інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Інвестиційні можливості російських закритих ПІФів

Є. Обухова

У майбутньому році футбольний клуб «Спартак» нарешті отримає власний стадіон. Будівництво ведеться в рамках масштабного проекту, а ЗАТ «Тушино-2018», що реалізує його, належить закритому пайовому фонду «Спортинвест». Це один із найбільш цікавих російських закритих ПІФів, проте компанія «Менеджмент-центр», що ним управляє, відмовляється від будь-яких коментарів. Так само не розкривають жодних деталей управляючі одним з найбільших закритих пайових фондів «Собрание. Фотоэффект» – відомо тільки, що в його активах понад півмільйона негативів і знімків російських та зарубіжних фотографів. Більшість російських закритих фондів є закритими у всіх сенсах – вони використовуються вузьким колом осіб для неінвестиційних цілей. Правда, зараз ситуація потроху змінюється, і в закритих ПІФах починають бачити джерело доходу.

В закритих ПІФах на сьогодні акумульовано близько 340 млрд рублів – три чверті всіх грошей, що знаходяться в російських фондах колективних інвестицій. Причому це тільки видима сума: в реальності активи закритих фондів є значно більшими, просто частина таких структур є фондами для кваліфікованих інвесторів, а закон забороняє публікувати будь-яку інформацію про подібні фонди – навіть щодо обсягу коштів під управлінням. Тому аналізувати ринок російських закритих ПІФів досить складно, але все ж деякі тенденції побачити можна.
Якщо кілька років тому найбільшим сегментом були фонди нерухомості, то зараз їх обсяг і частка поступово знижуються. Натомість зростає ринок закритих ПІФів за рахунок рентних фондів і фондів нового типу – передусім художніх цінностей (правда, таких фондів поки що всього два, з них по-справжньому великим є лише один – той самий «Собрание. Фотоэффект», але все ж початок покладено). Друга очевидна тенденція: поступово починають зникати фонди, створені для того, щоб мінімізувати податки.
Частка закритих ПІФів нерухомості знижується, оскільки з 1 січня 2011 року було запроваджено нове податкове регулювання, в результаті чого закриті фонди почали сплачувати земельний податок і податок на майно. У результаті інвесторам, які раніше за допомогою закритих ПІФів заощаджувати на податках, а створених з цією метою фондів було досить багато, стало неможливо продовжувати подібну мінімізацію, тоді як витрати на управляючу компанію та іншу інфраструктуру залишилися. Суть проблеми полягає у тому, що тепер управляюча компанія зобов’язана сплачувати податки з майна і землі у фонді. При цьому відсутність у фонді грошей може призвести до збитків для управляючої компанії, адже вона, як платник податків, повинна сплачувати ці податки, можливо, навіть з власних коштів. Крім того, порядок розрахунку податку на майно незрозумілий досі, оскільки у податковому кодексі міститься норма про розрахунок податку виходячи із залишкової балансової вартості нерухомості, а, за роз’ясненням Міністерства фінонсів, управляюча компанія повинна розраховувати податок виходячи з оцінної вартості нерухомості. Це ставить в нерівні умови звичайних юридичних осіб і закриті ПІФи.
Якщо додати до податкових змін непевне становище забудовників, то можна отримати повне пояснення того, чому закритих ПІФів нерухомості стає все менше. При цьому багато діючих фондів перетворилися по суті в рентні – об’єкт уже побудований, зданий в оренду і приносить хороший дохід. Та й кількість рентних фондів зростає.
Передумова для розвитку таких закритих ПІФів – значні частки нерухомості на балансах банків. Як відомо, за базельскими нормативами вони не мають права тримати в нерухомості більше 10% своїх активів, а у російських банків цей показник дуже завищений. Продавати цю нерухомість не завжди вигідно, але можна передати її в управління управляючій компанії. Для самої управляючої компанії вигідно зібрати в закриті ПІФи нерухомість від кількох банків – чим більше активів під управлінням, тим вище дохід і нижча собівартість бізнесу. У такому закритому ПІФі зручно ремонтувати відразу кілька об’єктів нерухомості, упорядковувати території при них, будувати парковки тощо – на це можна направляти частину орендних платежів, яка, оскільки отримана в рамках закритого ПІФу, не буде обкладатися податком на прибуток упродовж періоду існування фонду.
Самі управляючі також позитивно відгукуються про рентні закриті ПІФи. До складу майна таких фондів звичайно включаються об’єкти нерухомості зі стабілізованим грошовим потоком, тобто заповнені орендарями. Завдяки цьому діапазон дохідності портфеля (без левериджа) може становити до 15-20%. Крім того, у рентних фондів залишаються переваги в роботі із землями сільгосппризначення, і низка управляючих компаній організовують рентні фонди саме з метою придбання такого роду земель, щоб змінити їх призначення і продати.
Основні інвестори в рентні ПІФи – недержавні пенсійні фонди, а також страхові компанії та банки. Фактично, рентні фонди є альтернативою вкладення коштів в облігації. І хоча у них не гарантована основна сума інвестицій, як у випадку з борговими ринком, але по облігаціях може трапитися дефолт, і якщо в такому разі інвестор погоджується на реструктуризацію, він гарантовано втрачає частину доходу та/або інвестицій. А нерухомість на довгому часовому горизонті зазвичай відновлюється в ціні. Нарешті, зараз ситуація на фінансовому ринку така, що стабільні надходження від оренди вже не здаються інвесторам не вартими уваги. Якщо кілька років тому 10% іншого доходу від оренди в рік нікого не цікавили, тепер, коли ставки по депозитах серйозно знизилися, ця цифра стала досить привабливою.
Отже, рентні фонди – це інвестиції. Однак у закритих ПІФів поки залишаються й інші, не інвестиційні, але не менш важливі для інвесторів функції – захист та зручність володіння та розподілу активів. Бізнесмену або чиновнику може бути простіше передати майно у фонд і перестати володіти ним особисто, а доходи декларувати як доходи від цінних паперів. Паї, на відміну від нерухомості, де перехід прав власності займає близько місяця, можна продати або передати комусь за один день. І навіть якщо на паї буде накладено арешт, з самим майном нічого не відбудеться – адже не секрет, що, коли відбувається захоплення нерухомості, це може супроводжуватися втечею орендарів, розірванням договорів та руйнуванням орендного бізнесу.
Що стосується розподілу майна, то і тут закритий ПІФ може виявитися зручнішим за інші компанії. Коли частки майна або активу спочатку визначені у вигляді паїв, більшою є ймовірність, що «розлучення» бізнесменів – або в буквальному сенсі розлучення бізнесмена з дружиною – відбудеться цивілізовано.
В цілому закриті ПІФи впевнено рухаються в бік зарубіжних трастових фондів, на які оформляють майно майже всі великі бізнесмени – так простіше управляти активами, захищати їх і одночасно при необхідності швидко від них позбавлятися. Власне, згадані «Спортінвест» і «Собрание. Фотоэффект», по суті, є саме такими трастовими фондами.
У найближчому майбутньому можлива поява нових фондів художніх цінностей – повністю закритих, «для своїх». Інвесторами таких фондів швидше за все будуть фізичні особи, оскільки їм зручніше об’єднати свої колекції у форматі закритого ПІФу, а не юридичної особи. Одночасно з’явиться історія успішних і провальних реалізацій таких закритих ПІФів – звичайно, якщо інформація буде просочуватися на ринок. Справа в тому, що питання адекватної оцінки активів, яке досить гостро стоїть для звичних уже фондів нерухомості, для фондів художніх цінностей (а також будь-яких інших колекційних цінностей і в цілому нестандартних активів, таких, як футбольний клуб) в принципі поки не має чіткого вирішення. В даний момент ні Міністерство фінансів, ні Центральний банк Росії не знають, як оцінювати активи закритих ПІФів нерухомості, у зв’язку з чим до паїв таких закритих ПІФів на балансах, наприклад, банків, з 2010 року застосовується підвищена норма резервування. Ще складнішою є справа з оцінкою активів в закритих ПІФах художніх цінностей – офіційних державних оцінювачів творів мистецтва в Росії просто немає.
Саме тому, на думку експертів, мінімальний строк для здійснення будь-яких оцінок по таким фондам, а також для інвестицій в них – близько п’яти років. Питання про прибутковість фондів такого типу також залишається відкритим. З одного боку, є думка, що середня прибутковість довгострокових інвестицій у предмети мистецтва становить 20-50%. З іншого – дані низки інвестиційних індексів (Mei Moses All Art Index, Gabrius Art Index, Artprice, Zurich Art and Antiques Index) в предмети мистецтва показують, що в довгостроковій перспективі рентабельність такого роду інвестицій приблизно дорівнює прибутковості S&P500, тобто фондового ринку. Разом з тим, в короткостроковій перспективі коливання індексів фондового ринку і вартості творів мистецтва можуть бути різноспрямованими: за 2011 рік зростання Mei Moses All Art Index склало близько 10%, в той час як S&P500 завершив 2011 на своєму попередньому рівні – приблизно +0,4%.
Цілком очевидно, що за межами інтересів закритих ПІФів та їх власників залишаться приватні інвестори. Поки що для управляючої компанії це невигідно. При цьому управляючі попереджають, що «фізики» виявляються потрібними закритим ПІФам тільки в одному випадку – якщо необхідно помістити паї фонду в котирувальний список, тобто забезпечити по них пристойні торговельні обороти. При цьому в будь-якому випадку гра на паях закритого ПІФу на біржі – справа небезпечна: з відходом маркет-мейкера ліквідність неминуче падає, і тоді можна спостерігати серйозний розрив між біржовою ціною і розрахунковою вартістю паю. Фактично, це і є плата за неліквідність. Вихід із закритого пайового інвестиційного фонду станеться не скоро, і чи буде він вдалим, заздалегідь передбачити неможливо – у великих інвесторів можуть бути свої завдання, і зростання вартості паю до них може не відноситися.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"