інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Глобалізація інвестиційних процесів та економічна безпека України

В. Мунтіян
професор Національної Академії Державного
Управління при Президентові України, д. е. н.

У світі відбуваються дві основні тенденції – процеси глобалізації і процеси регіоналізації. Сьогодні світ став ще більш малопередбачуваним і малопрогнозованим. Існує три пов'язані між собою основні світові валюти: долар США, євро, японська ієна. Але, не зважаючи на зовнішню взаємоузгодженість та визначеність параметрів “тунелю”, з позиції безпеки, між цими валютами відбувається не тільки інформаційна, але й економічна “війна”, прикладом якої є фінансова криза 1997–1998 рр.
Україна існує у складному світі, наповненому величезною кількістю викликів, ризиків, загроз та небезпек.
На жаль, наші урядовці, і навіть деякі вчені сприймають Україну, як економічну лабораторію, вони не враховують зовнішніх процесів і факторів, що впливають на формування нової економічної світобудови.
Насамперед, відомо, що долар США є еталонною валютою, не зважаючи на всі інші функції, які він виконує. Валовий внутрішній продукт США це 20,6% від загальносвітового, зовнішньо-торгівельні операції складають 15,7%, але за експертними оцінками понад 65% зовнішньо-торгівельних операцій у світі здійснюється в доларах США.
Існує фактор, що порушує стійкість світової фінансової системи. Ризик посилюється ще й тим, що за останні 50 років резерви підкріплення національної валюти США знизились до 1,5%. У США ринок деривативів становить 125 трлн. дол. США (практично 10 річних ВВП). У банківській системі вони становлять 62 трлн. дол. Це вторинні, відокремлені від реальної економіки ресурси, при валовому внутрішньому продукті США 11,3 трлн. дол. Можна уявити реальну диспропорцію. Сьогодні цю економіку називають "віртуальною": не маючи грошей, можна купити товар, не маючи товару, можна його продати. Щоб якось управляти глобалізацією, необхідно всіх "вишикувати" під єдині стандарти. Тому Уряд має проводити ефективну та мудру економічну політику в країні, щоб не потрапити у небезпечні “лещата” світової фінансової системи.
З одного боку, світова фінансова система заповнена “брудними” грошима, а з іншого – це "чисті" гроші, що свідчить про її передкризовий стан і є одночасно сигналом для нагальної необхідності запровадження принципово нової економічної моделі розвитку. Такою моделлю повинна стати інформаціогенна економіка, саме вона може уникнути планетарної катастрофи і забезпечити гармонійний розвиток світової спільноти.
За ініціативою США відбувається девальвація долара (борги значно перевищили порогове значення співвідношення їх до ВВП). Це відбувається для того, щоб потім частково перейти на золотий стандарт для внутрішнього ринку. Також це приведе до затухання економіки інших країн. Необхідно підійти зважено до цього питання і захистити свою фінансову систему.
Звернемося до світового ринку. Там відбувається деформація світового доходу. Той, хто володіє світовими фінансами і впливає на прогноз ціни і на розподіл доходу, не зацікавлений допустити Україну до цих процесів.
Японія при більш ніж 90% привозної сировини, при 126 мільйонах населення і території 0,37 млн. кв. км. виробляє ВВП понад 5 трл. дол. США.
За основними макроекономічними показниками Японія випереджала США. Вона вирішила створити міжнародний валютний фонд для країн Тихоокеанського регіону, відмовившись від доларизації, із введенням зони ієни. Але їй не вдалося реалізувати свій план.
Причин можна назвати багато, чому не вдалося створити МВФ. Але по суті це елемент фінансової “війни”.
Ще один приклад. Три – чотири роки тому Україну звинувачували, що вона гальмує розвиток світогосподарської системи, оскільки на її території відмиваються брудні гроші. Я теж проти кримінальної економіки, безумовно, з нею треба боротися, але я проти подвійних стандартів, що застосовуються до України. За даними ФАТФ “брудних грошей” відмивається у світі щорічно 2,5 трл. дол. США. На той період грошова база України складала лише 9 млрд. грн. і не могла гальмувати світові економічні процеси хоча б через низький рівень економічного потенціалу, а відповідно і мізерний вплив на світогосподарські процеси. Проте сьогодні тіньовий сектор економіки не зменшився, не стало менше брудних грошей. Україна для проведення моніторингу подає 40 основних фінансових показників держави в дану організацію, хоча ніхто не замислиться над тим, що ми добровільно віддаємо код від фінансової безпеки держави. Для прикладу, на Заході не скажуть навіть реального рівня рентабельності компанії.
Для забезпечення фінансової безпеки країни необхідно вивчати ці проблеми, робити наукові прогнози, щоб своєчасно вжити ефективних заходів по нейтралізації негативних процесів. Адже небезпека – це підводна частина айсбергу, тому її важко своєчасно виявити.
На сьогоднішній день геоекономіка вийшла на перше місце у світі. А враховуючи нашу ситуацію, для України проблеми економічної безпеки мають стати пріоритетними.
Для цього українська еліта повинна насамперед володіти системними знаннями, бачити цілісність картини світобудови, у тому числі, господарської, екологічної та соціальної систем. Вона повинна усвідомлювати динаміку процесів і явищ, що відбуваються і на цій базі показати куди ми йдемо, чого ми прагнемо, у які терміни і яку конкретну модель розвитку буде запропоновано суспільству.
Тому потрібно створити нову парадигму, нову стратегію і програму діяльності уряду, тому що від влади народ очікує мудрих рішень, реальних прогнозів і конкретних дій.
Потрібно знати ці процеси, передбачати їх і не допускати, щоб Україна (потенційно сильна та інтелектуальна), була керована іззовні. Найслабша її ланка – це фінансова система, яка безпосередньо пов’язана із станом національної економіки. Не може бути при хворій економіці здорових фінансів. Нашу фінансову систему потрібно оздоровити, привести до нормативів, які визначаються критеріями безпеки. Перший — це коефіцієнт монетизації. Грошова маса повинна відповідати сумі маси цін товарів і послуг, які свідчать, що забезпечується реальний обсяг ВВП і відповідний приріст. На початку реформування економіки індекс монетизації становив 80% ВВП, потім за рахунок невдало проведеної лібералізації (елемент економічної небезпеки) знизився до 11,4% і тримався на рівні 23% (при критичній межі – 50%). Тобто, до фінансової системи "влито" недостатньо фінансових ресурсів, щоб забезпечити економічне зростання, що призводить до розриву товарно-грошових потоків, кризи неплатежів, зменшення доходів державного бюджету та інше. Грошова маса повинна бути збалансована, адже автоматичне її збільшення теж небезпечне тому, що може спричинити високу інфляцію.
За попередніми оцінками Мінекономіки у першому півріччі 2005 року грошова маса (М3) зросла на 24,3% (в минулому році на 19,9%), грошова база – на 21,8% (в минулому році – на 17,8%). Проаналізувавши графіки індексу зростання реального ВВП та зміни грошових агрегатів за відповідні періоди можна побачити, що при зростанні грошової маси в минулому році на 19,9% приріст ВВП складав 13,2% і 4,4% рівень інфляції. У поточному році грошова маса збільшена на 24,3%, тобто на 18% перевищила показник минулого року, але приріст ВВП склав лише 4%, тобто на 70% менше приросту минулого року, не було зростання виробництва, а навпаки – відбулося зниження на –0,9%. То куди ж ділись гроші? Вони задовольнили попит не за рахунок зростання обсягів виробництва, а за рахунок зростання цін. Так інфляція зросла у порівнянні із аналогічним періодом минулого року на 37%.
Другий критерій – необхідно, щоб наша фінансова система була поєднана із реальним сектором економіки, а не працювала в основному сама на себе. Потрібно також регулювати швидкість обігу капіталу. Нормальна швидкість обігу капіталу становить 1–2 оберти на рік. У нас зазвичай 5 обертів на рік. У 2005 році становитиме менше 3, але до кінця року на порогові значення безпеки ми не вийдемо.
Подивимось на результати проведення державної економічної політики у першій половині поточного року. З одного боку, ми маємо відмінну оцінку результатів роботи нової влади, яку вона сама собі виставила. З іншого – маємо результати від “відмінної” діяльності уряду яку отримав український народ, Україна. Насамперед це дванадцять економічних шоків, які в поточному році призведуть до інституціональної, економічної і політичної кризи в державі, виведуть економіку країни із фази зростання і штовхнуть у фазу деградації, якщо негайно не вжити невідкладних заходів щодо забезпечення економічної безпеки держави.
Які аргументи існують для таких песимістичних прогнозів. Наведемо лише основні із них.
1. Безсистемність, неорганізованість, непередбачуваність, хаотичність прийняття управлінських рішень і небажання нести за їхні наслідки відповідальність. Сьогодні вже ні наукова і політична еліти, ні вороги, ні друзі, ні саме суспільство не розуміють, що насправді відбувається в державі, кому це потрібно і до чого це може призвести?
2. Набули загрозливих форм масштабні соціально-економічні і соціально-політичні процеси, які можуть не лише перерости в системну кризу, але представляють величезну небезпеку незалежності нашої держави. Особливо така ситуація небезпечна сьогодні, коли загрозливих форм набрали глобалізаційні процеси і Україна, яка знаходиться на розломі цивілізацій, повинна бути як ніколи могутньою, цілісною, монолітною державою з консолідованим суспільством, об’єднаним загальнонаціональною життєформуючою концепцією та мудрою політикою влади.
3. Відбувається руйнація системи державного управління, розрив прямих і зворотних управлінських потоків із проявами автономності між центральними і регіональними органами влади та місцевого самоврядування. Існує значна кількість прикладів порушення принципів формування кадрового резерву, коли без проходження конкурсного відбору, без реальної перевірки знань, практичного вміння, моральних якостей, а лише за принципами особистої відданості, клановості, партійності, родинних зв’язків призначають на державні посади.
4. Деструктивна політика влади спричинила низку лавиноподібних “шоків” які роз’їдають соціально-економічну систему держави, сприяють відтоку капіталів, “мозків” та економічно активної молоді з країни, сприяють затуханню ділової активності, корупції влади та збільшенню тінізації економіки. Зменшують добробут населення та позбавляють людей віри. Основні кризи та “шоки”, які уряд спромігся спровокувати протягом перших п’яти місяців це такі, як: адміністративно-управлінська, інституційна, політична, банківська, податкова, інвестиційна, власності, нафтова, м’ясна, цукрова, газова, валютна, інфляційна тощо.
5. Відбувається знищення ще не до кінця сформованого великого національного капіталу, національного виробника, та збільшення тиску на середній і малий бізнес, зате ставка робиться на спекулятивний закордонний капітал та імпорт. Надмірно та поспішно відкривається економіка для транснаціональних корпорацій, здійснюється корупційний та кримінальний тиск на економіку, відбувається стрімке згортання експортного потенціалу України, спричинене втратою секторіальних ринків. В умовах, коли відбувається кримінальна революція у світі, таке послаблення українських позицій може спричинити приток міжнародного криміналітету в країну та зростання організованої злочинності, при цьому руйнується система правопорядку, оборони та безпеки держави завуальована під низку нескінчених процесів реформування.
6. Відсутність чіткої, передбачуваної внутрішньої та зовнішньої політики держави, постійні скандали, пов’язані із корупцією та боротьбою за перерозподіл власності та сфер впливу владних структур, відвернуло інтелектуальну еліту від влади, призвело до падіння престижу та іміджу держави, як на Заході так і на Сході, до втрати ринків і стратегічних інвесторів. Темпи зростання ВВП за січень-червень поточного року порівняно з показниками минулого року зменшились у 3,3 рази. Якщо у порівнянні з січнем–червнем 2004 року індекс реального ВВП становив 113,2%, то за січень–червень 2005 року – 104%. Це свідчить про погіршення тенденції зростання. Рапортувати, що у нас найкращий показник реального зростання ВВП серед країн Європи, – це, м’яко кажучи, передчасно і не відповідає реаліям, тому що всі постсоціалістичні країни Європи вже давно вийшли на базовий рівень ВВП до перехідного періоду.
В Україні станом на 01.01.2005 року реальний рівень ВВП становив 61% від базового рівня 1990 року. Тобто, треба спочатку вийти на базовий рівень, а вже потім робити аналіз у співставних показниках.
2004 рік закінчився з показником приросту реального ВВП на рівні 112,1%. Зрозуміло, що існує циклічність, і цей показник не може довго триматись на такій позначці. Його темпи можуть сповільнитися. Але існує критична межа, нижче якої не має бути падіння. Для того, щоб не збитися з циклу зростання, наявність циклічної складової визначається допустимими пороговими значеннями коливань. Такою межею є річне падіння темпів, що не нижче 30% до досягненого рівня попереднього року. Отже, такі темпи скорочення приросту ВВП, які ми маємо сьогодні, викликають занепокоєння, адже призводять до затухання темпів економічного зростання.
Ситуація потребує вжиття кардинальних заходів щодо виправлення основного макроекономічного показника, від якого в основному залежить макроекономіче зростання. Можна стверджувати, що до кінця 2005 року уряд не створить 1 млн. нових робочих місць, тому, що порушена пропорція між фондом нагромадження та фондом споживання національного доходу, що зменшить інвестування в основний капітал та внесе диспропорції в його технологічну структуру. Ми чітко бачимо, що зменшення норми державних заощаджень, яке відбувається зараз в Україні, призведе до зменшення капіталооснащеності та продуктивності праці, що негативно відобразиться на економічному зростанні.
Наведемо для порівняння найсильнішу за економічним потенціалом країну світу – США. Основним завданням економічної політики уряду Клінтона було забезпечення реального приросту ВВП не менше 102,5% щорічно. Хоча в світовій практиці дана критична межа визначена в 102,7%. Якщо ця пропорція не витримується, то про розвиток не може бути й мови. При таких темпах можна лише підтримувати досягнутий рівень. Уряд Клінтона виконав це завдання, не допустив процесів стагфляції економіки США.
Економічна модель США має певні відмінності від економічної моделі країн ЄС, існують відмінності й у пріоритетах економічної політики. Якщо для країн ЄС пріоритетом залишається забезпечити темпи приросту ВВП, то для США сьогодні пріоритетом є створення нових робочих місць для підтримання оптимального економічного зростання. Тому стратегічним економічним завданням уряду Буша є створення щорічно не менше 100 тис. нових робочих місць (зауважте – не 5 млн., як у нас, а 100 тис.!). Створення одного робочого місця в США коштує в середньому 100 тис. дол.
Слід зазначити, що працевлаштування незайнятого населення та створення нових додаткових робочих місць – це принципово різні економічні категорії, вони потребують зовсім іншого обсягу ресурсів, тому їх не потрібно ототожнювати. Висновок такий, що завдання потрібно ставити реальні.
Але якщо подивитися на економічні проблеми держави з позиції безпеки, то можна прийти до висновку, що все хтось розробив, тому, що комусь було вигідно, щоб у нас так було, але це не відповідає національним інтересам нашої держави. В сучасних умовах конкурентної боротьби це цілком закономірно, бо Україна є сильним потенційним конкурентом за низкою факторів (чорнозем, прісна вода, природні ресурси, вигідне геоекономічне та геостратегічне положення – унікальна транзитна територія, кваліфікована робоча сила, досить високий інтелектуальний потенціал, тощо).
Адже через відсутність ефективної зовнішньоекономічної політики уряду, зовнішні економічні чинники не лише не нейтралізуються, а навпаки стимулюються і переростають в реальні загрози, які у свою чергу посилюють внутрішні. Так зниження інвестиційної активності з одного боку, а з іншого – збільшення запозичень внутрішнього ринку з метою фінансування видатків у бюджет та соціальних зобов'язань може призвести до збільшення вартості кредитів для реального сектору економіки, що негативно вплине на фінансову стійкість вітчизняних підприємств.
Не можна не враховувати негативного впливу зовнішніх чинників на економічну ситуацію. Основні з них: погіршення кон’юнктури на світових ринках, падіння цін та уповільнення зростання попиту в країнах - основних торгівельних партнерах, підвищення цін на ринку нафти та імпортні ціни на газ. Але вони були передбачуваними і уряд повинен був вжити своєчасно комплекс ефективних заходів щодо їх нейтралізації, але цього не було зроблено.
Прискорений, але не підготовлений належним чином процес інтеграції до СОТ через обмеженість виробничих потужностей і високу зношеність виробничих фондів базових галузей, а також реальна відсутність інвестиційно – інноваційного розвитку пригнічуватиме експортну орієнтованість галузей. Це спричинить зменшення обсягів виробництва в галузях машинобудування через низьку конкурентоспроможність багатьох видів її продукції.
Відбудеться також скорочення виробництва продовольства, через звуження внутрішнього ринку реалізації вітчизняних товаровиробників харчової та переробної промисловості. Насамперед це матиме негативні соціальні наслідки через погіршення ситуації на ринку праці у зв’язку із зростанням чисельності безробітних. Взятий урядом, курс на лібералізацію зовнішньої торгівлі призведе до збільшення конкуруючого імпорту, що спричинить зменшення обсягів виробництва вітчизняних виробників.
Як свідчить об’єктивний аналіз, шоки, насамперед, були спричинені внутрішніми негативними чинниками, через відсутність системної взаємоузгодженої політики не лише уряду, а влади в цілому.
Згадаємо лише основні з них. Невдалий, спекулятивний по своїй суті, почин із реприватизацією спричинив згортання інвестицій, зменшення ролі експорту, як чинника економічного зростання. Спричинена урядом “криза перспектив”, обумовила втрату мотивацій до інвестування, загальмувала основний прошарок бізнесу як легального, так і тіньового сектору, стимулювала витік капіталу з України. Різкий стрибок обмінного курсу національної валюти призвів до скорочення прибутків експортних галузей, в першу чергу металургійної та хімічної промисловості, до збільшення потреби у позичкових ресурсах, що призвело до підвищення операційних видатків, тим самим погіршивши конкурентоспроможність машинобудування, легкої і харчової промисловості, скорочення загального рівня виробництва та прискорення інфляційних процесів.
Збільшення вартості національних активів послабили економічні стимули залучення прямих іноземних інвестицій, проте було залучено міжнародний спекулятивний капітал, зацікавлений в одержанні надприбутків на курсовій різниці від продажу облігацій внутрішньої державної позики, що створює потенційну загрозу фінансовій системі держави. Нововведення в тарифній і податковій сферах, адміністративні обмеження в ціновій сфері, різка ревальвація гривні призвели до втрати значної частки заощаджень населення, (за експертними оцінками біля 1 млрд. дол. США).
Непередбачуваність та непослідовність дій влади, відсутність достовірної інформації, а також відсутність концепції, програми і стратегії економічної політики на фоні дезорганізації управління (в першу чергу, середніми та великими підприємствами), що спричинено невиваженими діями уряду щодо ініціювання масових перевірок, судових позовів, залякування націоналізацією та реприватизацією, шельмування великого національного капіталу з одночасною здачею національних позицій зарубіжному капіталу, спровокувало інституційну кризу в державі.
Перераховані негативні чинники, а також руйнування усталених економічних взаємовідносин, які склалися в останні роки, та негативні зміни у сфері зовнішньої торгівлі, спричинили ефект “вичерпання інерції економічного зростання”. Все це зменшує могутність держави та добробут населення, ставить під загрозу національну безпеку держави.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"