інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Сучасні стратегії грошово-кредитної політики

Р. Лисенко
начальник відділу дослідження грошово-кредитної політики і міжнародних
валютно-кредитних відносин центру наукових досліджень НБУ

Грошово-кредитна політика – це комплекс взаємопов’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей і заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни.
За характером стратегічної мети, що слугує цільовим монетарним орієнтиром, існують такі види грошово-кредитної політики:
- режим монетарного таргетування (від англ. target – ціль);
- режим валютного таргетування;
- режим інфляційного таргетування.
Режим монетарного таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, які спрямовані на підтримку стабільного попиту на гроші з боку суспільства, з метою забезпечення заздалегідь визначеного рівня грошової маси в обігу.
Цільовий показник грошової маси визначається з розрахунків прогнозованого показника інфляції, оцінок зростання реального ВВП інших показників соціального-економічного розвитку.
Переваги такого режиму:
- високий рівень координації монетарної і макро-економічної політики країни;
- можливість швидкого реагування з боку центрального банку на зміну таргету.
Умови ефективного запровадження:
- стабільність попиту на гроші, що передбачає наявність довгострокової фінансової стабільності системи;
- наявність ефективного контролю за зміною грошової маси.
Режим валютного таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, що передбачає підтримку стабільності обмінного курсу щодо певної резервної валюти або кошика валют.
Переваги від запровадження такого режиму:
- мета центрального банку і методи її досягнення є зрозумілими для суспільства і не потребують додаткових роз’яснень;
- прив’язка валютного курсу до валюти країни з низькою інфляцією викликає довіру у суб’єктів господарювання до макроекономічних показників.
Основним результатом впровадження такого режиму є зниження загального рівня інфляційних очікувань у суспільстві, стабільність цін на товари, що експортуються .
Недоліки від впровадження таргетування валютного курсу:
- високий рівень залежності монетарної політики центрального банку від зовнішньо-економічних факторів;
- у випадку значного рівня доларизації існують ризики дестабілізації фінансової системи внаслідок впливу валютних криз;
- за умови відкритості економічної системи, зросте притік короткострокового (переважно) спекулятивного іноземного капіталу.
Таргетування інфляції – обрання найбільш реального показника інфляції, якого можна досягти, протягом визначеного часового періоду, використовуючи інструменти грошово-кредитної політики і комунікаційні канали.
Монетарний режим інфляційного таргетування – комплекс заходів, що застосовує центральний банк в межах власної компетенції, з метою запобігання розриву між заздалегідь оголошеним показником інфляції (таргетом) і фактичним його значенням. Відсутність такого розриву є необхідною умовою стабільності національної грошової одиниці.
Економічний зміст: зниження інфляційних очікувань суб'єктів господарювання шляхом підвищення довіри населення до грошово-кредитної політики центрального банку.
Основні характеристики режиму таргетування інфляції:
- оголошення цільового рівня інфляції;
- нормативне визначення лише однієї мети грошово-кредитної політики – низького і стабільного рівня інфляції;
- незалежність центрального банку у виборі і застосуванні інструментів грошово-кредитної політики з метою досягнення поставленої цілі;
- широке розповсюдження інформації про поточний стан інфляції та можливості досягнення поставленої цілі.
Види інфляційного таргетування:
- залежно від початкових умов впровадження: повне, вибіркове, спрощене;
- залежно від гнучкості: відхилення від поставленої цілі в межах визначеного діапазону або точне дотримання поставленого таргету;
- залежно від горизонту встановлення: короткострокове (один рік), середньострокове (два-три роки), довгострокове (більше трьох років);
- залежно від комбінації органів державного управління, що приймають рішення про оголошення рівня інфляції: Уряд у співпраці з Центральним банком або Центральний банк у співпраці з Урядом;
- залежно від можливості відхилення від досягнення поставленої цілі: безумовне або з визначеними умовами (у випадку форс-мажорних або шокових для економіки обставинах).
За даними МВФ у 2005 р. інфляційне таргетування застосовували 22 країни.
Перша група країн: Нова Зеландія (1989), Канада (1991), Чилі (1991), Велика Британія (1992), Ізраїль (1992), Швеція (1993), Австралія (1993), Фінляндія (1993-1998), Іспанія (1993-1998), Перу (1994).
Друга група країн: Чехія (1997), Південна Корея (1998), Польща (1998), Бразилія (1999), Колумбія (1999), Мексика (1999), Індонезія (1999), Південна Африка (2000), Таїланд (2000), Норвегія (2001), Філіппіни (2001), Угорщина (2001), Ісландія (2001), Словаччина (2005), Туреччина (2005).
Переваги режиму інфляційного таргетування:
- забезпечення високого рівня довіри з боку населення до політики центрального банку та зниження інфляційних очікувань;
- забезпечення гнучкої валютно-курсової політики центрального банку;
- зменшення економічних втрат внаслідок усунення невизначеності в суспільстві щодо можливих кроків грошово-кредитної політики;
- створення умов для збалансованого розвитку всіх секторів і галузей економіки, що забезпечить сталий економічний розвиток країни;
- збереження в умовах нестабільного попиту на гроші ефективності монетарної політики та посилення її дієвості;
- динаміка інфляційних процесів (особливо в країнах з перехідною економікою) знаходиться під впливом факторів, які недостатньо контролюються центральним банком;
- замість встановлення в якості цільового показника індексу споживчих цін, центральні банки використовують показники “базової інфляції”, які є “очищеними” від впливу зовнішніх факторів. Це може призвести до невірного трактування суб’єктами економічної діяльності поточного стану економіки.

Порівняльні показники ВВП та інфляції для окремих груп країн, %

Країни, що таргетують інфляцію Рівень інфляції Приріст реального ВВП Режим валютного курсу
до таргетування (1) після таргетування (2) різниця
(2-1)
до таргетування (1) після таргетування (2) різниця
(2-1)
до
таргетування
(1)
після таргетування
(2)
Австралія 6,33 2,25 -4,08 3,03 4,46 1,43 Плаваючий Плаваючий
Канада 4,38 2,00 -2,38 3,24 2,70 -0,54 Плаваючий Плаваючий
Чилі 21,33 9,58 -11,75 6,21 6,65 0,45 Коливання в межах коридору Плаваючий
Фінляндія 4,68 1,23 -3,45 1,27 3,71 2,44 Плаваючий Вступ до ЄС
Нова Зеландія 11,32 2,25 -9,07 2,72 2,39 -0,32 Плаваючий Плаваючий
Іспанія 6,24 3,01 -3,23 2,91 3,11 0,20 Плаваючий Вступ до ЄС
Швеція 6,27 1,46 -4,81 1,33 2,40 1,07 Плаваючий Плаваючий
Об’єднане Королівство 5,68 2,62 -3,06 2,38 3,01 0,63 Плаваючий Плаваючий

Недоліки таргетування інфляції
Не зважаючи на те, що жодна з країн, яка впровадила режим таргетування інфляції не відмовилась від цієї монетарної стратегії, більшість з них відчуває суттєві проблеми у дотриманні цільового показника:
- Чехія (1998р.): цільовий показник “чистої інфляції” знаходився в рамках заданого коридору лише протягом одного тривалого періоду (вересень 2001 – травень 2002р.).
- Польща (1999р.): цільовий показник інфляції знаходився в межах “коридору” лише 3 рази (серпень 1999р., січень-червень 2001р., січень-травень 2004р.).
- Угорщина (2001р.): цільовий показник знаходився в межах встановленого “коридору” протягом періоду з червня 2002р. по листопад 2003р.
Причини, що змушують переглянути діючу грошово-кредитну політику:
- посилення залежності економічного розвитку від зовнішнього сектору та недостатній розвиток внутрішнього ринку;
- зростання цін на продукцію українських експортерів, що призводить до зростання цін на аналогічну продукцію на внутрішньому ринку;
- високий рівень інфляційних очікувань
- Існування суперечностей між цілями монетарної політики.
Передумови для впровадження саме режиму таргетування інфляції в Україні:
- достатня незалежність НБУ;
- наявність режиму керованого плаваючого валютного курсу;
- достатній рівень розвитку банківської системи;
- наявність нормативних та організаційних механізмів тісної координації грошово-кредитної та фіскальної політики;
- наявність інфраструктури фінансових ринків, зокрема ринку державних цінних паперів;
- достатній рівень міжнародних резервів;
- достатній рівень монетизації економіки.
Можливі наслідки від впровадження режиму таргетування інфляції:
- забезпечення стабільного економічного розвитку в довгостроковій перспективі (через розширення внутрішнього ринку);
- забезпечення економічної системи додатковими механізмами стійкості щодо зовнішніх шоків та зміни попиту на гроші (шляхом дотримання оптимального вартісного показника національної валюти та досягнення максимального рівня керованості руху коштів у всіх секторах економіки);
- Збільшення прозорості монетарної політики: публічною стає не лише кінцева мета, але й сам процес монетарної трансмісії
зростання довіри населення до органів державного управління, покращення інфляційних очікувань (за результатами опитування підприємств і населення НБУ має найвищий рейтинг довіри, це створює підґрунтя для формування інструментів і механізмів впливу з боку НБУ на рівень інфляційних очікувань).
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"