інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Кредитні інвестиційні фонди у контексті розвитку можливостей банківських установ

К. Тюріна

Сьогодні важко знайти банк, що не застосовує інструменти фондового ринку і ринку колективних інвестицій. Ці інструменти дозволяють як організувати ефективну роботу самої банківської структури, так і надати ринку конкурентні пропозиції. Одним з таких інструментів є управляюча компанія і пайовий інвестиційний фонд.
У 2008 році в законодавчому полі Російської Федерації з’явився новий інфраструктурний інститут – кредитний пайовий інвестиційний фонд.
До складу активів цього фонду можуть включатися такі види активів:
1) грошові кошти, включаючи іноземну валюту, на рахунках і у вкладах у кредитних організаціях;
2) боргові інструменти;
3) грошові вимоги по кредитних договорах чи договорах позики, виконання зобов'язань по яких забезпечено заставою (за винятком наступної застави), поручительством чи банківською гарантією;
4) майно (у тому числі майнові права), що було предметом застави і придбане (залишене за собою) відповідно до цивільного законодавства Російської Федерації при зверненні на нього стягнення у випадку невиконання чи неналежного виконання забезпеченого заставою зобов'язання, грошову вимогу по якому складають активи фонду;
5) фінансові інструменти, базовим активом яких є величини процентних ставок;
6) фінансові інструменти, базовим активом яких є фінансові інструменти, базовим активом яких є величини процентних ставок.
(Підпункти 5 і 6 набирають чинності з дня вступу в силу Наказу Федеральної служби з фінансових ринків, що установлює вимоги, спрямовані на обмеження ризиків).
Тобто, кредитний ПІФ – це об'єднання коштів інвесторів для придбання зобов'язань по виданих кредитах, забезпечених заставою, поручительством або гарантією, з метою одержання доходу від погашення цих зобов'язань позичальниками.
Дана категорія фондів може бути створена винятково у формі закритого ПІФа, призначеного для кваліфікованих інвесторів, тобто інвесторами – власниками паїв такого фонду можуть бути тільки організації, які професійно працюють на фінансовому ринку, у тому числі кредитні організації, або інші фізичні і юридичні особи при відповідності визначеним критеріям стосовно досвіду роботи з фінансовими інструментами. Причому якщо паї кредитного ПІФ призначені для кваліфікованих інвесторів, то при наявності відповідного нормативного акта ФСФР Росії такі фонди зможуть не тільки викуповувати зобов'язання по укладених кредитних договорах, але і самі видавати кредити (позики) за рахунок майна фонду, а також залучати кредити (позики) у фонд.
За задумом регулятора, даний тип фондів може бути призначений для сек’юритизації пула кредитів (випуску під нього цінних паперів – інвестиційних паїв) і рефінансування кредитів шляхом розміщення інвестиційних паїв на ринку.
У сьогоднішній непростій ситуації фінансової кризи і кризи ліквідності банкам варто звернути увагу на можливість рефінансування кредитів шляхом залучення коштів інституціональних інвесторів, що мають довгострокові фінансові ресурси. Це, у першу чергу, недержавні пенсійні фонди (НПФ) і страхові компанії, що відносяться до кваліфікованих інвесторів відповідно до закону.
В умовах нестабільності на фондовому ринку ці організації змушені замість традиційних напрямків інвестування в акції й облігації шукати інші варіанти вкладення коштів, здатні забезпечити стабільний дохід і не корелюють з фондовим ринком. У такій якості можуть виступати паї кредитних фондів, що входять у перелік дозволених активів для інвестування НПФ і страхових організацій. В умовах недостатності ліквідності кредитні фонди не тільки здатні виявитися стабільним вкладенням, але й принести істотний дохід, пов'язаний з дефіцитом позикових коштів і підвищенням ставок по кредитах. При цьому рівень ризику вкладень у кредитні фонди не залежить від ризиків кредитної організації в цілому, а визначається винятково якістю самих кредитів, зобов'язання по яких включені у фонд.
Але, крім свого основного призначення, розглядаються ще додаткові можливості і переваги використання механізму кредитних фондів.
У випадку прийняття відповідного нормативного акта ФСФР Росії, що дозволяє фондам для кваліфікованих інвесторів видавати і залучати позики, діяльність кредитного ПІФа може стати практично аналогом діяльності кредитної організації із залучення і розміщення коштів, але без відповідного регулювання, контролю, необхідності резервування коштів і дотримання нормативів. У даному випадку всі ризики стосовно такої діяльності лягають на власників інвестиційних паїв фонду і визначаються інвестиційною декларацією фонду й інвестиційних рішень управляючої компанії.
З погляду банку можна також розглядати механізм створення кредитного ЗПІФ і передачі в нього частини зобов'язань по кредитах як спосіб поліпшення фінансових показників банку; у результаті на балансі банку замість зобов'язань по кредитах будуть відображатися цінні папери – інвестиційні паї, що класифікуються як фінансові вкладення.
Для банків передача прав вимог по кредитах у фонди стане способом підвищити ліквідність і уникнути істотного падіння нормативу достатності. Банки будуть передавати в нові ПІФи вимоги по кредитах в обмін на ліквідність. Норматив достатності буде краще за рахунок скорочення загальної суми запозичених коштів.
Також цей механізм дозволить диверсифікувати ризики по виданих кредитах, відокремити їх від інших ризиків кредитної організації.
Нарешті, у кредитному фонді дозволено мати практично будь-які активи, що можуть служити предметом застави – векселі, майно, акції і частки в капіталі організацій та інші види активів, що не можуть бути включені до складу активів інших типів фондів – у випадку невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, що неважко організувати в разі потреби. Гранична дозволена величина таких активів – 20% вартості активів фонду.
В даний момент по старих нормативних актах ФСФР для оцінки вартості такого активу ПІФ, як грошові вимоги по кредитних договорах, а також майна, залишеного за собою в результаті стягнення, спеціальної процедури не встановлено, відповідно, по загальній нормі оцінка здійснюється оцінювачем. На підставі оцінки оцінювача визначається вартість чистих активів ПІФ і розрахункова вартість одного інвестиційного паю.
За допомогою даного інструмента можливий перепродаж прийнятих кредитором ризиків. Оскільки інструмент новий, то поки що не дуже ясно, що саме банкам буде доцільно продавати і що саме будуть готові купувати пайовики таких фондів. Має бути реальний взаємний інтерес. Наприклад, досить реально виглядає "упакування" у такі фонди вимог за простроченими кредитами з гарною судовою перспективою і наступними штрафами щодо позичальника. Зараз такі прострочені кредити "висять" на банках, заважаючи нарощувати кредитні портфелі. Перепродавши їх пайовикам кредитного фонду банк вивільняє необхідну ліквідність, а у пайовиків з’являється можливість одержати гарну прибутковість.
Паї кредитних фондів можуть знадобитися банку для збільшення ліквідності. Також банк міг би одержати інструмент управління ризиками й інструмент управління пасивами, пропонуючи паї, в яких дії договорів мають різні терміни. Для банків у першу чергу цікаві ті паї, що більш-менш надійно забезпечені заставою. Це автомобілі й іпотека, що стосується фізичних осіб. У той же час, договори засновані на іпотеці, незважаючи на існуючий на даний момент ризик з неповернення кредитів (менше 1%) досить ризиковані в довгостроковій перспективі як це показав американський ринок, де на основі кредитів, наданих малонадійним позичальникам у результаті різних схем у підсумку виходили цінні папери з високим кредитним рейтингом.
Використання кредитного фонду банком розширить можливості щодо видачі так званих "нестандартних" кредитів (позик), дозволить більш гнучко й індивідуально підходити до кредитування в кожному конкретному випадку. Банківське законодавство обмежує банки, наприклад, необхідністю створювати під нестандартні кредити істотні додаткові резерви, або встановлюючи норматив видачі кредитів групі взаємозалежних позичальників. Найчастіше це виправдані заходи. Однак банківське законодавство ніяк не враховує специфіку роботи регіональних малих і середніх банків, що працюють у сегменті кредитування малого і середнього бізнесу. Тут велике значення має такий критерій, як ділова репутація позичальника. При розумному, зваженому й індивідуальному підході до оцінки кредитних ризиків, при наявності гарних застав, використанні додаткових способів забезпечення, такі угоди можуть бути не тільки прийнятними для кредитних організацій, але й помітно більш прибутковими в порівнянні зі стандартним кредитуванням.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"