інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Плаваючі ставки на кредитному ринку

О.Масик

Заборона, впроваджена банківським установам в односторонньому порядку підвищувати процентні ставки по раніше виданих позиках, змушує кредитні установи шукати шляхи зниження фінансових ризиків. Одним з таких заходів може стати використання плаваючих процентних ставок, прив'язаних до індикаторів вартості залучених ресурсів. У цьому випадку в кредитних договорах будуть чітко прописані параметри й передумови для зміни ставок, що дозволить банкам знизити кількість незадоволених їхніми діями клієнтів і мінімізувати ризики.

Економічна криза змусила банки шукати додаткові джерела доходів. Виходом для них стало підвищення процентних ставок по отриманих позичальниками кредитах, що робилося, як правило, в односторонньому порядку. За даними НБУ, наприкінці 2008 року ставки по раніше отриманих позиках в іноземній валюті виросли на 3%, до 16-18%, а в гривні – на 5%, до 22-24%.
Така політика викликала масове невдоволення клієнтів банків, що привело до прийняття Верховною Радою Закону №661-VІ, який забороняє банкам в односторонньому порядку змінювати умови укладених із клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки по кредитах або зменшувати його по депозитах (крім вкладів до запиту). Відповідні виправлення були внесені в ст. 55 Закону України "Про банки й банківську діяльність" і ст. 1056-1 й 1061 Цивільного кодексу України. Аналогічна заборона була поширена й на кредитні спілки та ломбарди (Закон України №3524-1 від 21 січня 2010р.).
Однак питання зміни процентних ставок має об’єктивну складову. Банки кредитують за рахунок ресурсів, залучених від вкладників та інших кредиторів, і повинні встановлювати процентну ставку по кредитах тільки в межах строку, на який були залучені ресурси. Створити ситуацію, що виключає можливість зміни процентної ставки по кредиту, незалежно від його строку, неможливо. З огляду на те, що банкам в Україні доступні відносно короткі фінансові ресурси, їм необхідно мати можливість корегувати ставки по кредитах.
Саме тому банкіри стурбовані втратою можливості впливати на кредитні ставки. Така заборона зв'язує руки банкам. Їхня стабільність багато в чому залежить від того, наскільки ефективно вони можуть здійснювати корегування залежно від економічних умов. З іншого боку, при погіршенні стану економіки банки не повинні перекладати удар на клієнта.
Щоб зменшити потенційний ризик кредитних операцій, банки будуть або встановлювати процентні ставки по нових кредитах на високому рівні, або надавати реальному сектору короткострокові кредити, строки яких відповідають строкам погашення зобов'язань банку.
Така практика може привести до зростання вартості кредитування реального сектора й дефіциту довгострокових банківських кредитів. Банки вже зараз видають кредити за дуже високими ставками. За експертними оцінками поточного року, у березні середні ставки по іпотеці складали 25%, кредитах готівкою – 57%, а на товари досягали – 75,5%. Така дорожнеча позик значно знизила інтерес до кредитів з боку населення.
Втім, банкіри не опускають руки й розробляють нові механізми, що дозволяють адаптувати ставки по кредитах. У першу чергу це може бути плаваюча ставка, розмір якої періодично переглядається й прив'язаний до депозитної ставки. Основний момент – прозорість формування ставки для позичальника, її наочність. Позичальник повинен чітко розуміти, яким чином формується процентна ставка. Негативні наслідки такого рішення: плаваюча процентна ставка прив'язана до вартості ресурсів. Підвищення ціни цих ресурсів може негативно відобразитись на самому позичальнику, для якого існує ризик того, що ставки можуть істотно зрости, і цей ризик позичальник нічим не покриває. А погасити велику суму кредиту досить складно.
Звичайною законодавчою практикою для такої ситуації є пропозиція клієнту або плаваючої, або фіксованої ставки по кредиту. У цьому випадку в позичальників є вибір під час підписання договору на користь фіксованої або плаваючої ставки. Приватним особам, як правило, західні банки пропонують плаваючі ставки по довгострокових іпотечних кредитах. При цьому плаваючі ставки найчастіше прив’язуються до дохідності урядових облігацій, ставки LІBOR або вартості ресурсів з додаванням до них маржі й переглядаються банками при зміні базової ставки. Таку ставку обирають, сподіваючись на зниження базових складових у довгостроковій перспективі, на відміну від незмінної фіксованої ставки. Однак у клієнтів завжди є можливість перейти від плаваючої до фіксованої ставки за окрему плату.
При використанні плаваючих ставок банки можуть регулювати свої ресурси, адже при підвищенні їхньої вартості кредити, видані по низьких ставках, стають збитковими. Водночас це дає клієнтові банку чітке розуміння того, за яких умов підвищуються ставки.
Разом з тим, відкритим залишається питання, як регулятор буде розцінювати зміни плаваючих процентних ставок по кредитах, що застосовуються банками при довгостроковому кредитуванні через відсутність довгих ресурсів. Механізм перегляду плаваючої процентної ставки прописаний у договорі, позичальник з ним погодився й був попереджений про можливості як підвищення ставки, так і її зниження. Однак є ризик, що чергова зміна ставки може бути розцінена регулятором (НБУ) як її підвищення в односторонньому порядку.
Незважаючи на можливості зниження ризиків, що виникають при використанні плаваючих ставок, від фактичної заборони підвищення процентних ставок аналітики очікують подальшого скорочення кредитних портфелів більшості банків у 2010 році, а підвищення кредитної активності лише з боку великих банків.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"