інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Світова іпотечна криза та її наслідки для фінансового ринку України

В. Мунтіян
заступник Міністра економіки України

Питання взаємодії банків і страхових компаній у здійсненні іпотечного та споживчого кредитування є важливим чинником для розвитку фінансового сектору України в цілому, оскільки дає змогу як посилити взаємопроникність окремих сегментів фінансового сектору, створити нові інструменти розвитку, так і забезпечити мінімізацію ризиків, які, безперечно, виникають у процесі наповнення економіки кредитними ресурсами.
Фінансовий сектор України ще знаходиться на початковому етапі свого розвитку, що дає підстави для забезпечення пошуку взаємоприйнятних шляхів його функціонування, які максимально зменшили б ризики його існування та сприяли б забезпеченню появи нових продуктів, прийнятих для споживачів.
Важливого значення забезпечення розвитку фінансового сектору України набуває в контексті процесів глобалізації, які перетворюють світове господарство у єдиний ринок товарів, капіталів, робочої сили.
Постійне зростання міжнародного товарообміну, міграції робочої сили, лібералізація валютних ринків призвели до посилення тенденцій розвитку ринку фінансових послуг у світовому масштабі (щоденний обсяг світового валютного ринку сягає 1,9 трлн. дол. США).
Сучасна економіка характеризується не лише вільною торгівлею товарами і послугами, а значно в більшому масштабі вільним переміщенням капіталу. Відсоткові ставки, валютні курси і котировки акцій в різних країнах пов'язані між собою надзвичайно тісно. Світові фінансові ринки мають високий вплив на економічні умови, а міжнародний фінансовий капітал відіграє вирішальну роль в розвитку окремих країн.
При цьому, особливість світових фінансових ринків проявляється у їх нестабільності, оскільки вони функціонують на основі довіри, а це поняття досить аморфне. Варто на одному сегменті фінансового ринку з'явитись елементу нестабільності, як інші його сегменти відразу ж реагують шляхом появи панічних настроїв, відпливом капіталів тощо.
Тому, як свідчить практика, у всіх фінансових криз, які виникали в світі є підгрунття – розширення активності світового фінансового капіталу поряд з виникненням так званого "ефекта багатства". Тобто, зростання обсягів інвестування вільних коштів поряд із зниженням рівня заощаджень. На цьому етапі починає діяти закон Дж.М.Кейнса, або основний психологічний закон споживання (накопичення). Його суть полягає в тому, що люди схильні збільшувати своє споживання поряд із зростанням доходу, але не в тій мірі, як зростає дохід. В результаті частка інвестицій в сукупному реальному доході зростає.
Такі майже спекулятивні операції охоплюють практично весь ринок. А реальна економіка (операції, пов'язані з купівлею-продажем реальних товарів і послуг, включаючи портфельні інвестиції) практично кинута своїм головним "інструментом" – фінансами – напризволяще. За оцінками, майже 98 % всіх міжнародних обмінних угод є спекулятивними. Ринок обміну валют перетворюється у гральний заклад для збагачення небагатьох осіб, знекровлюючи ту реальну економіку, що пов'язана з життям більшості населення.
Бувший управляючий Федеральною резервною системою США Алан Грінспен говорив, що фінансові ринки зараз управляються абсурдним багатством.
І цей маховик продовжує розкручуватись. Навіть відомі фінансисти, наприклад ще бувший управляючий Федеральною резервною системою США Пол Уолкер, відмічав зростання так званого "вибору на користь нестабільності", по суті визнаючи посилення влади тих фінансистів, чиї прибутки залежать від нестабільності. Чим вона вища, тим більші обсяги коштів "в обороті". А в результаті відбуваються відтоки капіталів з країн, на чиїх валютах наживаються спекулянти.
Наприклад, в США 1 % населення країни має більше особистого багатства, ніж 92 % інших, разом взятих. Сукупні фінансові активи 447 крупніших мільярдерів більші, ніж сукупний щорічний дохід половини населення світу.
Тобто, заздалегідь нерівноважна система, втрачаючи свою стійкість, починає розхитуватись. Постійно зростаюча кількість населення потребує додаткових капіталів, які вкладені в спекулятивні операції. І маховик фінансових криз починає розкручуватись.
Загальна схема виникнення світових фінансових криз має такий вигляд:
1. Переддень кризи. Національні економіки функціонують досить успішно, щоб мати змогу залучати міжнародні капітали. Однак, на цьому етапі вже виникають проблеми в розвитку бізнесу, які поки що приховані високою інвестиційною активністю.
2. Розвиток боргових тенденцій. Внутрішні проблеми країни-боржника призводять до зниження ефективності видів економічної діяльності та порушується баланс між власними і позичковими коштами суб'єктів господарювання. Це вимагає додаткового залучення коштів з-за кордону.
3. Зниження довіри міжнародних інвесторів. Проблеми країни-боржника постають достатньо явно, що змушує інвесторів переглянути свою політику стосовно цієї країни.
4. Масовий відтік капіталів.
5. Девальвація національної валюти. Вилучення інвестицій призводить до підвищення попиту на іноземну валюту. Яскравим прикладом є девальвація долара в цьому році. Хочу відзначити, що сила і слабкість долара полягає в тому, що він є світовою резервною валютою. Сила в тому, що кожен суб'єкт господарювання, купуючи долар, кредитує США, а слабкість – в тому, що будь-яка відмова від долара обрушує його. Тобто, світовий монополіст із страхування валютних ризиків не в змозі захистити сам себе.
6. Скорочення загальносвітового експорта і імпорта. Зменшення імпорта в країні-боржнику автоматично призводить до зниження експорта в інших країнах. Тому, відбувається зниження загальносвітового зовнішньоторгівельного оборота та спад економічної активності. В свій час Роланд Бубик відмітив, що організаційна модель, яка забезпечує баланс між інтересами великого бізнеса і держави, була зруйнована в процесі глобалізації. Глобалізація розмиває всі кордони, народ як політично кероване своїми урядами товариство, відходить на другий план. Його місце займають світовий ринок і світова економіка.
7. Географічна переорієнтація потоків капітала.
8. Затухання кризи – відбувається в міру вирішення внутрішніх проблем країн.
Коротко зупинимось на факторах, які спричинили виникнення світової іпотечної кризи, це:
Фактор 1 – кредитний бум за умови зниження кредитної дисципліни - стрімкий розвиток фінансових установ, розширення доступу до фінансових послуг значної кількості клієнтів, низький рівень відсоткових ставок, дисперсія ризиків (поява нових фінансових інструментів для хеджування ризиків).
Фактор 2 – несумлінність ринку та регуляторів. На хвилі споживчого буму, глобалізації та боротьби за ринки регулятори не змогли своєчасно оцінити системні ризики, а рейтингові агенції – адекватно оцінити ризики нових фінансових інструментів. Регулятори у відповідь на виклики ринку вживали лише монетарні заходи; використовуючи складні фінансові інструменти, фінансові установи перекладали ризики на ринок; основними гравцями на ринку були нерегульовані інститути – хедж-фонди та інвестиційні компанії.
Наслідком цього стало банкрутство фінансових інститутів (у першу чергу іпотечних кредиторів), проблеми з рефінансуванням кредиторів та інвесторів на ринках, криза довіри на світових ринках.
За оцінками експертів, світові фінансові установи уже списали близько 38 млрд. дол. США і готуються списати ще близько 25 млрд. дол. США.
Головним уроком для світової економіки має стати необхідність забезпечення ефективної роботи регуляторів ринків фінансових послуг, розроблення додаткових інструментів для впливу на ринки для запобігання кризам, підвищення ефективності оцінки ризиків безпосередньо самими фінансовими установами.
При цьому, будь-який відповідальний уряд має серйозно рахуватись і корегувати свої зв'язки і дії з урахуванням постійної загрози капітала порвати місцеві зв'язки.
За оцінками Міжнародного валютного фонду наслідком світової фінансової кризи у 2008 році стане зниження темпів розвитку світової економіки - темпи зростання економік європейських країн можуть знизитись до 3,2 %. Єврокомісія дає більш песимістичний прогноз – сповільнення темпів зростання економіки – 2,4%. За оцінками Федеральної резервної системи у США спостерігатимуться низькі темпи зростання – близько 1,8-2,5 %.
Вплив світової фінансової кризи на Україну на сьогодні залишається опосередкованим, в основному через недостатній розвиток самого фінансового сектора та відсутністю значних обсягів зовнішніх запозичень. Але, як країна з відкритою економікою, Україна, безперечно, відчуватиме її наслідки.
У цьому контексті надзвичайно важливим для України є забезпечення мінімізації наслідків світової фінансової кризи, яка "розгорілася" у цьому році.
Насамперед, це буде пов'язане з погіршенням кон'юнктури зовнішніх ринків. За прогнозними даними, затвердженими Кабінетом Міністрів України наприкінці листопада, у 2008 році сальдо торгівельного балансу, визначене за методологією платіжного балансу, буде від'ємним у розмірі 7538 млн.дол.США з випереджаючим зростанням обсягів імпорту над експортом.
Зменшаться можливості для здійснення зовнішніх запозичень. Як показує практика виникнення фінансових криз, останнім часом основним каналом трансферта фінансових коштів в країни, що розвиваються, є кредити комерційним структурам та вкладення в цінні папери. На певному етапі відбувається вилучення капіталів. В результаті уряди таких країн змушені підтримувати стабільний валютний курс в умовах відтоку капіталів. Цей фактор у довгостроковій перспективі може мати низку негативних наслідків, до яких Україна має бути готовою. Так, за 9 місяців 2007 року чисте залучення за середньо- і довгостроковими залученнями банківського і реального сектора склало 11,3 млрд.дол.США, що в 2,6 рази більше, ніж у відповідному періоді минулого року. Однією з головних причин залучення коштів на зовнішньому ринку є нижча вартість залучень на зовнішніх ринках капіталу від ціни залучень, що формується на внутрішньому ринку. Тому, здорожчання ресурсів на зовнішніх ринках вимагатиме від українських підприємств, і насамперед, фінансових установ, відшукувати додаткові резерви на внутрішніх ринках, а Уряду та Національному банку бути готовими до можливості утримання валютного курсу та інфляції у визначених рамках.
У зв'язку з цим, виходячи з передумов розвитку фінансової кризи, нам необхідно зробити низку висновків, які б у подальшому дозволили мінімізувати можливі ризики. Це:
по-перше, забезпечення ефективної системи нагляду за фінансовими установами. Зокрема, це підвищення якості кредитування споживчого сектора, що полягатиме у забезпеченні реалістичних підходів з боку кредиторів і позичальників. Для України це має надзвичайно велике значення, оскільки останніми роками значно активізувалось кредитування фізичних осіб. Так, лише за 10 місяців 2007 року кредити, надані фізичним особам зросли на 85,1%, склавши 145,4 млрд. гривень;
по-друге, утримання рівня інфляції на прийнятному рівні. Нагадаю, що у наступному році прогнозується зростання рівня споживчих цін до 9,6 %. Це досить високий показник. Як вам відомо, відповідні антиінфляційні заходи розроблені Урядом у листопаді і в даний час забезпечується їх виконання відповідними центральними органами виконавчої влади;
по-третє, постійне підвищення ефективності функціонування економіки шляхом реформування її інститутів. Зокрема, на українському іпотечному ринку з метою недопущення розвитку кризових явищ необхідно забезпечити:
- розвиток системи кредитних бюро;
- постійний моніторинг та прогнозування ринку нерухомості;
- диверсифікація кредитування за видами валют тощо.
Коротко зупинимось на реальних досягненнях вітчизняної економіки. У 2007 році українська економіка демонструє позитивну динаміку розвитку, яка характеризується високими темпами зростання: приріст реального ВВП у січні-листопаді становив 7,2 %, склавши 630 млрд. гривень, обсяг промислового виробництва – на 10,7 %.

Діаграма 1
ВВП, ІСЦ
ВВП (темп приросту, до відповідного періоду попереднього року,%)
ІСЦ



На забезпечення економічного розвитку мали вплив такі фактори:
по-перше, суттєве зростання інвестиційної активності товаровиробників, зумовлене необхідністю оновлення основних фондів, впровадження енергозберігаючих технологій та модернізації виробництва;
по-друге, підтримання високих темпів реального зростання доходів населення (за десять місяців 2007 року збільшилися на 12,1 %);
по-третє, значний притік іноземного капіталу, зокрема, прямих іноземних інвестицій (5,2 млрд. дол. США у січні-вересні 2007 року, за даними Держкомстату).
Вагомий внесок у забезпечення макроекономічної стабілізації має грошово-кредитна і валютно-курсова політика України. Так, офіційний курс гривні відносно долара США залишався на стабільному рівні – 5,05 грн./дол. США. Відносно євро гривня девальвувала на 11,88 відсотка до 7,44 грн./євро на кінець листопада, що відповідало динаміці долара до євро на міжнародних валютних ринках. Міжнародні валютні резерви протягом січня-листопада зросли на 10,5 млрд. дол. США та на кінець листопада становили 32,77 млрд. доларів США, що складає 5,1 місяця прогнозного імпорту.
Разом з тим, в цьому році в Україні спостерігається нетипова інфляційна динаміка – низький рівень інфляції на початку року та її зростання влітку та восени. В цілому за 11 місяців індекс споживчих цін зріс на 14,2 %.
Україна має значні можливості для власного розвитку і основою цього має стати:
формування ефективної законодавчої бази, спрямованої на забезпечення розвитку суб'єктів господарювання, у тому числі шляхом проведення виваженої податкової, цінової, інвестиційної політики;
впровадження високих технологій, що є основним рушієм розвитку економіки;
удосконалення системи регулювання державного сектора економіки, забезпечення прозорості процесів приватизації;
проведення виваженої соціальної політики, спрямованої на захист населення, у тому числі шляхом проведення пенсійної реформи тощо.
Це дуже важливі завдання, і ми повинні все зробити для того, щоб це було реалізовано, особливо враховуючи внутрішні ризики і необхідність консолідації навколо того, щоб Україна йшла вперед як правова, демократична, сучасна, конкурентоздатна держава.
Тому, одним із головних факторів економічного зростання має стати підвищення інвестиційної привабливості економіки, впровадження у виробництво сучасних наукових розробок, розширення доступу інвесторів до виробничих об’єктів, а також зміни структурних пріоритетів в економічній політиці держави. Державна інвестиційна стратегія формуватиметься з урахуванням:
концентрації інвестиційного потенціалу у тих сферах, де Україна має найбільші конкурентні переваги (харчова, легка, целюлозо-паперова промисловість, машинобудування, житлове будівництво, туризм);
спрямування іноземних інвестицій у напрямі структурних перетворень господарського комплексу (підвищення частки машинобудування, хімічної промисловості, сфери обслуговування тощо);
створення умов для інвестиційної підтримки інноваційних технологій;
націленості інвестиційної діяльності на забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку держави.
Український фінансовий сектор також потребує значної уваги. На сьогодні банківський та страховий сегменти фінансового ринку демонструють стабільне зростання. Так, за 9 місяців поточного року активи банківської системи зросли на 49,2 %, склавши 527 млрд. гривень, страховиків – на 69,5%, склавши 29,7 млрд. гривень. Однак, його розвиток все ще залишається недостатнім. Основними чинниками є:
- невизначеність чіткої вертикалі взаємовідносин: держава – саморегулівні організації – учасники фінансового ринку – інвестори;
- недостатня сформованість законодавчої бази;
- слабкість впровадження принципів корпоративного управління та низький рівень корпоративної культури;
- негативний досвід, отриманий населенням на початку 90-х років ХХ століття, та, як наслідок, існування недовіри до фінансових установ.
В Україні триває пошук найприйнятніших шляхів щодо удосконалення функціонування фінансового сектору в умовах ринкових перетворень.
Забезпечення подальшого розвитку фінансового сектору може базуватись на взаємоприйнятній для банківського, страхового секторів і споживачів співпраці на ринках іпотечного та споживчого кредитування.
Зокрема, ринок іпотечного кредитування на сьогодні є одним із перспективних секторів вкладення кредитних коштів, зважаючи на наявність постійного попиту на житло. І про це свідчать темпи його зростання. Так, обсяг вимог за іпотечними кредитами за 9 місяців 2007 року збільшився на 57,4 %, склавши 42,5 млрд. гривень. Приріст іпотечних кредитів відбувався головним чином за рахунок зростання вимог за кредитами, наданими фізичним особам - частка іпотечних кредитів фізичним особам у загальному обсязі вимог за іпотечними кредитами становить 77,1 %.
Взаємодія банківського і страхового секторів може забезпечуватись шляхом збільшення продажу через банківські установи певних страхових продуктів. В першу чергу це стосується страхування ризиків, які виникають при наданні кредитів - наприклад, страхування майна, страхування фінансових ризиків (для банку); страхування життя, автокаско – для позичальників тощо.
Це стане взаємовигідним стимулом для суб'єктів ринку.
Значним чином розвиток фінансового сектора залежить від вироблення спільної позиції державних органів та учасників ринку.
Так, забезпечення повноцінних відносин між емітентами та інвесторами, а також становлення вітчизняних підприємств повноцінними учасниками міжнародних фінансових ринків потребує не просто удосконалення в Україні системи корпоративного управління, а й наближення її до світових стандартів.
Як свідчить практика, саме прозорість функціонування суб'єктів ринку дає можливість реально оцінити всі ризики та загрози, визначити перспективи розвитку не лише самих суб'єктів, а й всієї економіки в цілому. Лише забезпечення прозорості функціонування суб'єктів ринку, за експертними оцінками, дасть змогу реально оцінити можливі втрати від світової фінансової кризи, яка триває нині.

© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"