інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Джерела та механізми фінансування транснаціональних корпорацій

В. Слєпов,
А. Мамедов


У процесах глобалізації, взаємозалежності національних економік, формування нового типу міжнародних фінансових відносин, зростає значення транснаціональних корпорацій. Вони є ключовими компонентами світової економіки та її рушійними силами.
Глобальні зміни в діяльності транснаціональних корпорацій пов'язані з використанням сучасних методів і прийомів міжнародного фінансового менеджменту, що зумовлює актуальність вивчення можливостей управління фінансовими потоками цих корпорацій.
З усіх класифікаційних підходів, що диференціюють фінансові ресурси транснаціональних компаній, насамперед необхідно виділити внутрішні і зовнішні. Це можна аргументувати як складною організаційною структурою транснаціональної компанії з її різноманітними функціональними елементами, ієрархією і взаємозв'язками, так і розбіжностями в національних умовах функціонування окремих організацій, що входять у корпорацію.
Внутрішні фінансові ресурси транснаціональних корпорацій
Внутрішні фінансові ресурси корпорацій представлені видами, підвидами і різновидами. Їх загальну схему і взаємозв'язки показано на рис.1.

Рис. 1. Класифікаційна схема внутрішніх фінансових ресурсів транснаціональних
корпорацій і їхні взаємозв'язки


Одним з найважливіших і традиційних внутрішніх фінансових ресурсів транснаціональних корпорацій є кошти власників і співвласників корпорації, що формуються й акумулюються під час емісії і розміщення цінних паперів. Придбаваючи акції корпорації, приватні особи, працівники корпорації, зовнішні підприємницькі структури, громадські організації, державні установи включаються в систему корпорації як її своєрідні елементи зі своїми функціями і взаємозв'язками. За цільовим призначенням цей вид фінансових ресурсів корпорацій досить диверсифікований. Для ринкової економіки це основне джерело коштів, що використовується при створенні підприємницької структури. Сформувавши основні фонди й оборотні кошти, акціонерний капітал може стати джерелом фінансування розширення і розвитку корпорації, реалізації її соціальної політики, інвестицій.
Світова практика розглядає емісію акцій транснаціональних корпорацій на відміну від вітчизняних підприємств у якості одного з найбільш апробованих внутрішніх фінансових ресурсів із широким спектром реалізації. Однак дані говорять про те, що часто це не тільки апробований, але й один з найбільших фінансових ресурсів транснаціональних корпорацій. Можна назвати низку корпорацій зі значною часткою власного капіталу в активах: Іntel Corp. 78%, Nokіa 56%, Compaq Computer Corp. 50%, Lucent Technologіes 47%, Advanced Mіcro Devіces 45%.
Частка власного капіталу в активах корпорації Іntel Corp. значно перевищує загальне тло за рахунок активного використання такого внутрішнього фінансового ресурсу, як емісія акцій.
З інструментами фондового ринку пов'язана можливість активізації і використання ще одного виду внутрішніх фінансових ресурсів, особливо важливого для таких великих мозаїчних організаційних структур, як транснаціональні корпорації. Йдеться про субординований борг, що являє собою схему емісії і розміщення корпорацією різноманітних як короткострокових, так і довгострокових цінних паперів серед пайовиків, акціонерів і персоналу корпорації. Західні школи фінансового менеджменту трактують субординований борг як "прошарок" між капіталом і зобов'язаннями компанії. Він має низку якісних характеристик, властивих як власному капіталу, так і зобов'язанням (позиковим чи залученим). З одного боку, права інвесторів у порівнянні з власниками акцій менш значні і різноманітні. З іншого – характеристики і параметри зобов'язань корпорації, номіновані в боргових цінних паперах, при необхідності можуть бути значно скореговані менеджментом. Проведені через раду директорів і збори акціонерів рішення правління можуть змінити суми і терміни зобов'язань субординованого боргу, зменшити рівень і зробити іншими види і терміни виплати відсотків, конвертувати боргові зобов'язання в часткові цінні папери, аж до списання боргу. Такий вид внутрішніх фінансових ресурсів корпорації не може бути залучений у період її створення, і обмежений у підтримці оперативного функціонування. Однак як джерело фінансування розширення і розвитку корпорації, компенсації втрат при прояві ризиків великих проектів цей вид внутрішніх фінансових ресурсів перспективний і актуальний. Міжнародна практика інтенсивно використовує субординований борг у якості внутрішнього фінансового ресурсу розвитку корпорацій.
Ефективним інструментом залучення внутрішніх фінансових ресурсів транснаціональними корпораціями, так само як і вітчизняними підприємствами, є корпоративні облігації. Найчастіше цей інструмент використовують американські корпорації (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка капіталізації корпоративних облігацій США


Основними емітентами корпоративних облігацій є великі компанії індустріального, транспортного, енергетичного секторів американської економіки. За даними Thomson Fіnancіal Securіtіes Date, американські корпорації за останні п'ять років залучили на борговому ринку майже 2,5 трлн доларів. З них 20% отримано за рахунок розміщення високоприбуткових ризикованих облігацій junk bonds.
Фінансовий менеджмент транснаціональних корпорацій активно використовує ще один специфічний вид внутрішніх фінансових ресурсів, пов'язаний з утворенням внутрікорпоративних грошових потоків. Його особливість полягає в тому, що з погляду всієї корпорації він практично не забезпечує припливу коштів, але з позицій окремих елементів корпоративної структури цей фінансовий ресурс може бути дуже важливим. Йдеться про додаткові доходи, що виникають внаслідок різниці валютних курсів, оподаткування і фінансових обмежень у країнах і регіонах перебування підприємств і філій корпорації.
Нерівномірний розвиток економік різних країн, розбіжності їх грошово-кредитної, бюджетно-податкової, валютної політик, соціальних пріоритетів спричиняє те, що в один і той самий час в одних підрозділах корпорації бізнес розвивається, утворюються вільні кошти, що підлягають ефективному розміщенню, а в інших країнах і регіонах у підрозділів компанії виникають фінансові труднощі. Централізоване в рамках корпорації управління грошовими потоками аж до акумуляції коштів в одному фінансовому центрі дозволяє оперативно реагувати як на негативні, так і на позитивні зміни ситуації, ефективно долати диспропорції. Крім того, схема єдиного фінансового центра корпорації приводить також до значної економії на витратах з переказу коштів .
Причини формування таких внутрішніх фінансових ресурсів, як внутрікорпоративні перерозподільні фінансові потоки можуть бути пов'язані з функціонуванням і розвитком самої корпорації. Так, потреби в додаткових фінансових ресурсах за рахунок перерозподільних корпоративних грошових потоків можуть виникнути в окремих підрозділів корпорації у випадку, якщо вони несуть додаткові витрати на проведення делегованих їм заходів щодо технічного, регіонального, ринкового, соціального розвитку корпорації. Створюючи нові продукти і технологічні схеми, відкриваючи спеціалізовані відділення в нових регіонах, проводячи маркетингові дослідження й операції, будуючи житло й установи соціальної інфраструктури, ці підрозділи корпорації сприяють більш ефективному бізнесу і прогресу всіх інших підрозділів і корпорації в цілому.
Використання в якості внутрішніх фінансових ресурсів корпорації її перерозподільних грошових потоків можливо для компенсації окремим підрозділам корпорації втрат при настанні ризиків, як загальних, так і ринкових, додаткових витрат з реалізації соціальних програм відповідно до вимог політики місцевої влади, збитків при підтримці традиційного асортименту або утримання нерентабельних, але необхідних корпорації представництв. Аналіз усіх цих факторів дозволяє зробити висновок про природність, стабільність, важливість для корпорації механізму перерозподілу фінансових ресурсів.
У певних ситуаціях, коли потреба в коштах має тимчасовий характер, фінансові схеми розподілу фінансових ресурсів усередині транснаціональної корпорації стають малоефективними. При цьому часто використовується такий інструмент фінансування закордонних операцій і переміщення ресурсів, як корпоративні (внутріфірмові) кредити. Використання такого внутрішнього ресурсу (джерела фінансування) ефективне при високих поточних процентних ставках на місцевих кредитних ринках, наявності твердого валютного контролю, істотних розбіжностях в оподаткуванні. Крім того, корпоративні кредити зазвичай надаються за пільговими схемами. Вони низькі чи безпроцентні, з вільними термінами погашення, нескладні в оформленні, відрізняються вкрай низьким рівнем кредитного ризику. Це привабливо для кредиторів корпорації. Виділяють кілька типів корпоративних кредитів. По-перше, це звичайний або прямий кредит. Кредиторами можуть бути головна фірма корпорації, центр її фінансового менеджменту чи банк, що входить у структуру корпорації, або один з виробничих підрозділів корпорації (зазвичай, за розпорядженням головного офісу). Другий тип корпоративного кредиту - опосередкований кредит у формі позики в одній країні чи в одній валюті, гарантований позичкою чи депозитом в іншій країні або в іншій валюті.
На практиці корпоративний кредит зазвичай являє собою позику, що видається материнською компанією своїй філії, яка знаходиться в іншій країні, через банк, що виступає в якості фінансового посередника.
З точки зору банку, кредитний ризик у цьому випадку мінімальний внаслідок стовідсоткової забезпеченості кредиту. Крім того, варто врахувати, що в багатьох країнах застосовуються різні ставки
для оподатковування відсотків, що виплачуються материнській компанії за депозитом, і відсотків за банківський кредит. Це важливий чинник вибору форми фінансування.
Проведений аналіз внутрішніх фінансових ресурсів транснаціональних корпорацій засвідчує їхні можливості у створенні і функціонуванні корпорації, фінансуванні конкретних проектів, у розвитку як усієї корпоративної структури, так і окремих її компонентів. Внутрішні фінансові ресурси, незважаючи на їхню специфіку і розмаїтість мають багато спільних позитивних рис. Ними досить легко управляти з позицій корпоративного менеджменту, вони відносно легко і швидко активізуються. Це і визначило значну їхню частку в активах багатьох закордонних транснаціональних корпорацій. Виявлені світові тенденції необхідно враховувати вітчизняним транснаціональним корпораціям при здійсненні фінансового менеджменту.

Зовнішні джерела фінансування транснаціональних корпорацій
Внутрішні фінансові ресурси транснаціональних корпорацій мають низку переваг, проте не завжди і не повною мірою можуть забезпечити їхні фінансові потреби. Більш диверсифікованими, інтенсивними й ефективними можуть бути зовнішні фінансові ресурси. Вони особливо важливі в період розвитку корпорації, коли необхідна максимальна концентрація фінансових ресурсів.
Для багатьох транснаціональних корпорацій активне використання зовнішніх фінансових ресурсів є економічним пріоритетом. Наприклад, у 2001 р. у структурі джерел активів корпорації Advanced Mіcro Devіces велику питому вагу складали позикові кошти (43,7%). Коефіцієнти "заборгованість/власний капітал" і "довгострокова заборгованість/власний капітал" склали відповідно 0,41 і 0,37, а коефіцієнт фінансової незалежності - 0,55. Фінансова незалежність цієї й іншої компаній нижча, ніж у корпорацій, що використовують в якості джерел фінансування внутрішні фінансові ресурси і, передусім, власний капітал. Наприклад, в Іntel Corp. коефіцієнти "заборгованість/власний капітал" і "довгострокова заборгованість/власний капітал" склали 0,03 і 0,02 відповідно, а коефіцієнт фінансової незалежності - 0,78.
Однак така різна політика в галузі фінансового ресурсного забезпечення корпорацій при високій якості фінансового менеджменту й оптимальній структурі зобов'язань призвели до того, що обидві корпорації, які працюють в одній галузі, але використовують різні фінансові ресурси, (AMD переважно зовнішні, а Іntel - внутрішні), характеризуються високою фінансовою стійкістю. Завдяки тому, що 90% заборгованості AMD складає довгострокова заборгованість, обидві компанії мають практично однаковий коефіцієнт фінансової стійкості - 0,79 в Іntel і 0,75 у AMD, прибутковість обох компаній значно перевищує середній рівень по галузі.
У результаті проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що не тільки внутрішні, але й зовнішні фінансові ресурси можуть забезпечити ефективний бізнес корпорації. Хоча зовнішніми фінансовими ресурсами складніше управляти, вони більш витратні, мають низку переваг у порівнянні з внутрішніми фінансовими ресурсами. По-перше, вони забезпечують велику адаптованість до місцевих фінансових і валютних умов (податків, контролю й обмеженнь, валютних курсів). По-друге, вони можуть краще захищати фінанси корпорацій від інфляції. По-третє, на відміну від внутрішніх фінансових ресурсів, можливості їхньої зміни різноманітніші.
Зовнішні фінансові ресурси так само, як і внутрішні, можуть бути класифіковані за низкою ознак. Їхня загальна схема і взаємозв'язки наведені на рис. 4. У порівнянні зі звичайними національними підприємницькими структурами в транснаціональних корпорацій зовнішні фінансові ресурси більш диверсифіковані і потенційно дешевші. Це дає більше можливостей для розвитку й удосконалювання бізнесу корпорації. (Рис. 4)
Детальний класифікаційний аналіз дозволяє визначити найбільш ефективні, доступні і найбільш перспективні зовнішні фінансові ресурси корпорацій, їхні можливі сполучення і балансування між собою і з внутрішніми фінансовими ресурсами. Зовнішні фінансові ресурси корпорацій можуть бути класифіковані за їх економічною сутністю. Тут можна виділити низку варіантів зі своїми методиками, інструментами, ефективністю. По-перше, зовнішні джерела коштів корпорації можуть бути фінансовими, кредитними і фондовими. Уже тут їхні характеристики істотно розрізняються. Перші - часто безоплатні, але складно керуються й активізуються тільки при дотриманні специфічних умов. Другі і треті припускають їхню зворотність, терміновість, що, у свою чергу, диверсифіковані в залежності від механізмів та інструментів їхньої активізації. По-друге, зовнішні фінансові ресурси транснаціональних корпорацій можуть бути охарактеризовані як перерозподілені, позикові і залучені в залежності від особливості грошових потоків, що лежать у їхній основі, їхніх напрямків, потужності, спонукальних мотивів учасників.

Рис. 4. Класифікаційна схема зовнішніх фінансових ресурсів транснаціональної корпорації і їхніх взаємозв'язків



Класифікація зовнішніх фінансових ресурсів транснаціональної корпорації можлива по джерелах їхнього утворення. Вона виділяє фінансові ресурси, що надходять в якості капітальних вкладень чи субсидій з бюджетної системи, формуються епізодично у виняткових випадках як фінансова допомога; фінансування спільних проектів чи комерційні кредити підприємницьких структур, пов'язаних як спільною діяльністю, так і інвестиційними інфраструктурами з корпорацією; залучені через ощадну систему чи інвестиційні інститути грошові ресурси населення, насамперед заощадження, а також кошти громадських організацій. Останнє можливо і має перевагу, якщо діяльність корпорації відповідає соціальним цільовим пріоритетам громадських організацій.
Ще одна класифікаційна ознака - регіон активізації зовнішніх ресурсів корпорації. Вона виділяє місцеві фінансові ресурси, що формуються в конкретному регіоні місцезнаходження підрозділу корпорації, з урахуванням природних, ресурсних, економічних, соціальних, політичних і адміністративних факторів; регіональні, утворені в країні, де функціонують підрозділи корпорації, але в іншому регіоні з іншими місцевими факторами. Крім того, варто виділити закордонні зовнішні фінансові ресурси корпорації. Вони формуються як у країнах, де вже діють підрозділи корпорації, так і в країнах потенційного проникнення.
Доступність, інтенсивність та обсяги цих ресурсів значно розрізняються в залежності від цільових настанов інвесторів. Призначенням зовнішніх фінансових ресурсів корпорацій найчастіше є підтримка оперативного функціонування корпорації, забезпечення її розвитку, розширення чи реструктуризації. Ними можуть бути реалізація конкретних проектів, створення (стартовий етап) нової транснаціональної корпорації. Є і специфічні цільові настанови для зовнішніх фінансових ресурсів. Йдеться про такі цільові інвестиційні пріоритети, що реалізуються через зовнішні фінансові ресурси, це контроль над корпорацією, економічний тиск на адміністрацію регіонів місцезнаходження підрозділу чи головного офісу корпорації, а також для спекуляцій.
Велике значення для ефективного фінансового менеджменту в транснаціональних корпораціях має класифікаційний підхід, що розділяє їхні зовнішні фінансові ресурси за рівнем їхньої активізації. Аналогічно до внутрішніх ресурсів - це основні, додаткові і випадкові зовнішні фінансові ресурси, а також ті, що реально використовуються і потенційні. У цій класифікації особливе значення мають специфічні регіональні фактори, що обмежують активізацію і використання зовнішніх фінансових ресурсів транснаціональних корпорацій. Дія цих факторів, їхнього напрямку й інтенсивність залежать від природних умов і сировинної бази, наявності і складу працездатного населення, а також соціальних традицій, нормативних правил і обмежень. Останні регулюють діяльність транснаціональних корпорацій у сфері фінансів.
З позицій фінансового менеджменту, оцінки та управління зовнішніми фінансовими ресурсами транснаціональних корпорацій велике значення має класифікаційний принцип, що диференціює ресурси за грошовими потоками погашення зобов'язань. Найбільш важливий цей класифікаційний підхід до зовнішніх ресурсів, що залучається корпораціями з кредитної і банківської систем. В розрахунку на мінімальні ризики варто виділити два типи грошових потоків. По-перше, це грошовий потік зовнішніх фінансових ресурсів, що акумулюються для реалізації великих комерційних проектів. Він відносно легко оцінюється і контролюється. Цей тип зовнішніх фінансових ресурсів дозволяє досить точно визначити і зафіксувати всі основні параметри проекту - ціни, терміни й обсяги реалізації, рівень ризику тощо. Другий тип утворюють зовнішні фінансові ресурси, залучені транснаціональними корпораціями для здійснення основної поточної діяльності.
Існують наукові і методичні розробки, що розглядають як класифікаційні ознаки зовнішніх фінансових ресурсів корпорацій і підприємств ринки, на яких вони активізуються. Мова йде про окремі сегменти фінансового ринку, у першу чергу кредитний, інвестиційний і валютний. Кожний має у своєму розпорядженні інструменти, учасників, методики, правову інфраструктуру, наглядові органи. Це визначає велику специфіку в залученні і використанні фінансових ресурсів зазначених ринків.
Для оцінки і вибору джерела зовнішнього фінансування діяльності корпорації в якості класифікаційної ознаки часто використовується обсяг, величина фінансових ресурсів. Об'ємні показники впливають на інтенсивність формування фінансових ресурсів, їхню привабливість як джерела фінансування, на формування і прояв ризиків. Величина зовнішнього фінансового ресурсу може бути визначена відносно власного капіталу корпорації, її активів, окремих фондів корпорації чи підрозділів (амортизації, оплати праці тощо), а також до вартості проекту. Останнє має істотне значення і для кредитора-інвестора, оскільки відношення ресурс/капітал багато в чому визначає рівень ризику розміщення коштів.
Важливу роль відіграє поділ зовнішніх фінансових ресурсів за строками. Традиційно виділяють довгострокові, середньострокові і короткострокові зовнішні фінансові ресурси. Конкретизація строків залежить від різних факторів. До них відносяться інфляція (чим вищі темпи інфляції, тим "коротшими" стають фінансові ресурси), призначення фінансових ресурсів (в оборотні кошти - короткі, в устаткування - середньострокові, у будівлі - довгострокові), терміни державних економічних програм тощо.
Крім фінансових, транснаціональні корпорації використовують кредитні зовнішні ресурси. Вони диференціюються на довгострокові і короткострокові, банківські і комерційні, місцеві і міжнародні. При цьому функціонування підрозділів корпорації в різних країнах і регіонах привносить у менеджмент цього виду зовнішніх фінансових ресурсів значну специфіку. Так, дуже поширеним серед транснаціональних корпорацій інструментом залучення короткострокових фінансових ресурсів є прямі кредити євробанків. Крім свого безпосереднього призначення, що виражається в залученні коштів для забезпечення виробничих процесів корпорації, ця форма активізації зовнішніх ресурсів часто несе в собі і непрямий підтекст. Вона є своєрідним каналом для встановлення зв'язків між транснаціональними корпораціями і євробанками. В умовах, коли ті чи інші базові фінансові ресурси стають тимчасово недоступними, транснаціональні корпорації орієнтуються переважно на кредити євробанків. При цьому більшість корпорацій прагнуть диверсифікувати ці зовнішні фінансові ресурси, укладаючи кредитні угоди одразу з декількома банками різних країн. Це розширює вибір умов кредитування. Так, наприклад, компанія Westіnghouse має кредитні угоди з більш ніж 100 іноземними і місцевими банками.
З урахуванням специфіки транснаціональних корпорацій можливе залучення на кредитному ринку зовнішніх рівнобіжних кредитів. Суть рівнобіжного кредиту полягає в одночасному і збалансованому за основними параметрами залученні кредитів яким-небудь підрозділом корпорації в різних країнах від різних материнських компаній (рис. 5).

Рис. 5 Схема зовнішнього рівнобіжного кредитування у транснаціональних корпораціях



Ці ж фактори і підходи характерні при виборі і використанні транснаціональними корпораціями в якості зовнішніх фінансових ресурсів інвестиційних (фондових) інструментів.
Як материнські компанії, так і дочірні структури транснаціональних корпорацій активно використовують у якості зовнішніх фінансових ресурсів комплекс різних інструментів залучення короткострокових коштів для забезпечення ліквідності. Одним з таких ефективних інструментів є емісія євровекселів (euronotes). Такі векселі зазвичай емітуються терміном на один, три або шість місяців під плаваючий відсоток, що розраховується на базі ставки LІBOR. Однак багато корпорацій застосовують конверсійні схеми і негайно після закінчення терміну дії своїх векселів пролонгують їх на новий, зазвичай аналогійний термін. Фактично векселі перетворюються з короткострокових у середньострокові інструменти активізації зовнішніх фінансових ресурсів. Андеррайтинг векселів корпорацій проводиться комерційними банками, що часто самі стають їх власниками, купуючи векселі для своїх інвестиційних портфелів.
Крім євровекселів з метою залучення зовнішніх короткострокових фінансових ресурсів транснаціональні корпорації активно використовують емісії європейських комерційних паперів (euro-commercіal papers). Емісія цих паперів здійснюється, як правило, без залучення андеррайтингових синдикатів. Тому ціна їхньої реалізації на ринку не може бути гарантована заздалегідь. Терміни дії європейських комерційних паперів варіюються, часто керуючись потребами самих інвесторів. Дилери активно працюють з цими паперами, утворюючи їхній вторинний ринок шляхом висування пропозицій про можливий перепродаж до закінчення терміну дії.
Найбільш розповсюдженим у міжнародній практиці інструментом залучення зовнішніх фінансових ресурсів є довгострокові корпоративні облігації. Специфіка структури і функціонування транснаціональних корпорацій визначає ретельний вибір валюти емісії корпоративних облігацій. Доходи і витрати по них дуже відрізняються в залежності від виду валюти. Тут мають вплив два основні компоненти - поточна процентна ставка і динаміка обмінного курсу даної іноземної валюти щодо внутрішньої валюти країни перебування самої корпорації.
На практиці вирішення валютних проблем реалізується за декількома сценаріями. Наприклад, оскільки рівень прибутковості облігацій, випущених в іноземних валютах, нерідко виявляється низьким, транснаціональні корпорації, розташовані в Сполучених Штатах Америки, часто номінують свої облігації в інших валютах. Такі корпорації, як Hewlett Packard ІBM, Pepsі Co., Walt Dіsney значну частину своїх облігацій емітують у японських ієнах з метою одержання переваг за рахунок низьких процентних ставок у країні цієї валюти.
При сприятливій динаміці валютних курсів і процентних ставок вигідно випускати довгострокові корпоративні єврооблігації з плаваючою ставкою, якій віддають перевагу частіше, ніж фіксованій купонній ставці.
У більшості випадків найкращим вибором для емітента (позичальника) може бути не одна валюта чи тип облігації, а портфель з декількох іноземних валют. Диверсифікований валютний фондовий портфель може бути ефективним інструментом зниження ризику, прийнятого на себе емітентом облігацій. Спрощеною модифікацією диверсифікованого валютного фондового портфеля є варіант, що дозволяє залучати фінансування в декількох іноземних валютах без одночасної емісії декількох видів облігацій. Такий інструмент активізації фінансових ресурсів у формі валютного "коктейлю" має низку переваг перед облігаціями в одній валюті. Він дозволяє досягти істотного зниження валютного ризику. Валютний "коктейль" являє собою певну мультивалютну рахункову одиницю. Якщо в Європі впровадження євро в якості єдиної європейської валюти обмежило випуск облігацій у формі валютного "коктейлю", то у світовій практиці цей фінансовий інструмент залишається необхідним.
Головним завданням фінансового менеджменту є оптимізація умов залучення фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Вибір транснаціональними компаніями тієї чи іншої схеми залучення фінансових ресурсів визначається співвідношенням вартості коштів, що залучаються, і ризиками, яким підлягає компанія при проведенні даних операцій.
Для залучення зовнішніх фінансових ресурсів більшою мірою, ніж для внутрішніх, доцільно використовувати брендовий інструмент. Бренд ефективної, стабільної, корпорації з динамічним розвитком, грамотно побудований і правильно оформлений, не тільки сприяє розширенню сегментів ринку, зростанню обсягів продажів і збільшенню рентабельності, але й забезпечує підвищення її привабливості як об'єкта кредитних і портфельних інвестицій. Високі рейтинги транснаціональних корпорацій, що володіють ефективними брендами, визначають більш сприятливі оцінки їхньої кредитоспроможності і, відповідно, великі ліміти кредитування, а також більш об'ємне і швидке розміщення фондових інструментів, що емітуються ними. Це - один з найважливіших напрямків зусиль менеджменту для впливу на показники зовнішніх фінансових ресурсів транснаціональних корпорацій.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"