інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Державне регулювання економіки Франції та Великої Британії в умовах фінансової кризи*

Д. Колягін

У результаті глобальної економічної кризи призупинилася тривала тенденція до лібералізації ринків, і настає новий період активізації втручання держави в економіку. Тому актуальною стає проблема оцінки ефективності такого регулювання в умовах кризи. У світлі цього викликає інтерес досвід державного регулювання економіки високорозвинених європейських країн.

Особливо показовим є досвід Франції та Великої Британії, шляхи яких у даній сфері багато в чому відрізняються один від одного, насамперед в обсязі і формах участі держави в економічній діяльності.
Перш за все ці країни є представниками двох європейських економічних моделей – британської, або англосаксонської та континентальної.
Перша модель визначається відносно невеликою часткою державного сектора в економіці, сильними ринковими регуляторами і ліберальним підходом в соціальній сфері.
Друга модель, характерна для Франції, а також для таких високорозвинених країн Європи, як Німеччина, Італія, Швеція. Вона відрізняється традиційно активною роллю держави в економіці та соціально орієнтованою ринковою політикою.
В умовах світової економічної кризи відмінності в політиці урядів цих двох країн дещо згладилися.
У Франції національна специфіка, що виражається в традиційно високому рівні державного регулювання економіки, збереглася.
Починаючи з 2008 року, навіть незважаючи на протиріччя і заперечення з боку інших учасників Європейського Союзу, уряд Франції проводить великомасштабну підтримку промисловості країни.
Зокрема, на пріоритетних галузях економіки (авіабудування та автомобільна промисловість) сконцентрувалася основна фінансова допомога держави у вигляді бюджетних трансфертів, пільгових кредитів, державних банківських гарантій і політики стимулювання продажів за допомогою бюджетних субсидій.
Франція за рахунок бюджету фактично погасила борги, включаючи податкові, найбільш значущих для економіки підприємств, крім того, до ради директорів великих корпорацій були введені представники держави.
Антикризові заходи було вжито Францією також у сфері податкового регулювання та соціального забезпечення населення країни.
В той же час економічна політика Великої Британії у зв'язку зі світовою фінансовою кризою зазнала серйозних змін.
Роль держави тут була значно підвищена, що й зблизило дві економічні моделі в нових умовах.
Правда, на відміну від Франції, антикризова політика якої орієнтується на підтримку промисловості, Велика Британія надає повномасштабну допомогу в першу чергу фінансовому сектору, який для англійської економіки є пріоритетним.
Так, за даними Національного статистичного управління Великої Британії, в цілому державна допомога найбільшим британським банкам в умовах фінансової кризи перевищила 1,4 трлн дол.
Ця допомога включила в себе рекапіталізацію низки великих банків, масштабне кредитування Банком Англії банківського сектора, введення системи державного страхування позик.
Серед інших антикризових заходів англійського уряду слід зазначити податкове регулювання та стимулювання розвитку промислового сектора Великої Британії.
Оцінити результати нової політики з підвищенням ролі держави у Франції та Великій Британії можна буде тільки після закінчення фінансової кризи.
Поки ж всі існуючі міжнародні рейтинги аналізують тільки проміжні показники розвитку країн.
Так, за результатами дослідження, проведеного інститутом uSwitch.com, Велика Британія зайняла останнє місце в рейтингу десяти країн за якістю життя в Європі, тоді як Франція очолила список.
Проте зрозуміло, що для повноцінного аналізу ефективності державної політики у сфері регулювання економік двох країн рейтингових оцінок недостатньо, оскільки вони носять занадто вузький характер, що не дозволяє отримати достовірні висновки щодо усіх вжитих урядами антикризових заходів.
Для оцінки ефективності державного регулювання економік Франції та Великої Британії автором статті був проведений кореляційний аналіз статистичних даних за економічними показниками країн за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона¹.
Аналіз отриманих кореляційних коефіцієнтів дозволив зробити наступні висновки:
1. Зростання частки державних інвестицій дає здебільшого позитивний ефект: збільшуються реальне зростання ВВП і заощадження домогосподарств. В одному випадку був встановлений негативний ефект: збільшується дефіцит бюджету. Кореляційний зв'язок частки державних інвестицій з розмірами державного боргу і обсягом ВВП на душу населення є слабким.
2. Вплив зростання соціальних витрат уряду на досліджувані результативні показники виявився нейтральним. У двох випадках встановлено негативний ефект: знижується обсяг ВВП на душу населення і збільшується дефіцит бюджету. Також у двох випадках спостерігається позитивний ефект: знижуються розміри державного боргу і збільшуються заощадження домогосподарств. Кореляційний зв'язок даного чинника з реальним зростанням ВВП слабкий.
3. Зростання загального обсягу допомоги держави веде до погіршення трьох з п'яти результативних показників: знижуються реальне зростання ВВП і обсяг ВВП на душу населення, збільшуються розміри державного боргу. Два результативних показника свідчать про позитивну динаміку: знижується дефіцит бюджету, збільшуються заощадження домогосподарств.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що очікувати різкого покращення ситуації після посилення впливу держави на економіку не варто.
Результати проведеного аналізу демонструють, що, швидше за все, дії урядів (посилення свого впливу на економіку шляхом вливання фінансів в банківську сферу, як у Великій Британії, або в промисловий сектор, як у Франції) тільки сповільнили розростання кризи і повноцінному вирішенню складної економічної ситуації в світі не сприяли.
Таким чином, подолання кризових явищ вимагає пошуку або розробки нових методів державного регулювання економіки.

* За матеріалами cyberleninka.ru.
¹ Цей метод дозволяє визначити взаємозв'язок між антикризовими заходами та досягнутими економічними показниками і дати їй кількісну оцінку. Якщо підсумкове значення ближче до 1, зв'язок між показниками сильний, якщо ближче до 0, зв'язок слабкий. Якщо коефіцієнт кореляції від'ємний, зв'язок є зворотним.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"