інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Швейцарський досвід репатріації банківських накопичень корумпованих урядовців

С. Мануков

З першого лютого поточного року уряд Швейцарії має право заморожувати банківські рахунки, які викликають підозру, і конфісковувати гроші, що на них знаходяться. На організацію судового процесу міністерству юстиції відводиться термін до десяти років, а рішення про конфіскацію підозрілих фінансових активів прийматиме Федеральний адміністративний суд Швейцарії.

За даними Світового банку, корупціонери при владі щорічно викрадають від 20 до 40 млрд. доларів. Найбільше крадених грошей зберігається в Швейцарії. За даними вашингтонського дослідницького центру глобальної фінансової цілісності, який бореться з корупцією в країнах, що розвиваються, в альпійській республіці їхня сума сягає понад 150 млрд. доларів.

Для держав, чиї керівники-шахраї ще живі або померли нещодавно, завдання повернути награбовані гроші тепер цілком здійсненне. У новому швейцарському законодавстві не йдеться про високопоставлених осіб, які, користуючись владними повноваженнями, чинять шахрайські дії. Швейцарія багато десятиліть приймала награбовані кошти від таких політиків, як Фердинанд Маркос, екс-президент Філіппін; Аугусто Піночет, екс-президент Чилі; Сани Абача, екс-президент Нігерії; Сесе Секо Мобуту, екс-президент Заїру. Ці та інші державці залюбки користувалися швейцарськими законами про нерозголошення банківської таємниці та зберігали у альпійській республіці вкрадені мільйони.

Хоча швейцарці й раніше не заперечували проти повернення грошей колишніх диктаторів на вимогу постраждалих держав, але процедуру повернення значно обмежували закони країни. У розпал фінансової кризи уряди багатьох країн «згадали» про швейцарські банки, в яких, окрім грошей правителів, зберігаються кошти злісних неплатників податків. Опинившись під сильним тиском з усіх сторін, Берн вимушений був погодитися надавати інформацію щодо вкладів і клієнтів. Для Швейцарії це був не тільки важливий шанс довести, що її не можна ставити в один ряд з такими податковими гаванями, як Кайманові острови, а й непогана можливість покращити імідж. Тому влада країни в рамках передбачених законів активізувала боротьбу з колишніми диктаторами, які обікрали свої народи й приховали вкрадені мільйони у швейцарських банках. На цю ж мету, за словами президента Швейцарії Мішлін Кальмі-Рей, спрямований новий закон про повернення фінансових активів очевидно неправомірного походження, що отримав назву «закон Дювальє». Саме справа про повернення грошей колишнього гаїтянського правителя Жан-Клода Дювальє, які зберігаються в одному зі швейцарських банків, виявилася найбільш скандальною, привернула особливо пильну увагу світової громадськості та спричинила підготовку і прийняття нового закону.

Буквально через лічені тижні після усунення від влади у 1986 році президента Гаїті «Бебі Дока» Дювальє новий уряд країни звернувся до Берна з проханням заморозити 5 млн. доларів, які колишній президент нібито вкрав у свого народу і сховав у Швейцарії. Ось уже чверть століття Швейцарська Конфедерація безуспішно намагається повернути Гаїті ці гроші. Процедура повернення здобутих нечесним шляхом мільйонів з точки зору швейцарських законів виявилася не настільки простою. Гроші досі лежать у банку, тому що Гаїті так і не змогла порушити проти колишнього диктатора кримінальну справу, що за швейцарськими законами є головною умовою їх повернення, а Дювальє наполегливо вимагає розморозити рахунок.

І тільки зараз, після того як Дювальє несподівано для всіх повернувся в середині січня на батьківщину нібито допомагати відновлювати зруйнований землетрусом острів, влада Гаїті зважилася висунути йому звинувачення в незаконному привласненні державних коштів та їхній розтраті, а також у тортурах політичних супротивників та інших злочинах проти людяності. Тепер суду належить вирішувати, чи буде розпочато розгляд цієї справи.

Ці 5 млн. доларів (зараз 5,9 млн. з відсотками) - єдині заморожені активи Жан-Клода Дювальє, в той час як влада Гаїті, за словами юриста Саліма Суккарі, радника уряду Гаїті, на переговорах зі Швейцарією стверджує, що диктатор за півтора десятиліття правління вкрав від 300 до 900 млн. доларів. Після повалення режиму питання про порушення проти Дювальє кримінальної справи постійно перебувало на порядку денному Порт-о-Пренса, але ... «Щоразу, коли міністерство юстиції намагалося порушити проти нього справу, цього не вдавалося зробити з різних причин. Ставали на заваді то політична нестабільність, то зміни в уряді, то прихильники режиму Дювальє, які мали неабиякий вплив, то військові, які стояли при владі», - пояснює державний секретар Гаїті по боротьбі зі злочинністю Клоді Гассан, який за дорученням нинішнього президента Рене Преваля займається справою Дювальє.

Федеральна рада Швейцарії регулярно продовжувала замороження рахунку Дювальє, користуючись конституційним правом діяти в інтересах країни, а сам колишній диктатор, який живе в еміграції у Франції, приблизно з тією ж регулярністю звертався до швейцарських судів із вимогою розморозити рахунок і повернути йому гроші.

Політична ситуація на Гаїті різко змінилася в 2006 році. Президент Преваль, який оголосив війну з корупцією одним із головних завдань свого уряду, запросив до себе незалежного експерта Комісії ООН з прав людини Луї Жуане і запитав: «Як ви поставитеся до того, що ми вимагатимемо екстрадиції Дювальє?» Луї Жуане відповів, що така вимога може мобілізувати досить численних прихильників колишнього президента, які залишилися на Гаїті, і дестабілізувати політичну ситуацію в країні. Замість екстрадиції, він запропонував домагатися повернення Швейцарією грошей.

Згодом Рене Преваль написав лист президентові Швейцарії, в якому повідомив про «твердий намір уряду Гаїті» повернути гроші і з цією метою висунути проти Жан-Клода Дювальє звинувачення. Швейцарці вкотре ще на рік продовжили замороження рахунку Дювальє та сплатили послуги женевського адвоката, який повинен був допомагати уряду Гаїті та Світовому банку підготувати звинувачення проти колишнього диктатора.

Навесні 2008 року Порт-о-Пренс формально поставив вимогу Берну повернути гроші. Федеральне управління юстиції при міністерстві юстиції і поліції Швейцарії прийняло рішення повернути Гаїті 5,9 млн. доларів. Спроби Дювальє довести, що вони є частиною статку його матері і тому не можуть бути повернені на батьківщину, не мали успіху. Швейцарські юристи довели, що вона теж входила до злочинної організації, очолюваної батьком Жан-Клода, Франсуа Дювальє, який 14 років правив Гаїті до своєї смерті в 1971 році.

Вважаючи, що питання про гроші вже вирішене, уряд Гаїті поквапився закласти диктаторські мільйони в проекти будівництва школи й гідроелектростанції. Але Дювальє невдовзі звернувся з апеляцією до Верховного суду Швейцарії. У результаті 12 січня 2010 року, за кілька годин до руйнівного землетрусу на Гаїті, що забрав життя 220 тис. людей, головний суд Швейцарської Конфедерації постановив повернути як мінімум 4,6 млн. доларів самому Жан-Клоду Дювальє на тій підставі, що термін давності за нібито скоєні ним злочини закінчився ще в 2001 році. І все ж, незважаючи на рішення суду, уряд Швейцарії в лютому минулого року в черговий раз продовжив замороження рахунку. «Нам не потрібні ці гроші, - заявила Мішлін Кальмі-Рей в інтерв’ю Wall Street Journal. - Вони належать Гаїті».

«За» і «проти»

Рішення Федеральної ради було викликане тим, що юристи міністерства юстиції Швейцарії вже тоді складали новий закон, який полегшував повернення «фінансових активів очевидно неправомірного походження». У червні 2010 року закон одноголосно прийняла верхня палата Федеральних зборів (парламенту) Швейцарії - Рада кантонів. 13 вересня закон Дювальє розглядався в нижній палаті - Національній раді. Там він хоч і зустрів деякий опір, але все ж був прийнятий за очевидною перевагою - 114 проти 49.

Головне надбання закону Дювальє, як вважають його прихильники, полягає в усуненні основної перешкоди, яка заважала поверненню грошей. Тепер країні, яка бажає повернути вкрадені мільйони, не потрібно порушувати кримінальну справу проти колишнього правителя. За новим законом, достатньо простого прохання про повернення грошей з додатком нескладного розрахунку, який демонструє, що правитель не міг заробити мільйонів, що лежать на його рахунку, чесним шляхом, тобто отримуючи на своєму посту лише законну зарплату.

Якщо раніше швейцарська влада в подібних ситуаціях повинна була сама доводити факт незаконного привласнення грошових коштів, які належали усуненим від влади державцям, то зараз власники рахунків зобов’язані доводити, що заробили їх чесно. Крім того, з’являється можливість мирної угоди між сторонами з приводу поділу грошей, що може виявитися дуже доречною в особливо заплутаних і складних випадках. До мінусів закону належить обов’язкова умова, здатна значно обмежити коло країн, що підпадають під дію закону Дювальє. Гроші можуть бути повернуті лише тим країнам, у яких дуже розвинена корупція, що визначити нелегко. Саме на цій підставі досвідчений адвокат у суді завжди зможе заперечити прохання, скажімо, Індонезії, Таїланду або Філіппін повернути вкрадені корумпованими чиновниками гроші.

Противники закону розділилися на два табори. Одні вважають його занадто лояльним і вимагають, щоб він дозволяв швейцарській владі починати процедуру повернення крадених мільйонів навіть у тому випадку, якщо країна, якій вони належать, про це не просить. Ще одна бажана умова: якщо державні структури з тих чи інших причин не можуть вимагати повернути гроші, то це за них могла б зробити яка-небудь неурядова організація.

Дехто вважає, що закон Дювальє порушує один із основних принципів юриспруденції - презумпцію невинуватості. Першою перевіркою на практиці нового закону стане викладена вище справа про кошти колишнього правителя Гаїті. В уряді альпійської республіки сподіваються, що вже в лютому 2011 року майже 6 млн. доларів будуть нарешті повернуті народу Гаїті.

Незважаючи на набуття новим законом чинності, Жан-Клод Дювальє не збирається здаватися. Він має намір використовувати всі можливі засоби і, якщо знадобиться, готовий дійти до Європейського суду з прав людини. До речі, мільйони, через які вже чверть століття вирують пристрасті, Дювальє, за його словами, хоче передати американському Червоному Хресту для допомоги Гаїті.

«Навіть бананові республіки не дозволяють собі такого, - обурюється колишній правитель швейцарського уряду, який проігнорував січневе рішення суду. - Цей безпрецедентний крок ставить під сумнів усю фінансову систему Швейцарії».

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"