інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Маніпуляції центральних банків із золотом*

В. Катасонов

Ще наприкінці ХХ століття найбільш в'їдливі експерти стали підозрювати, що на ринку золота відбувається щось недобре. А саме: навіть якщо жовтий метал не дешевшає, то ціни на нього все одно відстають від темпів зростання цін на багато інших товарів світового ринку. Золото дешевшало також на тлі індексів фондових ринків, цін на нерухомість тощо. Ніяких великих родовищ золота в цей час не було відкрито, золоті метеорити на Землю не падали. Занижені ціни на жовтий метал негативно відбивалися на прибутках компаній золотодобувної промисловості.

Представники кількох компаній золотодобувної галузі вирішили розібратися у цій загадці, для чого й створили організацію під назвою GATA (Gold Anti-Trust Action). У буквальному перекладі – «Дія проти Золотого Тресту». Як випливає з назви, засновники GATA підозрювали, що на світовому ринку золота діє група зловмисників, об'єднаних в трест, який маніпулює цінами на золото з метою їх заниження. У своїх публікаціях GATA частіше використовувала термін «золотий картель». Поступово вдалося виявити основних учасників цього картелю. Серед них – Казначейство США, Федеральний резервний банк Нью-Йорка (головний з 12 федеральних банків, складових ФРС США), Банк Англії, низка найбільших комерційних та інвестиційних банків США та Західної Європи. Це – ядро картелю. Час від часу в полі зору GATA потрапляли й інші організації, що брали участь в операціях картелю. У тому числі центральні банки деяких країн.
1990-ті роки були періодом найбільшої активності США на світових ринках активів. Простіше кажучи, американці організовували приватизації державних підприємств по всьому світі, а для таких операцій потрібен був сильний долар. Фінансові аналітики і спекулянти чудово знають просте правило: чим нижча ціна на золото, тим міцніший долар. Найпростіший і дешевий спосіб зміцнити долар – «притиснути» ціну на «жовтий метал», який явно і неявно виступає конкурентом цієї резервної валюти. Проте, щоб «притиснути» її ціну, треба забезпечити підвищену пропозицію цього металу на світовому ринку. У тих, хто хотів зіграти на «пониженні» золота, погляди звернулися до великих запасів золота, зосереджених у «підвалах» казначейств та центральних банків. Ці запаси лежали там без руху з тих пір, як в 1970-ті роки розпалася Бреттон-Вудська валютно-фінансова система. У новій Ямайській валютно-фінансовій системі золото перестало бути грошима, воно було оголошено одним з біржових товарів – таким як нафта, пшениця або банани.
Як можна використовувати це золото для маніпуляцій цінами? Перша й головна умова зводиться до того, щоб повністю засекретити офіційні запаси жовтого металу і всі операції грошової влади з ними. Друга умова – ще більше підвищити незалежний статус центральних банків, для того щоб «народні обранці», органи фінансового контролю та інші установи не занурювалися у справи цих інститутів. Не допускати державних аудиторів до «золотих комор». У США, наприклад, Головне контрольне управління (Рахункова палата Конгресу) останній раз відвідувало сховище офіційного золотого запасу США Форт Нокс більше 60 років тому.
Далі під завісою секретності можна розпочинати операції із золотом. Однак не продавати його, а передавати різним приватним структурам «на певний час», оформляючи ці операції як кредити або лізинг жовтого металу. А замість золотих злитків залишати в сховищах папірці, які з бухгалтерсько-юридичної точки зору є «вимогами», «розписками», «сертифікатами» тощо. Тобто золото на балансі центрального банку зберігається, але воно має не металеву, а віртуально-паперову (або навіть електронну) форму. А «народу» це знати не обов'язково. Якщо в ці «золоті афери» втягнути декілька центральних банків, то кожен рік на ринок можна викидати не одну сотню тонн дорогоцінного металу і знижувати ціну на нього.
Експерти (у тому числі експерти GATA) знаходили численні підтвердження того, що все це не вигадка, а результат змови центральних банків з приватними банкірами і спекулянтами. І тут відразу виникають питання: кому центральні банки передавали золото? Чи було це золото повернене назад в сейфи центральних банків? Чи відомі ці махінації законодавцям? Скільки на сьогоднішній день реально залишилося фізичного золота в сховищах центральних банків (і державних казначейств)?
Окремі спроби розібратися в тому, що являють собою офіційні золоті запаси, наскільки офіційна статистика золота відображає справжній стан справ, хто і як управляє офіційним золотим запасом, робилися парламентаріями, політиками, громадськими активістами в різних країнах. Регулярні запити в різні інстанції робила також GATA.
Грошова влада відмовчувалася. Або ж її відповіді були вкрай лаконічними і зводилися до того, що «золотий запас країни знаходиться в недоторканності». Таку ж позицію займали протягом останніх 15 років (з тих пір, як почалися розмови про «золоті картелі») міжнародні фінансові організації: Банк міжнародних розрахунків (який, до речі, активно займається операціями з жовтим металом і був запідозрений в участі в «золотому картелі»), Світовий банк, Міжнародний валютний фонд.

Витік інформації з МВФ
На сайті GATA в грудні 2012 року були розміщені матеріали таємного дослідження Міжнародного валютного фонду 13-річної давності. Воно стосується світового ринку золота та ролі центральних банків у операціях на цьому ринку в 1999 році. Оскільки дослідження таємне, то його автор дозволяє собі писати повну правду про операції центральних банків.
«Інформація про ринок золота неоднорідна», – говориться в дослідженні. – «Для транзакцій характерний високий рівень секретності. Поряд з відносно невеликою кількістю відкритих торгів на біржах, продажі золота являють собою приватні позабіржові угоди, про такі операції повідомляється мало. ... Офіційні дані про позички в золоті практично відсутні».
Ось ключові факти і цифри з цього матеріалу МВФ. У 1999 році більше 80 центральних банків позичили 15% офіційних золотих запасів ринку (мається на увазі величина непогашених зобов'язань за золотим кредитами). У числі центральних банків, які надавали позики в золоті, були Бундесбанк Німеччини, Швейцарський національний банк, Банк Англії, Резервний банк Австралії і центральні банки Австрії, Португалії та Венесуели.
У дослідженні підтверджується, що центральні банки грали на ринку золота на «пониження»: «... високий рівень мобілізації резервів центробанку через кредитні операції в золоті справив понижувальний вплив на готівкову ціну золота, оскільки перекредитоване золото зазвичай пов'язане з продажами золота на готівковому ринку».
Далі в дослідженні МВФ говориться, що «кредитування в золоті змусило центробанки проявляти активність на ринку похідних фінансових інструментів золота, де беруть участь банки, що проводять операції з дорогоцінними металами, і виробники золота, продаючи золото через форвардні угоди і опціони. У свою чергу, банки, що спеціалізуються на з операціях з дорогоцінними металами, приклали всі зусилля для захисту та зміцнення довгострокових відносин з центральними банками».
Ось ще витяг з документа МВФ: «Частка промислово розвинених країн на всьому ринку офіційного кредитування в золоті зросла з 33% у кінці 1995 року до 46% до кінця 1998 року, оскільки деякі центральні банки промислових країн підвищили рівень кредитування; в той же час на ринку з'явилися нові кредитори, зокрема Бундесбанк і Швейцарський національний банк».
При настільки значній кількості центральних банків, які таємно надають позички в золоті тим фінансовим організаціям, чий основний талант, як можна було бачити останнім часом, полягає в ринкових махінаціях, хто стане заперечувати, крім звичайних агентів дезінформації, що ринком золота маніпулюють саме для того, щоб не дозволити всьому світу користуватися вільними ринками?»

2013: чекаємо нових «золотих» скандалів і «золотих» сенсацій
Розкриття таємниці золота чекають вже багато років. Ще в 2004 році Лондонський банк Ротшильдів заявив про свій вихід із «золотого фіксингу» – процедури щоденного визначення у вузькому колі ціни на жовтий метал в лондонському Сіті. Тим самим Ротшильди заявили світові, що вони виходять із золотого бізнесу, яким займалися протягом двох століть. Однак це – всього лише ефектний жест. Із золотого бізнесу вони не пішли, а продовжили займатися ним через структури з іншими вивісками. Відчуваючи загрозу скандалу з викриттями «золотого картелю», що насувається, ці олігархічні кола вирішили своєчасно відійти від епіцентру можливого вибуху.
Зростання інтересу громадськості і політиків до офіційних запасів золота різко загострилося у 2012 році. З'ясувалося, що на світовому ринку активно йде торгівля фальшивим золотом у вигляді вольфрамових позолочених злитків (хоча фахівцям про це стало відомо ще в 2004 році, сурмити про це шахрайство світові ЗМІ почали тільки в 2012 році). Виникли підозри, що в підвалах центральних банків і казначейств знаходяться купи вольфраму. Німеччина почала вимагати від США повернути золото зі свого офіційного запасу (Бундесбанк), яке зберігалося в підвалах ФРБ Нью-Йорка, але зустріла глухий опір з боку казначейства і ФРС США. Закінчилося це тим, що голова Федерального резерву заявив, що недавній ураган Сенді ... «знищив» німецьке золото. Це лише підсилило підозри тих, хто давно звинувачує ФРС та інші центральні банки в маніпуляціях із золотом.
У 2013 році тема золота центральних банків стане більш обговорюваною. Наприклад, всі з нетерпінням чекають на оприлюднення результатів вибіркової фізичної перевірки зливків золота із засіків Казначейства США. Влада обіцяла повідомити про це на початку 2013 року. Від Німеччини всі напружено чекають реакції на заяву голови ФРС про таємниче зникнення німецького золотого запасу.
З'явилися питання і до Банку міжнародних розрахунків (БМР), який активно практикує комерційні операції з жовтим металом – і власним, з тим, що центральні банки надають БМР у вигляді депозитів або кредитів. Звітність БМР про ці операції вкрай лаконічна і не дає уявлення про деталі угод, їх контрагентів та кінцевих бенефіціарів.
Міжнародний валютний фонд буде продовжувати наполегливо вимагати від Китаю розкриття істинної інформації про офіційне золотий запас. У 2009 році Народний банк Китаю (НБК) повідомив, що його золоті запаси збільшилися відразу на 76% і склали 1054 тонни. З тих пір офіційні цифри золотого запасу НБК не змінювалися. Мало хто вірить в те, що ці цифри відображають реальний стан справ. Вважається, що грошова влада Китаю сильно занижує цифри, таємно переводячи частину своїх незліченних валютних резервів в жовтий метал.
У Конгресі США очікується остаточне вирішення питання про те, чи буде у ФРС проводитися серйозний аудит – вперше за століття її існування. Якщо такий аудит таки відбудеться, то повній перевірці повинні піддатися всі операції Федерального резерву із золотом. Майже всі серйозні експерти чекають від цієї перевірки сенсаційних викриттів.

* За матеріалами fondsk.ru.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"