інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Шахрайство при фінансуванні торгівельних операцій

Н. Трофимова

Шахрайство в міжнародних документарних акредитивах і в торгівельному фінансуванні в цілому стало свого роду індустрією, про яку можна написати цілу книгу. Фінансовий світ не раз був свідком угод, де спостерігались ознаки шахрайства. У цій статті представлено найбільш розповсюджені види фальсифікацій, що є частиною шахрайських операцій, пов'язаних з угодами щодо фінансування торгівлі.
Після того як та чи інша фінансова установа стає жертвою шахраїв, починається розгляд ситуації і спроби відновити, на якому етапі стало можливим допустити шахрайські дії. Скрізь, як правило, виявляється людський фактор.
Одна з причин, що провокує спроби фальсифікації, - це недостатнє розуміння банкірами природи продукту, з яким вони мають справу. Як приклад можна привести standby (резервні) акредитиви: нерозуміння розбіжності між акредитивами, що є по своїй суті гарантійними зобов'язаннями, і акредитивами з відстроченими платежами - простими векселями, що застосовуються у форфейтингових операціях, тобто тими операціями, що дозволяють перевести в готівку операцію торгівельного фінансування. Банківському співробітнику необхідно мати чітке уявлення про продукт, що пропонується клієнту, а тим більше в рамках якого надається фінансування.
Оцінюючи ризики, пов'язані із шахрайськими операціями, і можливі наслідки, пов'язані з реалізацією різних схем досвідченими шахраями, увазі читача пропонуються десять елементарних кроків, за допомогою яких можна уникнути спроб шахрайства у відношенні до банківської установи.

Великі суми не для банку
Для шахраїв, як правило, цілком характерно під час переговорів з банком вести переговори про великі суми на товар і про великі партії товару, хоча самого товару в природі не існує. Якщо розглядати макрообсяги, то в Китаї суми фальсифікацій досягали 77 більйонів доларів.
Розглянемо приклад шахрайської операції, в основі якої лежить реальний випадок.
Ельда Бегуінуа була засуджена до двох років ув’язнення за спробу зробити фальсифікацію в розмірі 16 трлн фунтів стерлінгів. Загальний обсяг запасів золота, на який вона претендувала за дорученням, втричі перевищував загальний обсяг добутого металу в усьому світі за останні 150 років.
У суді було заявлено про те, що вона є власником двадцяти підроблених сертифікатів на золото і платину номінальною вартістю 1 трлн дол. кожний. Заявивши, що вона має доручення на розпорядження цими сертифікатами, жінка звернулася із запитом до одного з англійських брокерів, який займався дорогоцінними металами, використовувати ці сертифікати для оформлення кредитних ліній у банках на суму 25 трлн дол. (16 трлн фунтів стерлінгів). Але брокер вчасно виявив фальсифікацію і повідомив у поліцію.

Фальсифікатори досить нахабні у своїх запитах і, як показано на прикладі, вони не бояться говорити про трильйони доларів. Для більшості банків це може бути підозрілим, і запит не буде прийнято їхніми кредитними комітетами, але факт залишається фактом: фальсифікатори продовжують мати справу з безглуздо великими сумами, сподіваючись, що банки цим зацікавляться. У випадку телефонного дзвінка у ваш банк з пропозицією угоди на величезну суму варто просто припинити розмову і покласти слухавку .

Доходи занадто високі для ринку
Хоча банкіри не дуже добре розуміються в погодинних коливаннях цін на товари, вони повинні добре розумітися в грошах. Тому цілком зрозуміло, що розсудливий банкір не поласиться на "легкі гроші". Фальсифікатори мають схильність відходити від товарного типу угод до гарантійних, де вони пропонують банку, що надає фінансування, високий дохід зі своїх добових (overnіght) угод, обґрунтовуючи цей факт тим, що в основі операції лежить конкретна угода.
По суті, в основі угоди лежить обіцянка першокласного банку, що гарантує банку-фінансисту 8% від суми розміщених коштів за ніч, якщо банк-фінансист випустить безумовну гарантію на першу вимогу. Звичайно, банківська гарантія першокласного банку не існує, і цей вид фальсифікації зараз дуже розповсюджений на ринку. Фальсифікатор пропонує угоду на велику суму, що, у свою чергу, пропонує високий дохід. Так банк потрапляє в пастку.

Використання назв першокласних банків
Правоохоронні органи тривалий час попереджають банкірів про те, що варто бути дуже обережними з такими термінами, як "першокласний банк", коли пропонується гарантія першокласного банку на дуже великі суми, але при цьому сама назва банку не згадується. В історії банківської системи відомі випадки, коли угода представлялася як дуже складна операція, проведена на міжурядовому рівні. При цьому якщо подзвонити в першокласний банк, ніби-то задіяний в угоді, то, швидше за все, співробітники цього банку вдаватимуть, що нічого не знають про цю операцію. Виходячи з цього, незайве точно довідатися, який же банк ховається за назвою "першокласний банк". Можливо, що вже на даному етапі фальсифікатори самі знайдуть себе і намагатимуться ретируватися.

Занадто складні умови акредитива
Фальсифікатори часто зловживають термінами, щоб спробувати показати, як багато вони знають про банківську систему. Вони використовують такі терміни, як "безвідкличний", "трансферабельний", "чистий", "ділений", і часто ці терміни повторюються або те саме згадується кілька разів з різними комбінаціями термінів.

Відсутність реальної угоди
Цілком законно для банків відкривати акредитиви з відстроченими платежами, щоб профінансувати свого клієнта. Однак у торговому фінансуванні таким угодам немає місця, якщо в їхній основі не лежить фізичний рух товару від продавця до покупця. У випадку якщо банки запрошуються для участі у фінансуванні неторгівельної операції, для того щоб угода була реалізована, банкам потрібно розуміти її структуру. Навіть якщо банк випускає векселі з метою одержання інвестицій на будівництво свого головного офісу чи філій, інвестори повинні бути про це інформовані, і в цьому немає нічого поганого.

Остерігайтеся модних товарів
Недостача яких-небудь товарів на світовому ринку моментально провокує фальсифікаторів. Наприклад, нещодавня всесвітня недостача добрив відкрила безліч можливостей для додаткових торгівців, які навіть на товарі не розуміються, але їх привабила можливість запасти величезну кількість товару, і вони вирішили стати дилерами і торгівцями. У більшості випадків це були торгівці, які продають товар без належної експертизи, а в деяких випадках ними виявлялися торгівці, що стали жертвами фальсифікацій. Їх запевнили в тому, що існують величезні запаси певного товару, хоча насправді це було не так.
Банкам, що здійснюють операції торгівельного фінансування, не властиво виступати в ролі детективів, але зазвичай вони попереджають своїх внутрішніх аудиторів і співробітників, які здійснюють внутрішній контроль, коли стає очевидно, що йдеться про товари, обсяг продажу яких істотно перевищує реальні світові запаси.

Нові торговці
Це один з варіантів торговців модними товарами, що згадувалися вище. Новий торговець може почати співробітництво з метою здійснення шахрайської операції. Чи стане новий торговець частиною банківської мережі або ж один з вищезгаданих сигналів попередить про можливість шахрайства? З торговцем треба мати справу дуже обережно.
Справа не в тому, що банкіри уникають нових торговців. Обачні банкіри завжди хочуть переконатися, що угода з новим торговцем не має нічого спільного із шахрайством, і тоді банкір намагатиметься побудувати бізнес з торговцем, наприклад використовуючи продукт із низьким коефіцієнтом ризику, такий, як акредитив. Потім може перейти до акредитива бек-ту-бек, а вже потім перейде до высокоризикових операцій.

Реальність угоди
Уже зазначалося раніше, що банки, які здійснюють операції з торгівельного фінансування, повинні, принаймні, стежити за циклічним процесом фізичного переміщення товару, який вони фінансують. Однак у багатьох шахрайських схемах добре видно різницю між цілями, на які торговці беруть кредит у фінансовій установі, і цілями, на які ці кошти використовуються.
Це певний ланцюжок дій, початок якого лежить у відносно нешкідливому, але дійсно практичному просуванні коштів. Наприклад, шахрай бере кредит на здійснення авансового платежу, що згодом використовується як забезпечення в іншому банку для відкриття акредитива чи одержання кредитної лінії. Звичайно, від банківського співробітника важко чекати глибоких знань в галузі фізики і хімії, але в акредитивах, пов'язаних з певними продуктами, мають використовуватися саме хімічні терміни. Крім того, існує принципова різниця в суті операції, що фінансується, якщо в описі товару зазначено нітрат калію або ядерні матеріали.

Схема запобігання ризику
Тут представлена система, деякі аспекти якої будуть найбільш цікаві для банків, що надають послуги з торгівельного фінансування.
- Країна інкорпорації. Абсолютно зрозуміло, що в залежності від країни існують різні градації категорії ризику. Також відомо, що деякі країни більше піддаються фінансовим фальсифікаціям і корупції, ніж інші.
- Організаційна структура. Цей пункт вимагає від банків уважно ставитися до системи організації і побудови процедури взаємодії між підрозділами банку (бек-офіс і фронт-офіс), що здійснюють перевірку документів у ході підготовки угоди для її реалізації.
- Місцезнаходження відділення банку. Це свого роду ключ до перспективи фальсифікації.
Можливість заробітку на угоді повинна попереджати банки про імовірність фальсифікації.
У зв'язку з тим що була приділена велика увага таким пунктам, як місце розташування філії банку, країна інкорпорації, а також міжнародним відділенням чи дочірнім компаніям, було б незайвим визначити, що мається на увазі під країною з "високим рівнем ризику".
Це країна чи регіон з такими характеристиками:
- низькі виплати на одиницю населення;
- хитка економіка;
- корупція в банківській практиці;
- незадовільна юрисдикція, при якій буде важко сформувати систему захисту в даному регіоні;
- метафоричне прийняття законів, коли на практиці при здійсненні операцій торгівельного фінансування приймаються свої власні правила й у банківській індустрії приймаються свої закони;
- високі зовнішні борги;
- випадки в історії країни, коли виникали прецеденти перегляду термінів погашення боргів.

Due dіlіgence
Нижче наведено ряд пунктів, що розкривають суть поняття due dіlіgence.
Перевірка документів
Цілком зрозуміло, що банки працюють винятково з документами. Деякі факти і положення цих документів можуть виявитися підозрілими для уважних людей, що може викликати додаткову перевірку з боку компетентних підрозділів. Звичайно, цей обов'язок не стосується банків, що в односторонньому порядку вирішили не оплачувати надані документи, але вони повинні стежити за угодою в цілому, виходячи за її межі, і бути більш обачними.
Ці обов'язки, звичайно, різні в молодших співробітників банків, чия робота полягає в перевірці документів, і старших, у чию компетенцію входять ведення бухгалтерії чи роботи з клієнтами.
Головна проблема полягає в тому, що часто банки просто не розуміють ризику, пов'язаного із входом у ту чи іншу угоду, і не контролюють цей аспект.
Нижче зазначено деякі приклади того, на що варто звернути увагу при перевірці документів чи умов документарних інструментів:
- високий попит на товар, для якого характерне коливання цін;
- товари, які важко дістати;
- кошторис низьких цін.
Закрити очі на дріб'язку
Практика ігнорувати дрібні неточності з метою зробити угоду більш легкою і прибутковою - це розповсюджений факт у торгівельному фінансуванні. У кращому випадку це спричинить проблему, у гіршому - товару взагалі не існуватиме, і бенефіціар відповідно до умов акредитива матиме можливість виготовляти свої власні документи для надання в банк без залучення третьої сторони або незалежних експертів.
Система менеджменту
Практикою доведено, що тільки банки, які зазнали серйозних втрат, мають ефективну систему менеджменту, і буде набагато вигідніше, якщо ця система охоплюватиме всю банківську індустрію.
Ведення записів
Важливо вести записи у відношенні підозрілих клієнтів або підозрілих угод, що були виявлені в процесі функціонування банківської установи. Виявлені вчасно сигнали, так звані червоні прапорці (red flags), допоможуть запобігти шахрайським діям. Здійснення негоціації чи дисконтування в рамках документарних операцій істотно підвищує ризик банку бути втягненим у шахрайську схему. У цьому випадку дуже важливо розуміти суть операції фінансування, а також знати свого клієнта, у чию користь надається фінансування.
Усе зазначене вище може бути прописними істинами для банківських співробітників. Про це вже багато писали і говорили. Однак слід замислитись, наскільки часто на практиці зустрічалися випадки, коли дійсно доводилося закривати очі на суть угоди (занадто цікава була сама угода або хотілося знайти клієнта, який обіцяє) чи не звертати уваги на дрібні розбіжності, що містяться в документах, представлених до оплати по документарних акредитивах, щоб не гальмувати процес з виплатою на користь іноземного бенефіціара на вимогу клієнта банку. А скільки разів доводилося брати участь у переговорах із клієнтами, де мова йшла про контракти на великі суми, що, на жаль, відразу зникали з поля зору банківських співробітників? Потенційні клієнти при цьому говорили про те, що знайшли банк, який може здійснити цю угоду на більш вигідних умовах (при цьому ім'я банку, готового реалізувати угоду, звичайно, не називалося). Не виключено, що у всіх цих випадках банківські співробітники ризикували бути втягненими в шахрайську операцію. На жаль, іноді остаточний зміст прописних істин стає зрозумілий тільки постфактум, коли доводиться з’ясовувати, хто ж винен у тому, що банк зазнав збитку через шахрайські дії.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"