інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Бізнес на ухилянні від сплати податків та його перспективи*

В сучасних умовах діяльність з ухиляння від сплати податків для багатьох компаній перетворилася на своєрідний бізнес. Особливо активно цим займаються великі корпорації. Вони переводять свої прибутки в офшори, щоб менше витрачати на фіскальні платежі вдома. Існує багато законних способів уникнути податків, але чимало інших згодом бувають визнані нелегальними або ж посідають проміжне місце «в тіні».

Податкові менеджери великих компаній зазвичай вважають, що будь-яка стратегія є легітимною, якщо вона не визнана незаконною, хоч би як агресивно її вибудовували. А їхні опоненти наводять слова Деніса Гілі, колишнього міністра фінансів Великої Британії, який казав, що різниця між законною оптимізацією оподаткування та ухилянням від сплати податків «не товща за тюремну стіну».
Однак на сьогодні цей бізнес набув такого масштабу, що викликає суспільний резонанс. Це змушує податківців міняти політику. Найбільший сплеск обурення помітний в Європі, де найгострішу критику спрямовано проти компаній Google і Starbucks. У грудні минулого року остання (знаменита мережа кав’ярень) добровільно погодилася сплатити у Великій Британії майже на 10 млн фунтів додаткових податків більше, ніж належало, коли виявилося, що за 14 років діяльності в цій країні вона сплатила тільки на 8,6 млн фунтів податку на прибуток. У різних країнах влада поспішно запроваджує заходи для боротьби з униканням податків та загальні правила протидії порушенням у фіскальній сфері.
Нагнітання політичної атмосфери відбувається й в Америці. Хмизу у багаття додали минулорічні сенатські слухання про податкові маневри компаній Microsoft і Hewlett-Packard, які зекономили на податках, спрямувавши свої прибутки до Бермудських островів, Пуерто-Рико та інших офшорних гаваней. Великі компанії не тільки виводять свої прибутки за межі США, де ставка податку на прибуток дорівнює 35%, а й полегшують собі податковий тягар у власній країні, користуючись різноманітними податковими пільгами й лазівками. У 2009–2010 роках вони зменшили таким чином свої податки до 17,3%.
Після різкого зниження ставок податку на прибуток у країнах ОЕСР – у середньому від 32,6% на 2000 рік до 25,4% на 2011-й – виведення доходів у офшори навіть збільшилося. У Сполучених Штатах частка прибутків корпорацій у структурі ВВП останніми роками сягнула рекордних показників, а от коефіцієнт надходжень від сплати згаданого податку ними у структурі федеральних доходів наближається до найнижчого в історії цієї країни рівня. Фахівці з фіскальної політики бачать певний зв’язок між зменшенням грошового потоку до бюджету й посиленням використання «тихих гаваней» із мінімальним оподаткуванням.
Це велика проблема і для країн, що розвиваються. В Африці мультинаціональні компанії звикли перекачувати в офшори більшу частину своїх доходів, що підлягають оподаткуванню. Організація Global Financial Integrity підрахувала, що завдяки махінаціям компаній із транскордонними транзакціями та свідомо неправильному обліку операцій між різними сторонами разом набігає до двох третин тіньового (незаконного або спірного з юридичного погляду) відпливу коштів із бідних країн. Висновки Global Financial Integrity вражають: перерахунки коштів у межах корпоративних «сімей» дорівнюють 50–60% світового торговельного обігу.
Суть проблеми полягає у тому, що система оподаткування відстає від темпів розвитку глобалізованого бізнесу. Основні підвали міжнародної податкової системи закладалися майже століття тому. Вона дивиться на мультинаціональні компанії як на розрізнені утворення з окремих одиниць, що працюють у різних юрисдикціях, а це дає транснаціональним корпораціям широкий простір для маневрування прибутками в усьому світі, щоб зменшити податкове навантаження.
Одним із головних інструментів уникання корпоративного оподаткування стала практика, відома під назвою «трансфертне ціноутворення». За міжнародними правилами, транзакції між філіями однієї компанії слід проводити на ринкових умовах, так, ніби вони відбуваються між абсолютно не пов’язаними між собою організаціями. Та на практиці ціну часто визначають таким чином, щоб прибутки потрапляли під юрисдикцію з нижчими податковими ставками, а затрати – з вищими. Що складніша угода, то легше це зробити. Багато офшорних філій таких корпорацій є, по суті, фіктивними компаніями, тобто такими, що існують тільки для володіння правами на інтелектуальну власність і беруть плату з інших членів групи за користування ними або ж надають інші «послуги» за цінами, що перевищують ринкові. Трансфертне ціноутворення (насправді пересмикування цін) інколи ще використовують для переміщення статті видатків до країн, які пропонують щедрі субсидії, особливо у видобувних галузях. Воно стало наріжним каменем стратегії мультинаціональних корпорацій у мінімізації оподаткування.
Цим мистецтвом досконало оволоділи (й активно його застосовують) технологічні компанії з безмежними ресурсами інтелектуальної власності, якими можна маніпулювати без перешкод. Наприклад, Google 2011 року ухилилася від податків на суму $2 млрд, перемістивши майже $10 млрд до свого дочірнього підрозділу на Бермудах – до юрисдикції, яка не стягує податку на прибуток. Бермудські острови – це юридична податкова адреса ірландської філії Google, яка приймає ліцензійні платежі від іншого ірландського ж таки підрозділу, котрий, своєю чергою, отримував збори від реклами, проданої по всій Європі. Така структура оптимізації податків відома під назвою «дабл айріш». Щоб обійти обтяжливий ірландський платіж, компанія доплюсувала до свого фіскального меню ще й «голландський сендвіч», пересилаючи платежі на Бермуди через фіктивну фірму в Нідерландах. У кінцевому підсумку зв’язок між місцями, де відбувається економічна діяльність і де реєструються доходи, майже не простежується.
Це відбувається і в «прозаїчніших» галузях. 2010 року в звіті від гуманітарної організації ActionAid йшлося про те, що пивний гігант SABH Miller в Індії та країнах Африки щороку ухилявся від сплати податків на суму приблизно $30 млн, вдаючись до різноманітних хитрощів. Серед них – передання прав на дорогі торговельні марки африканського пива філіям у європейських країнах із низьким оподаткуванням.
Доступні дані свідчать про значне збільшення відпливу прибутків до податкових «гаваней» за останні 10 років. В індексі Британської фондової біржі FTSE 100 всі фірми, які входять до нього, за винятком двох, мають принаймні одну офшорну дочірню компанію. Частка зареєстрованого в офшорах прибутку американських корпорацій у 6–14 разів перевищує частку цих юрисдикцій у світовому ВВП. Як вважають експерти, компанії США тримають в офшорах $1,6 трлн і більшість із них не хоче повертати кошти на батьківщину без здобуття податкових пільг. Аналітики ОЕСР стверджують. що відтепер не компанії переймаються ризиком подвійного оподаткування, а держава боїться подвійного «неоподаткування».
Деякі керівники компаній вважають, що ухиляння від податків – лише симптом, а справжньою хворобою є високі ставки корпоративного податку й складні правила, нав’язані багатими країнами. Інші наголошують, що вони забезпечують велику кількість робочих місць і роблять значний внесок сплачуючи податки у фонд заробітної плати. Голова ради директорів Google заявив, що «дуже пишається» структурами своєї компанії, створеними для оптимізації оподаткування, які «ґрунтуються на стимулах, запропонованих нам державою». Бухгалтерські фірми довгий час підтримували такі стратегії, хоча зараз дедалі більше переймаються ризиком для власної ділової репутації.
Можливо, компанії відчувають необхідність шукати слабинку в правилах бодай тому, що інакше стають неконкурентоспроможними. І звісно, у світових регуляторних правилах трансфертного ціноутворення є недоліки, на які ОЕСР не звертає уваги. Більшість фахівців з оподаткування вважають, що принцип «ринкових цін» не працює, бо внутрішні транзакції часто зовсім не схожі на здійснювані між взаємно не пов’язаними організаціями. Крім цього, багато країн запровадили національні правила, що додало плутанини в регуляторній політиці.
Система настільки ускладнилася, що потрібно виробити цілком новий підхід. Уже є одна цікава пропозиція – унітарне оподаткування: стягувати податок за фактичним місцем діяльності, а не там, де її заманеться «прописати» фіскальному консультантові. Компанія надаватиме єдиний набір рахунків, і її прибутки по всьому світу буде розкладено за допомогою формули, що враховує активи, продажі та інші заходи в кожній юрисдикції. Такий підхід уже починають застосовувати в деяких фіскальних системах, зокрема в більшості американських штатів. Проте в унітарного оподаткування є власні проблемні місця. Важко визначити, де саме відбувається бізнесова діяльність у світі послуг і нематеріальних активів.
Під сильним тиском вимог світової спільноти навести порядок у цій сфері ОЕСР пообіцяла до літа поточного року скласти план дій. Але вона виступає проти радикальних змін і заявляє, що унітарне оподаткування нічим не краще за наявну систему й не має широкої політичної підтримки. Тож найімовірнішим результатом буде спроба спростити нинішні заплутані правила, можливо, з намаганням дійти глобальної згоди щодо модернізованої версії та певних конкретних заходів боротьби з особливо нахабними схемами ухиляння від сплати податків. ОЕСР уже опублікувала методичний посібник, який має на меті допомагати податковим органам виявляти такі хитрощі й містить інформацію про 400 найзухваліших прийомів ухиляння.
Але все це може виявитися марною спробою полагодити дискредитовану систему, якій уже нічим не зарадиш. Фіскальні активісти звинувачують податковий комітет ОЕСР у закулісних змовах із компаніями та фахівцями-податківцями, що зацікавлені в збереженні статус-кво. З унітарним оподаткуванням чи без нього, але активісти й далі пропагують звітність за країнами. Для цього мультинаціональним корпораціям доведеться розсекретити назви, місцезнаходження, фінансовий стан і податковий статус кожної зі своїх філій і таким чином показати роль, яку відіграють податкові схованки. Законодавці стандартів бухгалтерської звітності поставилися до такої ідеї прохолодно, але в політичних колах її зустріли з певним ентузіазмом і вже дали путівку в життя: і Америка, і Євросоюз тепер вимагають від компаній у видобувних галузях показувати свої платежі урядові у кожній країні окремо.
Америка може зробити багато що для боротьби з податковими схованками, крім зниження власної ставки корпоративного податку. Зараз розглядають пропозицію, що вимагає оподатковувати фірми, котрими управляють або володіють громадяни США, як американські підприємства, навіть якщо вони зареєстровані за межами Сполучених Штатів. Це зупинило б розширення податкових канікул для офшорних прибутків і зробило б перерозподіл коштів не таким привабливим. Але цьому запекло опирається корпоративне лобі.
Тим часом країни, що розвиваються, могли б посилити важелі впливу щодо трансфертного ціноутворення. Наприклад, вони можуть вимагати від статутного аудитора підтвердження легітимності офшорних транзакцій, як це робить Мексика та деякі країни Латинської Америки. Діставши стимул після скандалу з компанією SABMiller, податкові адміністрації в цих країнах починають чинити опір мультинаціональним корпораціям і створюють транскордонні органи для обміну досвідом. У цьому їм допомагає ОЕСР, відряджаючи в межах ініціативи «Податківці без кордонів» своїх фахівців. Утім, на них чекає тяжка й нерівна боротьба, адже великі компанії мають бездонні юридичні бюджети для фінансування і розробки нових оптимізаційних схем.
Сьогодні податкові оптимізатори опинилися у досить скрутному становищі. Нинішній статус-кво для них просто ідеальний, і лобіювання на його користь варте грошей. Для найбільших корпорацій фіскальна пільга обсягом лише в один відсотковий пункт означає заощадження понад $200 млн. Проте постійно наростає тиск із вимогами не надто зловживати ухилянням від податків, а неурядові організації теж пильно стежать за кожним їхнім кроком. Зрештою, компаніям, можливо, варто більше боятися громадськості, а не уряду, бо саме загроза бойкоту від організацій споживачів змусила Starbucks запропонувати добровільний податковий внесок у державну скарбницю.

* За матеріалами The Economist.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"