інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Ідеї фізичної економії та європейська інтеграція України

В. Шевчук

Європейські аналітики, які належать до кола неупереджених, б’ють на сполох із приводу сучасного стану та майбутніх шляхів загальнолюдського прогресу. Оцінка ресурсних можливостей покращання добробуту землян за існуючими економічними моделями, що вважаються взірцевими для сучасного світу, виявилися вкрай песимістичними. Згідно з експертними оцінками, для досягнення німецького рівня добробуту людству необхідне ресурсне забезпечення в обсязі 2,5 планети. Якби всі земляни були американцями, знадобилося б 4 планети. Насправді Земля лише одна.

На підставі цих оцінок деякі експерти наполегливо підводять до думки, ніби чисельність людства є надмірною. Бо відповідно до обчислених вище ресурсних можливостей, населення планети мало б складати 1,8-2,8 млрд. Ще зловіснішою є цифра, що випливає вже з самої назви доктрини, якої дотримуються прихильники ідеї «золотого мільярда». І це в той час, коли чисельність людства перевищує 7 млрд!
Та якраз ці моделі і ці ідеї удостоюються нобелівських та інших престижних нагород. Саме вони являють собою квінтесенцію університетських підручників, за якими навчаються переважна більшість майбутніх фахівців. Якраз вони презентуються світові взірець безальтернативності ринкового мислення.
Насправді, як випливає із наведених цифр, акий підхід штовхає людство на шлях до ресурсної прірви, пришвидшене скочування в яку загрожує самознищенням. Картини господарювання за цими моделями жахають руйнівними наслідками. Найболючіші з них наведені Колін Сєрро в її фільмі «Локальні рішення глобального безладу». Відома режисерка показала фільм депутатам Європарламенту, документально задемонструвавши загрозливе нищення найнеобхідніших для людського існування благ.
Так виглядає стислий економічний «портрет» Європи, до якої третє десятиліття поспіль прагне Україна…
Чи існують дороговкази виходу із цієї пастки, керуючись якими, слід вести пошук, здатний увінчатися успіхом? Над цими світоглядними питаннями замислюється дедалі більше науковців різних фахових спрямувань.
Сучасний французький філософ Поль Рікьор на Міжнародному філософському конгресі у Брайтоні ще 1988 року висловив припущення, що у ХХІ ст. профіль філософії визначатиме взаємодія трьох течій філософської думки. Цими течіями він вважав нову метафізику (включаючи філософію життя, екзистенціалізм тощо), аналітичну філософію і марксизм.
Потребує з’ясування питання про те, чому до названих течій відніс марксизм відомий філософ ХХ ст., праці якого високо цінував його давній друг Кароль Войтила (Папа римський Іоанн Павло ІІ). Тим часом український сучасник П.Рікьора Микола Руденко за поширювану в «самвидаві» книгу «Економічні монологи», перший розділ якої мав назву «Прощавай, Марксе», отримав, як сумно сам над собою іронізував, «гонорар тривалістю 12 років».
Руденкова критика марксизму та доктрин, що передували йому, була фундаментально обґрунтованою. Бо ні Маркс, ні Сміт «не розвідали джерело додаткової вартості до кінця». А недостатність і навіть хибність їхнього бачення субстанції вартості зробили ХХ століття найкривавішим періодом земної історії.
«Далі з таким визначенням вартості й особливо додаткової вартості рухатися не можна, – застерігав людство український інтелектуал, – економічна неграмотність загрожує планетарним занепадом або навіть загибеллю цивілізації». У своїй критиці він апелював до європейських мислителів, які чверть тисячоліття тому прокреслювали шляхи відвернення людства від загроз самознищення. В економічній науці одними з перших це робили фізіократи. Відтак другий розділ своїх «Економічних монологів» М.Руденко назвав «Добридень, Франсуа Кене!».
…Понад 130 років тому на новій, відмінній від фізіократичної, світоглядній основі, адекватній тодішній науковій картині світу, своє бачення виходу із пастки омціциду обґрунтував молодий український науковець Сергій Подолинський. Вчений світового рівня, котрий вирізнявся енциклопедичною обізнаністю і новаторством, ще наприкінці ХІХ століття довів, що наявні планетарні ресурси потенційно забезпечують життєдіяльність кількох десятків мільярдів землян.
«Ф. Кене плюс С. Подолинський – це вже не часткова, а повна Істина», – наголошував М.Руденко, підкреслюючи важливість «схрещення ідей С.Подолинського з ідеями французьких економістів XVIII століття». Та, на жаль, авторитет видатних європейських науковців знехтувано, а їх новаторські здобутки проігноровано чи невдячно забуто…
Де шукати порятунку? Куди інтегруватися Україні? Чи здатна вона оминути пастку, до якої вже потрапили Німеччина, США та інші країни, що іменуються розвинутими?
Відповіді на ці складні питання український інтелектуал дає у своїй праці «Глобалізація і Україна». Мислитель закликає своєчасно налаштуватися на глобальну програму розвитку людства. Визначити своє місце в світовому русі. Не схибити. Побачити напрямок розвитку людства бодай впродовж одного століття, а бажано й набагато далі. Стати пророком. Бути пророком. Оволодіти фізичною економією.
М.Руденко особливо наголошував на останньому із завдань. На його переконання, саме фізична економія покликана бути фундаментальною основою сучасної світової економічної науки, «від якої, – за його переконанням, – залежить життя на землі». Відтак вельми перспективним виглядає економіко-філософський синтез фізичної економії із вказаною П.Рікьором філософією життя – течією філософської думки, котра є життєствердною, а не смертоносною.
Завдання науковців ХХІ століття, незалежно від того, є вони українськими чи французькими, німецькими чи американськими, має полягати в тому, аби з науки, від якої залежить життя, творити науку, завдяки якій життя на землі триватиме.
Теза про залежність життя на землі від економічної науки логічно приводить до висновків про невідкладність запровадження господарських реформ, сприятливих для життєдіяльності людства.
Наявність на нашому континенті поодиноких «острівців» неруйнівного господарювання засвідчує, що поряд зі світом, котрий прирікає себе на самознищення, існує зовсім інша Європа – якраз та, до якої і належить інтегруватися Україні. Більш того: інтеграція України здатна своєю чергою стати корисною для такої Європи. Бо тільки фізична економія, сучасною науковою школою якої володіє Україна, дозволяє бачити ці рятівні для континенту і світу «острівці»!
Одним із них нині є Краметергоф – фермерське господарство австрійця Зеппа Гольцера. Методом «спроб і помилок», здійснюваних упродовж кількох десятиріч, шляхом накопичення кропіткого досвіду він на практиці самотужки прийшов до принципів, які понад століття тому теоретично відкрив фундатор української наукової школи фізичної економії С.Подолинський.
Аналіз системи господарювання З.Гольцера за ідеями С.Подолинського дозволяє бачити як симбіози рослин, тварин, біоценозів, на які вказує сам фермер, так і симбіози, котрі можна відкрити лише на засадах фізичної економії. До таких належать цивілізаційні, інституційні та інші симбіози, як, для прикладу, пермакультура, аквакультура тощо, завдяки винайденню і застосуванню яких аграрій-новатор при мінімальних затратах досягає вражаючих результатів.
За обчисленнями віденського професора Бернда Льотча, культивована З.Гольцером система господарювання спроможна, за умов її поширення у глобальних масштабах, забезпечити продовольством населення трьох таких планет, як Земля.
Належить наголосити, що досвід господарювання австрійського новатора здатний стати активізуючим взірцем для реформування аграрного сектора економіки України. Адже українські чорноземи не йдуть у порівняння з родючістю угідь З.Гольцера, розташованих на висоті 1500 м над рівнем океану у гірській місцевості, яка з огляду на природно-кліматичні умови отримала назву «альпійського Сибіру».
Перебуваючи у Києві З.Гольцер, який здійснює авторський нагляд за більш ніж сотнею своїх проектів у різних країнах, в тому числі й в Україні, підтвердив думку про нашу реальну спроможність годувати Європу, тобто більше 500 млн чол.
Для цього необхідно використати той унікальний інноваційний потенціал, котрим володіє українська наукова школа фізичної економії як сегмент заснованих на природничих засадах європейських та загальнолюдських надбань економічного знання.
Належить невідкладно започаткувати піонерні наукові розвідки з фізико-економічної проблематики. Пріоритетними серед них є дослідження, що спроможні порушити розв’язання найскладніших проблем господарського і суспільного буття сучасної України і Європи.
На інновативній основі, принципово відмінній від існуючих, необхідно розпочати творення нових суспільно-господарських структур, практичне впровадження яких сприятиме пришвидшенню реальної євроінтеграції України. Опертя на засади фізичної економії надасть цьому процесу неруйнівного для навколишнього середовища характеру, бо в своїй діяльності такі структури дотримуватимуться принципів, з одного боку, уподібнення економіки природі, а з іншого – «вписування» господарювання в довкілля. При цьому враховуватиметься досвід тих суспільно-господарських архетипів, творення яких на українських теренах було відповіддю на виклики енергетичного голоду кризових періодів цивілізаційного розвитку.
Збільшення обсягів продукування абсолютних благ, підвищення родючості землі за результатами господарського освоєння сфери живого стане можливим завдяки перетворенню споконвічних галузей аграрного виробництва (насамперед рослинництва і тваринництва) в антиентропійні фотосинтетичні еколого-економічні системи.
Сучасне освоєння сфери неживого являтиме собою таке забезпечення проекції живого на неживе, яке згідно з вимогами ХХІ ст. потребуватиме трьох визначальних трансформацій. Так, традиційне виготовлення знарядь для обробки землі, вирощування абсолютних благ, спорудження вітряних та водяних млинів, енергоустановок на спалюваних енергоносіях тощо буде відповідно трансформованим в ентропійні техніко-економічні, антиентропійні нефотосинтетичні та ентропійні енергетичні системи.
Ефективність взаємодії живого з неживим забезпечуватиметься завдяки їх керованості розумним. Відтак притаманний українському етносу й історично апробований симбіоз сільської управи, церкви і школи належить перетворювати в антиентропійні владно-інтелектуальні системи.
Сукупність цих типів систем дасть змогу будувати кластери з притаманними їм властивостями самовідтворюваності, самодостатності та ін. Здійснення подальших трансформацій дозволить впроваджувати кластерні мережі та інфраструктури, а в перспективі – вибудовувати ініційовані Україною транснаціональні та трансконтинентальні корпорації. Це відкриватиме можливості творення стійкої до кризогенних викликів економіки та сприяння її розвиткові незагрозливим для нащадків шляхом.
Тільки знання природних законів розкриває справжню сутність ринкового господарювання. Адже фізична економія дозволяє бачити його глибинну суть, породжену надлишком зерна, що спричиняє розквіт цивілізацій. Без фізико-економічного розуміння сутності цього надлишку дискусії довкола ринку є не лише непродуктивними, але й шкідливими.
«Щорічний додаток сонячної енергії, що має місце виключно у хліборобстві, – писав М.Руденко, – … здійснюючи кругообіг в економіці, стає додатковою вартістю». Її фізичний аналог він іменував енергією прогресу. Такий підхід дозволив мислителю сформулювати думку про можливість побудувати енергетичну модель нашої цивілізації. Ключовою біоенергетичною складовою цієї моделі є зерно.
Розгляд його як безальтернативного ресурсу, який нічим замінити, дозволяє зрозуміти: зерно належить до сукупності невід’ємних одне від одного абсолютних благ. Складовими цієї сукупності є також земля, солома, худоба і гній – теж безальтернативні і нічим незамінювані. Занедбання будь-якого з них, особливо погіршення родючості землі – неприпустима катастрофа, здатна унеможливити життєдіяльність і українства, і європейства, і людства.
З огляду на це, а передовсім – з огляду на континентальну та глобальну фінансово-економічну кризу, якою охоплені Європа і світ, не можна оминути запропонованого М.Руденком тлумачення грошей як «міри життя». Мислитель довів, що «еталоном вартості найдоцільніше зробити тонну або центнер пшениці. Якби це справді сталося, сотні мільйонів землян були б врятовані від голодної смерті». Місія України, її активна участь у розв’язанні глобальної проблеми формування стратегічних запасів продовольства здатна зробити нашу державу провідником новаторських, гуманістичних ініціатив. Саме на фізико-економічній основі належить ґрунтувати принципово нову, адекватну викликам ХХІ століття Національну стратегію європейської інтеграції України.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"