інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Правила збагачення країн Філіпа фон Хорнігка

Е. Райнерт

Нижче наведені правила взяті з книги Філіпа фон Хорнігка «Osterreіch uber alles» («Австрія понад усе»), яка вперше була опублікована у 1684 році, усього через рік після останньої облоги Відня турками. У ній викладалася стратегія економічного розвитку для Австрії. Книга пережила 16 видань, постійно друкувалася протягом більше 100 років. До свого столітнього ювілею, у 1784 році, вона була перевидана Бенедиктом Херманом, який написав у коментарях, що багатство, яке було створене в Австрії за останні 100 років, – це результат стратегії Хорнігка.

В Австрії у 1683 році, як і в Іспанії у 1558 році та в Африці сьогодні, рівень безробіття був дуже високим. Між сировиною та готовим продуктом знаходилося багато робочих місць, стабільний прибуток в умовах зростаючої віддачі та дохід, який уряд міг оподатковувати. Обробна промисловість приносила вигоду у формі потрійної ренти: по-перше, підприємцю у вигляді прибутку; по-друге, працівнику у вигляді робочого місця; по-третє, уряду у вигляді зростання податкових надходжень.
Найважливіша ідея Хорнігка, яку можна назвати мультиплікатором обробної промисловості, – думка, що промислові товари звичайно коштують набагато дорожче, ніж сировина. Іспанський міністр фінансів наводив цей мультиплікатор за 100 років до Хорнігка, у 1558 році, він писав: «Кілька років тому я виявив для себе цей мультиплікатор, коли працював із саамськими оленярами в Північній Норвегії. Оленярі продають шкіри за ціною 50 крон, а готовий продукт у вигляді виробленої шкіри купують за ціною 500 крон: мультиплікатор підняв ціну в 10 разів».
Культ мануфактури був ключовим фактором успішного розвитку Європи, починаючи з Англії часів Генріха VІІ та закінчуючи Ірландією та Фінляндією у 1980-ті роки, через 500 років. Правила Хорнігка – зразок цієї ж стратегії. Часто її вважають такою, що дискримінує сільське господарство, однак перше правило говорить про необхідність інновацій у сільському господарстві – пошуку нових рослин для культивації. У третьому правилі Хорнігк пише про сприятливу для населення політику, яка випливає з потреби у збільшенні продуктивності та поділі праці, про необхідність використовувати вміння іноземців, а не їхні гроші.
Правило 1. Дуже уважно вивчити землі країни та не залишити без уваги жодного необробленого клаптика. Експериментувати з кожною існуючою на світі рослиною, перевірити, чи можна адаптувати її для вирощування в країні, оскільки близькість або далекість від сонця – це ще не все.
Правило 2. Усі ресурси, що існують в країні, які не можна використовувати в їхньому природному стані, обробляти в межах країни; оскільки промислові товари звичайно коштують в 2-3-10-100 разів дорожче, ніж сировина, розумний керівник повинен вважати нехтування цим правилом блюзнірством.
Правило 3. Для виконання перших двох правил знадобляться люди – як для виробництва та вирощування сировинних товарів, так і для їхньої обробки. Тому слід приділяти увагу населенню: воно має бути настільки велике, наскільки країна може собі дозволити. Це головне завдання добре організованої держави, але, на жаль, саме воно часто ігнорується. Крім того, у людях усіма силами заохочувати бажання займатися дохідними професіями; направляти та підтримувати їх у створенні будь-яких винаходів, мистецтв і ремесел; якщо необхідно, запрошувати вчителів з інших країн.
Правило 4. Коли в країні є золото та срібло, видобуте з власних шахт або отримане в інших країнах через продаж промислової продукції, воно в жодному разі не повинно залишати її меж. Воно має перебувати в обігу. Не можна дозволяти використовувати значну кількість золота та срібла для таких цілей, де вони знищуються і не можуть використовуватися знову. Якщо додержуватися цих правил, то країна, що одного разу заробила значну кількість грошових коштів ніколи не буде бідною; більш того, така країна неодмінно буде постійно збільшувати своє багатство та майно.
Правило 5. Мешканці країни повинні прикладати всі зусилля, щоб споживати вітчизняні продукти, обмежити свою потребу в розкоші і, наскільки можливо, обходитися без іноземних продуктів (за винятком випадків, коли необхідність не залишає іншого вибору або коли продукт є загально уживаним, наприклад, чай або спеції).
Правило 6. У випадку якщо купівля закордонних товарів неминуча через необхідність або повсюдне споживання, купувати у іноземців потрібно з перших рук, наскільки це можливо, і не за золото або срібло, а в обмін на інші вітчизняні товари.
Правило 7. Іноземна продукція повинна імпортуватися в незавершеному вигляді та перетворюватися у товар для кінцевого споживання усередині країни, тим самим дозволяючи отримувати заробітну плату працівникам обробної промисловості.
Правило 8. Вдень і вночі країна повинна шукати можливість продати зайві товари іноземцям у завершеному вигляді, причому за золото та срібло; для цієї мети споживачів продукції потрібно шукати у найвіддаленішій країні та всіма силами розвивати з нею товарообмінні відносини.
Правило 9. За винятком деяких випадків, не можна допускати імпорту товарів, які наявні в країні в прийнятній якості; у цьому питанні не можна виявляти ні симпатії, ні жалю стосовно іноземців, навіть якщо вони є друзями, рідними, союзниками або ворогами. Будь-яка дружба закінчується там, де вона починає приносити проблеми та розорення. Це правило має застосовуватися навіть тоді, коли вітчизняний продукт гірший за якістю, ніж імпортний, або коштує дорожче. Краще переплатити за товар два долари, які залишаться в країні, ніж один, який її покине.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"