інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Чи можна запобігти злиттю бізнеса і держави*

Луїджі Зінгалес

Британський журнал «The Economist» опублікував інтерв'ю з професором Чиказької бізнес-школи Луїджі Зінгалесом, відомим економістом, автором книги «Порятунок капіталізму від капіталістів» (2003).

Немає чіткого розподілу між тими, хто підтримує бізнес, і тими, хто підтримує ринкові відносини. Бізнесменам подобається вільний ринок до тих пір, поки вони не опиняються на цьому ринку; потрапляючи на нього, вони хочуть заблокувати вхід для інших. Прихильники ринків хочуть завжди мати вільні ринки. Більш консервативні «ринковики» бояться критикувати бізнес, оскільки вважають, що це буде виглядати як критика вільного ринку. Але ми повинні критикувати бізнес за його небажання допомагати розвитку вільних ринків.
Візьмемо, наприклад, лобіювання, яке в минулому було захисним і пасивним, але зараз стало наступальним і активним. Бізнесмени використовують лобіювання для формування державної політики і отримання податкових привілеїв. Це корумпує демократію.
Особливо мене турбує незадоволеність людей. Вони мало що отримують від цієї гри. Звичайні американці заробляють сьогодні менше, ніж їхні батьки. До 1975 року зарплата середнього працівника зростала пропорційно продуктивності йог опраці. Після 1975 року винагорода за найману працю майже не змінилась. Чому? Через видатки на охорону здоров'я. Вартість медичного обслуговування в Америці постійно збільшується, поглинаючи весь прибуток від зростаючої продуктивності робітників.
Повинно бути більше конкуренції в секторах, які отримують субсидії і знаходяться під впливом уряду. Охорона здоров'я – один з таких секторів. До них відноситься також і вища освіта. Я працюю в секторі, який в значній мірі субсидується, а вартість навчання збільшується щороку і вже досягла рівня, коли середній американець не може забезпечити університетську освіту для своєї дитини.
Ми бачимо людей, які йдуть з ринку праці і перестають шукати роботу, тому що не мають достатнього рівня освіти. Їхнє майбутнє знаходиться під загрозою. Нам необхідно покращити якість освіти. Один із шляхів – звільнити 10% найменш кваліфікованих викладачів. Це дозволить значно збільшити середній рівень викладання.
Ми перестали звертати увагу на результат в освітній сфері. Чи не є дуже жорстоким для залучення бізнесу в освіту введення конкуренції та регулярне тестування викладачів? Я вважаю, що збільшення конкуренції корисно для освіти. Основна критика системи ваучерів (яка дозволяє батькам за допомогою державних фондів оплачувати приватну освіту) – відсутність можливостей у дітей з бідних сімей. Ця проблема не може бути змінена за допомогою ваучерів. Я підтримую конкуренцію і відмову від субсидій.
Ми повинні змінити методи ведення економічної політики. Нерегульований ринок – це джунглі і неповноцінний майданчик для бізнесу. Однак є ризик, що регулювання буде використане чиновниками. Нам необхідний контроль з боку пересічних громадян, але для цього законопроекти повинні бути простими і зрозумілими для більшій частині суспільства. Маючи документ в 2400 сторінок, важко очікувати особливого інтересу людей до його розуміння.
Регулювання має бути також підзвітним. Мій колега спробував вивчити роботу банківського регулятора. Коли він почав приходити до висновку, який не сподобався ФРС, його доступ до документів ФРС був закритий.
Сьогоднішня політика – це втручання у бізнес за допомогою урядових субсидій для просування того чи іншого сектора. Чому б нам не скасувати будь-яке втручання у формі субсидій і замість цього використовувати вибіркове оподаткування? Я пропоную оподатковувати лобіювання. Це був би ефективний метод економічної політики.
Якщо обкладати лобіювання податком за прогресивною шкалою, то це зменшить вплив найбільших компаній на важливі рішення. Люди лобіюють певні інтереси, тому що вони отримують від цього гарний прибуток. Але якщо почати брати податок з них і використовувати частину цих грошей для субсидування опонентів, то це буде справедливо.
Економісти і професори бізнес-шкіл повинні показувати позитивну і негативну сторони бізнесу. Ми боїмося використовувати слова моралі і говорити про соціальну справедливість. Але, намагаючись бути просто вченими, ми побічно заохочуємо небезпечну поведінку. Що ми робимо – це дивимося на монетарну політику і бонуси, але є багато суб'єктивних сторін немонетарної політики і бонусів. Якщо я б звертав увагу тільки на гроші, я не був би в науці.

* За матеріалами журналу «The Economist».
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"