інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Джерела сучасної фінансової кризи

С. Якунін

Загальновідомо, що джерела сучасної економічної кризи знаходяться у Сполучених Штатах Америки. Довгий час вважалось, що відмінний стан фінансової системи США є зразком для наслідування, однак проблеми, що постійно переслідують економіку цієї держави, ставлять під сумнів це твердження.
Регулювання, спрямоване на стабілізацію фінансового сектора США, було ініційовано Великою депресією. Після її закінчення, у 1930 р., в Америці були прийняті закони, покликані стабілізувати галузь депозитних інститутів і повернути довіру вкладників. Був прийнятий Закон Гласса-Стігалла, що розділив депозитні й інвестиційні функції банків і запровадив систему гарантії вкладів (вкладники при банкрутстві банку відтепер не втрачали своїх заощаджень). Він також вводив обмеження щодо процентних ставок, які банки можуть платити за строковими та ощадними вкладами (так зване «правило Q»). Ужиті заходи дозволили банківській системі США відійти від кризової межі і почати виконувати свої функції.
Упродовж півстоліття фінансова система функціонувала стабільно, однак на початку 1980-х рр. депозитні інститути стали усвідомлювати, що клієнти віддають перевагу інвестиційним банкам. У результаті цього до 1986 р. були прийняті акти і закони, що розширювали повноваження депозитних інститутів. Акт про дерегулювання депозитних інститутів і контроль над грошовим обігом (1980 р.) скасував «правило Q» Федеральної резервної системи у відношенні межі для відсотків по депозитах. Усі депозитні інститути одержали право доступу до «дисконтного вікна» ФРС. Цей акт дозволив ощадним установам пропонувати споживчі позики і випускати кредитні картки, а Закон про депозитні інститути Гарнета Сент-Джермейна (1982 р.) – пропонувати депозитні рахунки грошового ринку. Ці законодавчі зміни були спрямовані на стримування відтоку грошових коштів з депозитних інститутів. Також спільним ощадним банкам дозволили видавати комерційні позики розміром 10% від їхніх активів, а ощадним установам – до 40% їхніх активів. Останнім було дозволено інвестувати до 40% своїх активів у позики, гарантовані комерційною нерухомістю.
Такі міри розширили рамки, що регулюють діяльність фінансових інститутів, дозволивши їм здійснювати більш ризиковану діяльність. Для багатьох це стало єдиною можливістю уникнути руйнування. Проте уряд продовжував гарантувати збереження депозитів, незважаючи на більш високі ризики, що почали брати на себе депозитні інститути.
На початку 1990-х рр. у США знову з'явилися критичні публікації про стан банківської системи. У 1992 р. було опубліковане дослідження під назвою «Банківська справа перед прірвою: тривожне майбутнє американських фінансів». Автори констатували: «Американські банки є найкращими у світі. Банки досить добре капіталізовані і високорентабельні. Однак щось треба робити з 1179 мертвими й умираючими банками і ще 1492 непридатними банками, що спільно керують 1/3 усіх банківських фондів. Занадто багато банків з невеликим капіталом і декількома клієнтами намагаються вижити». Автори даної праці намагалися висвітлити всі спірні, на їхню думку, аспекти банківської діяльності в США.
У роботі розглядається розвиток нової форми фінансових інструментів і зазначається, що процес сек’юритизації дозволяє банкам продавати позички й інші активи іншим банкам і компаніям у вигляді цінних паперів, підтриманих об'єднаною дебіторською заборгованістю банку. Це видаляє сек’юритизовані активи з бухгалтерських балансів банку, що дозволяє останньому поліпшувати показники структурами його активів і боргів, тому що доходи від продажу можуть використовуватися для надання нових позик. Між 1975 і 1990 р. обсяг застав від сек’юритизації виріс з 18 млрд до більш ніж 800 млрд дол. (35% усіх заставних під житло в Америці були сек’юритизовані). Половина всіх нових цінних паперів, що вийшли на ринок у 1990-х рр., були випущені комерційними банками. Таким чином, банки змогли перенести зі своїх балансів на інші економічні суб'єкти велику частину кредитних ризиків позичальників, і на балансах кінцевих покупців сек’юритизованих цінних паперів виявилися активи, кредитні ризики яких їхні власники не цілком усвідомлювали через складність самих інструментів.
Автори дослідження також піднімають питання про те, що необмежене депозитне страхування сприяє прийняттю надмірного ризику, як вкладниками, так і самими фінансовими інститутами.
У 1999 р. був прийнятий Закон Гремма-Ліча-Блайлі, який вніс у Закон Гласса-Стігалла виправлення, що послабляють обмеження комерційних банків на інвестиційну діяльність, і тим самим побічно сприяв ще більш активному розвитку процесу сек’юритизації. Система страхування вкладів при цьому продовжувала гарантувати повернення ще більших сум по вкладу.
Ключовими учасниками фінансової кризи, яка спостерігається сьогодні, є Федеральна національна іпотечна асоціація і Федеральна корпорація житлового іпотечного кредиту США. Ці створені Конгресом США 70 років тому відкриті акціонерні компанії без контрольної участі держави користуються підтримкою і фінансуванням з боку уряду, що, зокрема, гарантує їхні боргові папери. Завдання цих структур полягає в тому, щоб отримувати іпотечні кредити в первинних кредиторів, дозволяючи їм у такий спосіб видавати нові позики. Куплені кредити вони перепродують або залишають у себе. Статут цих організацій не дозволяє їм здобувати низькоякісні кредити (subprime), що змусило первинних власників кредитів винаходити нові способи для їхнього продажу. Основним методом позбавлення від кредитів категорії subprime стала сек’юритизація, тобто перетворення заставних у боргові цінні папери і їх виведення на біржу. Сек’юритизовані іпотечні кредити були продані широкому колу американських і закордонних інституціональних інвесторів.
Фінансовий колапс осені 2008 р. знову змушує уряд США приймати закони, спрямовані на збереження фінансової системи країни. Так, міністерство фінансів США оприлюднило план щодо здійснення тимчасового страхування коштів, розміщених у пайові інвестиційні фонди, що дозволить уникнути паніки і масових вилучень коштів з них. Це викликано тим, що пайові фонди грошового ринку відіграють важливу роль як інструмент заощадження й інвестування для багатьох американців. ПІФи – основне джерело фінансування і для вітчизняних фондових ринків та фінансових установ. Підтримка довіри до сектора фондів грошового ринку є критично важливою для захисту цілісності і стабільності глобальної фінансової системи.
При цьому, на наш погляд, дії, початі міністерством фінансів США, не усувають причину виникнення криз, а просто перекладають вирішення цього завдання на плечі наступних адміністрацій. Уряд знову заганяє себе в кут, гарантуючи збереження депозитів при підвищенні ризиків, що беруть на себе управляючі цими коштами.
Не заперечуватимемо, що в сучасному світі фінансові інститути, надаючи кредити, намагаються нівелювати прийняті ризики. Дійсно, будь-який банк буде намагатися перерозподілити узяті на себе ризики, і в цьому незаперечну допомогу йому надає процес сек’юритизації. Однак не потрібно забувати, що саме залучення фінансових інститутів у все більш ризиковані операції одночасно з розширенням гарантій держави щодо повернення коштів (у випадку банкрутства фінансових інститутів) лежало в основі кризових явищ фінансової сфери США.
Українським законодавцям варто взяти уроки з криз, що відбуваються в американській економіці, і для недопущення аналогічних явищ в Україні необхідно викорінити причини, їх що породжують. Насамперед, треба здійснювати жорстке обмеження продуктів, що пропонують фінансові інститути, які займаються ризикованими операціями, і по яких вкладник може одержати гарантію відшкодування у випадку банкрутства. В даний час не слід розширювати їх за межі уже введеного страхування вкладів, що гарантує вкладнику повернення коштів, розміщених у пенсійні фонди. Крім того, у системі страхування вкладів необхідне введення диференційованої шкали в залежності від ризикованості операцій, проведених банком (чим вище ризик проведених ним операцій, тим вище перерахування у страховий фонд).
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"