інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Дж. М. Кейнс про основні властивості процента та грошей*

Наведені нижче думки відомого економіста щодо властивостей банківського процента та грошей були вперше викладені в його основній праці “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”. Про цю наукову роботу Кейнса, яка має неабияке прикладне значення, лауреат Нобелівської премії з економіки Пол Самуельсон висловився наступним чином: “Загальна теорія …” жахливо написана книга. Вона погано організована. Вона переповнена ілюзією і плутаниною. Сама кейнсіанська система викладена в ній невиразно. Коли її зрештою здолаєш, то виявляється, що аналіз в ній беззаперечний і в той же час новий. Коротше кажучи, це праця генія.”

Існують три властивості, притаманні різною мірою різним активам, а саме:
1. Деякі активи приносять доход або продукт q, сприяючи якому-небудь процесу виробництва або надаючи послуги споживачу.
2. Більшість активів, окрім грошей, знецінюється або зумовлюють якісь витрати з плином часу (не говорячи вже про зміни їх відносної цінності) незалежно від їх використання для виробництва доходу. Іншими словами, вони тягнуть за собою витрати утримання с, що вимірюються в самих активах.
3. Нарешті, право розпоряджатися активом протягом певного періоду може давати потенційну зручність або гарантію, які не є однаковими для активів різних типів, хоча самі активи мають однакову початкову цінність. Це те, що ніяк не проявляється в кінці періоду у формі продукту. І все ж це те, за що люди готові щось платити. Величину (що вимірюється в активі), котру вони бажають заплатити за потенційну зручність або гарантію, яка надається цим правом розпорядження (без урахування доходів або витрат утримання, притаманих цьому активу), ми будемо називати премією за ліквідність l.
Звідси випливає, що загальні надходження, очікувані від власності на актив, впродовж певного періоду дорівнюють доходу від нього мінус витрати його утримання плюс премія за ліквідність. Іншими словами, q-c+l є власною нормою процента для будь-якого товару, де q,c та l вимірюються в даному товарі як в стандарті.
Для виробничого капіталу (наприклад, машин) або споживчого капіталу (наприклад, будинки), який знаходиться в користуванні, характерним є те, що доход від нього повинен в нормальних умовах перевищувати витрати його утримання, тоді як його премія за ліквідність, вірогідно, є мізерною.
Для фонду ліквідних благ, або надмірно накопиченого виробничого, або споживчого капіталу характерним є те, що він зумовлює витрати утримання, які виражені в ньому самому, не приносячи ніякого доходу, що компенсував би ці витрати. В цьому разі премія за ліквідність, звичайно, також є мізерною, якщо фонди перевищують деякий помірний рівень, хоча за особливих обставина вона може виявитися значною.
Для грошей характерно, що самі по собі вони не приносять ніякого доходу, витрати утримання для них є мізерними, а їх премія за ліквідність є значною. В дійсності, у різних товарів можуть бути різні розміри премії за ліквідність, гроші можуть вимагати відчутних витрат утримання, наприклад, за надійне зберігання. Однак суттєва різниця між грошима і усіма іншими активами (або більшістю їх) полягає якраз в тому, що для грошей їх премія за ліквідність набагато перевищує витрати утримання, тоді як витрати утримання інших активів набагато превищують їх премію за ліквідність.
Приписуючи особливу значимість нормі процента на гроші, ми мовчки погоджувалися з тим, що тому виду грошей, до якого ми звикли, притаманні деякі специфічні властивості, котрі обумовлюють те, що їх власна норма процента, яка виражена в них самих як в стандарті, більше чинить опір зниженню при зростанні випуску, ніж власні норми процента будь-яких інших активів, виражених в них самих. Чи виправдане таке припущення? Особливості грошей, які зазначені нижче, на нашу думку, є цілком достатнім обгрунтуванням для наведеного твердження.
1. Першою характерною властивостю грошей, яка сприяє зазначеному висновку, є той факт, що гроші як в довгостроковому, так і короткостроковому аспекті мають нульову або, в усякому разі, надто незначну еластичність виробництва, оскільки йдеться про можливості приватного підприємства, а не органів, що регулюють грошовий обіг. Під еластичністю виробництва в цьому контексті слід розуміти реакцію загальної кількості праці, зайнятої у виробництві грошей, на збільшення тієї кількості праці, яку можна було б купити за одиницю грошей. Іншими словами, гроші не можна виробляти за бажанням. Підприємці не можуть на свій розсуд спрямовувати працю на розширення виробництва грошей, коли їх ціна зростає в одиницях заробітної плати. У випадку з неконвертованою в золото валютою ця умова суворо виконується. Але і при системі золотого стандарту має місце приблизно те ж саме, в тому розумінні, що максимально пропорційний додаток до кількості праці, яка може бути зайнята у виробництві грошей, є дуже невеликим, окрім, звісно, тієї країни, в якій видобуток золота є великою галуззю промисловості.
Таким чином, та особливість грошей, що вони не можуть бути легко виробленими за допомогою праці, відразу закладає основи для твердження, що власній нормі процента грошей властива висока опірність падінню. Навпаки, якщо гроші можна було б вирощувати як зерно або виробляти як автомобілі, тоді було б можливим уникати депресій або послаблювати їх, тому що, якщо ціна інших активів виражена в грошах має тенденцію до падіння, то більше праці було б спрямовано на виробництво грошей.
2. Друга характерна властивість грошей полягає в тому, що вони мають еластичність заміни, яка дорівнює або майже дорівнює нулю. Це означає, що коли мінова цінність грошей зростає, то не виникає ніякої тенденції до заміни їх яким-небудь іншим фактором. З особливостей грошей випливає, що їх корисність цілком зумовлюється їх міновою цінністю, так що і та і інша зростають та падають за інших рівних обставин так, що коли мінова цінність грошей зростає, не не існує ніякого мотиву або тенденції, як, наприклад, у випадку рентних факторів, замінювати їх іншими факторами.
Таким чином, неможливо спрямувати більше праці на виробництво грошей, коли їх ціна в трудовому вираженні зростає. Гроші до того ж, коли попит на них збільшується, перетворюються в безодню для купівельної сили, тому що, якими б вони не були дорогими, попит на них не може відступитися і перейти на інші речі.
Єдине, що тут треба зауважити, це те, що зростання цінності грошей призводить до невпевненості стосовно стабільності цього підвищення у майбутньому.
3. І нарешті, ще одна важлива властивість грошей полягає в тому, що зростання їх пропозиції під впливом різних обставин не спричиняє суттєвого зниження їх норми процента. В поясненні цього феномену важливу роль, зокрема, відіграють мізерні витрати щодо утримування грошей, завдяки чому вони розцінюються публікою як найбліьш ліквідні.
Отже, значення норми процента на гроші випливає з поєднання ряду їх властивостей. Під впливом схильності до ліквідності ця норма процента може виявитися нечутливою до змін у співвідношенні між кількістю грошей та іншими формами багатства, що вимірюються в грошах. Далі, гроші мають (або можуть мати) нульові (або мізерні) еластичності як виробництва, так і заміни. Перша умова означає, що попит може бути спрямований переважно на гроші; друга – що, коли це відбувається, то неможливо використовувати працю для нарощення виробництва грошей, і третє – що ні в який момент неможливо поліпшити становище шляхом використання якогось іншого фактора, здатного, якщо він достатньо дешевий, виконувати функції грошей так само добре. Єдиний вихід– окрім змін в граничній ефективності капіталу – може полягати (поки схильність до ліквідності залишається постійною) у збільшенні кількості грошей або – що формально одне й теж саме –у підвищенні цінності грошей, що зробить можливим даній кількості грошей обслужити більший обсяг грошових операцій.
Таким чином, підвищення норми процента на гроші ускладнює випуск усіх предметів, виробництво яких є еластичним, будучи при цьому не спроможним стимулювати випуск грошей (виробництво яких є цілком нееластичним). Норма процента на гроші, задаючи тон, серед норм процента на всі інші товари стримує інвестиції у виробництво цих товарів, не будучи спроможною стимулювати інвестиції у виробництво грошей, які не можуть бути вироблені. Більше того, в силу існування еластичності попиту на ліквідну готівку у формі боргових зобов’язань невеликі зміни в умовах, що визначають цей попит, не спроможні значно змінити норму процента на гроші. Водночас внаслідок нееластичності виробництва грошей не можна очікувати, що “природні сили” знизять норму процента, справляючи вплив з боку пропозиції. У випадку звичайного товара нееластичність попиту на ліквідні фонди цього товару дозволила б невеликим змінам на стороні попиту швидко підвищити або знизити норму процента на нього, тоді як еластичність його пропозиції також сприяла б запобіганню одержання високої премії за негайну поставку в порівнянні з поставкою “довгостроковою”.
Таким чином, якби інші товари були полишені самі собі, то “природні сили”, тобто звичайні ринкові сили, знижували б їх норму процента доти, поки досягнення повної зайнятості не зумовило б нееластичності пропозиції для всіх товарів без винятку. Отже, за відсутності грошей норма процента досягла б рівноваги тільки у разі повної зайнятості.
Безробіття виникає, якщо можна так висловитися, тому, що люди хочуть дістати місяць з неба. Вони не можуть знайти роботи, коли предмет їх бажань (тобто гроші ) – є дещо таким, що не може бути виробленим, і попит на цей предмет не можна легко усунути. Тут не існує іншого засобу, як тільки переконати публіку, що “зелененькі” – це і є суть проблеми і що фабрику “зелененьких” (тобто центральний банк) необхідно взяти під державний контроль.

*За матеріалами Українського агентства фінансового розвитку
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"