інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Чи варто очікувати нової фінансової кризи?

Т.Страка

Спостерігаючи за тим, як міжнародна фінансова стратегія продовжує спиратися на принцип боротьби з боргами за допомогою накопичення ще більшої їхньої кількості, офіційні індикатори ВВП залишаються позитивними лише через надмірно низькі дефлятори, а процентні ставки крім тих, що центральні банки використовують для допомоги банкам, підвищуються.

Багато аналітиків очікують подальших потрясінь світової фінансової системи. Вони вважають, що все тоне в експоненціально зростаючих приватних та державних боргах і тому все це не може скінчитися чимось іншим, крім одночасного краху міжнародної банківської системи, коли кредитування буде замороженим через страх щодо справжньої кредитоспроможності контрагентів. На їхню думку, глобалізація зробила все це можливим.
Наднаціональні фінансові інститути, породжені попередньою радикальною дерегуляцією фінансових ринків, які тепер виявилися «занадто великими для краху», накрили своєю тінню всі індустріальні нації тримають у себе на балансах раніше небачені обсяги ризиків. Ситуація погіршується тим, що у банків ніколи не було стільки деривативів як зараз.
У 2010 році номінальна вартість цих деривативів дорівнювала 580 трлн. дол. та перевищувала обсяг світового ВВП (50 трлн. дол.) у 12 разів. Сучасний світ підтримує занадто велику кількість боргів і ситуація не змінюється вже останні три роки.
Крихітні резервні вимоги розміром в 2% у Єврозоні означають, що відношення капіталу до боргу у європейських банків дорівнює 1:50 або навіть вище через використання позабалансових інструментів. Ворожий рух ринків розміром в 2% може стерти з обличчя землі будь-який банк усього за один вечір.
Ситуація різко контрастує зі становищем китайських банків, чиї вимоги достатності капіталу були підняті до приголомшливого 21% з метою обмеження спекулятивного кредитування. Китай вживає агресивних заходів до обмеження приватного боргового тягаря, тоді як інший світ «літає в хмарах». Багато було написано про національні борги, що знаходяться на рекордно високих рівнях та продовжують зростати через вимоги інвесторів збільшити націнки за ризик для урядових боргів таких країн, як Греція, де дворічна облігація має дохідність більше 25% і тим самим підтверджує передбачуваний дефолт країни, що була банкрутом кожний другий рік за останні два століття.
Потік новин не сильно змінився з моменту, коли Європейський Союз неофіційно розколовся на тверду серцевину з рейтингом ААА, що складається з Німеччини, Австрії, Фінляндії, Люксембургу та Нідерландів і ризикованого «залишку», тільки половина якого представлена під псевдонімом PІІGS.
Незграбне приземлення – це лише справа часу. Європейські політики застрягли в безвиході й не можуть розв'язати проблеми кризи, але уважно слухають банкірів, які, у свою чергу, намагаються «прикритися», оскільки їхні стратегії дешевого кредитування більше не працюють у світі бурхливої товарної інфляції, яка негативно позначається на споживачах і промисловості.
Створення валютного союзу без союзу фіскального стало смертельною пасткою для старого континенту, у міру того як винахідники єдиної валюти гналися вулицею з однобічним рухом, ніколи не замислюючись про можливість виходу одного з членів із Єврозони.
Це не подобається 500 млн. європейських немільйонерів, які залишаються затиснутими між зарплатами, що скорочуються, та подвоєнням цін, як результатів запровадження євро 10 років тому. Масові акції протесту проти програм економії наростають у Європі з початку року. Почавшись у Греції, хвиля протестів захопила Лондон, Париж, Мадрид, Барселону, Лісабон, Берлін і Брюссель. Ці протести проти політики «всього для банків та економії для народу» виправдовуються глобальними економічними перспективами, які найкраще описати як стагфляцію, що поступається п'єдесталом гіперінфляційній депресії.
Банки грають у безнадійну гру, оскільки їхні мрії про рекапіталізацію спираються на фундамент зі штучно занижених процентних ставок Центральних банків у комбінації з високоприбутковим державним боргом. Теперішня гра переможця – це позичати гроші під 1,25%, щоб розвернутися та купити німецькі бонди із дохідністю в 3%.
Верховенство інвесторів над платниками податків призвело до того хаосу, у якому ми перебуваємо. Багатії-інвестори і думати не хочуть про збитки та загрожують державам відмовою від участі в їхніх боргових аукціонах, – вони прагнуть до збереження статусу кво, за якого вони по суті викупляються платниками податків.

Європейський стабілізаційний механізм (ЄСМ) – третьосортна конструкція
Поки інвестори майже б'ються за німецькі державні облігації, уряд цієї країни, звичайно, отримує матеріальну підтримку з боку інвесторів, які розуміють, що всі їхні активи можуть перетворитися на попіл, якщо Німеччина не продовжить підтримувати функціонування європейської боргової машини з більш низькою прибутковістю, ніж в будь-якій іншій країні єврозони.
На жаль, але їм не вдасться знайти дешеві гроші для європейських розтринькувачів, оскільки у ЄСМ є вроджені пороки. Європейські політики плекають надію, що ЄСМ дозволить позичати гроші за ставками, близькими до німецьких. Ахіллесовою п'ятою ЄСМ є його члени. На даний момент тільки Греція, Ірландія і Португалія будуть отримувати через нього допомогу, залишивши тільки 14 країн – включаючи такі крихітні, як Кіпр тощо – для забезпечення нових боргів.
Тільки у 6 країн єврозони залишається рейтинг ААА, і тому можна назвати дивом те, як рейтингові агентства знову дають цим боргам рейтинг AAA, повторюючи помилки з американськими іпотечними деривативами та потураючи безвідповідальним європейським політикам, що перетворює континент на банкрута!
Сумарний обсяг європейської боргової емісії у 2011 році перевищував 6 трлн. євро. Поточні оцінки розмірів другої спроби порятунку Греції варіюються від 70 млрд. євро до 100 млрд. євро. Якщо згадати про Ірландію та Португалію то, ймовірно, що фонд в 750 млрд. євро вичерпається ще до його запуску в 2013 році.
Банк міжнародних розрахунків (МБРР) чинить тиск на банки з метою підвищення їх показників капіталізації між 2013 і 2019 роками відповідно до своїх планів, а це задушить економіку та наблизить початок «зими Кондратьєва». Банкам доведеться збільшити розмір свого капіталу проти приватних і бізнес-кредитів, і це без всякого сумніву викличе кредитне стиснення, яке ще підвищить високі процентні ставки, оскільки кредитори будуть конкурувати за гроші.
У той же час банки зможуть продовжувати давати нульові оцінки державному боргу у своїх портфелях відповідно до нових пропозицій Європейської комісії, викладених у 500-сторінковому юридичному документі під назвою «CRDIV».
Очевидно, що це стратегія ховання голови в пісок. Всім членам єврозони можна сьогодні дати негативний прогноз рейтингу і такі дії знову лише відтермінують, але нітрохи не пом'якшать проблеми банківського сектора.

Прийдешня гігантська кредитна подія
Не існує жодного високопосадовця-учасника фінансової індустрії, який не визнавав би високу ймовірність того, що крах одного з топ-25 банків Європи може викликати одночасний крах усієї європейської банківської системи, так як сьогодні ринки взаємопов'язані, як ніколи раніше.
Коли один з таких банків не зможе виконати свої зобов'язання і залишить велику кількість контрагентів без очікуваних коштів, доміно у фінансовому світі поваляться з безпрецедентною швидкістю і відбудеться це у реальному часі.
Все це може відбутися протягом 24 годин, почавшись із краху великого банку і закінчившись загальноєвропейськими ринковими канікулами в спробі зупинити непереборне: скорочення банківського сектора до розміру, який відповідав би потребам економіки, а не банкірів.
Жодна інша індустрія не виросла більш ніж фінансова протягом останніх чотирьох десятиліть, перетворивши не тільки Європу, але і велику частину світу у «перебанковану» територію. З огляду на тривалі затримки в реструктуризації банківської індустрії, найважливішим кроком стане регулювання фінансових деривативів.
У минулому фінансові кризи обмежувалися сферою впливу проблемної валюти. Єврозона сьогодні об'єднує 17 країн, – це було досягнуто шляхом політичного диктату, а не розуму. Ці 17 чоловік пливуть на кораблі з великими дефіцитними дірами. Опинившись у фінансовому цунамі, одна або декілька країн в якийсь момент стрибнуть за борт.
Це може бути хто завгодно, – слабкий член єврозони, який шукає порятунку за допомогою виходу з євро і девальвації власної нової валюти, одночасно «обстригаючи» інвесторів, або один з основних членів, що натиснув на аварійне гальмо і залишив хаос у себе за спиною.
У будь-якому випадку це призведе до дискусії про майбутню інтеграцію Європи, оскільки концепція оплати боргів свого сусіда ніколи раніше не працювала.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"