інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Фінансування інноваційної діяльності у розвинутих країнах

М. Мустафін

В сучасних умовах належне фінансове забезпечення інноваційного процесу виступає ключовим фактором його розвитку і потребує максимального врахування світового досвіду.

США
У США фінансові ресурси надходять як від держави, так і приватних фірм і організацій. Фінансування всіх розробок і нововведень у США здійснюється приблизно в таких пропорціях: 35% - з федерального бюджету (близько 200 млрд. дол. США); 60% - за рахунок власних коштів компаній; 5% - з коштів урядів штатів та органів місцевого самоврядування.
Університети, коледжі та приватні неурядові організації беруть участь у фінансуванні науково-дослідної діяльності і конструкторських розробок (НДДКР) на рівні 5-6%. Для системи державної підтримки інновацій в США останнім часом характерний розподіл програмно-цільового підходу. Фінансування зосереджене як на пріоритетних технологічних (біотехнологія, енергетика, електроніка, охорона здоров'я), так і галузевих напрямках (аерокосмічний, військово-промисловий тощо). Близько 75% НДДКР в аерокосмічній промисловості здійснюється на державних асигнуваннях. Наукові дослідження щодо виробництва нових матеріалів на 35% фінансуються державою.
Переважна частина даних розробок фінансується федеральним урядом через систему грантів. Виконавча влада в США є провідником національної політики у сфері інноваційної діяльності. При цьому федеральний уряд не має централізованого органу управління науковими розробками і здійснює цю діяльність через невелике число агентств і компаній. Комерціалізацію результатів НДДКР регулюють понад 20 законів і указів президента США, що забезпечують баланс інтересів приватних компаній-споживачів НДДКР, університетів і держави як основного інвестора НДДКР.

Важливим напрямком реалізації державної політики у розвитку інноваційної діяльності в США є підтримка малого інноваційного підприємництва. На зазначені цілі в США щорічно витрачається понад 5 млрд. дол. з державних коштів та 935 млн. дол. – з коштів приватного сектору. До основних форм підтримки належать:
- спеціальна програма підтримки малого інноваційного підприємництва;
- позики по лінії державної підтримки інновацій;
- державні фінансові вкладення;
- створення розгалуженої мережі венчурних фондів;
- фінансування з коштів приватного сектора тощо.
Західна Європа
На даний час в європейських державах зростає значення наукомістких виробництв і високотехнологічних виробів. Європейські країни з початку 1990-х років активно стимулюють інноваційне підприємництво. У системі державного фінансування НДДКР поєднуються як прямі, так і непрямі форми (податкові пільги, пільговий урядовий кредит, амортизаційні списання).
Такий тип підтримки активно застосовується у Франції, Австрії, Швеції та інших країнах. Підвищена увага приділяється створенню і розвитку малих інноваційних компаній. Державна підтримка інноваційних процесів у країнах Західної Європи спрямована в основному:
- на стимулювання інноваційних процесів;
- на співпрацю університетів і міжфірмовій кооперації;
- вдосконалення системи охорони інтелектуальної власності;
- вдосконалення інформаційних послуг;
- вдосконалення антимонопольного законодавства.
Більша частина фінансування інноваційних процесів припадає на так зване непряме фінансування, до якого належать:
- виділення субсидій (замість прямого фінансування НДДКР), що знижують витрати на НДДКР, і застосування пільгового оподаткування;
- розвиток системи венчурного фінансування;
- розвиток фондових ринків;
- зміцнення інституціональних (пенсійних) фондів;
- сприяння приватним інвестиціям («бізнес-янголи»);
- розвиток сфери освіти;
- підготовка професійних та управлінських кадрів;
- формування управлінських консультаційних фірм;
- створення науково-технічних інформаційних центрів;
- розробка імміграційного законодавства.
Європейські держави прагнуть сприяти кооперації університетів і комерційних компаній, які споживають інновації, виступаючи в ролі посередника (брокера). У цих країнах також діють програми з підтримки пріоритетних напрямів науки, де здійснюється традиційне пряме фінансування. Широке поширення отримала кластерна філософія – концентрація зусиль держави на підтримку інноваційної діяльності та створення нових коопераційних зв'язків між компаніями і вузами, що раніше не перебували у взаємодії, для сприяння науковим дослідженням з визначених напрямків та індустріального розвитку територій. Кластери допомагають підприємствам бути конкурентоспроможними, оскільки в одному або декількох інтегрованих кластерів здійснюється розробка нового продукту і устаткування з його виробництва. Мета кластерів – розробити новий вид продукту, сировини, матеріалів і устаткування для їх виготовлення та знайти потенційних споживачів результатів НДДКР. Значну увагу європейські уряди приділяють розвитку патентного законодавства та аспектів його практичного застосування. Так, наприклад, в частині підтримки малого та середнього бізнесу, що займається інноваційним підприємництвом, європейські держави ввели безкоштовне надання патентної інформації малим і середнім підприємствам.
Японія
У Японії частка приватних інвестицій в інновації складає 80%. Інші 20% фінансує уряд Японії. Причому переважно фінансуються дослідження, що здійснюються в інтересах громадськості. Основна частка бюджетного фінансування припадає на університети і державні наукові організації. Фундаментальні дослідження фінансуються головним чином державою. Переважний розвиток отримали непрямі форми державного фінансування інноваційного підприємництва. Фірми, що займаються НДДКР, якщо й отримують пряму фінансову підтримку, то тільки частково. В основному для таких компаній передбачаються податкові пільги. Крім того, держава стимулює мале інноваційне підприємництво через контракти та державні замовлення на розробку нових технічних рішень і виробів.
Інноваційне підприємництво Японії не отримує великої допомоги на виділення фінансування промислових НДДКР: на частку держави припадає близько 25% витрат на НДДКР. Але уряд вживає протекціоністські заходи щодо захисту національного ринку і пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу. Уряд Японії створив систему фінансування НДР і ДКР, що дозволяє спрямовувати кошти кредитно-фінансових установ країни у пріоритетні виробництва та галузі економіки. Для цього в державній промисловій політиці передбачені як прямий, так і непрямий розподіл кредитно-фінансових ресурсів, впровадження практики перекредитування; застосовується стратегія заниженого рівня процентних ставок, створюються погоджувальні ради «банк-уряд-суб'єкт економії», які координують кредитування за спеціально виділеними кредитними лініями. Головний обсяг робіт з реалізації державної програми позик та інвестицій для розвитку інноваційного підприємництва в Японії виконують Бюро трастових фондів і Японський банк розвитку. Державна інвестиційна програма відрізняється гнучкістю, вона схильна до змін з урахуванням економічних процесів, що відбуваються в країні.

Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості Японії здійснюють розробку великих національних програм (космічні дослідження, біотехнологія, генетика, екологія, новітні нетрадиційні джерела енергії тощо). Державні витрати на пріоритетні напрямки НДДКР на початку 90-х років в Японії складали близько 3,5% ВНП. Найповніше інноваційна діяльність японських промислових підприємств реалізується у внутрішньокорпоративних підрозділах у формі проектних тимчасових груп і у вигляді внутрішніх венчурів. Найчастіше внутрішні венчурні підрозділи створюються на базі існуючих відділень корпорацій. Нерозвиненість механізму фінансування незалежних зовнішніх венчурних компаній компенсується різними видами ефективних міжфірмових і внутрішньофірмових взаємодій у інноваційному процесі. У 80-х роках ХХ століття навколо провідних корпорацій Японії сформувалася щільна мережа багатоярусних субпідрядів і вертикально-горизонтальних підприємницьких груп «кейрецу», яка об'єднала фірми малого, середнього і великого розміру на основі фінансово-кредитних, акціонерних і функціонально-виробничих зв'язків. Ці об'єднання діють на основі тимчасових спільних інноваційних підприємств або дослідницьких асоціацій.
Основними напрямами комплексного підходу з боку держави до інновацій і науково-інноваційної діяльності є:
- фінансування приватних компаній, що займаються НДДКР, з наступним чи одночасним наданням державного замовлення;
- фінансування НДДКР із різних фондів;
- пільгове оподаткування або звільнення від податків науково-дослідної та виробничої діяльності у сфері перспективних НДДКР;
- державні дотації великим промисловим компаніям для закупівлі ліцензій на використання ноу-хау;
- пільгове кредитування перспективних НДДКР;
- націоналізація окремих галузей промисловості з подальшою передачею їх у приватне володіння після досягнення ними прибутковості та фінансової стійкості (всі витрати відносяться на рахунок держави);
- захист японського виробника від конкуренції;
- створення умов для отримання нових технологій з інших країн;
- імпорт капіталу в японську промисловість, що знаходиться на території Японії, а не за її межами;
- залучення позабюджетних джерел фінансування НДДКР;
- узгодження державної інвестиційної програми з інтересами національної промисловості.
Організації, що підтримують мале інноваційне підприємництво:
- Японський центр ключових технологій – допомагає малому та середньому інноваційному бізнесу у встановленні необхідних їм ділових зв'язків, фінансує фундаментальні та прикладні розробки;
- організація з розвитку нових джерел енергії – сприяє створенню наукових центрів для приватних підприємців та організовує міжнародні колективи підприємців для проведення спільних досліджень.
Крім цього, в Японії розроблені та реалізуються «Програма поширення наукових знань», у рамках якої для приватних компаній-підрядників створюються наукові центри в префектурах, і «Основоположний закон з науки і технологій», спрямований на створення вченим-розробникам сприятливих умов і забезпечення державних гарантій фінансової підтримки та фінансової допомоги при розробці НДДКР. У рамках цього плану на такі цілі тільки в 2000 році в Японії було виділено понад 38 млрд. дол. США.
Республіка Корея
Інноваційна діяльність в Республіці Корея фінансується і контролюється урядом країни. Основне її завдання – вирішення ключових проблем економіки країни. Інноваційний процес можна умовно розділити на три напрямки:
- базові загальнопромислові технології і НДДКР;
- створення технологій середньострокової перспективи і середньострокові НДДКР;
- НДДКР технологій наступного покоління.
Створено Національний комітет зі стандартизації, очолюваний прем'єр-міністром країни. Для фінансування НДДКР, поряд із традиційними джерелами фінансування, застосовується система «застави технологій» за ринковою вартістю.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"