інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Проблемна заборгованість та перспективи кредитної політики банків

О.Веліканова

Прострочена заборгованість залишається головною проблемою банківського сектору. Хоча темпи зростання прострочення знижуються, а його обсяг щодо загального портфеля скорочується, банкіри не поспішають розпускати резерви на можливі втрати за позиками. Навпаки, більшість продовжують їх нарощувати, визнаючи, що кредитні ризики залишаються досить високими.

Частково проблема «поганих» боргів вирішується реструктуризацією кредитів. Однак думки учасників ринку з приводу ефективності даного заходу досить суперечливі. Реструктуризація допомагає «почистити» баланси, але навряд чи здатна кардинально вплинути на ситуацію з «поганими» боргами. Такі дії дозволяють лише відкласти проблему, але не вирішити її. Однак, на думку банківських експертів, реструктуризація – це самообман, який призводить до того, що звітність перестає відповідати реаліям.
Разом з цим на даний момент реструктуризація позик – найбільш оперативний механізм «розшивання» критичних обсягів прострочення та урегулювання боргових проблем. Якщо це не вирішує проблему повністю, то принаймні дозволяє знизити ризик збитків для банків і дає час позичальникам для відновлення своєї платоспроможності. На фоні «токсичних» активів, які накопичилися на балансах банків та які складно або неможливо реалізувати, реструктуризація виглядає чи не єдиним способом знизити рівень прострочення.
Низка фінансово-кредитних установ змушені йти на більш радикальні заходи для скорочення маси прострочених боргів. Деякі списують нереальні для стягнення заборгованості за рахунок сформованих резервів або реалізують проблемні кредити зі значним дисконтом третім особам. При цьому аналітики висловлюють припущення, що в масовому порядку прострочені кредити почнуть списуватися у зв’язку із завершенням формальних процедур і відсутністю або знеціненням частини активів проблемних позичальників.
Основних якісних змін у кредитному портфелі банків можна очікувати не раніше третього-четвертого кварталу поточного року. Це відбудеться за рахунок реалізації відкладених заходів, у тому числі й судових. Настільки тривалий строк прямо пов’язаний з особливостями судового та виконавчого провадження та низькою їх ефективністю в умовах фінансової кризи.
У цілому ж вирішення кредитної проблеми можна очікувати не раніше 2011–2012 років. До таких висновків підводить і аналіз кризи 1998 року. Її наслідки банкіри гостро відчули у 1999 р., коли частка проблемних і безнадійних позик наблизилася до 15,8% кредитного портфеля. Тоді вирішення ситуації з «поганими» боргами зайняло три роки – з 1998 р. по 2000 р.
Багато чого залежатиме від темпів відновлення економіки. Проблема «поганих» боргів може повністю вирішитися до 2011 року, і каталізатором цього може стати попит на кредити реального сектору економіки, а також збереження заходів державної підтримки найближчим часом.
Пік зростання прострочення припав на 2009 р., тоді ж банки активно формували і резерви на можливі втрати. У цьому році обсяги резервування дещо скоротяться. Перш за все знижується відносна складова частки резервів стосовно загального кредитного портфеля, і відбувається це знову ж таки за рахунок збільшення обсягів кредитування. З іншого боку, досвід, отриманий під час кризи, призвів до того, що банки стали більш консервативно оцінювати позичальників, їхню кредитоспроможність. Це також знижує ризики кредитування та сприяє скороченню резервів на можливі втрати.
Однак кількість якісних позичальників до цього часу є досить обмеженою і кредитні ризики залишаються основними для банків. Це підтверджують і результати різноманітних досліджень. Саме кредитним ризикам банкіри віддають першість серед ризиків банківського сектору. Далі у трійці «лідерів» – кредитні спреди та макроекономічні тенденції.
Найбільш суттєвий ризик для банківської системи – це все ж таки невизначеність макроекономічних тенденцій. Криза навчила банкірів адекватно оцінювати кредитні та інші банківські ризики, а також системно управляти ними. Без зростання ділової активності та, як наслідок, без нових клієнтських проектів та угод, банківському сектору буде складно пережити наслідки кризи 2008-2009 років. Наша економіка суттєво інтегрована у світову, й макроекономічні фактори і тенденції будуть впливати на банківські ризики.
Високі ризики, які залишаються значними, змушують банки не тільки продовжувати формувати резерви на втрати за позиками, але й зберігати консерватизм при оцінці позичальників. Навіть відчуваючи високу потребу у збільшенні кредитного портфеля, банки продовжують скрупульозно прораховувати платоспроможність потенційних боржників. На думку більшості аналітиків, підхід основної маси банків до нових кредитів залишиться досить консервативним, тим більше що зі зниженням процентних ставок і зменшенням вартості ризику, прийнятого ними на себе, видача нових кредитів навряд чи суттєво спроститься. Банки намагатимуться зосереджуватися на найбільш стабільних та менш ризикових позичальниках, а також проводитимуть глибокий аналіз кредитоспроможності клієнтів, оскільки невизначена економічна ситуація зберігається, а кількість якісних позичальників, які здатні залучити кредит за існуючими ставками та мають стабільні грошові потоки, зменшується.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"