інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Розвиток фінансового сектора економіки України в умовах глобалізації інвестиційних процесів

В. Мунтіян
заступник Міністра економіки,
д.е.н., проф., член-кор. НАН України

Формування ринкової системи господарювання в Україні вимагає удосконалення підходів до забезпечення розвитку та діяльності однієї із найбільш важливих ланок економіки – фінансового сектора.
Сьогодні в Україні вже окреслено чіткий шлях до розвитку – побудову конкурентоспроможної економіки, здатної прийняти виклики глобалізації, та відстоювання національних економічних інтересів.
Процеси глобалізації перетворюють світове господарство у єдиний ринок товарів, капіталів, робочої сили.
За даними Міжнародного валютного фонду, вартість світового обсягу виробництва у 2006 році склала 48,1 трлн. дол. США, а у 2008 прогнозується його зростання до 54,7 трлн. дол. США.
Постійне зростання міжнародного товарообміну (у минулому році обсяг світової торгівлі зріс на 9,2 відсотка, у поточному прогнозується зростання на 7 відсотків), посилення міграції робочої сили, лібералізація валютних ринків призвели до посилення тенденцій розвитку ринку фінансових послуг у світовому масштабі (щоденний обсяг світового валютного ринку сягає 1,9 трлн. дол. США).
У світовій практиці сталий розвиток визначається за трьома глобальними вимірами: економічним, соціальним та політичним. Разом з тим, економічний вимір включає 2 основні складові – конкурентоспроможність та економічну свободу.
За Індексом Глобальної Конкурентоспроможності, який визначає Всесвітній економічний форум, Україна в рейтингу конкурентоспроможності за 2006 рік посіла 78-ме місце із 125 країн, а за індексом економічної свободи – 89.
Для країн, що розвиваються, питання глобалізації пов'язане, насамперед, із забезпеченням розбудови ринкового середовища на принципах чесної конкуренції, що включає в себе: по-перше - створення сприятливого інвестиційного клімату для іноземних інвесторів; по-друге - лібералізацію внутрішнього ринку, підприємницької діяльності.
Тому стратегічною метою політики Уряду є забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, що потребує, насамперед, створення ефективно функціонуючої економічної системи, здатної адекватно реагувати на глобальні виклики сучасного світу.
Слід зазначити, що протягом останніх років економіка України демонструє стабільне зростання. Так, реальний валовий внутрішній продукт за 2000-2006 роки збільшився більш, ніж у 1,6 раза. Позитивним фактом є те, що у 2006 році, вперше за роки незалежності, обсяг промислового виробництва в Україні порівняно з базовим показником 1990 року склав 100,8 відсотка.

Рис.1 Україна сьогодні


Разом з тим, Україна по зростанню ВВП ще не вийшла на рівень базового 1990 року. У 2006 році цей показник склав лише 67,1 відсотка до 1990 року.
За січень-травень 2007 року валовий внутрішній продукт збільшився на 7,9 відсотка, склавши 232,5 млрд. грн, обсяг промислового виробництва зріс на 12,1 відсотка.
У поточному році є усі підстави для того, щоб вийти на прогнозні показники зростання валового внутрішнього продукту на рівні 6,5 відсотка, а на 2008 рік – 7,2 відсотка.
Для порівняння, критична межа економічного зростання ВВП становить 2,7 відсотка. Країни Єврозони мали у 2006 році зростання 2,6 відсотка, у 2007 та 2008 роках прогнозується зростання на 2,3 відсотка. За прогнозом на 2007 рік передбачається приріст економіки США у 2,2 відсотка. Тобто, це нижче порогового значення за критеріями економічної безпеки.
Показники зростання валового внутрішнього продукту в Україні одержані на рівні поміркованого зростання індексу споживчих цін. Наприклад, за січень-травень 2007 року цей показник склав 1,9 відсотка. У поточному році він прогнозується на рівні 7,5 відсотка, а у наступному – 6,8 відсотка.
Це вище, ніж у країнах з розвинутою економікою, де ці показники за даними МВФ, відповідно, прогнозуються на рівні 1,8 та 2,1 відсотка річних.
Водночас, у країнах СНД в середньому індекс споживчих цін буде вищим, ніж в Україні і складе 9 та 8,3 відсотка.
Вагомий внесок у забезпечення макроекономічної стабілізації має виважена грошово-кредитна і валютно-курсова політика України. Відповідні позитивні тенденції, за прогнозом Мінекономіки, збережуться як у короткостроковій, так і у середньостроковій перспективі. Міжнародні валютні резерви Національного банку зараз становлять 25,05 млрд. доларів США, що дозволяє забезпечити гнучкість монетарної політики та підвищення її ефективності, стабільність національної грошової одиниці. Так, на початку червня обсяг міжнародних валютних резервів складав 5,2 місяця прогнозного імпорту. Серед країн СНД Україна за обсягом золотовалютних резервів займає друге місце, поступаючись лише Росії (303 млрд. дол. США на кінець 2006 року). Крім того, серед європейських країн Україна випереджає Словаччину (13,4 млрд. дол. США), Угорщину (21,6 млрд. дол. США), Австрію (12,9 млрд. дол. США), при цьому поступаючись Польщі (48,5 млрд. дол. США), Чехії (31 млрд. дол. США), Німеччині (111,6 млрд. дол. США), Франції (98,2 млрд. дол. США). Беззаперечним лідером у світі є Китай – понад 1 трлн. дол. США.
Відсоткові ставки за кредитами в національній валюті в Україні в травні 2007 року склали 13,4 відсотка річних; облікова ставка Національного банку в поточному році знизилась до 8 відсотків річних.

Рис. 2 Вимоги банків за кредитами, наданими в економіку України та процентні ставки за кредитами



Водночас, Федеральна резервна система США збільшила рівень процентної ставки з 1 відсотка у 2003 році до 5,3 відсотка у 2007 році. У зоні євро ставка рефінансування за цей період зросла з 2 до 3,5 відсотків.
Однак, на фоні позитивних наслідків у грошово-кредитній політиці України слід відзначити також існування викликів.
Це стосується насичення економіки грошима. Так, коефіцієнт монетизації в Україні є нижчим від базового теоретичного значення (50 відсотків ВВП). Наприкінці травня він склав лише 43,16 відсотка.
Із наведеного вище можна зробити висновок, що нестійкість розвитку провідних західних країн – США, Європи, Японії, яка спостерігається останнім часом, переводить їх в економічний цикл затухання. Зате формуються нові регіони світового економічного зростання. Це такі країни, як Китай, Індія, Росія та Бразилія.
У даному випадку економіка України у своєму розвитку має орієнтуватись на країни, де існують найкращі досягнення в освітянській, науковій, технологічній, організаційній, виробничій сфері, де найкращі економічні ідеї, теорії та моделі.
При цьому, посилення інвестиційної складової економічного зростання, що є довгостроковим фактором розвитку, дасть можливість закріпити та забезпечити нарощування масштабів якісних системних трансформацій національної економіки.
Одним із головних факторів економічного зростання має стати підвищення інвестиційної привабливості економіки, впровадження у виробництво сучасних наукових розробок, розширення доступу інвесторів до виробничих об’єктів, а також зміни структурних пріоритетів в економічній політиці держави. Разом з тим, заходи Уряду щодо утримання стабільного макроекономічного середовища, прозорості процедур приватизації, виваженої та стабільної фіскальної політики сприятимуть підвищенню активності з боку іноземних інвесторів.
У І кварталі поточного року чистий приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України склав 847,1 млн. дол. США. В цілому загальний обсяг прямих іноземних інвестицій складає 22,4 млрд. дол. США.
Близько 30 відсотків загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну зосереджено на підприємствах промисловості, у фінансових установах – 12,5 відсотка. При цьому, за І квартал 2007 року інвестиції в фінансову діяльність зросли на 331 млн. дол. США.
Так, із зареєстрованих 193 банків, 40 банків створено за участю іноземного капіталу. Частка іноземного капіталу в статутних фондах банківської системи складає 30 відсотків.
Із зареєстрованих наприкінці 2006 року 411 страхових компаній 66 – з іноземним капіталом. Частка іноземного капіталу в статутних фондах страховиків складає 13 відсотків.
Ці показники свідчать про зацікавленість іноземних інвесторів у вітчизняних фінансових установах і свідчать про перспективність розвитку цього сектору економіки.
Міністерство економіки прогнозує приріст прямих іноземних інвестицій на 2007 рік на рівні не менше 5 млрд. дол. США, а на 2008 рік – 5,5 млрд. дол. США.
Тому можна зробити такий висновок – існуючі темпи економічного зростання в Україні необхідно не лише зберегти, а й постійно підвищувати, як з точки зору подальшого розвитку нашої країни, підвищення добробуту населення, так і за для необхідності інтеграції у сучасну світогосподарську систему.
Як показала практика, в останні роки у фінансових системах розвинутих країн відбулися значні зміни. Це пов'язано і з поширенням процесів дерегуляції і з технологічним удосконаленням проведення операцій. Завдяки таким змінам у домашніх господарств з'явились додаткові можливості для залучення коштів і збереження заощаджень. Це стосується і розширення різновидів банківського кредитування, і можливості вкладання коштів у різноманітні фонди, фінансові інструменти тощо. Розширення сек'юритизації дає можливість для зменшення фінансових ризиків.
Однак, не дивлячись на такі загальні тенденції, між національними фінансовими системами існують значні розбіжності.
В першу чергу, це проявляється в розмірі фінансових ринків та рівні незалежності учасників.
Наприклад, середній рівень капіталізації фондових ринків за останнє десятиліття у Великій Британії складав близько 140 відсотків від ВВП, в той час як в Італії – лише 40 відсотків. В Німеччині майже половина зобов'язань нефінансового сектора (що включає домашні господарства, нефінансові корпорації та органи державного управління) належала банківському сектору, в той час як у США – лише близько 15 відсотків від ВВП.
У зв'язку з цим, для систем, в яких первинним є незалежність учасників (американська система), важливого значення набуває наявність загальнодоступної інформації та правової забезпеченості виконання угод. Важливу роль тут відіграють цінові сигнали та відкрита конкуренція. З іншого боку, в системі, заснованій на стійких взаємовідносинах між кредитором та позичальником (європейська система) такі чинники відіграють значно меншу роль.
У світі не існує "чистих" систем. В той же час спостерігаються тенденції до зниження значимості традиційної банківської системи. Передусім, це стосується країн Єврозони і пов'язано з розширенням спектра банківських операцій у тому числі на фондовому ринку.
Важливого значення на шляху інтеграції України у світову господарську систему набуває готовність вітчизняних підприємств до виходу на міжнародні фінансові ринки.
Як відомо, окремі українські підприємства вже здійснюють розміщення власних цінних паперів на світових фондових біржах. Так, у 2006 році сума залучених за межами України коштів за борговими цінними паперами банківського сектору зросла у 2,5 рази склавши 3,1 млрд. дол. США, інших суб’єктів господарювання – на 45,2 відсотка (склавши 1,85 млрд. дол. США). У І кварталі 2007 року банківським сектором було розміщено єврооблігацій на загальну суму 1,4 млрд. дол. США. Мінфіном у 2007 році розміщено облігації зовнішньої державної позики на суму 500 млн. дол. США з відсотковою ставкою 6,385 відсотків річних.
Як показує практика, глобальна фінансова інтеграція має як свої переваги, забезпечуючи зростання світової економіки, так і недоліки. Зокрема, вона робить країни більш вразливими до фінансових криз, нестабільності потоків приватного капіталу.
В той же час, згідно з результатами відповідного аналізу, проведеного Міжнародним валютним фондом, у системах, де первинним є незалежність учасників, корегування цін під час впливу незалежних економічних детермінант, проходить більш швидко і зменшує кількість помилок при визначенні реальних цін.
Тому, щоб захиститись від таких небезпек, необхідно забезпечити зміцнення внутрішніх ринків, створити ефективне національне законодавство, у тому числі корпоративне, удосконалити систему нагляду за фінансовими інституціями.
На жаль, в Україні існують певні проблеми та ризики на фінансовому ринку. Основними чинниками недостатнього розвитку фінансового сектору України є:
- невизначеність чіткої вертикалі взаємовідносин: держава –саморегулівні організації – учасники фінансового ринку – інвестори;
- недостатня сформованість законодавчої бази;
- слабкість впровадження принципів корпоративного управління та низький рівень корпоративної культури;
- негативний досвід, отриманий населенням на початку 90-х років ХХ століття, та, як наслідок, існування недовіри до фінансових установ.
В Україні триває пошук найприйнятніших шляхів щодо удосконалення функціонування фінансового сектору в умовах ринкових перетворень. На жаль, фінансовий сектор ще перебуває на етапі свого становлення, що свідчить про необхідність активізації дій у цій сфері.
Значним чином вирішення проблемних питань фінансового сектора залежить від вироблення спільної позиції державних органів та учасників ринку.
Так, забезпечення повноцінних відносин між емітентами (українськими підприємствами) та інвесторами, а також становлення вітчизняних підприємств повноцінними учасниками міжнародних фінансових ринків потребує не просто удосконалення в Україні системи корпоративного управління, а й наближення її до світових стандартів.
Адже рівень корпоративного управління є одним з ключових факторів, що характеризує інвестиційний клімат в країні, визначає ефективність діяльності товариств, ступінь захищеності прав інвесторів та врахування інтересів інших зацікавлених осіб.
Водночас, учасники ринку повинні мати бажання здійснювати самостійні кроки щодо підвищення якості корпоративного управління в своїх установах.
Уряд розглядає це завдання як пріоритетне, вирішення якого сприятиме розширенню можливостей для залучення інвестицій, розвитку вітчизняної економіки. Уряд удосконалює законодавчу базу, зокрема, щодо діяльності акціонерних товариств, депозитарного обліку цінних паперів тощо.
З 1 березня 2007 року в Україні функціонує система розкриття інформації на фондовому ринку, яка дозволяє кожній особі дізнатись про діяльність підприємства-емітента, що забезпечує прозорість цих процесів.
Надзвичайно великої ваги останнім часом набуло питання поглинань. Недостатність розвитку фондового ринку вимагає переведення напівкримінальних методів боротьби за контроль над підприємствами у цивілізовані рамки.
Так, з метою недопущення виникнення в Україні випадків протиправного поглинання та захоплення підприємств ("рейдерства") і вироблення шляхів боротьби з ним при Кабінеті Міністрів України створено Міжвідомчу комісію. Оскільки "рейдерство" за своєю суттю може створювати загрозу економічній стабільності, Урядом розробляються законопроекти щодо внесення відповідних змін до Кримінального кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення, Законів України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" тощо.
Значний вплив на створення сприятливого інвестиційного клімату матиме реформування податкової системи, підвищення фіскальної ефективності податків та зниження податкового тиску на товаровиробників і забезпечення податкової стабільності протягом 10 років, що передбачено проектом Податкового кодексу.
Для забезпечення підвищення довіри населення до фінансових установ Урядом проводиться робота щодо удосконалення механізмів повернення знецінених заощаджень громадян, у тому числі щодо створення реєстру вкладників та страхувальників. Крім того, Урядом розробляється проект Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг.
Уряд України має чітке стратегічне бачення економічної політики та послідовності курсу реформ, у тому числі і у фінансовому секторі. Затверджено Основні напрями розвитку фондового ринку на 2005-2010 роки та План заходів щодо їх виконання, Концепція розвитку страхового ринку України до 2010 року, Стратегія розвитку пенсійної системи тощо. Зараз Держфінпослуг разом з іншими центральними органами виконавчої влади розробляють проект Стратегії розвитку фінансового сектора України до 2015 року, а Держінвестицій - проект Концепції модернізації ринків капіталу.
Міністерство економіки разом з іншими центральними органами виконавчої влади розпочало розробку проекту Державної програми економічного і соціального розвитку на 2008 рік, якою передбачається визначити шляхи вирішення нагальних проблем в економічній, соціальній та гуманітарній сфері, забезпечення дотримання принципів демократії, захисту прав і свобод громадян, поліпшення добробуту населення і підвищення міжнародного авторитету України. Окремим розділом в проекті визначено необхідність розвитку фінансового сектора.
Результатом виваженої політики Уряду має стати виведення економіки держави на траєкторію сталого економічного розвитку з переходом на інвестиційно-інноваційну модель розвитку, побудовану на економіці знань, ефективним стимулом якої має стати розвиток фінансового сектору.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"