інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Прогноз розвитку світової валютної системи до 2015 року*



У середньостроковому прогнозі розвитку світової фінансової системи до 2015 року передбачається еволюційний процес щодо світових валют, в ході якого долар знизить свою частку в розрахунках та почнеться формування декількох регіональних валют.

Валютні системи є інерційними, вони трансформуються протягом десятиліть. Демонетизація золота тривала 100 років. Тому світова резервна валюта (ця ідея активно обговорювалася в період кризи 2008-2009 років) не буде створена вже завтра.

Ще 100 років тому 80% міжнародних розрахунків здійснювалося у фунтах стерлінгів. У третій чверті XIX ст. на долю Британії припадало 30% світового ВВП та 25% транскордонної торгівлі. Саме це неминуче ставило фунт у центр міжнародної фінансової системи. Він утримувався протягом десятиліть, до кінця 1960-х років, залишивши в спадщину Лондон у якості світового фінансового центру. Фунт стерлінгів і зараз є третьою за значущістю валютою світу.

Світова резервна система 150 років (починаючи з Паризької конференції 1867 року) намагається знайти відповіді на виклики зростаючої глобальної економіки. Спочатку з цим не впоралося золото. Не вдалося створити універсальні гроші (Латинський монетарний союз). Потім із падінням Британської імперії фунт стерлінгів був витіснений доларом. Глобалізація знищила дрібні валютні зони. Прикладом є зона франка.

Всієї потужності економіки США стало не вистачати, щоб долар як резервна валюта був адекватний реальному базису світової торгівлі й фінансів. Знову настав час мультиполярності, дворівневої архітектури (світових та регіональних резервних валют).

Долар, євро і т.д.

Глобальний резервний банк як емітент світової валюти (ідея активно обговорювалася на початку 2009 року) – приваблива, але нездійсненна ідея, як і світовий уряд. Експеримент зі спеціальними правами запозичення МВФ ще раз показав, як ідеальні проекти та очікування стикаються з непримиренними конфліктами інтересів, з егоїзмом і диктатом держав, перетворюючись на мінімалістські конструкції. Держави не готові поступитися своїми правами у внутрішній економічній і фінансовій політиці, не бажають передати їх «світовому» квазіцентральному банку. А без цього світова резервна валюта неможлива.

Який же сценарій найбільш вірогідний у зміні світової резервної системи? По-перше, еволюція, а не революція. По-друге, мультивалютна резервна система. Дві-три валюти, що виконують роль резервних на світовому рівні, плюс декілька регіональних валют, що відіграють ту ж роль на периферії глобальної економіки. Вільний глобальний ринок цих валют і поступове посилення міжнародного фінансового регулювання.

Тільки така дисперсна система здатна витримати вимоги до ліквідності глобальної економіки, багатополярної, надскладної, волатильної (через свою інноваційність), що вимагає вільного руху капіталів і гармонізації ринків.

Сценарій спрямування до єдиної світової резервної валюти нереалістичний. Він неминуче викличе масштабні потрясіння в глобальних фінансах. Частка долара в розрахунках на світовому валютному ринку становить 90% (2007), у накопиченій масі міжнародних боргових паперів, позик і депозитів, процентних деривативів – 35-40%, у міжнародних розрахунках за товари в Європейському Союзі – 30-40%, в Азії – 50-90%, у валютних резервах – приблизно 60%. США є основним експортером приватного капіталу та світовим розрахунковим центром.

Поки що існує великий дисбаланс сил між кількома центрами і рештою світу. Швидше за все, кілька емісійних центрів (долар і євро) конкуруватимуть за статус резервної валюти де-факто і за право отримувати сеньйораж. Зростаючий рівень складності глобальної економіки як системи і гострота конфлікту інтересів вимагають декількох резервних валют і унеможливлюють створення наднаціональної резервної валюти.

У 2011 році розпочнеться боротьба долара за утримання свого резервного статусу і частки у фінансових активах. Швидше за все, долар США збереже свій статус у якості світової резервної валюти.

Попереду – циклічне зміцнення курсу долара, потім довгий спад, як це було в минулому (15-20-річні цикли в 1970-х – першій декаді 2000-х років, знижувальний схил – 2001-2009 роки) (рис. 1).

Зазначені цикли формуються з початку 1970-х років, з моменту переходу долара США до вільного плавання щодо інших валют та скасування його обміну на золото за фіксованими курсам.


Перспективна ніша долара в міжнародному фінансовому обороті складає до 40-45% (зараз – більше 60%).

Поряд з доларом, де-факто резервною валютою став євро. Частка євро в глобальних фінансах зросла в 2000-х роках до 25-30%. Де-факто – це друга резервна валюта. У майбутньому її частка стабілізується в межах 30-35%. У 10-15-річній перспективі до зони євро приєднається до 10-15 країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. Шанси євро у Великій Британії низькі.

Велика ймовірність, що протягом 10-15 років з’явиться третя резервна валюта – колективна, заснована на резервному пулі азіатських країн (наприклад, Chiang Mai Initiative Multilateralization, CMIM), або юань (в міру динаміки, ринковості та експортної спроможності Китаю), чи ієна, (повернулася до своєї ролі 1970-х років). Її ніша в глобальних фінансах cтановить до 10-15%.

Ринкова ніша британського фунта стерлінгів і швейцарського франка складає не більше 3-4% у довгостроковій перспективі (2010-2030-і роки). Декілька валют в міру зростання економік, на яких вони засновані, претендуватимуть на роль регіональних резервних (до 5% у глобальних фінансах). На пострадянському просторі такою валютою є рубль. Будуть зроблені спроби створити нові колективні валюти (арабський світ, Латинська Америка) як резервні в своїх регіонах.

Майбутнє юаня як резервної валюти

Оцінюючи майбутнє юаня, варто згадати радянський досвід створення регіональної валюти. У 1964-1990 роках рубль був засобом платежу у взаємних розрахунках і торговому фінансуванні десяти країн-членів РЕВ. Переказний рубль емітувався банком, який знаходився у спільній власності країн (Міжнародний банк економічного співробітництва). Кожна країна мала в ньому свій рахунок, із якого здійснювала багатосторонні грошові розрахунки за експорт та імпорт.

Переказний рубль емітувався кредитами під розриви країни у платежах. При балансуванні експорту-імпорту кредити погашалися (виведення переказного рубля з обігу). Рубль номінально мав фіксований золотий вміст, не забезпечений розміном на золото.

Плани 1970-х років впровадити переказний рубль в обіг у просторі за межами РЕВ та забезпечити його часткову конвертованість натрапили на відсутність вільного ринку, де переказний рубль міг би виявити свою справжню вартість по відношенню до твердих валют. На банківських рахунках країн-членів РЕВ при здійсненні міждержавних розрахунків були змішані гроші та зобов’язання урядів і компаній, що перебували в державній власності.

У період ринкової трансформації (1990-і роки) це призвело до драматичних втрат. Приватні зобов’язання стали державним боргом; приватні кошти витрачалися державою; борги країн у переказних рублях конвертувалися в тверду валюту за суб’єктивними курсами. Адміністративно регульований курс і майбутнє валюти як резервної несумісні. СРСР безуспішно намагався застосувати переказний рубль в розрахунках із Заходом.

Немає ринковості – немає резервної валюти, існує викривлений простір штучних цін, ірраціональних угод, прихованих міждержавних кредитів та облікових квазігрошей, що не виконують звичайних функцій.

Радянська історія змушує з обережністю дивитися на майбутнє юаня. Розміри економіки, темпи зростання, активний торговельний баланс, – ніщо без вільного ринку валюти і відкритого рахунку капіталу.

* Примітка: розраховано на основі даних Федеральної резервної системи

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"