інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Актуальні питання та перспективи банківської діяльності на фінансовому ринку

О.Параскєва
Заступник начальника Департаменту цінних паперів
ВАТ "Морський транспортний банк"

Розвиток економіки постійно вимагає мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. У будь-якій країні, де економіка функціонує ефективно, цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів. Однак, ринок фінансових ресурсів – це швидше загальна назва цілої системи ринків, що зосереджують попит і пропозицію на різні за своїм характером платіжні засоби. За період з 1991 по 2004 рік проведено реформи, які сприяли докорінним змінам соціально-економічних відносин, розбудові України як демократичної держави з ринковою економікою, сформовано такі визначальні атрибути її незалежності, як фінансова, грошова, бюджетна, банківська, митна та інші системи, що сукупно визначають економічну інфраструктуру. Події кінця 2004 – початку 2005 року для економіки країни у цілому та кожної її частини стали великим та сер’йозним випробуванням. Незважаючи на позитивні тенденції сталого економічного зростання та підвищення реальних доходів громадян, сьогодні залишається дуже велика кількість невирішених питань, у тому числі щодо роботи банків на фінансовому ринку.
У цей час економіка країни у цілому, а також фінансова і банківські системи переживають часи реформування й адаптування до нових умов роботи.
На сьогодні в Україні чинне законодавство дає можливість створювати банки із 100%-вим іноземним капіталом, але з обов'язковою вимогою – це мають бути дочірні банки. У той же час на розгляді парламенту перебуває законопроект, яким дозволяється відкриття філій іноземних банків. Підгрунтям цього питання є – з одного боку, мета створити необхідну ресурсну базу для підприємств за більш низькими кредитними ставками ніж сьогодні, з іншого – це бажання створити нові конкурентні умови для вітчизняних банків з метою подальшого удосконалення банківської системи в цілому. Але при цьому недостатньо уваги приділяється загрозі реальної небезпеки щодо неконтрольованого та несвоєчасного виходу на український ринок філій іноземних банків, який може призвести до перерозподілу ринку корпоративних клієнтів на користь іноземних банків та встановлення ними контролю за найбільш ефективними сферами діяльності.
Дискусії щодо створення в Україні єдиного фінансового регулятора продовжуються і тепер. Планується перерозподілити функції контролю за ринком фінансових послуг (у тому числі банківських послуг, послуг щодо професійної діяльності на ринку цінних паперів) між Національним банком України та новоствореним органом на базі ДКЦПФР і Держфінпослуг. Дійсно, є така світова практика (біля 5 європейських країн створили єдиний державний орган, що контролює ринок фінансових послуг), але необхідно не лише копіювати таку систему організації державного регулювання фінансового ринку, а зважено підійти до віришення цього питання з урахуванням більш ніж десятирічної історії функціонування фінансового ринку України. Існує реальна небезпека порушити дуже крихкий баланс існуючої та працюючої системи організації ринку фінансових послуг та державного контролю за його функціонуванням.
На сучасному етапі розвитку відбувається процес подальшого формування фінансового ринку, у тому числі його складової частини – фондового ринку України, але, на жаль, більшість його елементів не відповідає системі функціонування фондових ринків розвинутих країн. Загальна проблема полягає у необхідності створення ефективного механізму функціонування ринку цінних паперів з тим, щоб його динаміка відповідала цілям інвестиційного процесу в цілому і була стимулом для розвитку економіки країни. Фондовий ринок має бути тим інструментом, важелем, який фактично стимулює розвиток економіки, приводить до швидкого перерозподілу, переливу капіталів з однієї галузі до іншої, який фактично стимулює швидкі темпи розвитку економічного прогресу. Але все це більше у теорії, що ж ми маємо на практиці?
Банківська система має проблему зайвої ліквідності (головним чином гривневої), але не може нарощувати власні портфелі у цінних паперах через практичну відсутність привабливих фінансових інструментів у необхідних обсягах на ринку. При цьому Національний банк обмежує участь в аукціонах по розміщенню депозитних сертифікатів НБУ для тих банків, які залучають кошти за кордоном. Така позиція НБУ обумовлюється його бажанням не створювати зайві обсяги грошової маси на ринку, але на думку банківських фахівців ці побоювання безпідставні.
Крім того, з боку Національного банку України все наполегливіше комерційним банкам вказується на необхідність зниження ставок за кредитами. Але більшість банків на цей час з різних причин не мають достатньо "дешевих" джерел фінансування. Останнім часом спостерігається стала тенденція виходу на світові ринки запозичень банківських установ та отримання ними кредитних рейтингів, а також перегляду раніше присвоєних (на більш позитивні) рейтинговими агенціями. Поряд з такими досвіченими у питаннях випуску єврооблігацій банками, як Укрсиббанк, Укрсоцбанк, Приватбанк, інші банки також мають плани виходу на цей ринок. Банк "Надра" щойно завершив довготривалий процес підготовки до виходу на ринок єврооблігацій, Банк "НРБ-Україна" отримав довгостроковий кредитний рейтинг від міжнародного рейтингового агентства Мудіс на рівні Бі2. Рейтинг отримано для випуску єврооблігацій у другому півріччі цього року.
Ще одним з проблемних питань, що потребує негайного вирішення, є необхідність удосконалення існуючої та перспективної законодавчої бази. Не викликає жодних заперечень необхідність інтеграції банківської системи України до світових фінансових ринків. Одну з основних ролей у цьому процесі відіграє Національний банк України, який виступає основним державним органом, що регулює роботу банківської системи. В Україні високий рівень якості контролю діяльності банків: застосовуються 23 з 30 Базельских принципів нагляду за банками, а також завершується перехід до нагляду на підставі оцінки та обілку ризиків. У процесі реформування банківської системи Національний банк прагне створити більш прозору та захищену систему. Але при цьому є достатня кількість прикладів, коли комерційний банк не може нарощувати статутний капітал тільки через дуже складну та значною мірою залежну від трактування фахівцями НБУ норм законодавства процедуру. Це насамперед стосується банків, які мають іноземний капітал. Станом на перше квітня 2005 року в Україні зареєстровано 21 банк з іноземним капіталом. Існує норма про необхідність підтвердження аудиторського висновку іноземного аудитора українським аудитором, якщо іноземний аудитор не входить до переліку визнаних НБУ. Але з моменту запровадження цієї норми (2003 рік) цей перелік так і не з'явився. Це призводить до необхідності у будь-якому випадку підтверджувати висновок іноземного аудитора, а це потребує значних витрат. Вважаю, я не дуже помилюся, якщо скажу, що кожна реєстрація змін до статуту (у тому числі такої, що й не стосується зміни статутного капіталу) є, без перебільшення, випробуванням на витривалість. Потенціал збільшення капіталів за рахунок внутрішніх ресурсів практично вичерпано, на майбутнє основні можливості подальшого зростання капіталу банків прямо пов'язані із залученням іноземних інвестицій. Необхідно невідкладно вирішити це питання на законодавчому рівні, виключити будь-які можливості для перешкоджання нарощуванню капіталів банку і встановити чітку й однозначну процедуру з урахуванням міжнародних норм (у тому числі питання проведення аудиту за міжнародними стандартами). Одним з напрямків вирішення цього питання може бути впровадження додаткового випуску акцій з метою капіталізації банку за спрощеною процедурою.

1. Участь банків у системі недержавного пенсійного страхування
Все більше поширюється новий напрям роботи банків: участь у процесі розбудови системи недержавного пенсійного страхування.
Реформування пенсійної системи – складний, багатогранний і комплексний процес, який має істотно змінити баланс політичних, економічних та соціальних інтересів населення, систему державних фінансів, функціонування ринків праці та капіталу. Відповідний успіх цієї справи значною мірою залежатиме від узгодженості дій у суміжних напрямах ринкового трансформування економіки. Важливою умовою функціонування накопичувальної пенсійної системи є створення інфраструктури та механізмів ефективного інвестування пенсійних коштів, надійного їх захисту від ризиків втрати та знецінення. З цією метою необхідно:
- визначити перелік фінансових інструментів, дозволених для інвестування пенсійних коштів, які б забезпечували збалансування можливих ризиків та очікуваних доходів;
- встановити правила інвестування пенсійних коштів, які б мінімізували ризики і гарантували дохід;
- розробити програму розвитку ринку середньо- і довгострокових державних боргових зобов'язань як одного з важливих інструментів інвестування пенсійних коштів та механізми гарантування виконання державою своїх боргових зобов'язань;
- створити систему прозорого ціноутворення на ринку корпоративних цінних паперів та обслуговування пенсійних коштів;
- сприяти розвитку ринку іпотечних фінансових інструментів, становленню інвестиційних фондів, вкладенню у них пенсійних коштів і наступному використанню при кредитуванні будівництва та придбанні житла, розробити механізми взаємодії застрахованих осіб (учасників пенсійних фондів), банків та небанківських фінансових установ, що їх обслуговують, і держави у частині здійснення інвестиційної політики щодо пенсійних коштів;
- встановити процедуру відбору банків та небанківських фінансових установ для інвестування пенсійних коштів.
Впровадження нової пенсійної системи – це багатоаспектна складна робота, розрахована на тривалу перспективу. Активна участь банків у створенні нової пенсійної системи є необхідною умовою її подальшого ефективного розвитку.

2. Іпотека
Одним з основних напрямів нарощування кредитних портфелів для банківських установ на цей час є житлове кредитування громадян, у т.ч. із застосуванням іпотечних механізмів. Іпотечне кредитування – ефективний і поширений у світовій практиці механізм залучення капіталу під заставу нерухомого майна. У розвинутих країнах іпотечні зобов'язання, що знаходяться в обігу у вигляді цінних паперів на вторинному ринку, становлять 20–60% ВВП. Розвинутість іпотечних механізмів сприяє здешевленню позик і розвитку фондового та страхового ринку завдяки появі нових фінансових інструментів і суб'єктів фінансового ринку – іпотечно-заощаджувальних установ. В Україні іпотечне кредитування мало розвинуте, і його використовують лише банки. На нашу думку, розвиткові іпотечного кредитування перешкоджають такі обставини:
– відсутність єдиного реєстру нерухомого майна України (існують розрізнені бази даних Бюро технічної інвентаризації, Земельно-кадастрових бюро і Міністерства юстиції) та єдиного реєстру позичальників (інформацію окремо збирають Національний банк, Київський банківський союз та інші установи); нещодавно створено Українське кредитне бюро, але воно ще не почало працювати.
– високий ризик визнання кредитного договору недійсним через недосконалість законодавства, що дає змогу уникнути виконання зобов'язань щодо повернення кредитів і корупції у судах;
– відсутність на внутрішньому ринку довгострокових фінансових інструментів (депозити, облігації тощо), які є індикаторами ринкової ціни грошей; неусталена практика використання плаваючої процентної ставки; слабкий зв'язок рівня облікової та ломбардної ставок НБУ із ситуацією на грошово-кредитному ринку;
– регулювання питання застави майна різними законодавчими актами, головним чином законом України "Про заставу", на сьогодні відбувається без урахування специфіки іпотеки. У результаті банки стикаються з проблемою юридичного оформлення договору застави, крім того існуючі механізми вилучення заставленого майна дуже складні для застосування на практиці.
Фактором, який гальмує розвиток іпотечного ринку є також фінансування іпотечних кредитів переважно за рахунок коштів, залучених банками на короткострокові депозити.
Перспективою розвитку іпотеки може стати залучення коштів від емісії забезпечених іпотечними кредитами облігацій. Подібні приклади вже є, не зважаючи на те, що для формування повної системи обігу іпотечних цінних паперів необхідний Закон України "Про іпотечні цінні папери" досі не прийнято. АППБ "Аваль" запровадив кредитування фізичних осіб на придбання житла на первинному ринку шляхом придбання позичальником іпотечних облігацій.
Закон України "Про іпотечні цінні папери" повинен створити необхідні умови для розвитку нових фінансових інструментів, сприяти комплексному розвитку ринку іпотечного кредитування. Метою впровадження Закону України "Про іпотечні цінні папери" є необхідність залучення в економіку довгострокових фінансових ресурсів через інструменти фондового ринку та розвиток фінансового сектору України.
Більшість експертів одностайні: своєчасне прийняття взаємопов'язаних законів, які чітко регламентують іпотечні операції, може відкрити населенню доступ до багатомільярдних активів.

3. Нові форми фінансуван-ня сільського виробника
Крім традиційних форм фінансування розвитку інфраструктури аграрного ринку, таких як кредитування під заставу врожаю, інших видів майна, за участю банків можуть застосовуватися нові прогресивні фінансові інструменти – складські свідоцтва (прості та подвійні), складські квитанції. Нажаль, і у цьому напрямку є дуже велика кількість невирішених питань. Тільки наприкінці 2004 року у грудні було прийнято такий важливий Закон України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", який набрав чинності нещодавно. Але за думкою експертів цей документ замість вирішення проблемних питань створює нові. Основним його недоліком вважається невизначеність у сфері вирішення проблеми державного регулювання випуску та обігу складських свідоцтв. На цей час складські документи не можуть вважатися на території України цінними паперами (що унеможливлює їх обіг на території України), тому що вони не входять до переліку цінних паперів, що мають обіг в Україні, встановлений Законом «Про цінні папери та фондову біржу». Спроба уніфікувати умови здійснення послуг щодо зберігання різних товарів та обігу виданих товарними сховищами складських документів, нажаль, виявилася не досить вдалою. Це викликано і тим, що деякі норми Закону "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" не відповідають нормам Цивільного кодексу. Наприклад, у цьому законі немає взагалі ніякої згадки про такий інструмент, як складська квитанція. Її існування передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України. У минулому році саме цей вид складського документа активно використовувався комерційними банками, а також нашим банком, при кредитуванні клієнтів-аграріїв .
Крім того, застосування вказаного закону на практиці має значні ускладнення. Згідно із законом «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» складські свідоцтва видаються лише сертифікованими складами, які отримали відповідний сертифікат про надання послуг щодо зберігання (створення відповідної інфраструктури на цей час ще не закінчено, на початок травня 2005 року в Одеській області сертифіковано 35 складів). На сьогодні в Україні тільки розпочато роботу з сертифікації зернових складів, щодо сертифікації інших видів спеціалізованих складів питання не вирішено взагалі.
Але, не зважаючи на ці недоліки, вже сьогодні система складських документів на зерно дозволяє вітчизняним сільгоспвиробникам та іншим власникам зерна отримати банківський кредит під заставу складського свідоцтва, яке видається сертифікованим зерновим сховищем в обмін на здане на зберігання зерно. В умовах відсутності в Україні діючого механізму іпотеки землі, складські свідоцтва на зерно є практично єдиним ефективним шляхом залучення кредитних ресурсів у цю галузь. Завдяки появі ще тільки перших елементів цієї системи впродовж кількох місяців 2004 року понад 20 комерційних банків видали кредити під заставу складських свідоцтв на зерно на загальну суму понад 530 млн. дол. США.

4. Ліцензійні труднощі
У травні 2005 року набули чинності зміни до Ліцензійних умов здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. Протягом 6 місяців ліцензіати, серед яких досить велика кількість комерційних банків повинні привести у відповідність з Ліцензійними умовами у новій редакції свою діяльність. Хотілось би стисло зупинитись на двох питаннях:
- Професійна діяльність на ринку цінних паперів повинна здійснюватися у приміщенні, повністю відокремленому від приміщень інших юридичних осіб. Відомо, що багато банків орендують приміщення для розміщення своїх підрозділів. Не зрозуміло як можуть трактувати у цьому випадку вищевказану норму під час перевірки відповідності Ліцензійним умовам. На сьогодні немає ніяких роз'яснюючих листів з боку ДКЦПФР щодо цього питання.
- Торговець цінними паперами може здійснювати професійну діяльність за умови набуття статусу фінансової установи шляхом включення ДКЦПФР у встановленому порядку до реєстру фінансових установ. Виникає дилема, з одного боку банк, який є торговцем цінними паперами, вже є фінансовою установою та йому не потрібно реєструватись вдруге у реєстрів фінансових установ. З іншого боку, у відповідному положенні ДКЦПФР щодо запровадження реєстру фінансових установ прямо не вказано, що воно не стосується банків. У деяких територіальних управліннях ДКЦПФР ця норма на практиці у відношенні банків призвела до випадків порушення справ про правопорушення на ринку цінних паперів проти кількох банків.
Удосконалення законодавчої бази необхідно, але у цьому випадку не було враховано належним чином думку учасників ринку. Така сама ситуація мала місце з програмою розвитку Національної депозитарної системи. Було оприлюднено відкритого листа, під яким підписались переважна більшість комерційних банків – учасників ринку цінних паперів. При прийнятті таких рішень необхідно обов'язково прораховувати можливі наслідки ще до запровадження у дію відповідного нормативного акта. Прислуховуватись до думки практиків, учасників ринку.

5. Участь банків у розвитку ринку корпоративних облігацій
Основними учасниками ринку корпоративних облігацій на сьогодні є комерційні банки. Вже стало доброю практикою у якості організатора випуску облігацій, андеррайтера і платіжного (податкового) агента залучати комерційні банки. Для цього банки мають всі необхідні умови, ресурсну базу, професійних фахівців та досвід.
На вітчизняному ринку в умовах відсутності єдиного достовірного національного індексу цінних паперів, великої кількості нормативних актів, їх складності для розуміння непідготовленим користувачем, а також постійно зростаючий рівень зацікавленості потенційних інвесторів, інвестиційне консультування та організаційно-технічні послуги, а саме: допомога клієнту при прийнятті інвестиційного рішення, аналіз інвестиційної привабливості цінних паперів, підбір інвестора для підприємства, а також обробка та систематизація ринкової інформації можуть стати для банків значним джерелом доходів.

6.Перспектива
Необхідно констатувати, що сьогодні потенціал фінансового ринку, у тому числі фондового ринку не повною мірою використовується для розв'язання таких загальноекономічних проблем, як створення інвестиційно привабливого клімату у державі, подолання кризи неплатежів, завершення структурної перебудови економіки, забезпечення збільшення доходів населення.
Забезпечення розвитку ринку фінансових послуг, зокрема, можливо через удосконалення системи його регулювання, забезпечення подальшого розвитку ринку цінних паперів, похідних фінансових інструментів, іпотечних цінних паперів, товаророзпорядчих цінних паперів і вдосконалення системи їх регулювання, створення системи оцінних показників фондового ринку, а також забезпечення умов для виходу українських цінних паперів на міжнародний фондовий ринок.
Аналізуючи перспективи ринку фінансових послуг, необхідно при реформуванні існуючої системи ринку фінансових послуг враховувати тенденцію інтеграції України до ЄС та ЄЕП, а також досвід роботи у відповідних напрямках. Ринку фінансових послуг вкрай необхідна ефективна законодавча база, яка передбачатиме чіткі норми прямої дії. Зважене запровадження нових фінансових інструментів з необхідною законодавчою базою простимулює подальший розвиток внутрішнього ринку України. Банки зможуть отримати доступ на економічно обгрунтованих та виважених умовах до кредитних ресурсів українського та скористатися інструментами світового фінансового ринку, що сприятиме розвитку вітчизняного товаровиробника та зростанню економічного потенціалу України.
Приємо відзначити нові тенденції на економічному просторі України, а саме: на Міжнародному інвестиційному форумі Президент України проголосив курс України на розвиток інвестиційної інфраструктури та узгодження її з вимогами сучасної світової практики. Буде модернізовано ринок цінних паперів, введено консолідовані біржову та депозитарну системи, системи клірингу та розрахунків, будуть внесені зміни до законодавства про захист прав портфельних та міноритарних акціонерів.Крім того, планується створити спеціалізований державний інститут, який займатиметься залученням інвестицій в Україну – Міністерство євроінтеграції та зовнішньоекономічних зв'язків. На мій погляд, ці події є позитивним явищем, і ми, як профессіональні фахівці, будемо працювати по новому, долаючи труднощі на користь нашої країни – України.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"