інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Крах сучасного фінансизму

Ю. Гава

Якщо центральні банки дають «нульові» позики комерційним банкам, то останнім уже не потрібно вкладатись у виробництво нефінансової сфери. Отже, нульова облікова ставка відокремлює фінансову сферу від нефінансової. Гроші відриваються від товару.

Починаючи з 1976 року, за наслідками угод Ямайської валютної конференції, світове господарство вступило в епоху фінансизму. Термін «фінансизм» характеризує особливий період розвитку світового господарства, при якому рентабельність фінансової системи є визначальною щодо рентабельності в сфері виробництва, матеріальних благ і послуг.
Слід визнати, що з 1976 року, світова економіка стало на шлях дещо збоченого розвитку, оскільки первинною була, є і буде нефінансова сфера. Людям потрібні матеріальні блага, а не гроші. Останні – інструмент для досягнення перших, а не навпаки.
За логікою розвитку господарства, визначальним є базис, а не надбудова. Епоха фінансизму запропонувала протилежні умови економічних взаємовідносин.
Поява можливості у банків емітувати грошові знаки визначила панування в економіці банківського відсотка. Підтвердженням даної тези є думка фінансового генія Сергія Мавроді: «Навіщо качати нафту, якщо можна качати гроші».
Якщо середня рентабельність бізнесу нефінансового сектора в Європі за два останні десятиліття перебуває у межах 25-30%, то прийнятна рентабельність в фінансовій сфері перевищує 3% на місяць, тобто більше 36% річних. Справді, для чого отримувати 25-30%, якщо можна отримувати 36% і більше?
На думку деяких аналітиків, ключовим інструментом системи фінансизму є облікова ставка центральних банків. Якщо ж говорити про світову господарську систему, то передусім слід мати на увазі облікову ставку Федеральної резервної системи США.
Аналізуючи період розвитку фінансизму, неважко помітити, що облікова ставка ФРС, починаючи з 1980-х років, падала. У 1980 році вона становила 17%, у 1990 році – 8%, у 2000 році – 6%, у 2005 році – 4%, нині – 0-0,25%.
З позиції логіки розвитку даної системи така тенденція закономірна: дорогі гроші внаслідок оптимізації господарства перетворюються на дешеві.
В такому випадку в економічних суб'єктів – банків – завжди існуватиме інтерес не лише до кредитів ФРС чи інших центробанків, а й до виробництва у нефінансовій сфері, оскільки з тілом кредиту потрібно повертати ще й відсоток.
Такий перебіг подій посилював фінансові установи. Це спричиняло зменшення облікової ставки центробанками і привласнення першими все більшої маржі.
Зрозуміло, це було можливим лише при здатності центробанків зменшувати ставку. Нинішня нульова облікова ставка може говорити лише про неможливість подальшого використання зазначеного фінансового інструмента, його вичерпання.
Справді, якщо центральні банки дають позики під нульовий відсоток комерційним банкам, то в останніх з'явиться можливість не вкладати ресурси у виробництво нефінансової сфери. Таким чином, нульова облікова ставка відриває фінансову сферу від нефінансової. Гроші відриваються від товарів.
Відтак, банки стають осередками нестабільності. «Роздута» фінансова система обслуговує значно меншу нефінансову сферу. Дешеві гроші відриваються від товарних благ, а грошові інструменти господарської політики втрачають свій зміст та роль в регулюванні господарської діяльності.
Звичайно, аналіз ситуації та моделювання ймовірних напрямків розвитку подій на найближчі роки неможливо уявити без кризи. Однак автору найменше хотілося б спекулювати цим словом або навіть взагалі його вживати.
Криза як економічне явище знайоме економічним суб'єктам, особливо розвинутих країн. Описана ж вище ситуація веде не до кризи системи, вона веде до її краху.
Однією з тез останньої кризи була така: підйоми економічного розвитку змінюються кризами і навпаки. Нині ж мова йде не про циклічність економічного розвитку, а про відхід від базових принципів функціонування економіки і появу нових. Звісно, є висока ймовірність протікання цього процесу у формі кризи.
Підтвердженням такого алгоритму розвитку подій є слова одного з найвідоміших фінансових прогнозистів США Чарльза Неннера. На його думку, вже у 2012 році варто очікувати обвалу на світових ринках. Однак на увагу заслуговує не сам прогноз обвалу, а передбачення його результатів.
Наслідками, каже фінансист, будуть бойові дії світового масштабу, які приведуть не лише до колапсу світової господарської системи, а й до перерозподілу сфер впливу на глобальному рівні. Такі умови сприятимуть запровадженню нових принципів функціонування господарської системи світу.
Неннер передбачає рекордний обвал індексу Доу-Джонса – до 5 000 – в кінці 2012 року. Як відомо, падіння індексу під час останньої світової фінансової кризи зупинилося на позначці 6 547.
Обвал ринку, на думку фінансиста, триватиме два-три роки. Єдиною причиною спаду стане зміна циклів – «війна» і «перемир'я». В таких умовах саме інвестиції у військові дії, а значить, і нарощування ВПК буде засобом економічного зростання.
Таким чином, циклічний розвиток господарської системи підміняється штучним циклом «війна-перемир'я» задля все того ж економічного зростання.
Експерти та аналітики звертають увагу, що фінансисти такої величини як Чарльз Неннер не завжди намагаються слідувати кон'юнктурі ринку, вони здатні самі її визначати. Іншими словами, тезу фінансиста можна розглядати як спосіб формування потрібних настроїв не лише серед трейдерів, а й серед суспільства.
Події в Тунісі, Єгипті та Лівії показують, наскільки хиткою є влада в нафтоносному регіоні, що може породити «ланцюгову реакцію» в інших «гарячих» точках планети.
В умовах глобального середовища Україна не може залишатися осторонь. Остання криза довела, що вітчизняна економіка, особливо фінансова сфера, чутливо реагує на процеси загальнопланетарного масштабу. Її інтегрованість у глобальний ринок ускладнює можливості уряду впливати на ці виклики.
Правда, досвід показує, що такий вплив і не потрібен, оскільки нині формується нова глобальна економіка, в якій кожна країна є її складовою частиною.
Найбільш імовірна тенденція економічного розвитку в глобальному масштабі вимальовується все чіткіше. Короткочасні періоди стабілізації та зростання будуть змінюватися затяжними кризами або кризою з непередбачуваними наслідками.
Питання нової, альтернативної фінансизму, системи взаємовідносин господарюючих суб'єктів та інструментів їх регулювання залишається відкритим.
Зараз можна спрогнозувати лише нестабільність фінансової системи світу в майбутньому, перетворення її на дисбалансуючу силу господарського розвитку, а також трансформацію банківського та фінансового капіталу з найприбутковішого та найризикованішого в найризикованіший і не завжди прибутковий.
На момент макроекономічної нестабільності найприйнятнішими інструментами мінімізації впливу кризи будуть інвестиції в товарні ринки, зокрема в золото. І хоча щодо динаміки його вартості є діаметрально протилежні прогнози, все ж втратити 20%, за песимістичним варіантом розвитку подій, краще, ніж 100% активів.
Серед товарних ринків виділяється ринок аграрної продукції. Зважаючи на кризу і зростаючу кількість населення планети, ця сфера в останні роки перетворюється на провідну і може врятувати економіку України.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"