інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Релігійна мораль та фінанси*



Більшість традиційних релігій з осторогою ставляться до усього, що пов’язане з сумнівним збагаченням. Особливо небезпечним вважається лихварство. Втім, зараз найбільш поширене трактування релігійної етики полягає в тому, що основну небезпеку представляє фінансовий утиск особистості – загроза боргової кабали, а також заохочення жадібності.

Іудейські правила

Християни знають десять заповідей. У Торі їх – 613. Численні релігійні заборони не могли не гальмувати економічне життя іудеїв, тому за довгі роки фінансової практики їх навчилися обходити. Не останнім прикладом у цьому може слугувати досвід вирішення проблеми обов’язкового анулювання боргів на сьомий рік, прописаного Торою. Логічно припустити, що до кінця цього періоду, наприклад п’ятий і вже тим більше шостий рік, люди давали гроші в борг неохоче, побоюючись, що зайнята сума не буде повернута. Це, природно, призводило до негативних наслідків: жодна економіка працювати не зможе, якщо немає довіри між людьми, а головне – немає механізму отримання грошей в кредит. Іудейський мудрець Гіллель (I століття до н.е.) ввів «просболь» – документ, за допомогою якого позичені гроші можна було перевести на суддю, щоб борг залишався дійсним і під час сьомого року. В Ізраїлі заборону на кредитні угоди між іудеями навчилися обходити з допомогою укладання «хейтер-позову» – особливого партнерського договору. Один іудей може дати іншому позику на розвиток певної справи при дотриманні зазначених в угоді умов (наприклад, на виплату відсотка від передбачуваного прибутку). Крім того, існує механізм кас взаємодопомоги – «гмах» (з івр. – «милосердя»), що діє в іудейських громадах і зазвичай розрахований на вузьке коло прихожан синагоги. Гмах формується з грошей, пожертвуваних в синагогу, з тим щоб потім надавати безвідсоткові кредити приватним особам.

Гмах буває не тільки грошовим: існує безліч спеціалізованих установ, що пропонують бажаючим дитячі речі, ліки, предмети домашнього вжитку, весільні аксесуари та ін. Від людини, яка взяла з гмах що-небудь, чекають швидкого повернення таких речей або їх заміни на аналогічні.

Мусульманські складності

Коран передбачає не меншу кількість заборон у сфері фінансової діяльності, ніж Тора. Ключові обмеження ісламського банкінгу – «риба» (на позиковий відсоток) та «гарар» (на навмисний ризик). Для того щоб уникнути порушень, банки ділять з клієнтом комерційні ризики та фінансують проекти на умовах отримання прибутку тільки у випадку успішності підприємства. Основні операції, що пропонуються такими кредитними установами, – мудараба (передача коштів банку на певний проект з поділом отриманого прибутку), мурабаха (придбання банком певного товару з метою перепродажу) і мушарака (проектне фінансування).

Ісламські банки, які застосовують на практиці ці принципи, успішно функціонують по всьому світу – головним чином, звичайно, в арабських країнах. За різними оцінками, обсяг їх активів становить сотні мільярдів доларів. Тільки обсяг емісії сукук (ісламського аналога пайових фондів, зазвичай неточно званих ісламськими облігаціями) складає десятки мільярдів доларів.

Християнство і фінансовий бізнес

Мабуть, найвідоміша серед фінансових установ, контрольованих церквою, це банк Ватикану. Ця організація, офіційно відома як Інститут релігійних робіт, ніколи не публікує звіти про фінансову діяльність та підпорядковується безпосередньо папі і колегії кардиналів. За статутом, це відомство Римської курії покликане завідувати рахунками високопоставлених ієрархів та католицьких організацій по всьому світу. При цьому, обслуговування інтересів церкви нерідко пов’язане з великими скандалами.

У 2010 році Банк Італії заарештував 23 млн. дол. незаконних трансфертів з фондів Ватикану невідомим особам. Періодично виникають дискусії про участь банку у відмиванні брудних коштів. Втім, на всі претензії церковна верхівка відповідає здивуванням і негайно висловлює довіру тим особам, які потрапили під слідство. Італійській прокуратурі зовсім не просто зловити порушників за руку: законодавство країни не поширюється на незалежний Ватикан.

Православна церква також активний учасник економічного життя. І найчастіше ця активність викликає неоднозначні оцінки, як це, наприклад, було в 90-і роки, коли церква в Росії отримала пільги на імпорт алкоголю і тютюну. Упевненості в тому, що прибуток до копійки пішов на відновлення зруйнованих комуністами храмів та монастирів, на жаль, немає.

Документально підтверджено, що вже в XIV столітті православні монастирі активно займалися позичковою діяльністю. Як тоді, так і зараз головні претензії викликав не сам процент, а його значні розміри.

На відміну від ісламу, православ’я не формулює детальних, обґрунтованих церковними канонами обмежень щодо ведення фінансових операцій. Через відсутність жорстких догматичних рамок поняття православного банкінгу є більш ніж розпливчастим. Через це гра на валютному та фондовому ринках в концепцію православного банку може не вписатися. А підійдуть організації довірчого типу. Як зазначають деякі експерти, православний банк сьогодні – це «Ноїв ковчег для банківської системи в часи нового Світового економічного потопу». Втім, поки він існує лише у вигляді концепту.



*За матеріалами сайту bankir.ru

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"