інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
В очікуванні глобальної економічної кризи*

Н. Рубіні

Нуріель Рубіні, який за оцінкою журналу «Times», є одним зі ста найвпливовіших людей світу та входить до п’ятірки найпотужніших інтелектуалів планети сьогодення, стверджує, що людство очікують економічні потрясіння, які перевершать світову фінансову кризу 2008 року.

Загрозливі хмари економічних негараздів насуваються з усіх боків: Єврозони, США, Китаю та інших країн. У 2013 році світова економіка може опинитися в дуже складній обстановці і буде ніде сховатися.
По-перше, криза єврозони посилюється через те, що євро залишається дуже сильною грошовою одиницею, жорсткі вже на початковому етапі заходи економії бюджетних коштів посилюють спад у багатьох країнах-членах, а кредитна криза на периферії і високі ціни на нафту підривають перспективи відновлення. У банківській системі єврозони йде процес балканізації по мірі того, як обрізуються міжбанківські кредитні лінії, і втеча капіталу з периферійних банків може перетворитися на катастрофу для банків у разі відмови Греції від євро.
Далі – більше. Податково-бюджетна криза і криза суверенних боргів посилюється за рахунок повернення спредів процентних ставок в Іспанії та Італії до своїх нестійких пікових рівнів. Дійсно, єврозоні міжнародна допомога може знадобитися не тільки для порятунку банків (як нещодавно в Іспанії), але і для введення в дію повномасштабних заходів з порятунку суверенних країн в той момент, коли сил єврозони і міжнародних брандмауерів стане недостатньо для виконання завдання з підтримки Іспанії та Італії. З цього можна зробити висновок про те, що хаотичний розвал єврозони залишається можливим.
Економічна ефективність США знижується – зростання за I квартал склало всього лише 1,9%, що значно нижче потенціалу цієї країни. І процес створення нових робочих місць пішов на спад у квітні-травні, так що США можуть вийти на холості оберти до кінця року. Ризик подвійної рецесії наступного року зростає: навіть якщо те, що виглядає фінансовою бурею, яка насувається на США, виявиться невеликим вітерцем, імовірне збільшення деяких податків і скорочення трансфертних платежів знизить зростання реальних доходів і споживання.
Політична безвихідь, пов’язана з дискусіями про бюджетну консолідацію, швидше за все, збережеться незалежно від того, хто переможе на виборах у листопаді: Барак Обама або Мітт Ромні. Таким чином, нові суперечки про верхню межу боргу, ризик паралічу роботи уряду і падіння рейтингів можуть ще більше знизити споживчу та ділову упевненість, скорочуючи витрати і прискорюючи відхід інвесторів у безпечні фінансові гавані, що лише посилить падіння на фондових ринках.
Китай з його нестійкою моделлю зростання, може до 2013 року опинитися під хвилями економічної рецесії, якщо продовжиться процес нарощування інвестицій, а реформи, спрямовані на підвищення рівня споживання будуть дуже незначними і проведені занадто пізно. Нове китайське керівництво повинне прискорити структурні реформи, спрямовані на скорочення національних заощаджень і збільшення частки споживання у ВВП, проте розбіжності всередині керівництва щодо темпів реформ, а також вірогідність важкого політичного переходу показують, що реформи будуть проводитися недостатньо швидкими темпами.
Економічний спад у США, Єврозоні та Китаї вже означає масивне уповільнення зростання на інших ринках, що розвиваються, через їхні торгові та фінансові зв’язки з США і Європейським Союзом. У той же самий час, відсутність структурних реформ в країнах, що розвиваються, а також їхній рух у напрямку посилення державного капіталізму, перешкоджає зростанню і призведе до зниження їх здатності щодо швидкого відновлення.
І, нарешті, затяжна напруженість на Близькому Сході між США та Ізраїлем, з одного боку, та Іраном – з іншого, з приводу розповсюдження ядерної зброї може досягти точки кипіння в 2013 році. Нинішні переговори, швидше за все, будуть невдалими, і навіть посилення санкцій може не зупинити спроби Ірану створити ядерну зброю. Оскільки США та Ізраїль не хочуть розглядати перспективу ядерного стримування Ірану, військове протистояння в 2013 році призведе до глобальної рецесії та масивного сплеску цін на нафту.
Ці ризики вже посилюють економічний спад: фондові ринки у всьому світі падають, що вже позначилося на добробуті населення, споживанні та капітальних витратах. Виплати за позиками зростають для держав з високими заборгованостями, кредитне нормування підриває малі та середні підприємства, а падіння цін на сировинні товари знижує дохід країн-експортерів. Економічні агенти займають позицію «почекаємо і подивимося, що буде», що робить уповільнення певною мірою таким, що самореалізується.
Порівняно з 2008-2009 роками, коли політикам було достатньо простору для маневру, сьогодні монетарна і фіскальна влади вже витратили всі політичні патрони. Кредитно-грошова політика обмежується близькими до нуля процентними ставками і повторюваними раундами кількісного пом’якшення. Економіка і ринки тепер стикаються не з проблемами ліквідності, а з кризами кредитування і неспроможності. Між тим, нестійкі дефіцити бюджету й державного боргу в більшості розвинених країн серйозно обмежили можливості подальшого податково-бюджетного стимулювання.
Використання обмінних курсів для підвищення чистого експорту є грою з нульовою сумою, у той час як приватні і державні скорочення частки позикових коштів пригнічують внутрішній попит у країнах, які працюють з дефіцитом поточного рахунку, а структурні проблеми справляють той же ефект в країнах з профіцитом. Зрештою, більш слабка валюта і кращий торговий баланс в деяких країнах обов’язково передбачають більш сильну валюту і слабкий торговий баланс в інших країнах.
Можливості порятунку банків обмежені – неплатоспроможні держави не здатні погасити додаткові втрати в банківській системі. В результаті, державний ризик тепер стає банківським ризиком. Уряди, особливо в єврозоні, скидають більшу частину свого державного боргу на баланси банків.
Для запобігання неупорядкованого розпаду єврозони сьогоднішня політика жорсткої економії бюджетних коштів повинна стати значно більше поступовою, а нові фінансові угоди ЄС повинні бути доповнені угодою про зростання. Повинен бути утворений фінансовий союз і проведена боргова реконструкція (випуск єврооблігацій). Крім того, має бути розпочате повне банківське об’єднання, починаючи з поширення на всю єврозону системи страхування вкладів, і також має розглядатися рух у бік більшої політичної інтеграції, навіть у разі виходу Греції з єврозони.
На жаль, Німеччина опирається всім цим ключовим політичним заходам, оскільки вона зациклена на кредитних ризиках, яких зазнають її платники податків при більшій економічній, фіскальній і банківській інтеграції. В результаті, ймовірність економічної катастрофи зростає.

* За матеріалами project-syndicate.org.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"