інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Секрети ісламського банкінгу та його сьогодення

Ісламський банкінг – це не просто грошові операції з банками ісламських країн, до яких відносяться ОАЕ, Саудівська Аравія, Малайзія, Бахрейн, Кувейт, Ірак, Єгипет, Сирія та деякі інші країни. Про суть ісламського банкінгу говорить сама його назва: це така діяльність банків, яка відповідає нормам ісламу.

Основа бізнесу звичайного банку – видача позичок під відсоток – прямо заборонена Кораном як лихварство. Крім того, мусульманину заборонено навмисно йти на ризик (як наслідок – грати в азартні ігри та спекулювати на біржі). Ці заборони і є основною причиною, що породжує відмінності ісламського банкінгу від традиційного.
Перші ісламські банки з’явилися наприкінці 60-х років ХХ століття під егідою організації «Ісламська конференція». Перший досвід був невдалим і виглядав швидше піар-акцією, ніж бізнесом. Однак із початку 70-х років ісламські банки стали поступово розвиватися.

Вклади
Коран забороняє азартні ігри, тому ісламські банки не можуть займатися біржовими спекуляціями та взагалі інвестувати гроші в інструменти, прибутковість яких непередбачена. Наприклад, купувати акції венчурних компаній. Усі активи ісламських банків зберігаються у вигляді довгострокових інвестицій і так званих «довгих» паперів (наприклад, в облігаціях, термін погашення яких досить великий).
Ісламський банк приймає вклади, які інвестує в підприємницьку діяльність третіх осіб. Договір такого вкладу називається мудараба. Вкладник передає гроші банку для наступного вкладення в певний проект або вид діяльності. Прибуток, отриманий у ході реалізації проекту, ділиться в обумовленій пропорції.
Банк у цьому випадку виступає саме інвестором, а не кредитором: підприємець, який одержує інвестиції, ділить отриманий прибуток з банком. Банк, у свою чергу, «ділиться» з вкладниками. Мудараба найбільше схожа на договір простого товариства, який можуть укласти між собою фізичні особи, якщо одна людина хоче виступити інвестором у проекті іншого.
Вкладники ісламських банків, на відміну від вкладників традиційних банків, одержують від банку інформацію про те, у який саме проект або в проект у якій сфері вкладені їхні гроші. Відповідно, можна вибрати, у який бізнес таким способом інвестувати. Ісламські банки не фінансують діяльність, що не відповідає нормам шаріату, наприклад, виробництво алкоголю, свинини, продукції еротичного характеру, і торгівлю всім перерахованим, ігровий бізнес тощо.
Для бізнесмена може бути складніше одержати гроші для свого бізнесу в ісламському банку, ніж у традиційному, через більш ретельний аналіз банком його роду діяльності та конкретного проекту. Крім того, поки підприємець не повернув гроші банку, останній має право достатньо пильно стежити за станом справ у рамках проекту, у якому він бере участь як інвестор. Така підвищена увага та зовнішній вплив на процес прийняття рішень для багатьох бізнесменів є некомфортними.
Не тільки інвестиційний дохід банку, але й винагорода вкладника за надання в користування грошей не є фіксованими та гарантованими – усе залежить від прибутку бізнесу. Збитки проекту, а також інші ризики покриваються страхуванням. Ісламське страхування також має специфічні особливості.

Позики
При кредитуванні в ісламському банку відсотків як таких немає. Існує два різні аналоги традиційного банківського кредиту – мудараба та мурабаха. Мудараба описана вище.
Інший аналог традиційного кредиту в ісламському банку – мурабаха. Банк купує визначений товар (у тому числі нерухомість, автотранспорт тощо) з метою перепродажу. Часто практикується купівля банком товару для перепродажу конкретному клієнтові, якому, власне, і потрібний цей товар. Така діяльність не суперечить шаріату, тому що зусиль, яких має прикласти банк, достатньо для того, щоб ця діяльність не вважалася спекуляцією.
Купуючи, наприклад, будинок, придбаний банком для перепродажу йому, клієнт сплачує дорожче, ніж банк заплатив продавцеві будинку. Різницю в ціні бере собі банк. І надає клієнтові можливість виплачувати вартість будинку поступово. Клієнт ісламського банку, на відміну від клієнта традиційного банку, не купує товар у власність, а тільки одержує в користування до того, як виплатить усю його ціну.
Якщо ви, наприклад, оформлюєте в ісламському банку автокредит, то до його погашення автомобіль буде власністю банку. Таким чином, банк продає цей автомобіль клієнтові з розстрочкою платежу. Але якщо клієнт прострочить черговий платіж, то санкцій у вигляді пені (штрафу за прострочення платежу) до нього застосовано не буде.
Споживчих кредитів «на невідкладні потреби» в ісламських банках немає, тому позичальник зобов’язаний вказати, на що саме будуть витрачені кошти, отримані від банку.
Таким чином, мурабаха фактично є аналогом традиційного лізингу – передачі однією стороною в користування іншій стороні, наприклад, нерухомості або устаткування за певну плату. Плата за використання майном може вноситися паралельно з поступовою виплатою його ціни, і коли вартість майна буде повністю погашена, воно переходить у власність другій стороні угоди.
Мурабаха та мудараба – це основні форми діяльності ісламського банку. Як і в традиційному банкінгу, існує безліч різновидів базових операцій. Для забезпечення достатньої гнучкості в наданні послуг і збереженні їх відповідності нормам ісламу, банки мають спеціальні відділи, зайняті узгодженням нових послуг або конкретних випадків із нормами ісламу.
Вимога відповідності релігійним нормам обумовлює більшу «соціальну» спрямованість ісламських банків, у порівнянні із традиційними. Наприклад, національний банк Катару оголосив про відстрочку платежів по кредитах у священний для мусульман місяць рамадан, коли мусульмани витрачають набагато більше грошей, ніж звичайно.
Сьогодні ісламські банки відкриті в 40 державах світу, у тому числі й у західних. Багато європейських та американських банків вже давно використовують ісламську систему фінансування, відкриваючи «ісламські вікна» – філіали, що працюють за принципами ісламського банкінгу. Однак банківські послуги, відповідно до норм ісламу, залишаються «нішовим» продуктом і помітного поширення в немусульманських країнах поки не набули.
Причина цього, очевидно, – у тому, що за потенційною прибутковістю ісламські інструменти в цілому поступаються традиційним, а продукти з аналогічним рівнем ризику пропонуються й традиційними банками.
Головне в ісламському банкінгу – дотримання правил шаріату, що виражається в заборонах на стягнення позичкового відсотка – ріби, (до речі, заборонено також платити відсотки за позиками), на спекуляції й на фінансування таких видів діяльності, як азартні ігри, виробництво алкоголю, тютюну й свинини. Шаріатські банки працюють, головним чином, на основі пайової участі у фінансованих проектах. Існує також різновид ісламських боргових паперів – суку, хоча є думка, що даний вид securіtіes більше схожий на акції. Принаймні, шаріатський комітет AAOІFІ (Accountіng and Audіtіng Organіzatіon for Іslamіc Fіnancіal Іnstіtutіons – одна з установ, відповідальних за розробку стандартів для ісламських фінансових організацій; штаб-квартира в Бахрейні) вважає, що сукук являє собою права власності на активи емітента, і якщо вартість активів коливається, то повинна змінюватися й поточна ціна сукук. До речі, на початку 2008 року цей комітет заявив, що переважна частина емітованих сукук, сукупний обсяг яких наближався в той момент до 70 млрд. дол., не відповідає нормам шаріату.
У 2009 році, за даними Standard & Poor’s, сукупні активи 500 найбільших ісламських банків зросли на 28,6 % – до 822 млрд. дол. проти 639 млрд. дол. роком раніше. Для порівняння, один лише сукупний капітал першого рівня усього 7-ми банків лідерів основного рейтингу The Banker 2010 року перевищує 851 млрд. дол. Це підтверджує сказане вище, що для протиставлення ісламського банкінгу традиційному немає ніяких підстав: перший являє собою лише невеликий, але перспективний сегмент світових фінансів.
Особливо швидко зростає ринок сукук. У 2009 році сукупний обсяг випущених ісламських облігацій перевищив символічну оцінку в 100 млрд. дол. При цьому, згідно із прогнозом S&P, у 2010 році обсяг емісії сукук може наблизитися до рекордного рівня 2007 року, коли він склав 34,3 млрд. дол. Майже 80 % усіх сукук забезпечуються активами у вигляді договорів лізингу й купівлі-продажу (іджара й мурабаха).
Ще у 90-ті роки минулого століття у багатьох західних банках почали з’являтися «ісламські вікна», тобто відділення, що займаються наданням халяльних (дозволених шаріатом) фінансових послуг для клієнтів-мусульман. А через різке зростання цін на нафту в наступне десятиліття почали здаватися привабливим джерелом фондування й ісламські ринки капіталу.
Так, у 2009 році 3 % усього обсягу випущених сукук припало на частку емітентів зі США. Ісламські облігації на загальну суму 600 млн. дол. випустили General Electrіc Capіtal Corpоratіon й Іnternatіonal Fіnance Corporatіon.
Специфіка ісламського банкінгу сприяє залученню коштів фінансових організацій із країн Близького Сходу для прямих інвестицій у відповідні галузі.
Наприклад, найбільший бахрейнський банк Arcapіta Bank увійшов у капітал французької логістичної фірми Compagnіe Europeenne de Prestatіon Logіstіques та ірландської енергетичної компанії Vіrdіan Group.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"