інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Бюро кредитних історій: послуги, функції та організація діяльності


В. Корнєєв
д.е.н., Інститут економіки та прогнозування НАН України

Банки та небанківські посередники при обслуговуванні клієнтів повсякденно стикаються з проблемою наявності системних ризиків загалом і кредитно-депозитних ризиків зокрема. При цьому постійною залишається потреба в отриманні достовірної фінансової інформації, витрати на пошук якої відповідно відображаються на вартості кредитних та інших послуг. Необхідними є уніфіковані бази даних про виконання і можливість виконання кредиторами та дебіторами своїх контрактних зобов’язань. У практичній площині, окрім ретроспективних даних щодо фактів неплатоспроможності і фінансового шахрайства потрібна і позитивна інформація про потенційних клієнтів-позичальників, довірителів майна та інших можливих клієнтів фінансових установ. Це вже вимагає прогнозної роботи, і при її розгортанні можливо буде говорити про позиційну трансформацію різних консультативних структур у спеціальні аналітичні центри фінансової інформації. Аналітичні та прогнозні розрахунки за таких умов набувають товарних ознак спеціального інформаційного продукту.
Суттєве зниження кредитного ризику фінансової і банківської діяльності може бути досягнуто при створенні бюро кредитних історій (кредитного бюро), – свого роду архівного фонду, який акумулює інформацію про кредитну історію та кредитоспроможність клієнтів посередницьких структур з метою її надання на комісійній основі замовникам. Кредитне бюро являє собою систематизовану сукупність державних та недержавних різновідомчих реєстрів, що відображають облік основних показників діяльності господарюючих суб’єктів – юридичних і фізичних осіб.
Загалом роль кредитних бюро як установ інформаційного сервісу на фінансових ринках може проявитися повністю у тому випадку, коли вони реалізують себе як посередники між банками і небанківськими структурами – з одного боку, і між потенційними їх клієнтами – з іншого. Пошук нових клієнтів, надання пропозицій юридичного і більш широкого консультаційного обслуговування може стати суттєвим функціональним доробком діяльності кредитного бюро.
Кредитні бюро виступають важливим інфраструктурним елементом фінансового ринку і економіки в цілому. Основне завдання кредитного бюро полягає у мінімізації ризиків можливих фінансових втрат свої клієнтів. Кінцевими продуктами діяльності кредитного бюро є ведення кредитних історій та підготовка інформації для оцінки кредитного рейтингу надійності того чи іншого позичальника (безпосереднє рейтингування вже є прерогативою виключно рейтингового бюро). Помірковані учасники ринку погоджуються платити легітимним інформаторам-бюро за превентивний захист і попередження щодо фінансових ризиків.
Згідно з міжнародною практикою, утворюються кілька груп споживачів кредитної інформації: зацікавлені державні і корпоративні установи, а також фізичні особи. У першу чергу серед них вирізняються банківські та небанківські фінансові структури-посередники, що надають послуги з відстрочкою платежу (в Україні окрім банків, це кредитні спілки, ломбарди, страхові та лізингові компанії). Серед них банки є найбільш зацікавленими організаціями внаслідок оперування значними обсягами кредитних операцій. Всі фінансові структури потребують релевантної кредитної інформації як для власних потреб – коли вони виступають як інвестори при купівлі цінних паперів суб’єктів господарювання чи при кредитуванні останніх, так і для трастового обслуговування своїх клієнтів.
Важливу групу клієнтів кредитних бюро утворюють державні регуляторні органи, що здійснюють нагляд за діяльністю фінансових посередників. Обов’язково відслідковують кредитні історії саморегулівні організації та асоціативні об’єднання учасників ринку. Насамкінець, у непрофесійному середовищі домогосподарства постійно поповнюють пласти кредитної інформації і одночасно користуються кредитними оцінками для вибору тих чи інших посередницьких пропозицій. Зрозуміло, що всі групи клієнтів кредитних бюро користуються наданою інформацією лише за умов сприйняття рейтингових оцінок як об’єктивного, незаангажованого і професійного результату спеціальної аналітичної роботи.
Переваги користування послугами кредитних бюро полягають в наступному: стає можливим прогноз поведінки і платоспроможності позичальників, фіксація їх прямих і опосередкованих зобов’язань, передбачення дефолтів і порушень домовленостей. Бюро зможе слугувати основним інструментом поліпшення доступу позичальників до кредитів, удосконалення управління кредитними портфелями банківських та небанківських установ.
Звернення банків та інших клієнтів до кредитних бюро для отримання необхідної інформації дозволяє уникнути таких ризиків: а) кредитування потенційного позичальника з негативною бізнесовою репутацією; б) неплатоспроможності потенційного позичальника з урахуванням сукупного обсягу його зобов’язань; в) відслідковування шахрайських спроб потенційного позичальника отримати кредит у різних банків; г) обтяження позичальника та при необхідності його поручителя додатковими вимогами. Передбачається, що інформація про кредитні історії позичальників адекватно відображає оцінку їх ринкової позиції, до речі – оцінку не тільки фінансову.
Макроекономічний ефект від створення кредитного бюро полягає в підвищенні прозорості відносин між ринковими контракторами, що сприяє в цілому збільшенню обсягів фінансових операцій в організованій частині ринку. Відповідним чином результативна діяльність кредитних бюро виступає чинником активізації кредитного процесу в цілому. Конкуренція щодо залучення в організований обіг заощаджень домогосподарств зростає не тільки між банками, а й у середовищі небанківських структур. Водночас це є передумовою посилення конкуренції при розміщенні фінансовими посередниками попередньо залучених коштів, а отже, і взаємообумовленого з пасивними операціями розвитку кредитних угод та спільного інвестування. Особливо зростає затребуваність послуг кредитних бюро у зв’язку зі збільшенням обсягів ринку споживчого та іпотечного кредитування населення, що є характерним для сьогодення вітчизняної економіки. Кредитні бюро не тільки пропонують ринку упорядкований інформаційний продукт у вигляді кредитного рейтингу, а й самі споживають первинну фінансову інформацію з метою її обробки для формування чи уточнення рейтингових оцінок. Джерелами первинної та поновлюваної інформації для кредитних бюро виступають: єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб-підприємців; єдиний ліцензійний реєстр; публічні акти, проспекти емісій та фінансові звіти про діяльність компаній; повідомлення кредиторів та юридичних фірм (відповідно у випадках надання і погашення кредиту чи порушення справ про неплатоспроможність і банкрутство); анкетні дані позичальників при оформленні заявок на отримання кредиту.
Разом з тим доцільно акцентувати і такі застереження: не слід розглядати кредитні бюро як панацею для учасників ринку, це не засіб фільтрації ризиків, а лише індикатор їх попередження. Кредитне бюро не впливає безпосередньо на рішення про надання кредиту, а тільки пропонує інформацію щодо можливості прийняття такого рішення. Кредитний рейтинг не є підставою для надання кредиту чи для відмови у фінансуванні. Не може йтися також про заміщення функцій служб безпеки фінансових структур. І до того ж обслуговування у кредитному бюро може відображатися на вартості кредитних послуг банків з пропорційною компенсацією відповідних витрат.
У міжнародному середовищі існують три основні моделі організації кредитного бюро: американська, французька і німецька. У США нараховується біля тисячі кредитних бюро, які є приватними структурами і надають платну інформацію будь-якій юридичній чи фізичній особі (найбільш відомі три американські бюро: Experian, Equifax, TransUnion). Французька схема передбачає обов’язкову акумуляцію кредитних історій в центральному банку країни, а кредитні бюро функціонують як його структурні підрозділи. Німецька схема ґрунтується на поєднанні американської та французької моделей і дозволяє функціонування приватних бюро під пруденційним наглядом бундесбанку. У Німеччині дозволяється отримувати дані про репутацію позичальника (так звану інформаційну заставу) тільки членами кредитного бюро. Можливе створення кредитного бюро і під егідою асоціації банків, – як це започатковано, наприклад, у Польщі.
У зарубіжній практиці розрізняються кредитне і кредитно-пошукове бюро. Останнє займається збором інформації виключно на замовлення клієнтів, серед яких, окрім фінансових структур, часто зустрічаються й нефінансові установи, а також роботодавці.
Вирішення нагальної проблеми створення вітчизняного кредитного бюро стримується кількома обставинами, – правовими, організаційними, ситуаційними. Їх сутність узагальнено зводиться до правового регулювання комерційної і банківської таємниці, а також стосується розкриття даних про банківських клієнтів, насамперед фізичних осіб.
Насамперед, слід відзначити, що практика банківського кредитування регулюється нормами цивільного і банківського права. Ці галузі права мають відмінності. Цивільне право регулює відносини між кредитними установами та їх клієнтами, а банківське – між Національним банком та банками другого рівня. Правила проведення банківських операцій встановлені саме банківським законодавством і нормативними актами Національного банку. Цивільне право ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, рівності сторін угоди. Національний банк у цьому випадку не може втручатися у цивільні договірні відносини між банком та його клієнтом-позичальником. Він не є стороною у правовідносинах з приводу укладання договору банківського кредиту. Предметом відносин між банком та клієнтом-позичальником є кредитна послуга, яка не підлягає обов’язковому оприлюдненню в індивідуальному порядку. Разом з тим, Національний банк бере участь у правовідносинах між ним і банком – з приводу відповідності проведення банківських операцій унормованих ним же вимогам. Це відносини влади і підпорядкування, і предметом таких відносин є вже банківська операція. Результати ліцензування банківських операцій є публічною інформацією.
Закон України "Про Національний банк України" не передбачає будь-якої мети функціонування Національного банку, що має відношення до утворення і моніторингу за діяльністю кредитного бюро. Тому для України французька схема організації кредитного бюро за таких умов не може бути прийнятною.
Щодо діяльності інших – небанківських кредитних установ, а саме кредитних спілок, ломбардів, страхових і лізингових компаній, то вищезазначене екстраполюється на компетенцію Держфінпослуг.
Окремої апеляції в питаннях розкриття інформації і таємниці фізичних осіб–клієнтів кредитних бюро заслуговують норми Конституції України, згідно з якими право на приватне життя є недоторканим. Серед інших стримуючих причин становлення інституту кредитного бюро слід відзначити небажання ринкових контакторів, – юридичних і особливо фізичних осіб здійснювати прозору діяльність і періодично нівелювати проблеми своєї публічності.
Відмова банків від розкриття інформації мотивується небажанням втрачати набуті конкурентні переваги, пов’язані з володінням вибірковою, а часто й ексклюзивною інформацією. Поряд з частковою (здебільшого поверховою) обґрунтованістю, така позиція безумовно містить слабість самоізоляції, яка швидко проявляється у недостатності даних щодо можливостей розширення кола потенційних і дійсних клієнтів-позичальників. Для зміцнення довіри до фінансових посередників всі установи-кредитори і, насамперед, банки повинні дотримуватись принципу "гри за одними правилами" і сприяти поширенню легітимної фінансової та іншої інформації. Але примусити банки оприлюднювати комерційну інформацію у масовому масштабі практично неможливо (за виключенням окремих юридичних підстав), оскільки інформаційні ресурси корпоративного сектору відносяться до приватних нематеріальних активів. Доцільною вбачається пропозиція банкам включати в кредитний договір пункт щодо згоди позичальника переадресовувати контрактні дані в архів кредитних історій і, на противагу, обмежувати кредитування, якщо така згода відсутня.
Діяльність кредитних бюро має бути організована таким чином, щоб інформаційна насиченість ринку сприяла конкуренції на фінансовому ринку, в тому числі й у сфері банківського кредитування. Оскільки кредитні бюро будуть володіти та обмінюватися інформацією про сторони кредитних та інших угод, чиї права й обов’язки обумовлені законодавчо (нормами господарського і цивільного права), то відносини між кредитними бюро та їх клієнтами повинні регулюватись спеціальним законодавчим актом. Це загальновизнана світова практика.
В Україні питання розробки правового та організаційного забезпечення створення вітчизняного кредитного бюро фактично знаходиться на початковому етапі. Перші реальні заходи у цьому напрямі зроблені у другій половині минулого року. Світовий банк та Уряд України 15 липня 2004 р. підписали лист-угоду про надання і використання авансової позики для реалізації "Проекту фінансування розвитку села", в рамках якого передбачено створення Кредитного бюро (з червня 2006 р. зазначений проект має назву "Розширення доступу до ринків фінансових послуг"). Основними завданнями при реалізації цього підкомпоненту визначені розробка техніко-економічного обґрунтування надання рейтингових послуг, підготовка бізнес-плану започаткування діяльності бюро, розробка та вдосконалення необхідної правової бази та інші. Така адміністративна новація в сукупності регулятивних інститутів становлення внутрішнього ринку давно затребується і очікується у професійному фінансовому середовищі.
Довгоочікуваний Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" набув чинності у серпні 2005р. Починаючи з цього часу, можна говорити про початок організованої діяльності спеціальних структур на фінансовому ринку – бюро кредитних історій та врегулювання економічних відносин у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та використання відповідної інформації. Цим Законом визначено вимоги до реєстрації бюро у формі господарського товариства (статутний капітал не менше п’яти мільйонів гривень, обмеження на участь у засновництві юридичних осіб) та підкреслено, що ведення кредитних історій є виключним предметом діяльності таких бюро з відповідним державним ліцензуванням.
Розгортання діяльності вітчизняних кредитних бюро потребує часу та об’єднання зусиль корпоративних та інших учасників ринку. У 2005р. Асоціація українських банків та американська корпорація "Pragma" підписали протокол про співробітництво у створенні вітчизняного кредитного бюро. Станом на середину 2006 р. в Україні функціонувало три кредитні бюро: Перше всеукраїнське бюро кредитних історій (створене за участю Асоціації українських банків, 30 банків та 2-х страхових компаній); Українське бюро кредитних історій (фундаторами стали КБ "Приватбанк" та компанія BigOptima); Міжнародне бюро кредитних історій, яке заснували Національна асоціація кредитних спілок України, інвестиційно-фінансова група "ТАС" і Creditinfo Group.

Нормативно-правова база з питань регулювання
діяльності бюро кредитних історій*

Роль кредитнизх бюро на фінансових ринках
- Зменшує асиметрію інформації між позичальниками і кредиторами.
- Дає можливість кредиторам більш точно оцінити ризики і підвищити якість портфеля.
- Зменшує проблему несприятливого вибору, знижує вартість кредиту для добросовісного позичальника.
- Збільшує обсяг кредиту / покращує доступ до кредитів.
- Сприяє впровадженню кредитного скорингу та автоматизованого андеррайтингу, зменшує операційні витрати і підвищує доходність кредитора.
Рушійні фактори зростання кількості кредитних бюро
- Високі темпи зростання роздрібного кредитування на ринках, що формуються (62% збільшення в період між 1996 і 2004).
- Тенденція до більш відповідального кредитування, викликана різними кризами у споживчому кредитуванні.
- Підвищення обізнаності про кредитну звітність (наприклад, у Східній Європі кількість приватних кредитних бюро зросла з 5 до 12 у 2006).
- Зниження початкових витрат на кредитне бюро паралельно із зменшенням вартості програмного забезпечення з управління базами даних.
- Зростаюча конкуренція.
Історія розвитку кредитних бюро в Україні
- Серпень 2003 – квітень 2005: розробка закону «Про організацію формування та обігу кредитних історій».
- 2 червня 2005: створення ТОВ «Перше Всеукраїнське Бюро кредитних історій».
- 6 червня 2005 року зареєстровано створене ПриватБанком ТОВ «Українське бюро кредитних історій».
- 23 червня 2005: прийняття Закону «Про організацію формування та обігу кредитних історій».
- 23 серпня 2005: реєстрація Creditlnfo Ukraine.
- 6 жовтня 2005: створення Міжнародного бюро кредитних історій.
- 16 грудня 2005: спільний план IFC і Visa CEMEA підтримки розвитку кредитних бюро регіону.
- 23 грудня 2005: початок дії Закону.
- Грудень 2005: Міністерство Юстиції визначено регулятором діяльності Бюро кредитних історій.
- Вересень 2006: Українські Бюро кредитних історій починають етап переходу до промислової експлуатації.
Законодавство з питань регулювання діяльності бюро кредитних історій
- Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" від 23 червня 2005 року № 2704-IV.
- Закон України "Про ліцензування деяких видів господарської діяльності" від 1 липня 2000 року №1775-ІІІ.
- Постанова Кабінету Міністрів "Питання уповноваженого органу з державного регулювання діяльності бюро кредитних історій" від 7 грудня 2005 року №1174.
- Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року №2121-ІІІ.
- Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року №2657-ХІІ.
- Закон України "Про кредитні союзи" від 20 грудня 2001 року №2908-ІІІ.

Порівняльний аналіз відповідності Закону європейським стандартам

Ст. 8 Закону "Про організацію формування та обігу кредитних історій".
Інформація, що не підлягає збору.
"Бюро забороняється збирати і зберігати в кредитних історіях інформацію про фізичних осіб відносно:
- національності, расового та етнічного походження;
- політичних поглядів;
- релігійних та філософських переконань;
- стану здоров’я;
- членства в партіях та інших об’єднаннях громадян".
Ст. 8 Директиви 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 24.10.1995 р.
"Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких осіб".
Ст. 9 Закону "Про організацію формування та обігу кредитних історій".
"Інформація для формування кредитної історії надається Користувачем в Бюро лише у випадку наявності письмової згоди юридичної чи фізичної особи, яка уклала кредитну угоду з Користувачем".
Ст. 7 Директиви 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 24.10.1995 р.
"Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких осіб

Мета створення Закону
Основною метою закону є:
- урегулювання суспільних відносин, що виникають у сфері збирання, обробки, захисту використання інформації при виконанні особами грошових зобов’язань;
- функціонування інституцій, пов’язаних з обміном інформацією про грошові зобов’язання;
- забезпечення прав та інтересів суб’єктів кредитної історії.

Термінологія
Кредитна історія – сукупність інформації про юридичну чи фізичну особу, яка її ідентифікує, даних про виконання юридичною чи фізичною особою обов’язків щодо кредитних зобов’язань, іншої відкритої інформації згідно із Законом.
Бюро кредитних історій – юридична особа, виключною діяльністю якої є збирання, зберігання, використання інформації, що складає кредитну історію.
Користувач Бюро – юридична чи фізична особа – суб’єкт господарської діяльності, який укладає кредитні угоди і відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію,що складає кредитну історію.
Суб’єкт кредитної історії – будь-яка юридична чи фізична особа, яка уклала кредитну угоду і відносно якої формується кредитна історія.

Інформація, що не підлягає збору
Бюро забороняється збирати і зберігати в кредитних історіях інформацію про фізичних осіб відносно:
• національності, расового та етнічного походження;
• політичних переконань;
• релігійних та філософських поглядів;
• стану здоров’я;
• членства в партіях та інших об’єднаннях громадян.

Уповноважений орган з державного регулювання діяльності бюро кредитних історій
Роль Міністерства юстиції України в галузі регулювання діяльності бюро кредитних історій
Постановою Кабінету Міністрів від 7 грудня 2005 р. №1174 "Питання уповноваженого органу з державного регулювання діяльності бюро кредитних історій" Функції уповноваженого органу з державного регулювання
діяльності бюро кредитних історій покладені на Міністерство юстиції України.

Повноваження Міністерства юстиції:
Відповідно до Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" від 23.06.2005 року №2704-IV Міністерство юстиції України:
- приймає власні нормативно-правові акти і рекомендації відносно діяльності Бюро кредитних історій;
- здійснює функції органу ліцензування;
- веде Єдиний реєстр Бюро кредитних історій і письмово інформує Бюро про всі зміни в Реєстрі;
- контролює відповідність діяльності Бюро вимогам Закону, нормативно-правових актів Мінюсту і Положення Бюро;
- здійснює контроль за цільовим використанням інформації, що міститься в кредитній історії під час реорганізації чи ліквідації Бюро;
- звертається в Бюро кредитних історій з письмовим попередженням про припинення порушення і прийняття необхідних заходів для його запобігання;
- звертається до суду з вимогою про застосування фінансових санкцій;
- здійснює інші повноваження, що передбачені законами України

Розробка нормативно-правових актів

Наказ "Про затвердження Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності зі збирання, обробки, зберігання, захисту, використання інформації, що складає кредитну історію" Міністерство юстиції України і Державний комітет з питань регуляторної політики
та підприємництва
Етап узгодження
Наказ "Порядок контролю за дотриманням Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності зі збирання, обробки, захисту, використання інформації, що складає
кредитну історію".
Міністерство юстиції України і Державний комітет з питань регуляторної політики
та підприємництва
Етап розробки
Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок передання відомостей з державних реєстрів" Міністерство юстиції України Планується розробка
Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок оплати за передання відомостей з державних реєстрів Міністерство юстиції України та Міністерство Фінансів України Планується розробка
Інструкція "Про порядок формування і ведення Єдиного державного реєстру бюро
кредитних історій"
Міністерство юстиції України Планується розробка
Внесення змін і доповнень до Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" та/або інші нормативно-правові
акти України
Міністерство юстиції України Планується розробка

* За матеріалами Міжнародної конференції з питань діяльності Бюро кредитних історій, м. Київ, 29 вересня, 2006 р.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"