інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Кредитний ризик та формування банківських резервів в умовах фінансової кризи

О.Сідак

На сьогодні домінуюче положення серед всіх можливих ризиків для вітчизняних банків посідає кредитний ризик. У зв’язку з погіршенням фінансового стану позичальників та неможливістю розрахуватись за власними зобов’язаннями перед комерційними банками, останні повинні вживати відповідних заходів щодо мінімізації кредитних ризиків та підтримки стабільності діяльності. Найважливішими інструментами в управлінні кредитним ризиком виступають методи лімітування, диверсифікації та створення резервів під кредитні операції банків.

Ефективне і стабільне функціонування банківської системи в умовах розвитку глобалізаційних та інноваційних процесів нерозривно пов’язане з вирішенням проблеми підвищеного ризику. Жоден банк не в змозі максимізувати свої прибутки та подолати конкуренцію без ефективної системи управління ризиками. Необхідність якісної та кількісної оцінки ризиків виникає внаслідок наявності нерозривного взаємозв’язку між очікуваним прибутком та рівнем ризику, на який наражається комерційний банк. Саме тому існує необхідність точного визначення, вимірювання та аналізу ризиків, пов’язаних з функціонуванням будь-якого комерційного банку та системи в цілому.
Стратегія управління банківськими ризиками має на меті забезпечити в кінцевому результаті прийняття рішень про доцільність чи недоцільність укладення угод з врахуванням оцінки виявлених ризиків та можливості їх мінімізації.
Банківській діяльності притаманний широкий спектр ризиків, що пов’язані як із зовнішнім, так і з внутрішнім середовищем.
Поняття «ризик» в економічній літературі вживається досить часто і носить багатогранний характер. Одне із визначень характеризує ризик як ймовірність того, що очікувана подія не відбудеться або відбудеться з певними відхиленнями, що, зрештою, призведе до небажаних наслідків. Що стосується більш конкретних визначень ризику, то вони залежать від галузі економіки.
Ризик з точки зору банку – це потенційна можливість недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливого впливу зовнішніх або внутрішніх факторів. Такі збитки можуть бути прямими (втрата доходів або капіталу) чи непрямими (накладення обмежень на здатність організації досягати своїх бізнес-цілей). Зазначені обмеження стримують здатність банку здійснювати свою поточну діяльність або використовувати можливості для розширення бізнесу.
Ризик з точки зору Національного банку – це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та/або надходження банку. 1
Кредитний ризик є невід'ємною складовою банківських діяльності і займає домінуюче становище в системі банківських ризиків. Банк може відмовитись від кредитного ризику шляхом припинення кредитування, проте цим самим він відмовляється від отримання прибутку.
Практичне застосування кожної з функцій управління банківськими ризиками вимагає дотримання законодавчих вимог, а також визначення найбільш сприятливої системи управління банківськими ризиками.
Діяльність ризик-менеджменту направлена на пошук альтернатив, розробку дієвого механізму управління кредитним ризиком та визначення достатності розроблених процедур. Адже саме від цього залежить якість кредитного портфелю банку.
Суттєвим є визначення основних методів управління кредитним ризиком та використання їх в практичній діяльності. До них належать:
- на рівні кредитного портфелю:
а) диверсифікація;
б) лімітування;
в) створення резервів;
- на рівні окремого позичальника:
а) аналіз кредитоспроможності;
б) аналіз та оцінка кредитного проекту;
в) визначення оптимальних умов кредитування;
г) документування кредитних операцій;
д) контроль за джерелами погашення боргу.
Банки повинні дотримуватись вимог щодо обмеження концентрації кредитних вкладень при спрямуванні коштів в ризикові проекти.
Концентрація – процес протилежний до диверсифікації. Він являє собою зосередження значної частини кредитних ресурсів в одному кредитному проекті (галузі, регіоні). Банк наражається на небезпеку, якщо зосереджує велику частину коштів в певному кредитному проекті і тим самим прямо залежить від нього.
Класифікація та управління концентрацією кредитних вкладень здійснюється по наступних напрямах:
- галузева (рівень ризику галузі враховується при здійсненні оцінки класу позичальника);
- географічна (може включати в себе обмеження кредитування нерезидентів та спрямування значних обсягів коштів за кордон);
- на одного позичальника;
- по споріднених позичальниках (повинен здійснюватись жорсткий контроль по спільному економічному ризику);
- по інсайдерах.
Лімітування, як метод управління кредитним ризиком, являє собою встановлення максимально допустимих розмірів наданих кредитів.
Створення резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями надає комерційним банкам можливість компенсувати неповернені кредити за рахунок коштів, що акумулюються відповідно до встановлених вимог, які носять обов’язковий характер.
Процес формування резерву починається з оцінки якості кредитного портфеля банку – класифікації кредитів 2.
В період фінансової кризи у зв’язку з незадовільним обслуговуванням боргу та пониженням класу позичальників банки змушені формувати значні обсяги резервів, що негативно впливає на фінансовий стан банку. (табл.1)

Неплатоспроможність позичальників може носити як тимчасовий, так і постійний характер.
Типовою ситуацією виникнення неплатоспроможності навіть найбільш надійних позичальників стало отримання валютних кредитів в банку, зокрема у доларах США. Позичальники, у яких відсутня валютна виручка несуть значні витрати по обслуговуванню боргу. На сьогодні, фізичні та юридичні особи, які отримали іпотечні кредити в іноземній валюті, зазнали великих фінансових труднощів, а деякі взагалі знаходяться в стадії банкрутства. Це спричинено двома основними факторами: по-перше, зростання курсу іноземної валюти, по-друге, у зв’язку з падінням цін на нерухомість, наданого забезпечення недостатньо для покриття всієї суми боргу. Банки, як правило, оформлюють заставу у двохкратному розмірі від суми кредиту. Як результат – занадто високі відсотки, з якими позичальник не в змозі впоратись, з одного боку, та неможливість банку здійснити реструктуризацію боргу у зв’язку з недостатнім обсягом забезпечення – з іншого боку.
Вирішенням даної проблеми може стати послаблення вимог до забезпечення комерційними банками. Це, в свою чергу, послабить тиск на позичальників.
Ще одним із шляхів вирішення проблеми формування комерційними банками значного обсягу резервів є використання практики операцій з векселями. Якщо у позичальника-юридичної особи недостатньо на сьогоднішній день обігових коштів для обслуговування боргу він може випустити вексель. Банк враховує даний вексель розповсюджуючи на нього забезпечення. Коли клієнт отримує виручку від реалізації продукції, він гасить відсотки і тим самим уникає виникнення простроченої заборгованості, а банк, в свою чергу, формування резервів.
Висновок. Негативний вплив світової фінансової кризи на банківську систему України сприяв перегляду діючих механізмів виявлення та мінімізації кредитних ризиків. Вирішальна роль в підтримці банківського сектору належить Національному банку. Комплекс заходів, вжитих ним для підтримки фінансових установ, сприяв покращенню діяльності вітчизняних банків, проте він потребує подальшого дослідження та вдосконалення. Саме тому детальний аналіз факторів кредитного ризику та пошук підходів реалізації банківськими установами кредитної політики дасть можливість підтримки їх Національним банком та сприятиме вирішенню даних проблем.

1 Постанова Правління НБУ № 361 від 02.08.2004 р.
1 Див. Постанову Правління НБУ №279 від 06.07.2000 р.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"