інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Корпоративне шахрайство у глобалізованому світі*

Джефрі Сакс

Світ потопає в корпоративному шахрайстві. Найбільші проблеми спостерігаються в багатих країнах, у тому числі тих, у яких є «хороше управління».

Уряди бідних країн, ймовірно, більше беруть хабарів і чинять більше злочинів, але саме в багатих країнах розташовуються глобальні компанії, які здійснюють найбільші злочини. Гроші вирішують все, вони розбещують політиків і ринки в усьому світі. За останнє десятиліття кожна фірма на Уолл-стріт заплатила значні штрафи за фальшивий бухгалтерський облік, інсайдерську торгівлю, шахрайство з цінними паперами, схеми швидкого збагачення або пряме розкрадання з боку керівників.

Зараз у Нью-Йорку проходить судовий розгляд щодо масштабного кільця інсайдерської торгівлі, до якого причетні деякі провідні діячі фінансової індустрії. Цей процес відбувається після низки штрафів, які сплатили найбільші інвестиційні банки Америки, щоб врегулювати звинувачення в різних порушеннях з цінними паперами.

Таким чином, підзвітність залишається на вкрай низькому рівні. Через два роки після найбільшої фінансової кризи в історії, викликаної недобросовісною поведінкою найбільших банків Уолл-стріт, жоден фінансовий керівник не сів у в'язницю. Коли компанії штрафують за посадові злочини, їхні акціонери, а не керівники, сплачують рахунки. Штрафи становлять лише невелику частку грошей, здобутих нечесним шляхом. Для Уолл-стріт це означає, що корупція приносить сталий прибуток.

Корупція присутня і в політиці. Нинішній губернатор Флориди Рік Скотт був директором великої медичної компанії Columbia/HCA. Їй пред'явлено звинувачення в розкраданні урядових коштів за допомогою завищення компенсаційних виплат. Фірму визнали винною в 14 злочинах і оштрафували на 1,7 мільярда доларів. Розслідування ФБР змусило Скотта піти з роботи. Однак через десять років після визнання провини компанії він повернувся. Цього разу – як республіканський політик, який бореться за «вільний ринок».

Намагаючись врятувати автопром США, Барак Обама звернувся за допомогою до «ремонтника» з Уолл-стріт Стівена Ратнера. Обама знав, що фінансист перебував під слідством за виплату «відкатів» чиновникам. Закінчивши роботу в Білому домі, Ратнер закрив справу і заплатив кілька мільйонів доларів штрафу.

Колишній віце-президент Дік Чейні прийшов у Білий дім з посади генерального директора компанії Halliburton. Фірма, зокрема, займалася підкупом нігерійських чиновників для отримання доступу до нафтових багатств цієї країни на мільярди доларів. Коли уряд Нігерії звинуватив Halliburton у хабарництві, компанія врегулювала справу, заплативши 35 мільйонів доларів штрафу.

Більшість корпоративних злочинів залишаються непоміченими. Викриті зловживання закінчуються осудом, і компанія, тобто її акціонери, платять скромний штраф. Навіть коли фірми платять величезні штрафи, їхні керівники залишаються на своїх посадах. Зусилля акціонерів настільки розсіяні, що вони мало контролюють менеджмент. Вибухові хвилі корупції в США, Європі, Китаї, Індії, Африці порушують питання про її причини і способи контролю за величезних масштабів.

Корпоративна корупція вийшла з-під контролю з двох причин. По-перше, великі компанії багатонаціональні, тоді як уряди – національні. Уряди бояться кинути виклик великим фінансово сильним фірмам. По-друге, компанії є основними джерелами фінансування політичних кампаній, а самі політики часто є співвласниками, або мовчазними бенефіціарами корпоративних прибутків. Приблизно половина американських конгресменів є мільйонерами, і багато з них мали тісні зв'язки з компаніями ще до свого приходу в конгрес.

Відтак, політики часто заплющують очі, коли корпоративна поведінка виходить за межі пристойності. Навіть якщо уряди намагаються дотримуватися закону, компанії вирішують питання за допомогою юристів. Враховуючи тісні зв'язки багатства і влади з законом, стримувати корпоративну злочинність вкрай важко. На щастя, швидке поширення потоків інформації може стримувати беззаконня. Дедалі більше інформації про корупцію спливає на поверхню за допомогою блогів та соціальних мереж.

Світу потрібен новий вид політиків, які вестимуть виборчі кампанії за допомогою вільного інтернету, а не через платну пресу. Коли політики звільняться від пожертвувань з боку фірм, вони зможуть контролювати корпоративні зловживання.

Крім того, необхідно освітити темні закутки міжнародних фінансів, особливо податкових сховищ, таких як Кайманові острови і закриті швейцарські банки. Ухилення від сплати податків, незаконні платежі, хабарі проходять через ці рахунки.

Недотримання законодавства загрожує легітимності глобальної економіки, особливо в умовах безпрецедентної нерівності в доходах і бюджетного дефіциту внаслідок нездатності уряду обкласти податками заможних громадян.

Тож наступного разу при згадці про корупційний скандал в Африці чи в інших бідних регіонах варто запитати, де він почався і хто керує корупцією.

Ні США, ні будь-яка інша «розвинена» країна не повинна вказувати на бідні держави, оскільки часто проблеми насправді створюють найвпливовіші глобальні компанії.


* За матеріалами Project Syndicate

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"