, що назрілі зміни у фінансовій архітектурі повинні будуть містити в собі й створення дійсно незалежних або підконтрольних міжнародним інститутам рейтингових агентств, а не компаній однієї, навіть найрозвиненішої, країни.
А на «безриб’я» учасникам ринку можна дати просту пораду: за «оцінками» рейтингових агентств стежити досить складно, але необхідно.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"