інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Новий етап тінізації економіки як наслідок помилок пенсійної реформи

М.Крапивко,
виконавчий директор аудиторської фірми “Бухгалтер”,
член президіуму Ради САУ

У 1998 р. Указ Президента України створив спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Після її доопрацювання Указом Президента від червня 1999 р. вона стала ефективним засобом детінізації малого підприємництва. Спрощена система побудована на об'єднанні низки податків та обов'язкових платежів в один – для фізичних осіб фіксований платіж, а для юридичних осіб з базою платежу від одержаного доходу. Згідно з Указом Президента, суб'єкти, які вибрали спрощену систему оподаткування, звільнялися від ведення обліку і сплати:
- податку на прибуток;
- податку на додану вартість;
- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва);
- сплати за землю;
- збору за спеціальне використання природних ресурсів;
- комунального податку;
- податку на промисел;
- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- збору на обов'язкове соціальне страхування;
- внесків до фонду соціального захисту інвалідів;
- внесків до державного фонду сприяння зайнятості населення;
- сплати за патенти.
Таким чином, спростивши оподаткування, облік і звітність суб'єктів малого підприємництва, були створені умови, завдяки яким мільйони підприємців і підприємств повністю легалізували (детінізували) свою діяльність і забезпечили мільйони робочих місць з легальною оплатою праці та сплатою податків і зборів від фактичної заробітної плати.
У липні 2003 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У нормах цього Закону передбачено, що підприємства, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок і фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), включені до складу страхувальників і зобов'язані сплачувати страхові збори.
У ст. 18 Закону передбачено, що розмір страхових внесків для страхувальників і застрахованих встановлюється Верховною Радою України. Пропозиції про розмір страхових внесків вносяться Кабінетом Міністрів України одночасно з проектом Закону «Про державний бюджет».
На 2004 р. Верховна Рада України розмір страхових внесків не встановлювала. Кабінет Міністрів України пропозиції про його розмір не подавав.
Крім того, ст. 55 Закону «Про державний бюджет» передбачено розщеплювання суми єдиного податку відповідно до норм Указу Президента:
- до Державного бюджету 20%;
- до Місцевого бюджету 23%;
- до Пенсійного фонду 42%;
- на Соціальне страхування 15%.
Проте з 1 січня 2004 р. почалося протистояння Пенсійного Фонду України і суб'єктів малого підприємництва, що вибрали спрощену систему оподаткування.
Пенсійний Фонд України (ПФУ) неодноразово вимагав сплати від підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, крім єдиного податку, сплати внесків на пенсійне страхування, хоча при цьому і усвідомлюючи, що вимоги підпункту 7 ст. 14 розділу ХV «Завершальні положення» про представлення Верховній Раді України пропозиції про сплату страхових внесків у фіксованому розмірі не виконані і розмір внесків не встановлено.
Від юридичних осіб ПФУ вимагав сплати страхових внесків у розмірі 32% від фонду оплати праці (при тому, що розмір внесків Верховною Радою України не встановлено).
Таким чином, Пенсійний Фонд України створював умови для подвійного оподаткування. Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва неодноразово захищав підприємців і не допускав подвійного оподаткування. Верховна Рада України в п. 3 Постанови №1700 «Про сучасний стан пенсійного забезпечення і впровадження пенсійного страхування в Україні» вказала Кабінету Міністрів України на неприпустимість подвійної сплати страхових внесків в ПФУ.
Протягом І півріччя 2004 р. суб'єкти малого підприємництва не сплачували страхові внески до ПФУ, керуючись нормами Указу Президента України.
1 липня 2004 р. опубліковано Закон України № 1801 «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік». Серед положень цього Закону в п. 19 внесено зміни до ст. 55 Закону щодо розподілу коштів єдиного податку на ПФУ і фонди соціального страхування.
Таким чином, було усунено подвійне оподаткування. Всі кошти єдиного податку спрямовано до місцевого бюджету.
Отже, суб'єкти малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування, опинилися в ситуації, коли, продовжуючи сплачувати податок в колишньому розмірі, вони змушені додатково сплачувати внески на пенсійне і соціальне страхування у розмірі 36,8% від оплати праці. Тобто фактично було збільшено ставку податку на 57% і додано платежі на соціальне і пенсійне страхування.
Закон України «Про систему оподаткування» забороняє встановлювати ставки податків і механізми їх стягнення іншими законами, крім законів про оподаткування, і не пізніше ніж за 6 місяців до настання бюджетного року, з введенням їх в дію з початку бюджетного року. Закон «Про державний бюджет» не є законом про оподаткування і не має права погіршувати стан платників податків.
Внаслідок таких дій мільйони підприємців виявилися у складній ситуації, що може викликати інфляцію і одночасну тінізацію економіки.
Фахівці неодноразово звертали увагу на те, що основною причиною ухилення від податків є чи не найвищий в Європі рівень соціальних відрахувань, що прийнятий в Україні.
Крім того, у зв’язку з необхідністю проводити нарахування на оплату праці зникає основа спрощення обліку для суб'єктів малого підприємництва, закладена указом Президента. Відповідно, це зумовить збільшення управлінських витрат підприємців і підвищить ризик бухгалтерських помилок.

© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"