інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Кваліфікований інвестор на фондовому ринку Росії

О.Папахін

6 грудня 2007 року в російську фінансову практику увійшло поняття «кваліфікований інвестор». Незважаючи на те, що минуло 3 роки, помітними фігурами на інвестиційному ринку Росії кваліфіковані інвестори не стали. І основна причина цього - відсутність реального наділення кваліфікованого інвестора можливостями, відповідними його статусу, зокрема, можливостями аналізу рівнів ризику, пов’язаного з інвестиціями у фінансові інструменти, доступ до операцій з активами підвищеної ризикованості тощо.

Концептуально статус кваліфікованого інвестора передбачає розширення інвестиційних прав відповідних осіб на фінансових ринках, а саме – право вкладення вільних коштів в інструменти, недоступні непрофесійним інвесторам.

Однак відсутність вибору інструментів для цієї категорії інвесторів і технологічні складнощі організації обороту та отримання інформації про них зводять нанівець «розширені можливості» кваліфікованих інвесторів.

Ключові завдання, вирішення яких має привести реальний статус кваліфікованого інвестора до статусу, вкладеного у відповідне поняття, наступні:
1) розширення лінійки інструментів для цього виду інвесторів;
2) забезпечення вільного доступу до інструментів та інформації про них;
3) сприяння розширенню кола кваліфікованих інвесторів.

Розширення лінійки інструментів для кваліфікованих інвесторів

В даний час виявлено наступні фактори, що характеризують ринок інструментів, призначених для кваліфікованих інвесторів:

По-перше, на російському фінансовому ринку існують конкретні інструменти:
• ряд категорій ПІФів (із них тільки хедж-фонди, кредитні фонди - нові, ряд інших категорій були обмежені в обороті);
• іноземні фінансові інструменти, не кваліфіковані в Російській Федерації в якості цінних паперів.

По-друге, економічне наповнення і, відповідно, правовий зміст тих же ПІФів з цілого ряду категорій вимагає доопрацювання, зокрема:
• хедж-фонди обмежені у виборі активів, доступних для придбання до складу фонду (наприклад, акцій російських ЗАТ і часткою ТОВ);
• кредитно-інвестиційні фонди характеризуються відсутністю чіткого тлумачення порядку визначення вартості чистих активів для «стресових фондів»;
• товарні фонди економічно невигідні для цілей торгівлі на ринку commodities, на відміну від російських юридичних осіб, а тим більше офшорних компаній, оскільки «Положення про ризики» істотно обмежує розмір плеча, фактично зводячи його до нуля.
Відповідно, послаблення даного обмеження, у разі, якщо товарний фонд створюється для кваліфікованих інвесторів, істотно підвищило б привабливість використання цієї конструкції для інвестування на товарному ринку.

По-третє, російське законодавство про ринок цінних паперів не передбачає можливість учасників ринку самостійно створювати нові інструменти через ст. 143 ДК РФ і абз. 6 ст. 16 Федерального закону «Про ринок цінних паперів». (Зворотнє характерно для зарубіжних ринків, багато з яких практично не обмежують фінансові інститути у створенні фінансових інструментів, припускаючи лише загальне регулювання, тим більше якщо такі інструменти обмежені в обороті.)

Отже, найважливіше завдання - розширення лінійки інструментів для кваліфікованих інвесторів - має два підзавдання.
• Введення нових інструментів, призначених для кваліфікованих інвесторів, вирішення яких може бути забезпечене:
– або поступовим введенням в законодавство (а) конкретних нових видів цінних паперів, а також (б) «підвидів емітентів»: нових категорій ПІФів, спеціальних юридичних осіб (SPV);
– або концептуальною зміною законодавства і запровадженням загальної норми, що допускає «моделювання і створення» фінансових інструментів безпосередньо учасниками ринку, за умови, що вони призначені виключно для кваліфікованих інвесторів і задовольняють загальні вимоги функціонування ринку цінних паперів.

З очікуваних інструментів такими могли б стати:
– стандартизовані боргові інструменти, що не потребують державної реєстрації (CLN);
– синтетичні інструменти, які поєднують різні інвестиційні права;
– похідні інструменти;
– різноманітні інструменти страхування ризиків.
• Модифікація діючих інструментів - надання інструментам більшої гнучкості та збільшення можливостей інвестування всередині самого інструмента.

Забезпечення вільного доступу кваліфікованих інвесторів до інструментів та інформації про них

Крім обмеженого набору доступних для кваліфікованих інвесторів інструментів, російський ринок характеризується також складнощами щодо їх обігу. І хоча обидві провідні російські біржі створили спеціальні секції для обігу таких інструментів, для концептуального вирішення цього завдання необхідний серйозний поступ у наступних напрямках.

Доступ кваліфікованих інвесторів до інформації про інструменти. Очевидною є необхідність деталізації норми, що обмежує розкриття інформації про інструмент для кваліфікованих інвесторів:
– для випадків, не пов’язаних із залученням інвесторів (для ПІФів гостро стоїть проблема надання документів до державних органів, бірж, які обслуговують банки і депозитарії, а також інших контрагентів у широкому сенсі цього слова);
– для пошуку інвесторів, оскільки для залучення покупців (розширення ринку) кваліфіковані інвестори повинні мати можливість звернення до кола осіб, об’єднаних спільною ознакою, - кваліфікованих інвесторів. Особливо важлива організація такого доступу в електронному режимі.

Включення інструментів до торгових списків

Для низки інституційних інвесторів необхідний вираз якості інструменту обігом за торговим списками підвищеного рівня. Відповідно, потрібна можливість торгувати інструментами для кваліфікованих інвесторів, у тому числі в більш високих списках, з урахуванням того, що віднесення інструменту до обмежених в обігу визначається формальними критеріями, тобто його виглядом, а не конкретною якістю і рівнем ризику.

Оптимізація нормативних обмежень на обсяги інвестування в інструменти

Встановлено ліміти вкладень інституціональних гравців в інструменти для кваліфікованих інвесторів. Сам по собі принцип лімітування необхідний, однак підходи та параметри повинні бути достатньо гнучкими, враховуючи відмінності у якості конкретних інструментів, а також перспективи розширення інструментальної лінійки.

Загальний підхід повинен базуватися не на припущенні, що «будь-який інструмент для кваліфікованих інвесторів апріорі ризикований», а на принципі, що «облік як максимум якості конкретного інструменту і як мінімум його виду» (де можуть бути використані додаткові критерії: рейтингування емітента, перевірка на стадії включення до торгових списків, показники звітності тощо).

Зняття «моральних» обмежень на інвестування в інструменти окремих регуляторів

Класичний приклад такого обмеження - негативне ставлення ЦБ РФ на вкладення банків у кредитні ЗПІФ. Вирішення цієї проблеми полягає в області взаємних поступок: з одного боку, визнання ЦБ РФ «математики підрахунку вартості чистих активів і ризику з ПІФів», закріплене відповідним нормативним актом регулятора, з іншого - прийняття ФСФР Росії можливості використання математики самого Центробанку для оцінки кредитів плюс допущення професійного судження із боку кредитного комітету про вартість активу і про ризик по ньому.

Оптимізація критеріїв кваліфікації інвесторів

Як показує досвід створення ПІФів для кваліфікованих інвесторів - єдиного російського інструменту, обмеженого в обороті, велика кількість потенційно успішних починань призупиняється в ході їх реалізації на стадії проекту через невідповідність формальним критеріям статусу. Тому одним із ключових є завдання щодо зміни критеріїв визнання кваліфікованих інвесторів. Багато організацій не можуть бути визнані кваліфікованими інвесторами, оскільки обсяг їхнього бізнесу не відповідає закріпленим критеріям. В якості прикладу виступають регіональні венчурні фонди, покликані залучати інвестиції в малі інноваційні підприємства.

Зараз ця проблема вирішується вказівкою на окремих учасників ринку або на групу учасників як на кваліфікованих інвесторів згідно закону, для чого потрібне внесення змін до закону, тобто «надпроста процедура», причому очевидно, що це не вирішує загальноринкову проблему. При цьому такі організації не є «буферами», які збирають кошти серед широкого кола непрофесійних інвесторів для вкладення у ризикові проекти (проти чого, власне, і працюють суворі загороджувальні заходи). Необхідний інший, більш гнучкий, механізм визнання. Організації, які мають достатній професійний досвід і обмежену кількість заможних бенефіціарів, можуть бути віднесені до кваліфікованих інвесторів. Цій категорії профучасників відповідають і спеціальні особи (SPV), і професіонали в окремих кластерах ринку, наприклад, у галузі венчурного капіталу і прямого фінансування, нерухомості, - адже ріелтори і девелопери більше від трейдерів розуміють ризики інвестиційного контракту. Для визнання таких інвесторів потрібно не виходити з фінансових стоп-критеріїв, а виробити критерії відсікання можливості залучення непрофесійних інвесторів у бізнес такої організації, за аналогією з визнанням за кордоном компаній малого та середнього бізнесу (SMEs).

Очевидною також є кваліфікація іноземних фінансових інститутів за замовчуванням. Важко припустити, що слугувало серйозною причиною виконання вимоги визнати іноземний банк або інвестиційну компанію в Росії кваліфікованими інвесторами, замість зарахування таких за замовчуванням (швидше за все, це проблема так званого взаємного визнання ліцензій). Така система відносин стає перешкодою зростанню кількості інвесторів на цьому ринку.

Причина невизнання іноземних ліцензій є зрозумілою: допуск непідконтрольних осіб на підвідомчий ринок - це ризик. Проте аналогічне невизнання статусу для інвесторів, здатних залучити або хоча б повернути до Росії капітал, є не зовсім правильним. Доволі реалізованим є варіант (за аналогією до кваліфікації іноземних фінансових інструментів як цінних паперів за відповідними ознаками коду CFI) кваліфікації іноземних фінансових інститутів у якості банків, НПФів, страховиків, тобто кваліфікованих інвесторів згідно закону, за відповідними критеріями діяльності (у даному випадку володіння аналогічною ліцензією).

Зазначений перелік заходів не є вичерпним, але необхідний для того, щоб до наступної річниці інституту кваліфікованих інвесторів завдання реального наповнення статусу цієї категорії учасників ринку цінних паперів була успішно вирішена.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"