інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Економічне зростання у ракурсі традиційних уявлень та реальних наслідків

Л. Стровський

Більшість урядів ставлять собі за мету високі темпи економічного зростання, вважаючи, що це приведе їхні країни до більш високих життєвих стандартів. Вони намагаються вплинути на сукупний попит і тим самим стимулювати приріст внутрішнього валового продукту. Однак існують аргументи, які свідчать не тільки про вигоди економічного зростання, але й про його негативні наслідки для життя суспільства.

Збільшення сукупного попиту досягається насамперед шляхом забезпечення доступності кредитів. Як відомо, ефективність монетарної політики залежить від інвестицій та еластичності попиту на гроші по відношенню до кредитної ставки. Тут можна сформулювати наступні два правила:
- Чим менший еластичний попит на гроші по відношенню до процентної ставки за інших рівних умов, тим ефективніша грошова політика.
- Чим більші еластичні інвестиції по відношенню до процентної ставки за інших рівних умов, тим ефективніша грошова політика.
Ще одним шляхом збільшення кількості грошей в економіці – це їх емісія. В умовах досконалої конкуренції це призводить лише до підвищення цін. У реальній економіці через те, що покупці і продавці реагують на нові умови із затримкою, збільшення грошей в обігу призводить не тільки до підвищення цін, але і до деякого економічного зростання.
Фіскальна політика проводиться урядом з метою впливу на сукупний попит шляхом зміни обсягу суспільних витрат і регулювання розмірів податків. Ця політика стає більш гнучкою, якщо уряд не прагне утримувати збалансований бюджет. Цілком допустимо мати бюджетний профіцит, якщо витрачати менше коштів, ніж зібрано податків, або бюджетний дефіцит, якщо витрачати більше, ніж зібрано податків. В останньому випадку додаткові витрати можуть бути покриті за рахунок позик або друкування нових грошей.
Ефективність фіскальної політики залежить від еластичності попиту на гроші по відношенню до процентної ставки та еластичності інвестицій щодо процентної ставки.
Високі темпи економічного зростання, можуть приносити як позитивні, так і негативні наслідки. Слід правильно оцінювати ті й інші, щоб не приймати помилкових рішень. Далі розглянуті основні аргументи, які підтверджують користь економічного зростання, і аргументи, що застерігають від нього.
1. Економічне зростання веде до підвищення життєвих стандартів. Оскільки економічне зростання означає збільшення доходу на душу населення, воно припускає, що більша кількість або краща якість (або і те, і інше) товарів та послуг можуть бути доступними для споживання кожною людиною. Звичайно, може бути й так, що економічне зростання призводить не до реального, а лише до потенційного зростання добробуту.
2. Економічне зростання може знизити рівень бідності. Точка зору, що економічне зростання дає можливість обмежити бідність, є дискусійною. Не існує єдиної думки з приводу того, що таке бідність: вона є абсолютним чи відносним поняттям. Якщо це відносне поняття, то бідність за існуючої системи розподілу доходів буде існувати завжди, незалежно від того, є економічне зростання чи його немає. Наприклад, якщо дохід кожного збільшився на сто гривень, бідний залишиться на тій же відносній позиції, на якій він був, і, як і раніше, залишиться бідним. Слід зауважити, що бідні складають ту частину суспільства, яка найменше виграє від економічного зростання.
3. Економічне зростання дає можливість підвищити справедливість розподілу доходів.
Далі перераховані втрати від економічного зростання. Саме вони змушують частину економістів сумніватися в доцільності безперервного економічного розвитку.
1. Економічне зростання передбачає зміни, від яких дехто збагачується, а дехто зубожіє. Наприклад, технологічний прогрес може створити багато нових робочих місць, але в той же час може зробити існуючі робочі місця застарілими і непотрібними. Необхідність переїздів для пошуку нової роботи або перенавчання для освоєння нових професій вимагає значних витрат віда тих, кого прогрес позбавив робочого місця.
2. Економічне зростання має альтернативні витрати. У тих випадках, коли зростання стало результатом інвестицій в капітал, альтернативними витратами зростання є поточне споживання, яке при відсутності інвестицій могло б принести користь. Чим більше ресурсів країна направляє на виробництво інвестиційних товарів, тим вищим буде економічне зростання і тим більшу кількість споживчих товарів можна очікувати в майбутньому. Чи варто заради цього йти на жертви в поточному споживанні, залежить від кількості додаткових споживчих товарів, які планується виготовити в майбутньому, і від обсягу того, чим доведеться пожертвувати.
3. Економічне зростання пов’язане з прискореним витрачанням природних ресурсів. Зростання не може бути безперервним. Ресурси Землі обмежені і часто їх неможливо відтворити. Є думка, що з цієї причини в деякий критичний момент в майбутньому зростання може припинитися. Незалежно від того, які відкриття будуть зроблені, ресурси, що використовуються, врешті-решт можуть виявитися вичерпаними, і чим вищі темпи зростання зараз, тим швидше настане критична дата. Тому можна говорити про доцільність обмеження економічного зростання для того, щоб обмежити швидкість витрачання ресурсів.
4. Економічне зростання породжує негативні зовнішні ефекти. Реальний національний дохід, що збільшується, може накладати витрати на суспільство у вигляді забруднень, шуму, перенаселеності. Якщо б ці витрати могли бути правильно оцінені і включені у вартість реального національного продукту, то виявилося б, що існуючі уявлення про виграші від економічного зростання помітно перебільшені.
Незважаючи на те, що економічне зростання приносить як вигоди, так і негативні наслідки, поки що діяльність урядів підпорядкована в основному прагненню отримати максимальний національний дохід. У цьому напрямку провідні країни просуваються досить швидко. У Табл. 1 показано, як змінився ВВП в найбільш розвинених країнах у період з 1870 по 1985 рік.
Слід мати на увазі, що дані про доходи не дають повного уявлення про те, як змінився рівень життя людей. По-перше, у ВВП включаються витрати на утримання армії, служби безпеки і правопорядку, які мало впливають на добробут. За останні сто років ці витрати зросли у процентному відношенні від ВВП, а частка споживання впала. Для оцінки добробуту краще використовувати показник особистого споживання товарів і послуг. По-друге, добробут залежить від запасу в людей вільного часу. За цим показником ситуація значно покращилася. У США, наприклад, робочий тиждень в 1870 році становив понад 60 год., а зараз – менше 40 год. За останні сто років кількість вільного часу суттєво зросла. Нарешті, по-третє, добробут залежить від якості навколишнього середовища, а у ВВП витрати на збереження навколишнього середовища не відображені. За останні більше ніж сто років обсяг виробництва зріс у кілька разів, а обсяг забруднення – більше, ніж у 8 разів.

Слід зробити і ще одне зауваження. У таблиці наведено результати порівняння вартості вироблених товарів і послуг. Але за минулі сто років дуже сильно змінилися самі товари: з’явилися товари, які не мають своїх аналогів в минулому. З чим можна порівнювати сучасні комп’ютери, телевізори, пасажирські літаки? З усього сказаного випливає, що до оцінки довгострокових змін треба підходити з обережністю.
Також можна зазначити, що ступінь задоволеності людей своїм життям залежить і від їх відносного положення в суспільстві. При одному і тому ж рівні середніх доходів на душу населення в різних країнах можуть існувати різні схеми розподілу доходів і різні оцінки людьми свого становища. У промислово розвинутих країнах в останні десятиліття відмічався рух до більш рівномірного розподілу доходів, а в відносно бідних і слаборозвинутих країнах, навпаки, різниця між доходами вузького кола багатих людей і основної маси населення зберігалася дуже великою і навіть зростала.

© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"