інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Кредитні махінації: практика та методи запобігання

В. Івашенцев, В. Лєонов

Природа кредитування породжує зловживання, внаслідок яких можуть виникнути проблеми як у клієнтів банків, так і в кредитних організацій.
Банки ставлять різні вимоги до клієнтів, які одержують кредит. Один всю увагу приділить перевірці прав заставника на предмет застави і іі реальної цінності. Другий бажатиме дістати уявлення про обсяг коштів, який має позичальник. Третій вимагатиме, щоб клієнт надав докладні відомості про проект, на фінансування якого підуть гроші. Фактичний дохід позичальника є гарантією того, що сума кредиту і відсотки будуть вчасно повернуті.
При вирішенні питання про надання кредиту позичальник повинен бути готовим до того, що доведеться відкрити свою комерційну таємницю і дати відповідні обґрунтування. Банки, як правило, орієнтуються на дохід потенційного позичальника від використання наданих у кредит коштів. Ця інформація дозволяє банку краще оцінити кредитоспроможність клієнта, але немає гарантій, що комерційна інформація не піде далі банківського клерка. Швидше навпаки: якщо ідеї дійсно цінні, витік інформації неодмінно станеться. Деякі підприємці нарікають на те, що інформація про їхній новий і перспективний проект потрапила до конкурентів одразу після того, як певні бізнес-секрети були відкриті банку. Тому треба бути обережним у розголошенні основних ідей.
Необхідно пильно берегти репутацію. Доводиться бути готовим до того, що банк може відмовити в кредиті, якщо у біографії керівників компанії є темні плями, або навіть просто помилкові чутки. Банки вивчають благонадійність і платоспроможність клієнта, встановлюють достовірність наданої інформації про клієнта і його партнерів, товари, послуги і ціни. Ретельність, з якою проводяться такі перевірки, залежить від суми кредиту, керівників організації-позичальника, кредитної історії позичальника, а також від професіоналізму відповідних служб банку.
Наприклад. Фірма N з бездоганною репутацією звернулася за великим кредитом до банку В і одержала відмову. Банк за власними, неофіційними каналами одержав інформацію, що фірма та її перші особи знаходяться "в розробці" у правоохоронних органів. Про цю інформацію не сказали представникам фірми, а причиною відмови стали ніби-то незначні розбіжності в наданих банку документах. Через певний час у фірми почалися проблеми, що спричини її неплатоспроможність.
Блатні кредити. Трапляється, що представники банку, які займають головні посади і не мають наміру затримуватися довго на своєму місці, збагачуються за рахунок своєї кредитної організації і як можуть "допомагають жити" близьким знайомим і родичам. Після звільнення деяких посадовців банку виявляється багато їхніх колишніх зловживань.
Так, громадянин Н одержав іпотечний кредит у банку Л під дуже низький відсоток. Певний час платежі надходили вчасно, але потім протягом трьох місяців від позичальника не було жодної звістки. У банку провели невелику перевірку. З'ясувалося, що кредит виданий за вказівкою голови правління, який нещодавно звільнився, його доброму знайомому. Забезпеченням за договором був будинок, що знаходиться у віддаленому селі. Банк Л звернувся до суду і одержав право реалізувати руїни будиночка. Співробітникам банку довелося довгий час "спілкуватися" з представниками контрольних органів, щоб порозумітися: довести, що зловживання допущено топ-менеджером, який звільнився.
Під підозрою контрольних органів можуть виявитися й угоди, за якими банк видав кредит під надзвичайно низький відсоток або зовсім без відсотків. Якщо кількість таких кредитів перейде критичну межу, то вже самому банку невистачатиме коштів, і тоді виникне ймовірність припинення роботи кредитної організації. У таких випадках банки, щоб продовжити роботу, залучають позичкові кошти і самі беруть кредити. А щоб інформація про їхню фінансову кризу не поширювалася, банки не здають обов'язкову звітність до центрального банку, який термінових заходів з цього приводу не вживає.
Банки досить довго можуть ходити по колу, рефінансуючи старі борги новими кредитами. До того часу, поки не одержать відмову... Після цього залишається лише півкроку до припинення платежів.
Незважаючи на загрозу кримінальної відповідальності, банки виводять активи за допомогою лжекредитів, тобто кредитів, повернення яких ініціаторами кредитування не планується. Трапляється й так, що якась філія банку одержує сумнівний кредит, який потім "розчиняється", а надалі банк не в змозі погасити цей кредит і банкрутіє. Помилки трапляються і через часту зміну бухгалтерів банку або надмірну довіру до своїх партнерів по бізнесу.
Ще один приклад. Банк З видав кредит ВАТ М, керуючись довірою до партнерів, і реально нічим не забезпечувався. Проте між сторонами було підписано договір застави векселів, виписаних пов'язаною з позичальником структурою. Незабаром позичальник почав зазнавати фінансових труднощів і не зміг вчасно повернути кредит. Партнерські відносини зіпсувалися, і події розвивалися, як у кримінальному романі: за витребування боргу взялася банківська служба безпеки. Утім, і ці міри не дали результату, грошей М ніде було взяти. Тоді банк З звернувся до суду. Врешті-решт було винесено рішення суду про стягнення... тих же векселів, які нічого не коштували.
На практиці банки, що зобов'язані проводити засідання кредитних комітетів (вони оцінюють фінансовий стан позичальника), не виконують цієї вимоги, і кредити оформлюються заднім числом або взагалі не оформлюються. Зазвичай такі ситуації виникають, коли гроші видаються поспіхом, і оформити усі папери потрібно було "ще вчора". Однак, навіть проведення кредитних комітетів у необхідному форматі не рятує банк (і його клієнтів) від ризикованих рішень: якщо "потрібній" компанії необхідний дуже великий кредит, керівництво банку тиснутиме на членів кредитного комітету.
До речі, поспіх, з яким видаються кредити, найчастіше працює проти самих банків. Через неправильно оформлені документи іноді неможливо в суді довести сам факт надання кредитів.
Забезпечення кредиту. Банки намагаються видавати кредити під об'єкти нерухомого майна, що знаходиться у власності заставника, або ліквідні цінні папери. Проте банки ризикують, адже, наприклад, векселі можуть виявитися фальшивими, як і документи на об'єкт нерухомості. І пізніше виявляється, що будинок, який за наданими документами знаходиться у власності заставника, насправді належить третій особі.
Якщо позичальник і не має ліквідного майна, яке він може передати під заставу, а кредит йому необхідний саме для купівлі такого майна, наприклад, нерухомості, то за договором при неповерненні кредиту і відповідних відсотків банки отримують права на цю нерухомість.
Набагато складніше переконати банк видати кредит під заставу устаткування чи антикваріату. Причина – неліквідність. Великий ризик банку, який замість шедевра цілком може взяти під заставу підробку. Найчастіше таке трапляється, коли видаються кредити на невеликі суми, а представники банків не перевіряють цінності.
Якщо передбачається, що зобов'язання буде забезпечено договором поручительства, то поручителю треба буде довести, що він спроможний "на випадок будь-чого" виконати зобов'язання позичальника перед банком.
Але практика показує, що найчастіше представники банків формально підходять до виконання своїх обов'язків і проводять лише поверхову перевірку документів та інформації, що надають майбутні позичальники. Внаслідок цього кредитні організації стають легким здобутком шахраїв. В інших випадках навіть невеликий хабар здатний "закрити очі" службовцеві банку на підроблені паспорти, установчі документи і печатки майбутніх позичальників.
Оскільки випадки неповернення кредитів, як і раніше, поширені, банки видають гроші переважно тим фірмам, яким довіряють. Але навіть у цих випадках гроші видаються під певне забезпечення. Проте, якщо давньому партнеру банку дуже потрібний кредит, учасники угоди вдаються до різних хитрощів, щоб сховати недоліки угоди й оформити договір належним чином. Саме в таких випадках, як забезпечення кредиту, виступає майно, що не має великої цінності.
Особливості кредитного договору. Надання кредиту оформляється договором, у якому всі особливості відносин сторін мають бути прописані окремо. Якщо якісь моменти не урегульовані договором, то сторони повинні керуватися законом або діловою практикою.
Трапляються випадки, коли навмисно або за необачністю учасників у договорі не вказується періодичність сплати відсотків за кредитом. В такому разі позичальник має виплачувати відсотки щомісяця. А буває, що в договорах взагалі не згадується про необхідність виплати цих відсотків.
Приміром, банк Т видав кредит товариству Д. У кредитному договорі, що був підписаний сторонами і скріплений печатками, про необхідність позичальника виплатити кредитору відсотки взагалі не було згадки. Справа в тому, що один з керівників банку особисто одержав певну суму від майбутнього боржника і запевнив його, що жодних офіційних відсотків банку платити не доведеться. Звичайно, сума хабара виявилася набагато нижчою від тих відсотків, які повинен був сплатити позичальник відповідно до ринкових ставок. У встановлений термін позичальник повернув усю суму кредиту.
Банк вимагав від товариства виплати відсотків і звернувся до суду. У позовній заяві вимагалося стягнути з товариства Д заборгованість за кредитним договором у вигляді відсотків. Товариство Д наполягало на тому, що зобов'язання виконані відповідно до умов договору, і ніякі відсотки там не згадувалися. Юристи ж банку запевняли, що просто "забули" внести відповідні положення про відсотки за кредитом до тексту договору. Як забезпечення позову банк заявив клопотання про накладення арешту на нерухомість, що виступала предметом застави. Суд задовольнив клопотання. Оскільки перевага була на користь банку, товариство Д ризикувало втратити нерухомість, тому що ціна позову зростала щодня, і вирішило виплатити всю суму відсотків.
Іноді банк і позичальник сперечаються через те, що кредити видаються в доларах, а повертаються в гривнях. При поверненні боргу позичальники зазвичай керуються усними домовленостями з представником банку. Але банк ці домовленості може ігнорувати з метою одержання грошей по максимуму. Щоб уникнути конфлікти, у договорі треба заздалегідь передбачити такі нюанси, інакше вирішити суперечку доведеться через суд. Крім того, сторони нерідко прагнуть зіграти на курсовій різниці. Інколи банк вимагає повернення кредиту за курсами, які були на момент надання кредиту, а позичальник бажає виплатити суму, розраховану по курсу, встановленому на день повернення кредиту.
Може виникнути і парадоксальна ситуація: сумлінний боржник намагається повернути борг банку, але кредитор створює перешкоди. Банк може навмисно не приймати від боржника кошти або документи на їхнє відрахування, сподіваючись отримати від позичальника ще й додаткові відсотки, штучно створивши прострочення платежу. Зазвичай таке трапляється, коли до закінчення терміну погашення кредиту залишається лише кілька днів.
Несумлінні банкіри вкажуть на неіснуючі недоліки оформлення платіжного доручення (нечіткі, змазані печатки, підписи виконано не тими ручками і чорнилом). Коли ці недоліки буде усунуто, виникнуть нові. Наприклад, підписи на платіжному документі будуть не схожі на зразки, що знаходяться в банку. У таких випадках обізнані позичальники швидко здійснюють платежі за кредитами з рахунків, відкритих в інших банках.
Треба мати на увазі, що банк може не піти назустріч позичальникові, що має тимчасові фінансові труднощі.
Так банк Н видав кредит на розвиток бізнесу товариству Б під фінансування будівництва великого об'єкта нерухомості. Протягом усього терміну договору товариство щомісяця погашало заборгованість. Коли залишився останній платіж, у товариства Б виникли труднощі. Воно не відмовлялося погашати частину кредиту, що залишилася, проте попросило невелику відстрочку. Але представники банку на переговорах заявили, що не бажають більше терпіти такого, і дали передбачений договором 10-денний термін для погашення суми, що залишилася. За цей час товариство Б доклало всіх зусиль для пошуку грошей. Продавши будівельну техніку, погасило лише частину заборгованості. Але борг залишався, і банк звернувся до суду: бажав одержати у власність частину майже зведеного об'єкта і розраховував максимально затягти розгляд судової суперечки, щоб до моменту винесення рішення борг товариства збільшився.
Однак до початку першого засідання у справі товариству вдалося знайти гроші і погасити ту частину заборгованості, що залишилася, з урахуванням відсотків. Але всупереч очікуванням товариства Б, банк Н не відкликав свій позов. Коли в суді юрист товариства подав платіжне доручення на переказ суми боргу, співробітники банку заявили, що ця сума не має ніякого відношення до боргу за кредитним договором. Але доказів цього не знайшлося, тому суд відмовив банку в позові.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"